Концепція правової держави

Правова держава - це суве­ренна, політико-територіальна організація публічної влади, яка базується на принципах поваги до особи й недоторканості її прав і свобод, верхо­венства права, дотримання закону. Правова держава є системою органів та інститутів, які гарантують та охороняють нормальне функціонування громадянського суспільства.

Витоки ідеї правової держави є вже у працях античних мислителів. Платон писав, що державність можлива там, де панують закони, "де за­кон володар над правителями, а вони його раби". На сторожі законів має стояти правосуддя. Платон зауважує, що будь-яка держава перестає бути такою, якщо немає належно організованих судів. Хоча в розумінні Плато-иа судова влада ще не є самостійною гілкою влади.

Ідейно-теоретичні підвалини концепції правової держави закладали Ш. -Л. Монтеск'є (концепція розподілу влади), Ж. -Ж. Руссо (ідея на­родного суверенітету), /. Кант (концепція держави як об'єднання людей, що підкоряються правовим законам) та ін. Саме з іменем /. Канта пов'я­зують теорію правової держави. Висування, обгрунтування ним тези про те, що благо і призначення держави - у досконалому праві, у макси­мальній відповідності устрою та режиму держави принципам права, дали підставу вважати І. Канта одним із головних творців концепції правової держави. І. Кант постійно підкреслював необхідність для дер­жави опиратися на право, узгоджувати з ним свої акції. Держава, яка не забезпечує прав і свобод, не забезпечує охорони позитивних законів, ри­зикує втратити довіру та повагу своїх громадян. Верховенство народу, проголошене І. Кантом, обумовлює свободу, рівність, незалежність усіх громадян у державі. "Правова держава" І. Канта базувалася на прин­ципі поділу влади на законодавчу, виконавчу, судову. Громадяни мали такі три основні повноваження, як свобода, рівність, незалежність (в економічному плані).

Згідно з ідеєю правової держави громадяни можуть робити все те, що не заборонено законом, держава може робити тільки те, що передбачено законом, правосуддя має бути незалежним і має грунтуватися на пре­зумпції невинуватості. Для правової держави найважливішим є пануван­ня права у формі законів у взаєминах між державою та людиною. Причо­му права людини мають мати пріоритет перед правами будь-якої спільно­ти (нації, класу), а права нації мають бути пріоритетними над правами держави.

ОСНОВНІ РИСИ ПРАВОВОЇ ДЕРЖАВИ

Рис. 2.

Конституційна юрисдикція. Конституція - основний закон, усі інші нормативно-правові акти приймаються на її основі

Верховенство права. Розвинена і діюча система права і законодавства

Реально існуючий, а не лише задекларований, єдиний для всіх, обов'язковий правопорядок в державі, що забезпечує еволюційний розвиток

Парламентаризм

Розвинена виборча система

Життєздатність державного механізму до впливу на суспільство зверху, одержання інформації знизу, забезпечення зв'язків по горизонталі

Наявність гарантій дотримання права і законодавства

Пріоритет прав людини

Розвинена правова культура

Поділ влади на законодавчу, виконавчу, судову

Орієнтація держави і права на людину як найвищу цінність

Тісний зв'язок національного права з міжнародним

Суттєве зростання питомої ваги законів в загальній масі нормативних актів

Утвердження принципу людського виміру права

Правову державу характеризує багатопартійність, можливість легаль­ної діяльності як правлячим, так і опозиційним об'єднанням громадян. Ви­моги нормативно-правових актів правової держави поширюється на діяльність усіх громадських і політичних інституцій, усіх громадян, усі сфери суспільства. Будь-яка суспільно важлива інформація у правовій державі є доступною для громадян, а засоби масової комунікації - макси­мально незалежними.