Основні ознаки та функції держави

Ознаками держави є:

1. Наявність системи суверенної політичної влади (законодавчої, ви­конавчої, судової). Суверенітет держави означає, що держава володіє найвищою і необмеженою владою над внутрішніми суб'єктами в межах своїх кордонів, а інші держави повинні визнавати це.

2. Територія. Держава нерозривно пов'язана з певною територією, на яку поширюється її влада, а закони мають обов'язкову силу. Територія включає землю, надра, повітряний та водний простори.

3. Монополія на легальне застосування сили. Для цього держава ство­рює спеціалізовані органи примусу, які використовує у ситуаціях, вста­новлених законом. Діапазон державного примусу простягується від обме­ження свободи до фізичної ліквідації людини.

4. Наявність державної мови, якою визнається мова націй, котра складає більшість населення держави.

5. Апарат держави, тобто наявність системи органів і установ, які здійснюють функції державної влади (управління, регулювання, контроль). Апарат, як правило, складається з представницьких органів (парламент, органи місцевого самоуправління та самовряду­вання), виконавчо-розподільчих органів (президент, уряд та його ре­гіональні органи), судові органи, прокуратура, органи державного контролю.

6. Наявність національної правової системи. Кожна держава функціо­нує в межах визначеної правової системи. Правова система держави за­кріплює санкціоновані державою нормативні регулятори суспільного життя, яким повинні підпорядковуватися усі суб'єкти і об'єкти політики.

7. Населення. Держава охоплює своїм впливом усіх людей, які перебу­вають у межах держави. Жодна особа не може існувати за межами держа­ви і не підкорятися їй, бо приналежність до держави є суспільною необхід­ністю і регулюється правом.

 

Під функціями держави розуміють основні напрямки її діяльності, які розкривають її соціальну сутність і призначення. Внутрішніми функціями держави є:

• економічна (господарська) функція - держава як організатор та коор­динатор економічних процесів;

• соціальна функція - держава як організатор соціального забезпечення громадян;

• підтримка законності та правопорядку - держава гарантує елемен­тарний порядок у суспільстві та захищає суспільний лад від дестабілі­зації;

• встановлення норм, дотримання яких є обов'язковим для усіх юри­дичних та фізичних осіб і покликане забезпечити функціональну стабільність суспільства;

• законодавча;

• культурно-виховна;

• наукова;

• спортивна;

• функція узгодження інтересів різних соціальних груп та індивідів, розв'язання соціальних конфліктів;

• фіскальна функція - збір коштів у вигляді податків для утримання державного апарату та фінансування соціальної сфери.

Зовнішніми функціями держави є:

• функція оборони та національної безпеки;

• розвиток відносин співробітництва з іншими державами;

• інноваційна функція (використання інтелектуальних досягнень, тех­нологій інших держав тощо).

За часом виконання усі функції держави можна розділити на тимчасові та постійні. Яхщо тимчасові функції здійснюються лише на певному етапі існування держави (наприклад., під час війни, надзвичайних ситуацій), то постійні функції реалізовуються протягом усього часу існування держави.

Функції держави, їхній зміст змінюється залежно від історичної епо­хи. Існують відмінності й у тлумаченнях функцій держави у різних по­літичних теоріях:

1) Марксисти акцентують увагу на класових функціях держави;

2) На думку представників класового лібералізму (І. Бентам, Б. Кон-Стан та ін.), держава виконує виключно функції правового регулювання підносин між автономними, вільними громадянами і не повинна втручати­ся у економічну та соціальну сферу;

3) Представники соціального лібералізму (Д. Кейнс та ін.) вважали, ще держава повинна активно втручатися в економічне життя, виконувати фіскальну, соціальну функції;

4) Різноманітні концепції "плюралістичної демократії" (Г. Ласкі, М. Дюверже та ін.) на перший план виводять владні функції держави, яка має виконувати роль координатора і арбітра між конкуруючими політич­ними силами, забезпечувати правові умови для вільної політичної конку­ренції;

5) Неоконсервативні течії (тетчеризм, рейганізм) виступають за сильні політико-владні функції держави і проти економічної та соціальної функцій, які, на їх думку, породжують утриманську психологію та бюрок­ратизацію суспільства. Основними функціями мають бути створення га­рантій для внутрішньої та зовнішньої безпеки, підтримка політичної та ду­ховної єдності націй, формування національно-державницької свідомості.