Важливою характеристикою держави є поняття "форма держави" (див. рис. 1). Це поняття включає у себе такі компоненти, як форма державного устрою, форма державного правління та політичний режим.
Рис. 1.
Форма державного правління
Монархії
Абсолютні
Конституційні
Дуалістичні
Парламентські
Республіки
Президентська
Парламентська
Парламентсько-президентська (змішана) |
Форма державного^ устрою
Унітарні держави
Федерації
Конфедерації
Політичний режим
Демократичний
Антидемократичний
Під "державним правлінням" розуміється спосіб організації і здійснення державної влади. Традиційно виділяють такі форми державного правління, як монархія та республіка.
Монархія (від гр. топагспіа - одновладдя) - це форма державного правління при якій верховна державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і передається у спадок. Історичними формами монархії є абсолютна та конституційна (обмежена) монархії. Абсолютна монархія характеризується повновладдям глави держави, а в конституційній - повноваження глави держави обмежується конституцією. Різновидами конституційної монархії є дуалістична (монарх володіє виконавчою владою і частково - законодавчою) і парламентська (монарх володіє законодавчою владою і частково - виконавчою). Абсолютна більшість сучасних монархій - парламентського типу (Великобританія, Данія, Швеція, Японія та ін.).
Альтернативною до монархії формою правління є республіка. Вона характеризується здійсненням вищої державної влади виборним колегіальним органом, який формується населенням (або його частиною) на визначений час. Республіками є більшість сучасних держав. Різновидами республіки є парламентська, президентська та парламентсько-президентська.
Таблиця 2. Характерні риси республіканського державного устрою
| Основні критерії, форми правління, порядок виборів президента | Парламентська республіка | Президентська республіка | "Змішана" республіка |
| Порядок формування уряду | Уряд формується парламентом на партійних засадах з числа представників партії (-й), які мають більшість у парламенті | Уряд формується через призначення його членів президентом незалежно від партійного складу парламенту | Президент особисто пропонує склад уряду, який обов'язково має затверджуватися парламентом |
| Обсяг повноважень президента | Президент є главою держави, але виконує переважно представницькі функції | Президент одночасно є главою держави і главою уряду. Він цілковито володіє виконавчою владою | Займається питаннями оборони, національної безпеки призначає прем'єра тощо |
| Наявність посади прем 'ер-міністра | Посада наявна, причому глава уряду часто постає як перша керівна особа в державі | Як правило, ця посада відсутня | Посада наявна; прем'єр-міністр очолює виконавчу владу |
| Всенародне голосування | Президент обирається парламентом або колегіями, значну частину яких становлять члени парламенту та члени представницької влади областей, штатів, земель тощо. | Президент обирається на прямих і загальних виборах або особливою колегією виборців, членів якої обирає населення | Президент обирається всезагальним голосуванням |
Парламентська республіка. Верховенство в системі державної влади міїлежить парламенту, який форму? уряд. Парламент може висловити урядові вотум недовіри, наслідком чого є або відставка уряду, або розпуск парламенту та проведення дострокових парламентських виборів. Уряд во-подіє виконавчою владою, інколи - законодавчою ініціативою, а також правом клопотати перед президентом за розпуск парламенту. Функції пре-іпдента в основному зводяться до представницьких.
Президентська республіка. Президент обирається народом, є главою держави і очолює виконавчу владу. Посади прем'єр-міністра немає. Членів уряду призначає президент, однак у деяких державах (наприклад, у США) ключових міністрів затверджує парламент. Президент не має права розпустити законодавчий орган, а депутати парламенту не можуть вплинути на дострокове переобрання президента, окрім як через механізм імпічменту. Разом із президентом іде у відставку весь уряд.
Парламентсько-президентська республіка. Глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який обов'язково повинен затверджуватися парламентом. Президент обирається на всенародних виборах. Виконавчу владу очолює прем'єр-міністр.
Державний устрій - це поділ держави на певні складові та розподіл влади між нею (державою) та цими складовими. Історично склалися три форми державного устрою: унітарна держава, федерація, конфедерація.
