Стегній Т.М.
МОНОГРАФІЯ
«ХВОРОБИ ТА ШКІДНИКИ БДЖІЛ»
Номінація
ПОЛТАВА 2012
Укладач Стегній Т. М., викладач – спеціаліст Аграрно-економічного коледжу ПДАА
Рецензент Звонар Л.М., викладач вищої категорії Аграрно-економічного коледжу ПДАА
В даній роботі комплексно розглядаються та досліджуються основні хвороби, шкідники та вороги бджіл. Дається класифікація, визначення, ознаки і перебіг хвороб бджолиних сімей. Також приділяється увага методам профілактики та заходам боротьби з хворобами бджіл (лікування).
ЗМІСТ
Вступ ………………………………………………………………………………….…….4
Класифікація хвороб…………………………………..…6
Інфекційні хвороби………………………………….…....8
Інвазійні хвороби …………………………………….….33
Незаразні хвороби …………………………………...….51
Порушення умов утримання і розведення ………..…59
Шкідники бджіл …………………………………………65
Вороги бджіл ……………………………………………..71
Література ……………………………………………….75
ВСТУП
З давніх давен люди займаються бджільництвом. Бджільництво дає цінний продукт' харчування - мед, технічну сировину - віск, біологічно активні речовини - прополіс, квітковий пилок, маточне молочко, бджолину отруту, які використовуються у медицині та інших галузях народного господарства. Бджоли - активні запилювачі ентомофільних культур, забезпечують та підвищують врожайність їх.
Ця галузь вимагає значних зусиль для підвищення виробництва меду та інших цілющих дарів. Всі зони України за природно-кліматичними умовами сприятливі для розвитку бджільництва, але сьогоднішній стан його не відповідає вимогам масу.
Особливо негативно на розвиток бджільництва впливають різні інфекційні, інвазійні і незаразні хвороби бджіл та їх шкідники.
Відомо, що хвороби бджіл ослаблюють бджолині сім'ї, знижують їх продуктивність і навіть можуть стати причиною загибел окремих бджолосімей, якщо не проводити лікувальних заходів. Відомий польський дослідник І.Дзержон (1811-1905 рр.) описав у 1382 році дві форми гнильця: злоякісну, яка не виліковується, і доброякісну, яка виліковується. Детальніше вивчив збудників хвороб гнильців американський учений Г.Уайт. Він описав як основного збудника злоякісного гнильця бактерію Bacillus larvee (1906 р.), а доброякісного – Streptococcus pluton (1912 р.). Злоякісний гнилець Уайт назвав американським, а доброякісний - європейським. Пізніше він детально описав вірусну хворобу личинок бджіл - мішечкуватий розплід (1913 р.)
П.І.Прокопович (1775-1850 рр.) -основоположник раціонального бджільництва, видатний вітчизняний бджоляр, засновник школи бджільництва в с. Митченки поблизу Патурина на Чернігівщині, написав статтю "Про гнилець бджіл" (1827р.), в якій експериментально довів що гнилець - хвороба заразна і поширюється через стільники та мед. Ним запропоновано важливий санітарний спосіб боротьби з гнильцями переселення бджіл в інший вулик та знищення стільників з ураженим розплодом.
У 1357 р. Д.Денхов виявив спори ноземи. У 1882 р.професор К.Сокорін, вивчаючи проноси бджіл, також виявив спори ноземи і вважав їх аналогічними до збудника пебрина тутового шовкопряда Е.Цандер (1873-1952 рр.), відомий німецький учений, детально вивчив цю небезпечну хворобу.
Значний внесок у вивчення хвороб бджіл на початку XV століття зробив Н.А.Горбачов (1864-1936 рр.), який все своє життя займався хворобами бджіл і тутового шовкопряда, Він досліджував різні засоби боротьби з гнильцями:.
Бактеріальні хвороби бджіл досліджував мікробіолог Т.Л.Сербінов (1872-1925 рр.). У 19І0 році він написав монографію "Гнилець бджіл і боротьба з ним", яка представляє інтерес і сьогодні. У 1915 році ним описано бактеріальний пронос, який викликає бактерія септицемії. У 1920 році шотландський дослідник Дж.Ренні відкрив збудника акарапідозу.
В.І.Полтев у 1934 році опублікував книгу "Хвороби бджіл',' яка була першим навчальним посібником для ветеринарних лікарів. Цей посібник витримав чотири видання. Разом з О.В.Нешатаєвою складено підручник "Хвороби і шкідники бджіл" для середніх спеціальних навчальних закладів і він вже тричі перевидавався.
В.І.Полтев разом з іншими дослідниками виявляв причини деяких хвороб, а також описав вірусний параліч, вароатоз і риккетсіоз бджіл.
А.К.Бойко і П.П.Мишкін (1938 р.) описали ентомози бджіл -сенотаініоз і фізоцефальоз.
За останні роки вчені одержали нові дані з біології збудників, змішаних, інфекційних та інвазійних хвороб, виявлено нові захворювання бджіл та розплоду (філаментовіроз, спіроплазмоз, порошковидний розплід).. У Зв'язку із значним поширенням вароатозу, виникла потреба глибокого вивчення цієї хвороби. Розроблені і застосоються нові ефективні методи діагностики, профілактики і боротьби з різкими хворобами та шкідниками бджіл.Успіх боротьби з хворобами і шкідниками бджіл залежить від своєчасної і правильної діагностики захворювань, усунення причин, які сприяють їх виникненню, проведення профілактичних заходів, швидкої івмілої організації та ведення оздоровчих заходів на пасіках.
КЛАСИФІКАЦІЯ ХВОРОБ
Всі особини та розплід бджіл уражуються різними хворобами.
Хвороба-це складний процес, який виникає від взаємодії господаря із збудником чи під дією несприятливих умов існування.
Особливостями хвороб бджіл є те, що при захворюванні однієї особини бджолиної сім'ї швидко заражаються інші, оскільки бджоли живуть великими сім'ями.
Хвороби бджіл класифікують за різними ознаками: за сезонністю проявлення (зимові, весняні, літні, осінні); за клінічними і патологічними ознаками (проноси, параліч, гнильці, наліт); за віком бджіл чи фазами розвитку (хвороби засіву, личинок, лялечок, дорослих особин).
Найбільш повною є класифікація за походженням або за причинами виникнення. Всі хвороби бджіл поділяють на заразні і незаразні. Заразні хвороби мають збудника і можуть передаватись від хворих бджолосімей до здорових.
Заразні хвороби бувають інфекційні, та інвазійні.
Інфекційні хвороби викликаються збудниками рослинного походження (бактерії, гриби, віруси), а інвазійні-організмами тваринного походження (простіші, гельмінти або черви, кліщі, комахи)Доінфекційних залетять такі групи хвороб:
• Бактеріози -викликаються,бактеріями(гнильці,гафніоз,септицемія);
• мікози або грибкові хвороби - викликаються мікроскопічними грибами (аскосфероз, аспергільоз, моланоз).
• віруси або вірусні хвороби - викликаються найдрібнітими без клітинними живими істотами - вірусами (мішечкуватий розплід, парапіч).
інвазійні хвороби поділяються на такі групи:
•протозоози - викликаються простішими (нозематоз, амебіоз,грєгаріноз)
•гельмінтози: - викликяються чергами з класу нематоди (мермітідоз)
•арахчози - викликаються кліщами (вароатоз, акарапідоз),'
•ентомози - викликаються паразитичними комахами (браульоз, сспотаїнідоз, мепооз).
Незаразні хвороби не передаються від хворої бджолосім'ї до здорової. вони виникають під впливом несприятливих факторів зовнішнього середовища: порушення умов живлення, утримання, роз ведення.
При порушенні умов живлення виникають токсикози (отруєння) та голодування (дистрофія). Виділяють такі токсикози:
хімічний - отруєння пестицидами, хімічними речовинами, що використовуються для захисту рослин від шкідливих комах та ін.;
падевий - отруєння паддю чи медвяною росою;
нектарний і пилковий токсикози (отруєння нектаром і пилком отруйних рослин);
солевий - отруєння мінеральними солями.
При відсутності чи неякісному пилку виникає білкова дистрофія, а при нестачі чи неякісному меду - вуглеводна дистрофія (голодування).
Порушення умов утримання призводить до появи застуженого розплоду (переохолодження гнізда) або запарювання бджіл (перегрівання і підвищення вологості).
Неправильне розведення - близькородинне спарювання сприяє виникненню нежиттєздатного потомства (завмерлий засів та розплід).
Завдають шкоди бджільництву і шкідники бджіл. Вони поділяються на паразитів і ворогів.
Паразити постійно чи довгий час живуть на пасіках і в бджолосім'ях, пошкоджують продукти бджільництва, поїдають їх, а також руйнують вулики, рамки, псують утеплення (воскові молі, щипавка,гризуни).
Вороги живуть за межами пасік і поїдають бджіл та мед (птахи - щурки, осоїди, сорокопуди; комахи - філант, оси, шершні).
ІНФЕКЦІЙНІ ХВОРОБИ
Бактеріози
• Американський гнилець (злоякісний гнилець, гнилець запечатаного розплоду) - інфекційна хвороба, яка призводить до ослаблення бджолиних сімей через загибель личинок у віці перетворення їх у лялечку.
Хвороба зустрічається у всіх країнах світу, де розвинуте бджільництво. Економічна шкода від хвороби значна.
При відсутності оздоровчих заходів збудник поширюється на пасіці, переноситься на інші. Кожна бджолосім'я збирає меду на 20-80% менше за здорову і за 2...З роки гине.
Збудник хвороби-спороутворююча паличковидна бактерія довжиною 2...5 мкм та шириною 0,5...0,7 мкм утворює спори овальної форми, які дуже стійкі до фізичних та хімічних впливів.Спори у трупах личинок, в меду, воску та перзі зберігають життєздатність десятки років. При кип ятінні у воді, гинуть через 11....13, у нерозведеному меду - через 40 хвилин. Сонячні промені вбивають спори через 28... 41 годину. У воску, нагрітому до 100 °С, спори зберігаються кілька діб; при нагріванні до 120 С - гинуть через 30 хвилин. Перекис водню (1-процентний розчин) вбиває спори за 3 години, 20-процентний формалін -за 30 хв., 10-процентний розчин кальцинованої соди (Na 2-СO 3) -за 4 хв., а І0 процентний розчин їдкого натру - за 2 хв.
Бактерія росте в аеробних умовах на спеціальному середовищі з додаванням сироватки крові коней і утворює сірувато-білі колонії, які потім стають безбарвні.
У мазках з трупів личинок виявляються лише спори збудника.
Джерелом інфекції є хвора сім'я. Збудник в сім'ї передається з кормом. Від зараженої до здорової сім'ї збудник подюється-восковими молями, шкіроїдом, кліщами, пасічником при переставлянні стільників (на руках та інвентарем). Поширюються хвороба і через матку, пакети бджіл, при кочівлях.
Ознаки і перебіг хвороб
Хвороба виникає у кінці квітня - у травмі і масово розвивається в середині літа. Перші ознаки спостерігаються через 7 діб пісіля зараження. Па стільниках з являється кілька личинок заражених хворобою. Рони розміщені у різних місцях.Поступово кількість заражених личинок збільшується і розплід стає строкатим - на стільниках поряд зустрічаються пусті комірки, комірки з яйцями і личинками, що загинули, відкритий та печатний розплід. Кришечки над загиблими личинками темнішають, опускаються і. на них помітні маленькі отвори.Хвора личинка втрачає пружність, блиск сегментацію, витягується вздовж комірки і гине. Колір личинок спочатку сіруватий, потім набуває кольору кави з молоком чи темнобурнй.Все тіло личинки розкладається під впливом збудника і перетворюється з гнильну тягучу масу з характерним запахом столярного клею.
Через місяць гнильна маса висихає і перетворюється в кіроч
ки кофейного кольору, які міцно ніби приклеюються до нижньої
стінки та дна комірок. Бджоли не можуть якісно вичистити комірки.
Діагностик а
Спочатку проводиться діагностика на пасіці за характерними ознаками хвороби:
1. Строкатість розплоду.
2. Продірявлені або вдавлені всередину кришечок комірки з хворими личинками.
3. Колір гнильної маси.
4. Тягучість маси (якщо доторкнутись до неї, то витягуються тонкі шовковисті нитки довжиною 10...15 см).
5. Запах.
Для уточнення діагнозу вирізають стільники з хворими личинками розміром 10 х' 10 або 10 х'. 15 см і відвозять у районну ветеринарну лабораторію, де проводять мікроскопічні та бактеріологічні дослідження.
Профілактика
На пасіках утримують здорові, сильні бджолині сім'ї. Регулярно проводять дезінфекцію пасічницького інвентаря, забезпечують сім'ї якісними кормами. Не слід згодовувати бджолосім'ям мед і пилок невідомого походження.
Особливу увагу слід приділяти виготовленню канді та штучної вощини. Бджолині сім'ї, яких закуповують, потрібно добре оглянути і протягом ЗО діб утримувати на карантині. Не допускаються бджолині крадіжки. Безматочні сім'ї приєднують до невеликих сімей чи відводків з якісними матками.
Заходи боротьби
При виявленні хвороби (на пасіку та розміщені в радіусі 5...7 км)накладається карантин. Всі сім'ї дуже уважно оглядають і виявляють хворих. Якщо заражено небагато сімей, їх знищують, обкурюючи сірчаним газом, ефіром чи формаліном,склавши про це відповідний акт. Бджіл і стільники спалюють, вулики очищають і обеззаражують.
При зараженні значної кількості сімей їх відбирають і перевозять в інше місце на віддаль 5 км. У період наявності в природі взятку бджіл переганяють у продезінфіковані вулики з полосками вощини чи з сушшю і стільниками від здорових сімей. Для цього ч кінці дня сталять на місце вулика з хворою сім'єю вулик з підготовленою вощиною і сушшю. Перед льотком цього вулика ложать фанерний чи пластиковий щит і покривають його папером. Бджіл з хворої сім'ї струшують на папір і димом нагіравляють у льоток, а папір спалюють.
Стільники з ураженим розплодом знищують, а без нього перетоплюють на віск, який використовується лише на технічні потреби.Вулики очищають і дезинфікують вогнем паяльної лампи,рам-ки з під загиблих бджіл спалюють. Якщо у стільниках був мед його відкачують і використовують лише на харчові цілі.Через тиждень маток замінюють і проводять ліккування сімей.
Для лікування готують цукровий сироп (1:1) і додають на кожний літр сиропу один з таких препаратів:норсульазол супьфаитрол чи сульцеміл. - по 2г, тетрациклін, неоміцин, еритроміцин, окситетрациклін, мономіцим, канаміцин по 400 тис.од. хлортетрациклін, стрептоміцин - по 500 тис.од. метицилін 250 тис.од.
Препарат, підготовлений на потрібну кількість сиропу,розчиняють у 100 мл теплої води (+ 30 С), подають до сиропу такої ж температури і згодовують хворим бджолосім'ям по 100...150 мл на вуличку в годівниці чи на стільники. Повторюють цю процедуру через 5... 7 діб до повного видужання. Кращий ефект дають суміші лікувальних препаратів у відповідно зменшених дозах і обов'язкове чергування препаратів, щоб у збудника не формувалась стійкість, особливо до антибіотиків. Гнізда добре утеплюють.
Ефективним лікувальним і профілактичним засобом при гнильцях є комплексна цукрова паста. До її складу входять лікувальні препарати в дозах, удвічі менших за рекомендовані діючою інструкцією, а також вітаміни і біологічно активний екстрат елеутерокока. На зараженій пасіці сім'ї, що не мають ознак хвороби, також лікують як і хворих, але без перегону бджіл.
Дезінфекція
Одночасно з лікуванням проводять дезінфекцію. Вулики, надставки, корпуси, рамки, стельові дошки, переносні ящики та інші дерев'яні предмети від хворих сімей після механічного очищення обпалюють вогнем паяльної лампи до слабого побуріння.
Можна провести і хімічне обеззараження розчином,який містить 107 перекисю водню та 3 % мурашиної або оцтової кислоти,2 з розрахунку 1 л на 1 м три рази через кожну годину.