Таблиця 3.
Порівняльна таблиця форм державного устрою
| Ознаки | Унітарна держава | Федерація | Конфедерація |
| Конституція | Єдина | Суб'єкти приймають свої конституції на основі загальносоюзної | Кожен суб'єкт має власну конституцію, а підвалиною для утворення конституції є союзний договір |
| Вищі органи влади | Єдині | Двопалатний парламент | Центральна влада відсутня; є спеціальні спільні органи для координації дій у розв'язанні конкретних проблем |
| Громадянство | Єдине | Єдине (поряд з громадянством суб'єктів федерації) | Єдине громадянство відсутнє |
| Система права | Єдина | Єдина; суб'єкти можуть мати свої підсистеми | Єдина система права відсутня |
| Судова влада | Єдина | Єдина; суб’єкти можуть мати свої підсистеми | Самостійна судова система кожного суб'єкта |
| Територія | Єдина | Складається з територій суб'єктів федерації | Єдина територія відсутня |
| Валюта | Єдина | Єдина | Кожен суб'єкт мас власну грошову одиницю |
Унітарна держава. Принцип унітаризму означає таку побудову держави, за якої верховна суверенна влада повністю зосереджена в центрі, а складові держави (області, департаменти, воєводства тощо) не мають ознак політико-державної самостійності й є тільки адміністративно-територіальними підрозділами. Для унітарної держави характерна наявність єдиної системи централізованої державної влади, юрисдикція якої поширюється на всю територію країни. Існує єдине громадянство, єдина судова система, єдина конституція. Деякі унітарні держави (Італія, Португалія, Україна та ін.) включають автономні утворення.
Федерація - це союзна держава, яка складається з державних утворень, які мають юридичну і, відповідно, політичну самостійність. Принцип федералізму полягає у розмежуванні сфер компетенції федеральної, центральної влади та влади суб'єктів федерації. Цей принцип передбачає договірність у прийнятті спільних рішень, рівне представництво в органах федеральної влади. Територія в політико-адміністративному відношенні не є єдиним цілим, а складається з суб'єктів федерацій. Суб'єкт федерації наділяється установчою владою, має право прийняти власну конституцію, мати свою судову та правову системи. Федеральні закони мають безумовний пріоритет над регіональними. У конституціях федерацій розмежовується компетенція федеральних і місцевих органів влади. У складі федерації може бути різна кількість суб'єктів: у США - 50, в Канаді - 10, у ФРН - 16, в Австрії - 9 і т. д. До компетенції центральної влади в федерації належать питання розв'язання конфліктів між суб'єктами федерацій, оборони країни, зовнішньої політики, фінансів, оподаткування, організації структур і діяльності вищих органів влади.
Конфедерація - це союз суверенних держав, який створюється для досягнення конкретної спільної мети. Принцип конфедералізму передбачає збереження повної юридичної та політичної самостійності дер-жав-членів конфедерації, відсутність центральних органів влади, уніфікованого законодавства, єдиного громадянства, судової системи. Взаємини між суб'єктами конфедерації грунтуються лише на добровільних договірних засадах для координації дій у розв'язанні конкретних спільних проблем.
Конфедерація характеризується відсутністю єдиної податкової системи; фінанси центральних органів складаються із внесків, а не з податкових відрахувань. Члени конфедерації передають в компетенцію союзу вирішення обмеженої кількості питань, найчастіше у сфері оборони, зовнішньої політики, транспорту, зв'язку.
Конфедеративна форма держави існувала у США (1776 - 1787), Німеччині (1815 - 1867). Що стосується Швейцарської Конфедерації, названої так ще у XIII ст., то фактично вона давно стала федерацією з сильною централізацією найважливіших функцій, хоча конституцією країни визначено, що кожний кантон є "федерально-суверенною державою" зі своїм урядом і конституцією.
Від федерацій та конфедерацій потрібно відрізняти регіональні або інші союзи держав, такі як Співдружність Незалежних держав (СНД).