Стільники, в яких не виводились бджоли, можна дезінфікувати після відкачування меду, занурюючи на добу в розчин 3-процен-тного перекису водню.і 3-процентної оцтової МИ мурашиної кислоти або зрошувати 5-процентним розчином однохлористого йоду.
Металевий інвентар прожарюють на вогні або занурюють у 3-процентний розчин перекису водню на одну годину.
Утеплюючий матеріал дезинфікують у 3-процентному розчині кальцинованої соди чи лугу з попелу протягом 30 хвилин, в однопроцентному розчині їдкого натрію - 15 хв. або у 3-процентному розчині каустифікованої содово-поташної суміші.
Халати, рушники і лицеві сітки занурюють у 2-процентний розчин перекису водню на 3 години або у 10-процентний розчин формаліну чи 4-процентний пароформ - на 4 години. Після дезінфекції спецодяг промивають у воді і висушують.
Медогонку дезинфікують гарячим 30-процентним розчином лугу або лужним розчином формаліну з розрахунку 1 л/м2 протягом 5 год. Потім її промивають водою і просушують на сонці.
Карантин з пасіки знімають через рік після ліквідації хвороби.
• Європейський гнилець (доброякісний гнилець, гнилець відкритого розплоду, кислий гнилець) - інфекційна хвороба, яка призводить до ослаблення бджолосімей внаслідок ураження личинок віком 3-4 доби, іноді і печатного розплоду. Хворі сім'ї знижують медопродуктивність на 20... 30% і вихід воску у 2 рази, Кількість вирощуваного розплоду скорочується на 34...45%,а з приріст сімей зменшується у 3...7 разів.
Збудник хвороби - один чи кілька видів бактерій Streptecoccus pluton,Str.apis,Bacillusaloci таінші.
Найчастіше при хворобі зустрічається стрептокок плютон -ланцетовидні клітини шарозидної форми, що розміщуються поодинці, попарно і ланцюгами.Розмір клітин - 0,7... 1,5 мкм. Збудник утворює капсулу як верхній шар оболонки і росте в анаеробних умовах на спеціальних середовищах, утворюючи за 24...48 годин округлі перлисто-білі зернисті колонії діаметром 1... 1.5 мм.
У висушеному стані збудник зберігається 17 місяців у стільчиках і в меду не менше року. Прямі сонячні промені, убивають збудника за 28-31 годин, у воді він гине через 5, в меду через 3 години. При нагріванні до 60 С збудник гине через 10-15хв, 20-процетовий розчин фенолу вбиває його через 1 годину 0,5- процентовий хінозан-через 10; 30-процентовий Розчин марганцевокислого калію – 30; 0,5-процентовий формальдегід-через 10 хвилин.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба проявляється з травні - червні і триває все літо. Сприяють їй переохолодження гнізд весною, нестача корму та ослаблення сімей- Джерелом хвороби є хворі і загиблі личинки Передається хвороба бджолами-годувзльницями, при переставлянні стільників пасічником піц час догляду та ін.
Заражаються личинки-денного віку. Інкубаційний період триває 1,5...З доби. При слабому ураженні в гнізді заражається лише 3...5 личинок, при сильному - 10...25% і більше розплоду. При цьому знаходять хворих личинок і у запечатаних комірках. При огляді гнізда хворої сім'ї спостерігається різновіковий розплід, поряд є здорові та хворі личинки. Перламутровий білий колір личинок змінюються на жовтий. Вочи безпорядно рухаються, міняють місце розташування у комірках і займають різні положення, а не у вигляді кільця, як здорові личинки. Іноді гни юча маса тягнеться, але короткими і товстими нитками, які швидко рвуться.
Запах мертвих личинок нагадує запах кислих яблук і кислого м'яса, що гниє.
Трупи личинок стають темно-коричневі чи коричневі і висихають у кірочки, які легко відокремлюються від стінки комірок. При запущеній формі хвороби уражується також печатний розплід і тоді ознаки нагадують американський гнилець.
Діагностика
При діагностиці на пасіці визначають:
1. Строкатість.
2. Зараженість відкритого розплоду.
3. Положення личинок у комірках.
4. Колір хворих личинок.
5. Відсутність тягучості чи невелику тягучість.
6. Вільне видалення висохлих шкірок в комірок
7. Запах.
8. Для уточнення діагнозу стільники розміром 10x15 см з хворими личинками запаковують у спеціальні ящики (1.5x15x4 см) і відвозять у ветлабораторію, де проводиться мікроскопічна, бактеріологічна і серологічна діагностика.
Профілактика
Важливо не допускати занесення хвороби на пасіку, утримувати сильні бджолосім'ї, щороку вибраковувати 30% стільників темних, із запліснявілою пергою, закислим медом, забруднених екскрементами.
Під час весняної ревізії кожну сім'ю забезпечують медом з розрахунку не менше 10...12 кг і 2...З стільники з пергою. Очищають та дезінфікують вулики. Бджолосім'ї з весни скорочують і добре утеплюють. Розширюють гнізда поступово.
Пасіки розташовують на сухих, добре освітлених і захищених від зітрі.в місцях.
рекомендується для профілактики європейського гнильця використовувати інактивовану вакцину. На 1 л цукрового сиропу використовують її 40 мл, потім - 50, потім - 60, 70мл з проміжком в 1-2 діб (по 150 мл сиропу на вуличку).
Заходи боротьби
При виявленні, хвороби ретельно оглядають всі сім'ї і визначають заражені. На неблагополучну пасіху накладають карантин до повного вилікування. Гнізда хворих сімей скорочують, добре утеплюють, слабкі сім'ї з'єднують по 2...З в одну.
Стільники з поражених сімей і великою кількістю розплоду переставляють у сім'ї-інкубатори без маток і після виходу розплоду з цих бджіл формують нові сім'ї, переселяючи їх у продезінфіковані вулики на чисті стільники, дають плідних маток.
Хворі сім'ї та інкубатори лікують тими ж лікувальними препаратами, їло й при американському гнильці (100... 150 мл лікувального сиропу через 5 ...7 діб). Можна використати водний розчин антибіотик і.в і обприскати бджіл апаратом "Росинка".
Для лікування використовують також інактивовану вакцину (4 рази з інтервалом 4 доби) – на 1 л сиропу послідовно 50,70,80 і 100 мл; на вуличку по 150 мл.Дизінфекцію вуликів, рамок, пасічного інвентаря, пустих стільників проводять так, як і при американському гнильці.
• Парагнилець - інфекційна хвороба, при якій уражується запечатаний і відкритий розплід. При хронічному перебігу хворіють лялечки. Протікає як самостійне захворювання, але частіше разом з іншими гнильцями: американським і європейським, або мішечкуватим розплодом.
Збудник –Bacillus paraaloci велика паличковидна бактерія (5,7x0,8 мкм), яка в личинках, що загинули, перетворюються на спори овальної форми (2,0x1.3, мкм). Бацила добре росте на звичайних живильних середовищах з додаванням сироватки з крові коней, утворюючи колонії. Стійкість збудника висока. На вуликах, стільниках, воску, вощині, у перзі спори зберігають життєздатність до трьох років, на медогонці - до 300 діб, в меду - один рік, том заморожуванні до 2...4 °С - тривалий час. При 100 С у воді вони гинуть за 75...50 хв, в меду - за 40...53 хв, у меду, трупах личинок зберігаються до 500 діб і більше.
Пряме сонячне проміння вбиває збудника лише за 168...216 год. Перекис водню 3-процентної- концентрації вбиває спори за 8...9 год, 10-процентної - за 2,5 год; 10-процентний розчин Їдкого натру при температурі 20С - за 48 год., при 60 °С - через 30 хв.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба проявляється з кінця травня і до кінця літа. Сприятливі фактори - наявність слабких сімей або їх ослаблення внаслідок ураження гнильцями, вароатозом, неякісний корм.,погані умови утримання.
Збудник з кормом проникає в тіло личинок 4...5-денного віку і на 5...8 день (інкубаційний період) хвороба проявляється. Хвороба нагадує ускладнений європейський і перебіг американського гнильця. Спочатку личинки активно рухаються у комірках, займають різні пози, втрачають блиск, темніють і гниють. Пізніше вони підсихають і перетворюються в крихкі кірочки. Уражені. личинки запечатаного розплоду стають тістоподібні, слабо тягнуться, з запахом гнилі. Висохлі личинки перетворюються в червонувато-коричневі кірочки, які легко видаляються. Кришечки над загиблими личинками западають, темніють без отворів. Розплід набуває строкатого вигляду. Уражені лялечки недорозвинуті, темні, з неприємним гнильним запахом.
Діагностика
Діагностика на пасіці проводиться за характерними клінічними ознаками:
1. Строкатість розплоду.
2. Зараження відкритого та закритого розплоду.
3. Потемніння кришечок з ураженими личинками і лялечками, але без отворів.
4. Колір висохлих личинок.
5. Гнильний запах. Уточнення діагнозу тут обов'язкове, тому готують і відправляють зразки стільників у ветлабораторію.
Профілактика і заходи боротьби
Хвороба карантинна. Всі заходи з профілактики і лікування американського та європейського гнильців використовуються і проти парагнильця.
• Гафніоз (інфекційний понос, паратиф) - інфекційна хвороба дорослих бджіл, яка супроводжується ураженням кишечника з проносами, загибеллю бджіл і ослабленням бджолосімей.
Збудник хвороби - гафнія альзей (Nalnia alvei).Паличковидна бактерія довжиною 1...2 і шириною 0,3…0,5 мкм має закруглені кінці, спор не утворю них живильних серодовищах, утворюючи в теплу добу дрібні голубуваті напівпрозорі колонії. В умовах пасіки зберігаються 270 діб,у перзі 300, у меду при кімнатній температурі 70...90 діб.У киплячій -воді гине за 1...2.хв.,при нагріванні до 58... 60 С за 30 хв., 0,1-процентннй їдкий натр при температурі 18 20°С знищує збудника через 3 години, 0,5-процентний.-за 35...85 хв.; 3..,5-процентний розчини фенолу і формаліну вбивають його за 1...5 хв.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба проявляється як правило в кінці зимівлі (лютий... березень). Збудник з кормам^і водою потрапляє в систему живлення. Інкубаційний період триває 3...14 діб. Бджоли у хворих сім'ях збуджені, зимовий клуб розпадається, багато бджіл вилазять через льотки, падають на підлогу зимівника і поступово гинуть.
Деякий час бджоли можуть слабо лазити, черевце їх здуте, літати не можуть, проносять. Іноді спостерігається параліч кінцівок і крил. Фекалії рідкі і клейкі, з досить неприємним запахом, бурого кольору. Деякі сімІІ до виставлення із зимівника дуже ослаблюються.Весною хворі сім'ї погано летять на обліт, передня стінка вулика і стільники забруднені калом жовто-бурого кольору, на дні вулика багато мертвих бджіл, Хворі сім'ї можуть загинути.
Діагноз на гафніоз встановлюють на основі клінічних ознак:
1. Поведінка бджіл у зимівниках та після виставлення сімей.
2. Наявність екскрементів на передній стінці вулика, стільчиках, -їх колір, консистенція та запах.
3. Загибель бджіл на підлозі зимівників.
Для уточнення діагнозу слід.направити у ветлабораторію не менше 5,0 живих бджіл від кожної хворої бджолосім'ї, помістивши їх в закриті марлею скляні баночки.
Профілактика
Бджіл на зиму забезпечують достатньою кількістю якісного корму. У зимівника та вуликах повинно бути сухо. Пасіки розташовують на сухих місцях, далеко від тваринницьких ферм, тому що молодняк тварин теж може хворіти на паратиф. Бджіл забезпечують чистою водою. Сім'ї і пасіки утримують в чистоті.
Заходи боротьби Бджіл пересаджують у продезінфіковані вулики на чисті стільники. Забруднені вулики, стелю,рамки очищують і дезінфікують 3-процентним гарячим (70 °С) розчином їдкого натрію з експозицією 2 год, потім промивають водою, просушують і використовують. Забруднені стільники перетоплюють на віск.
Чисті пусті стільники обробляють, всі комірки обприскують 1-процентним розчином однохлористого йоду на 3 год або 2-про-центним розчином формальдегіду на 4 год. Потім промивають водою і просушують. Спецодяг, лицюві сітки та інше кип'ятять у воді 10 хв і просушують.Хворим сім'ям згодовують лікувальний сироп з антибіотиками (стрептоміцин, левоміцетин, неоміцин). Перший курс лікування-стрептоміцин і неоміцин - по 100 тис. О.Д., левоміцетин -0,1 г;другий - відповідно по 150 тис.о.д. і 0,2 г; третій – по 200тис. о.д. і 0,2 г на 1 л сиропу. Антибіотики розчиняють у 100 мл перепареної води з температурою +25 С; зміщують з цукровим сиропом і згодовують кожній хворій сімї
• Сальмонельоз (паратиф) - інфекційна хвороба,яка супроводжується загибеллю дорослих бджіл. Викликають хворобу різні види сальмонел, які можуть поражати і телят, свиней та інших тварин. Збудник зберігається у воді. 70... 84 доби, у грунті 12…15 місяців, а екскрементах - біля трьох років.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба проявляється на пасіках,розташованих поблизу тваринницьких ферм.Сприяють хворобі відсутність на пасіці напувалок з чистою водою, порушення ветеричарно-санітарних правил утримання бджолиних сімей.
Збудник потрапляє в організм бджіл з водю і кормом,досягає середньої кишки і там розмножується,проникаючи в гемолімфу, мязи та інші органи.
Діагностику проводять,виходячи з,клінічних ознак для уточнення діагнозу бджіл з хворих сімей відправляють в ветабораторію, тому що хвороба схожа на гафніоз і нозематоз.
Профілактика Для попередження хвороби пасіки розташовують на далеко від тваринницьких ферм, пташників і звірогосподарств. На частці повинна бути чистота і доброякісна вода, а в сім'ях - корм.
Заходи боротьби і дезінфекція ті ж,що й при гафніозі.
• Септицемія
Ця інфекційна хвороба бджолиних сімей, збудник якої розмножується в гемолімфі робочих бджіл, маток і трутнів.
Збудник хвороби - псевдомонас апісептикум - рухлива паличковидна бактерія величиною 0,8...2 х 0,7...0,8 мкм, нестійка проти фізичних і хімічних факторів. Гине при температурі 70...74 С за 30 хв; при 100 С -за 3 хв. У трупах бджіл - за місяць, прямі сонячні промені вбивають її за 7 год. На вуликах в літній період бактерія зберігається до 35 діб, в осінньо-зимовий - до 1.50 діб. У стільниках може зберігатись відповідно 40 і 180 діб. Під дією 3-процентного розчину перекису водню збудник гине за 2 год, а пари формаліну вбивають за б... 7 год.
Ознаки і перебіг хвороби
Бактерії септицемії поширені в природі. Хвороба проявляється в окремих сім'ях і протікає у гострій (явній) і хронічній (прихованій) формах. Хворі бджоли спочатку збуджені, потім слабнуть, не можуть літати, пригнічені, малорухливі; у них спостерігаються конвульсії, скорочення черевця, тремтять кінцівки і крила. Через кілька годин після прояву пертих ознак хвороби бджоли гинуть. Гемолімфа бджіл стає білою, грудні м'язи сіруваті, потім коричневі і чорні. Втрачається зв'язок між сегментами і якщо доторкнутись до бджоли, що загинула, вона розпадеться на окремі частини, а кінцівки- на членики. При прихованій формі бджоли гинуть за межами вуликів і хворобу можна не помітити. Сприяють хворобі підвищена вологість, рідкий мед, дощова погода, тумани, зараження бджіл вароатозом.
Діагностику проводять за клінічними ознаками перебігу хвороби і уточнюють у ветеринарній лабораторії.
Профілактика. Пасіки розташовують У сухих місцях. Бджіл утримують у сухих вуликах та зимівниках. Проводять боротьбу з вароатозом. Забезпечують сім'ї якісним кормом.
Заходи боротьби. На пасіку накладається карантин і проводиться ретельне обстеження всіх бджолосімей. Хворі сімї пересаджують у сухі знезаражені вулики, гнізда скорочують, утеплюють, рідкий незапечатаний мед відбирають і дають якісний корм. Хворим сім'ям згодовують цукровий сироп з додаванням на л 100...500 тис. о.д. біоміцину чи тетрацикліну. Сироп дають по 0,5...1 л на сім'ю через 5...7 діб два-три рази.
Вірози
• Мішечкуватий розплід
Інфекційна хвороба дорослих, часто запечатаних личинок, а також молодих лялечок. Хвороба зустрічається рідко і часто спостерігається самовиздоровлення.
Збудник хвороби – Morutor actatulac фільтрований врус кулястої форми.Збудник не стійкий проти фізичних факторів,гине у воді при температурі + 60 С,за 10 хв,в меду при 75 С – за 10 хв. Прямі сонячні промені знищують збудника за 4…7 год. У кімнатній температурізберізається до 30діб, в перзі і молу при температурі близько нуля-два місяці.До дії хімічних речовин вірус стійкий.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба уражає личинок робочих бджіл,маток і трутнів.Заражаються личиноки 2…3 денного віку.Інкубаційний період триває 5…6 діб. Хвороба помічається в травні…червні після поганої погоди і нестачі в гніздах меду та перги.Може проявитися хворобі і осіння та весною наступного року.
Уражений розплід напуває строкатості.Покриви тіла личинок щільні,а зміст повністю розкладається і перетворюються у зодянисто-зернисту масу. Колір личинок сірувато-бурий, запах відсутній. Загиблі личинки зовні схожі на мішечки із зернистою масою. Кришечки комірок бджоли розгризають, а вони западають і мають один два отвори. Трупи личинок висихають у темно-бурі кірочки, передня і задня частина в них загнуті у вигляді човника. Кірочки не прилипають до стінок комірок і пегко видаляються бджолами.Дорослі бджоли є вірусоносіями і також збудник може зберігатися в їх тілі протягом зими діагностика
1. Строкатість розплоду.
2. Кришечки комірок запалі, з одним або двома отворами, розгризені бджолами.
3. Колір хворих личинок.сірувато-бурий.
4. Шкірка личинки потовщена, а вміст перетворюється у водянисто-зернисту масу. Якщо таку личинку витягнути пінцетом, то маса переливається до низу, нагадуючи мішечок.
5. Запах відсутній.
6. Висохлі кірочки загнуті у вигляді човника і легко видаляються з комірок.
Лабораторна діагностика показує відсутність мікробів при розгляді мазків з трупів личинок і лялечок лід звичайним світловим мікроскопом. Росту колоній на живильних середовищах теж не спостерігається, адже віруси - обов'язкові внутрішньоклітинні паразити.
Профілактика
Утримання сильних бджолиних сімей, забезпечення їх якісними вуглеводними та білковими кормами в достатній кількості. Щорічна заміна старих стільників.
Заходи боротьби.
На неблагополучну пасіку накладається карантин. Матку міняють, гніздо скорочують і утеплюють. При значному ураженні бджіл переганяють на стільники від здорових сімей. Слабкі сім'ї об'єднують. Можна згодовувати хворим сім'ям цукровий сироп з додаванням біоміцину або левоміцетину (50 мл на 1 л сиропу) 3...4 рази через 5...7 діб (100...200 мл на вуличку бджіл). Застосовують також обприскування стільників з бджолами водним розчином (і:1000) марганцевокислого калію. Використовують також антисиро-ватку з крові коней та кроликів (З мл на 1 л сиропу) - тричі по 150...700 мл на вуличку бджіл з інтервалом 5 діб.
Дезінфекція така ж, як і при гнильцях.
• Вірусний параліч (чорна хвороба)
Не захворювання, яка призводить до масової загибелі дорослих бджіл. Виділяють хронічний і гостоий параліч.
Збудник - фільтрований вірус. Віріони розміром 20х 20...60 нм, або діаметром 30 нм. Зберігається збудник хронічного паралічу при температурі +15 С. У трупах бджіл більше місяця, при нагріванні до 60 С інактивується за годину, при 75 С – за 10 хв.Сонячні промені: вбивають вірус за годину. У 0,2 процентнім розчині формаліну при 35 С гине вірус лише через три доби, при дії інших хімічних речовин також проявляє підвищену стійкість.
Ознаки і перебіг хвороби
Гострий і хронічний параліч зустрічається часто. Гинуть бджоли від, хронічного паралічу У будь-яку пору року але гостра форма спостерігається, як правило, влітку після зміни холодної і дощової погоди на жарку.
У межах сім'ї хвороба поширюється при харчових контактах. При хронічному паралічі ознаки хвороби проявляються на 4…10 день. Хворі бджоли збуджені. Вони стрімко злітаються, шумлять крутяться, потім стають пригнічені, не реагують на зовнішні подразники, збираються на передню стінку, прильотну дошку, землю, слабо махають крилами і мало літають, в них порушується координація рухів. Потім бджоли втрачають волосяний покрив і стають чорні, блискучі. На 12...20 день після зараження вони гинуть. При гострому паралічі уражуються частіше молоді бджоли вони втрачають здатність літати,повзають біля льотка чи перед вуликом, крила розташовуються асиметрично, іноді збільшуються через це. На дні вулика та на землі біля вулика багато мертвих бджіл. Бджолині сім'ї слабнуть і погано розвиваються. Сприяють виникненню хвороби дуже жарка погода, перегрівання гнізд, нестача перги.
Діагноз Визначають хворобу за клінічними ознаками і обов'язково проводять лабораторні дослідження.
Профілактика Запобігають перегріванню гнізд, утримують сильні сім'ї, забезпечують сім'ї достатньою кількістю пилку та перги, а при відсутності - дають замінники білкового корму.
Заходи боротьби При виявленні хвороби на пасіку накладають карантин. Запобігають поширенню хвороби на пасіці. Загиблих і повзаючих бджіл збирають і знищують. Весною проводять обробку сімей водним розчином бактеріальної ендонуклеоди. Для цього віл води розчиняють один флакон препарату і додають 1 г хлористого магнію. Бджіл обприскують '"Росинкою чи іншим розбрискувачем при температурі +14 °С і вище 5...8 разів через 10 діб. На одну сім'ю витрачають 40...50 мл розчину.
Карантин знімають через рік після ліквідації захворювання.
• Риккетсіоз (Філаментовіроз)
Це інфекційна хвороба, яка супроводжується зараженням і загибеллю робочих бджіл і маток.
Збудник хвороби - нитковидний вірус. Форма віріона сферична чи паличковидна, розмір 70...150x330...470 нм. Риккетсії швидко гинуть при кип'ятінні, але зберігаються при температурі -20 °С, -70 °С.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба проявляється в кінці весни і влітку. Молоді бджоли повільно рухаються по стільниках, крила тремтять, черевце збільшене. Якщо проколоти міжсегментну перетинку на черевці, витікає гемолімфа білуватого кольору.
Ослаблені бджоли гинуть, їх трупи розміщені на дні вулика і на землі біля льотка.
Інфекція у деяких сім'ях може зберігатись до двох років. Хворі, сім'ї, слабо розвиваються. При виявленні вищезазначених ознак потрібно відібрати 5... 20 живих хворих бджіл і стільники розміром 10x1.5 см та надіслати їх у ветлабораторію для дослідження мікроскопічним, бактеріологічним і серологічним методами.
Профілактика
Ча пасіках утримують сильні сім'ї в сухих вуликах, на скорочених і. добре утеплених гніздах забезпечують бджіл якісними кормами. Нвосчасчо. вибраковують та перетоплюють на віск старі стільники.
Спеціальні заходи боротьби проти філаментовірозу на розроблені, необхідно лише поліпшити умови годівлі та уточнення бджіл.
Мікози або грибкові хвороби
• Аскосфероз (вапняковий розплід)
Збудник гриб Iscosohaera apis з класу зубчасті який існує у вигляді багатоклітинного міцелію і утворює спорові кулі розміром 65…67 мкм, в яких знаходиться маса овальних спор.
Збудник росте на живильних середовищах з оптимальною температурою +30 С і формує сірувато-білий насіт-міцелій, товжина 4…9 мкм.
Спори гриба досить стійкі в навколишньому середовищі.У пустих вуликах на стільниках, інвентарі, в меду та перзі зберігається 4 рокироки (за іншими даними - до десяти років), при температурі + 27 С - до року. До хімічних речовин спори також стійкі.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба спостерігається на пасіках, які розташовані, у вологих понижених місцях і при збідненій кормовій базі. Уражаються слабі, сім'ї, а в них частіше трутневий розплід, яким знаходиться по боках і на нижній частині стільників.Можуть заражатись і личинки робочих бджіл.
Збудник проникає разом з кормом чи через покрив тіла, хворі личинки стають жовто-білі, потім світло-жовті, м'які, тістоподібні. Потім вони покриваються білим міцелієм, який у запечатаних комірках проростає через кришечки. Трупи личинок поступово засихають, твердіють і перетворюються у білі грудочки, подібні до вапна чи крейди.
На дні вулика хворої сім'ї та на землі перед льотком можна бачити трупи личинок, викинуті бджолами і сім'я слабне.
Діагноз
При діагностиці на пасіці розглядають личинок і визначають наявність нальоту на них та колір і консистенцію мумій. Для уточнення діагнозу у ветлабораторію направляють стільник 10x15 см з ураженим розплодом.
Профілактика
На пасіках утримують сильні бджолосім'ї. Гнізда скорочують, утеплюють, забезпечують достатньою кількістю кормів.
Антибіотики застосовують лише для лікувадмихцілей, а не для профілактики гнильцевих хвороб. Пасіки розтавовують у сухих місцях. Запобігають сирості вуликів і утеплювального матеріалу.
Заходи боротьби
Від хворих сімей забирають стільники з ураженим розплодом і перетоплюють їх на віск. Мед використовують лише на харчові цілі.
Дуже уражені сім'ї з сирих вуликів переганяють у сухі, продезінфіковані. Вулики, рамки, інвентар дезінфікують після механічної очистки сумішшю 10-процентного перекису водню та 0,5-про-центної мурашиної кислоти з експозицією 4 год. Потім промиванням водою.
Для лікування застосовують препарат ністатин - 100 тис.О.Д. на рамку у вигляді лікувального сиропу. Можна влітку обприскувати бджіл з допомогою "Росинки" теплим 20-процентним цукровим сиропом з додаванням ністатину 100 тис. О.Д. на 1 л по 10...15 мл сиропу на рамку бджіл. Згодовування і обприскування проводять три рази з інтервалом 3...5 діб.
Застосовують і діабендазол у дозі 0,3...0,5 г на 0,.?,..0,5кг цукрової пудри. Пудрою обпилюють гніздо бджіл 4-5 разіз протягом 3 днів.
Фунгіцид унісан використовують у вигляді водного розчину. Один мілілітр (одна ампула) розчиняють у 0,5 л води, температура якої 35...33 С і оприскують стільники з бджолами та розплодом (10...12 мл на рамку) 2...З рази з інтервалом 6 діб.
Застосовують також препарати; аскоцин, аскотетр, декабін, нітрофунгін, аскооль.
Пасічники-аматори часто використовують водні настої часнику та цибулі. Це дає позитивні, наслідки, пригнічуючи розвиток гриба.
• Аспергільоз (кам'яний розплід)
Інфекційна хвороба розплоду і дорослих бджіл,що веде по загибелі їх та висихання. Збудник небезпечний також для людей, тварин та птахів.
Збудники добре ростуть на звичайних живильних середовищах, утворюючи колонії нальоту абоплісняву зеленувато-жовтого,жовто-сірого чи коричневого кольору. Спори грибів гинуть при нагріванні до 5С через 20 хв, швидко гинуть під дією фенолу, формаліну, одчохлористого йоду, перекису водню.
Ознаки і перебіг хвороби Аспергілли поширені, у природі і разом з пилком та нектаром заносяться у вулик,де й розмножуються в перзі, на стільниках, личинках і лялечках, дорослих бджолах, особливо при підвищеній вологості. Проникають спори у тіло личинок і бджіл з нектаром та пилком, іноді через пошкоджені покривні тканини.
Проявляється хвороба в кінці зими і весною. Може бути у помітній і прихованій формах. Характеризується загибеллю розплоду, рідше дорослих бджіл. Загиблі личинки та лялечки спочатку вкриваються пліснявою білого чи сірого кольору, потім зморщуються, твердіють, стають жовто-зелені чи чорні, залежно від виду триба. Висохлі личинки перетворюються у зігнуті, тверді, темні, камінці, які легко видаляються бджолами.
Дорослі бджоли, уражені грибом, збуджуються, потім слабнуть, падають на дно вулика і гинуть. Трупи покриваються пліснявою. темно-зеленого кольору і при здавленні черевця відчувається ніби камінець. Сприяють хворобі висока вологість повітря, дощова погода, підвищена,': вологість у вуликах, розміщення пасіки в низинах чи поблизу боліт, занесення у вулик великої кількості пилку.
Діагноз
Пасічне визначення хвороби проводять на основі ознак і крім того відбирають стільник (10x15) з уражений розплодом та не менше 50 трупів бджіл надсилають для досліджень у ветлабораторії, де проводиться мікроскопічний та мікологічний аналізи.
Профілактика
На пасіках утримують правильно сформовані, добре утеплені сильні сім'ї, пасіки розташовують у сухих місцях; забезпечують бджіл якісним вуглеводним та білковим кормом, обмежують занесення пилку.
Заходи боротьби
Враховуючи небезпеку хвороби для людей (проникаючи через носову і ротову порожнини, викликають отруєння), хворі сім'ї знищують обкурюванням сірчаним газом.. Вулики і бджолиний інвентар після механічного очищення обеззаражують 5-процентним розчином 2 формальдегіду з розрахунку 10 л/м.
Грунт, де стояли вулики з хворими сім'ями, перекопують. Мед і пергу з хворих сімей не використовують взагалі.
При огляді хворих і підозрілих сімей потрібно працювати у ватно – марлевій повязці,захисних окулярах і халаті. Після роботи ретельно миють руки, полощуть рот і умиваються водою з милом.
Лікування хвороби не розроблено.
Меланоз
Інфекційна хронічна хвороба маток, яка супроводжується ураженням яєчників, великої отруйної залози, заднього відділу кишечника і припинення яйцекладки. Збудник – гриб класу- незавершені або дейтероміцети, що утворює жовтий чи жовто – бцрий міцелій та окремі дріжжоподібніклітини і хламідоспори. Збудник стійкий в навколишньому середовищі, стійкий при заморожування до 6 місяців, у приміщеннях до 8 місяців, в медові до 1 року. Одно хлористий йод 2% концентрації убиває збудника за 5 хвилин.
Ознаки і перебіг хвороби
Збудник поширений на рослинах і великої шкоди хвороба може завдати на матковивідних пасіках при інструментальному заплідненні маток, тому що збудник проникає в тіло через статеву систему. Хвороба помічається в кінці літа чи весною. Спочатку її помітити важко. Матка скорочує, а потім припиняє відкладання яєць, стає малорухливою чи знаходиться в застиглому стані, потім падає на дно вулика, повільно повзає, черевце її збільшене, тягнеться по горизонтальній поверхні і в анальному отворі помітна калова пробка. Бджоли викидають таку матку з вулика і вона гине. Сім'я, якщо не допомогти їй підсадкою якісної матки, трутньовіє через відсутність відкритого розплоду і гине. Хворобі сприяють наявність падевого меду, пошкодження хітинового покриву. Можуть заражатись і дорослі бджоли.
Діагноз
При огляді сім'ї відмічається мала кількість розплоду чи взагалі відсутність засіву і відкритого розплоду. Матка повільно повзає з збільшеним черевцем і в анальному отворі помітна калова пробка. Для уточнення діагнозу можна матку надіслати у ветлаборатрію. При цьому проводять препарування і визначають зміни кольору яєчників та м'язів., Потім проводяться мікологічні дослідження.
Профілактика Не допускати наявності у гніздах великої кількості падевого меду. У бджолосім'ях маток міняти через кожні 2 роки. При штучному заплідненні інструментарій дезинфікують протягом 5 хв. Потім нейтралізують рештки йоду в 1-процентовному розчині бісульфату натрію і обполіскують стерильним фізіологічним розчином.
Заходи боротьби Створення хороших умов для бджолосімей, неякісний мед видаляють. Хворих маток міняють на здорових.
ІНВАЗІЙНІ ХВОРОБИ
Протозоози
• Нозематоз
Хвороба дорослих робочих бджіл, маток і трутнів, яка супроводжується розладом їх кишечника, проносом і загибеллю чи значним ослабленням бджолосімей.
Збудник внутрішньоклітинний паразит епітеліальних клітин середньої кишки Nosema apis Спори ноземи овальні, розміром 4,2...5,5 х 2,2...З,5 мкм.
В навколишньому середовищі збудник зберігається у вигляді спор у трупах бджіл до 4 років, у меду і стільниках - до року, у грунті - від 44 діб до 2 років, у воді при температурі 20 С до113 діб При нагріванні до 57…65С спори гинуть через 10…15хв у парі 1… 5хв, у 4 пронцентному формаліні при 25 °С — за годину, при 37С - 15 хв.; у 80 -процентний оцтовій кислоті при 16 С - 5...7 діб. Прямі сонячні промені інактивують спори за 57год, у воді - за 37... 51 год.
Цикл розвитку ноземи складний. Разом зводою чи кормом спора потрапляє в середню кишку, де під дією травних ферментів її оболонка частково розчиняється і вона викидає з силою полюсну нитку. Полюсна нитка пробиває клітини середньої кишки, закріплюється там і втягує за со'ою спороплазму. Ця стадія називається вихід амебули або планонт.
У протоплазмі, в ядрах епітеліальних клітин паратит ділиться, розмножується і заражає інші клітин. Проходнть стадія меронта.Стінки кишечника втрачають свої функції і відмирають.Потім формуються споробласти. Спори, які виходять разом з екскрементами викидаються в навколишнє середовище.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба найчастіше проявлясться з кінці зимівлі і весною (лютий... травень). Під час зимівлі бджоли збуджені, чіумллть, вилітають з вулика Споживають більше корму. З вулика відчувається неприємний запах, передня стінка у вулику іззовні та стільники забруднені фекаліями. Біля льотків, на дні вулика— велика кількість загиблих бджіл.Черевце живих бджіл здуте, переповнене, вони кволі, малорухливі.
Після виставлення із зимівника у бджіл слабкии обліт, часто падають біля вулика і в масі гинуть. Розвиток сімей слабкий. Матка відкладає мало яєць і проходить її заміна,Вирощена у такій сім'ї матка неповноцінна. Хворі трутні втрачають здатність до запліднення.
Поширюють хворобу різні комахи, а особливо злодійки і блукаючі бджоли. Поширюється хвороба і через напувалки, а також бджільчиком. Сприяють нозематозу довга зимівдя, наявність паді в меду, висока вологість у зимівниках і вуликах, наявність в кормах мес тицидів,обмаль перги в гнізді, розведення південних порід бджіл
Діагноз
При Пасічному визначенні хвороби, поведінка бджіл в зимівниках змінюється, є рідкі фекалії на стінках вуликів і стільниках; бджоли масово гинуть, виходячи з вулика у зимівнику, у вулику і після виставлення весною; слабкий обліт бджіл і поганий розвиток сімей весною.
Але такі ж ознаки характерні для гафніозу, сальмонельозу та ін., тому відбирають для лабораторної діагностики не менше 50 живих і трупів бджіл з хворої сім'ї. Препарування тіла з оглядом середньої кишки свідчить, що вона розтягнута, збільшена, білого кольору. Під мікроскопом у середній і задній кишці знахо дять масу спор збудника.
Профілактика
Розводять бджіл місцевих порід. На зимівлю у гніздах залишають лише якісний мед. Падевий мед відбирають і замінюють його квітковим або згодовують цукровий сироп.
Слабкі сім'ї бджіл сажають по 2...З в один вулик і добре утеплюють. У зимівниках створюють нормальні умови - температура у межах +2 °С, відносна вологість - 80%. Після обльоту бджіл під час весняної ревізії сім'ї скорочують і добре утеплюють; якщо сиро у вулику, то пересаджують бджіл у сухий чистий продезінфікований вулик.
Заходи боротьби
При підозрі на нозематоз проводять надраннє виставлення, вибраковують забруднені стільники, замінюють корм, очищають дно і стінки вулика. Слабкі сім'ї об'єднують і добре утеплюють. Звільнені вулики добре очищають і дезинфікують вогнем паяльної лампи або 4-процентним розчином формаліну. Старі стільники перетоплюють на віск, а якісні. – дезінкують 4-процемтним розчином формаліну протягом 'і годин, паром 80 процентовної оцтової кислоти (200 мл на 12-рамковий вулик)-протягом трьох діб при температурі не нижче + 15 С.
Дрібний інвентар очищають і дезінфікують кип'ятінням в 10-процентному розчині кальцинованої соди.
Хворі сім'ї лікують фумагіліномрозчиняючи один флакон 20 г) у 100...200 мл теплої (30....35 °С) прокип'яченої води, додають до 25 л цукрового сиропу (1:1) ' добре перемішують. Лікувальний сироп роздають у годівниці чи на стільники (0,26 л на сім'ю) щодня протягом трьох тижнів або по 0,6 л на сім'ю через 4…5 діб протягом 2....3 тижнів.
Застосовують і аерозоль "Чозематол", вводячи його у вулички на 1…1,5, а на 3...6 с - у льоток. Через 3...4 дні повторюють три-чотири рази. При температурі не нижче +15С.З рекомендації щодо використання проти нозематозу сульфадимезину, мономіцичу, сульфапері.дазину, але дані їх ефєктивност і розбіжні.
• Амебіоз
Інвазійна хвороба дорослих бджіл,що супроводжується ураженням мальпігієвих судин.
Збудник хвороби – Malpighamoeda mellificae зкласу саркулові або амеби.
Вегетативнаформа паразита-тільце,що складається з ядра і притиплазми.Зберігається в навколишньому середовищі у вигляді фаро видної форми розміром 5…8 мкмвкритих дво-контурною оболонкою. У висушеному стані на стільниках збудник зберігається 5…6 і біше місяців.
Ознаки і перебіг хвороби
Хвороба проявляється в квітні...травні. Писти з кормом чл водою потрапляють в середню ки'ику і далі у мальїігісзі судини, відкриті кінці яких розміщені на сполученні середньої і задньої кишок. Там цисти перетворюються у вегетативні форми і з допомогою псездоподіи) особливих утворень цитоплязми, проникають у міжклітинні простори і забирають з клітин необхідні поживні речовини.
Малпіґієві судини втрачають свої видільні функції і про-ходить отруєння організму бджіл, судини також можуть руйнуватись. При температурі 23 ...32 С цикл розвитку паразита закінчується за 21...28 діб.
Хвороба протікає хронічно і бджоли гинуть за межами вуликів, тому основна ознака - поступове ослаблення бджолосімей. Заражені бджоли іноді лазять перед вуликом із збільшеним черевцем, відбувається опонотення.
Сприяють розвитку амебіозу наявність паді в меду, утримання бджолосімей у сирих зимівниках та вуликах, дощова і холодна погода.
Діагноз
Попередній діагноз проводять на основі клінічних ознак, але у зв'язку з тим, що подібна до інших опоношенням, відбирають не менше 10... 20 живих бджіл з ознаками зараження або 50 їх трупів і відправляють ' у ветлабораторію.
При препаруванні виявляють зміни мальпігіевих судин - вони потовщені, є розриви і сірого кольору. Під мікроскопом у мазка із мальпігіевих судин виявляють цисти'амеби.. Профілактика і заходи боротьби ті ж, що й проти нозематозу.
Грегаріноз
Хвороба дорослих бджіл. Супроводжується ураженням середньої кишки, опоношенням і загибеллю дорослих бджіл, зустрічається мало.
Збудник хвороби - грегаріна, що належить до найбільш простіших з класу споровики. Тіло видовжене (120...150 мкм), вкрите тонкою кутикулою, може існувати у пасивній формі, яка називається споронт і в активній формі - цефалонт. Тіло споронта розділене поперечною перегородкою на протомерит - менша частина і дейтомерйт - більша частина з ядром. У цефалонта на протомерйті є третій членик - епімерит - присос, з допомогою якого грегаріни кріпляться до епітеліальних клітин середньої кишки і живляться.
Опори грегарін гинуть тон заморожуванні. Стійкість збудника у навколишньому середовищі не вивчена.
Ознаки і перебіг хвороби
Споронти разом з кормом і водою потрапляють у середню кишку, на протомеруті виростає епімер'йт, збудник присмоктується і живиться вмістом клітин середньої кишки. У заражених бджіл період життя скорочується, сім'ї слабнуть. Цикл розвитку грегаріни триває у бджоли біля одного місяця, бджоли можуть опоношуватись, слабнути і гинути.
Діагноз
Відбирають 20...ЗО бджіл з підозрілої сім'ї і відвозять у ветлабораторію. Препарування черевця показує зміни в середній кишці, вона білувато-жовта, передавнена.При розгляді мазків з середньої кихки мікроскопа знаходять грегаріни.
Профілактика і заходи боротьби проти хвороби ті ж що й проти нозематозу.
Гельмінтози
Мермітидоз
Інвазійна хвороба дорослих бджіліноді трутнів і маток.
Збудники хвороби - круглі тонкі черви Mermitnidas білого кольору. Статевозрілі самки досягають довжини 150…400 мм і в діаметрі 0,5 мм. Живуть вони у грунті, яйця відкладають на поверхню рослин чи грунту. Одна самка-цо 14000 яєць. Яйця з водою потрапляють в систему живлення бджід чи ін'ших комах.Всередній кишці відроджується личинка, яка проникає через стінку кишки в порожнину тіла,це й розвивається до утворення дорослої особини, викликаючи загибель комахи. Самці розвиваються 4...б, самки - Я...10 тижнів. Запліднення проходить у грунті. Зимують самки до весни.
Ознаки і перебіг хвороби
Бджоли заражаються яйцями черзі з, Збираючи воду, нектар і пилок, Хзоріють льотні бджоли-збирадьчйці.Матки і трутні заражаються при передачі їм корму і воли з яйцями мермітілд. Хвороба проявляється у липні... серпні. Процент заражених особин невеликий (близько 1%). Заражені бджоли пригнічені, черевце їх збільшене, вони не літають і знаходяться у вулику на дні чи повзають біля льотка..
Сприяють хворобі тепле і дощове літо, підвищена вологість, близьке розташування пасік до боліт та інших водоймищ, відсутність медозбору - при всьому цьому бджоли заносять у вулики багато води і медвяну росу, заражені яйцями черви.
Діагноз
Відбирають 50...100 ослаблених і бджіл, що загинули, відвозять у ветлабораторію для препарування і виявлення мермітид.
Профілактика. Для попередження хвороби пасіку розташовують у сухих місцях, об владнують напувалки з проточною водою; вулики утримують у чистості, розміщують їх на підставках, а траву навколо періодично обкошують.
Спеціальні заходи боротьби не розроблені.
Арахнози
• Вароатоз (варооз)
Інвазійна хвороба бджолиних сімей, яка уражує личинок, лялечок, бджіл, трутнів і маток. Збудник хвороби - гамазовий кліщ Хвороба виникла у кінці 50-х років внаслідок переходу кліща з одиночних індійських бджіл на бджолу медоносну. Хвороба у нашій державі зареєстрована в 1964 році і в даний час є однією із найпоширених та небезпечних.
Самка має сплюснуте тіло, поперечно-овальні форми, розміром 1,1x1,7 мм, коричневого кольору, схожа на оболонку насіння проса. Самці білого кольору, мають майже округлу форму величиною 1,0x0,9 мм, чотири пари ніг і колючо-сисний ротовий апарат. Плідні самки, наживившись на відкритому розплоді чи на бджолах, залазять у комірки з розплодом бджоли за день, а в трутнів - за 1...3 дні до запечатування. Там відкладають яйця, з яких утворюються личинки, а потім самець і кілька самок. Оптимальні умови для розвитку кліщів: температура 34...36С, відносна вологість повітря - 60...80%, Повний цикл розвитку самця проходить за 5,5...6 діб, самки - 6,5...7, максимум - 9 діб.
Самець після запліднення самки відкладає 25 яєць, залазячи у 4...6 комірок з розплодом. Влітку самки живуть 2...З, з осені до весни - 5...8 місяців. На одній бджолиній лялечці може бути до 23 кліщів, на трутневих більше. Кліщ, живлячись гемолімфою розплоду і дорослих особин, може поширювати такі захворювання як септицемія, гафніоз, риккетсіоз, вірусний параліч, мішечкуватий розплід, гнильці, мікози. У порожніх комірках самки зберігають життєздатність 7...8 діб, на трупах бджіл -11 і більше.
Ознаки і перебіг хвороби
Вароатоз наростає з роками і протікає хронічно. Ступінь зараження сімей залежить від пори року також. Весною закліщеність бджіл порівняно з розплодом невелика, восени вона збільшується. Влітку найбільш заражений трутневий розплід, весною і осінню бджолиний.
Клінічні, ознаки хвороби проявляються на 2...З рік після зараження, коли закліщеність становить 20% і більше. Заражені сім'ї у зимовий період шумлять, бджоли вилітають з вуликів і гинуть.
У весняно-літній період бджолосім'ї відстають у розвитку. Влітку і восени біля вулика і у вулику можна виявити недорозвинутих малих за розміром бджіл і трутнів, а також личинок і лялечок. Бджоли і трутні народжуються без крил або ніби з розірваними і зам'ятими крилами. Уражені трутні втрачають здатність до польотів чи до спаровування з матками, кількість їх зменшується.
Значно уражені бджоли за кілька днів гинуть, а у зоні нормальних бджіл скорочується в 1,5...2 рази період життя і знижується продуктивність. Скорочується період життя та яйценоскість маток. При вароатозі на 3...4 рік восени розплід строкатий, личинки і лялечки розкладаються, гнильна маса легко видаляється з комірок, кришечки можуть бути вгнуті і з отворами. Заражені сім'ї можуть гинути у період зимівлі або дуже слабнути.
Діагноз
Пасічна діагностика будується на основі візуальних спостережень. Самок кліща можна легко виявити на бджолах, трутнях і особливо у трутневому і бджолиному розплоді, а також на дні вулика. Для уточнення діагнозу відбирають 50...100 живих бджіл та шматок стільника з трутневим розплодом розміром 3x15 см, (зрізають знизу стільника) і відвозять у ветлабораторію для визначення процента зараження сімей хворобою.
Заходи боротьби
Вароатозом застосовують такі методи боротьби: зоотехнічний, фізичний (термічний), біологічний і хімічний. "'Зоотехнічний метод передбачає утримання сильних бджолосімей, в яких рано весною забирають весь розплід в сім'ї-інкубатори чи знищують його; регулярно вирізають трутневий розплід і використовують будівельні рамки та рамки-ловушки з трутневими комірками. Формують безрозплідні відводки; постійно утримують сітчасті піддони і підрамники для виловлювання кліщів, що осипались. При фізичному методі застосовують однокасетні та багатокасетні термокамери. Бджіл однієї сім'ї струшують через спеціальну лійку в касету, поміщають у термокамеру з температурою 46-48 Сі обробляють 12...15 хвилин. У камеру постійно повинно надходити свіже повітря. Потім бджіл повертають у вулик. Процент осипання кліща високий. Термообробки проводять один раз восени, коли в сім'ї відсутній розплід. Недоліками є трудоємкість, великі затрати часу, можливе запарювання сімей. Тому метод застосовується обмежено. Біометод боротьби з вароатозом базується на використанні різних рослин та рослинних препаратів і практикується бджільниками-аматорами як один з простих, дешевих і доступних. Застосовується препарат КАС-81 (суміш бруньок сосни і полину гіркого), а також рослини: пижмо, богульник, любисток, чебрець, м'ята, полин гіркий, коріандр, часник, хрін та інші, які мають різкий запах; соснова та ялицева олія. Широкого застосування набули акарициди - хімічні препарати, що мають високий ефект і прості в застосуванні:
фенотіазин (варрофен, варроксан) - таблетка на сім'ю силою 5 вуличок, ставлять піддон і бджіл закривають на 15...20 хв обробляють протягом трьох днів підряд;
фольбекс - одна полоска на сім'ю, льотки закривають на ЗО хв., обробляють дв
