Рівень іноземних інвестицій у Вінницькій області

Шляхом легальних та тіньових механізмів прибутки, які повинні залишитись в сільському господарстві, перерозподілялися на користь переробних, обслуговуючих галузей економіки та посередницьких структур. Це і відображається на низькій прибутковості сільськогосподарських підприємств, дефіциті у них власних коштів для відтворення виробництва, низькій зацікавленості сільськогосподарських товаровиробників у нагромадженні ресурсів з подальшим вкладенням їх у виробництво.

Поряд з цим, згідно з дослідженнями UNCTAD World investment Survey 2009 - 2011, перспективи відновлення інвестиційної активності в сфері прямого інвестування вітчизняних сільськогосподарських підприємств залишаються невтішними. У 2011 р. близько 50% респондентів планують посилити інвестиційну діяльність, тоді як інша частина – зменшити інвестиційні потоки або ж дотримуватися поточного рівня інвестування. Найбільш вагомими факторами ризику є наступні: волатильність обмінних курсів (77% респондентів), волатильність цін на нафту і сировину (66%), інфляція і дефляція (59%), загальне падіння економічного зростання (56%), зростаюча фінансова нестабільність (50%), зміна кліматичних умов (29%), загрози збереження бізнесу (тероризм, криміналітет) (25%), продовольча криза (21%), військова та політична нестабільність (20%)[7].

Покращити рівень активності інвестиційних процесів у аграрному виробництві можна лише за умов проведення комплексу заходів на всіх рівнях господарювання. На рівні країни необхідно, насамперед, законодавчо визначити пріоритетні напрями інвестиційної діяльності, забезпечити збільшення обсягів державного інвестування при посиленні його цільової спрямованості, заохочення інвестиційної діяльності суб’єктів господарювання шляхом створення плану дій щодо формування сприятливого інвестиційного клімату та упровадження дієвих податкових та амортизаційних стимулів інвестиційної діяльності. На регіональному рівні першочерговими заходами є здійснення стратегічного планування соціально-економічного розвитку аграрного сектору регіону; реалізація регіональної інформаційної політики, спрямованої на формування сприятливого інвестиційного іміджу аграрного сектору регіону. Підвищенню інвестиційної привабливості підприємства сприяє розробка ефективної стратегії його розвитку та її обґрунтування за допомогою бізнес-плану.

Висновки. Таким чином сільськогосподарські підприємства України залишаються інвестиційно-привабливими. Однак у останні роки має місце зменшення обсягів інвестицій у сільське господарство, що зумовлено низькою прибутковістю підприємств та високою ризикованістю інвестування. Підвищення рівня інвестиційної привабливості та поліпшення інвестиційного клімату в аграрній сфері економіки потребує спільних зусиль держави і підприємств усіх галузей і секторів економіки, створення привабливих умов для інвесторів, що сприятиме піднесенню с.-г. виробництва, зростання його конкурентоспроможності й активізації інвестиційної діяльності на селі.

[1] Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року № 436-IV.

[2] Інвестиційне забезпечення діяльності підприємств: автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук. / Я.А. Шевцова. – Луганськ, 2003. – 20 с. – с. 7.

[3] Напрями формування інвестиційної привабливості аграрних підприємств /О. М. Борсук //Вісник ХНТУСГ ім. П. Василенка – Харків – Вип. 97. – 2010. – С. 7 – 34. – с. 9.

[4] Інвестиційний клімат та інвестиційна привабливість регіонів/ Л.Г. Гулько// Збірник наукових праць НУДПСУ. – 2010. - №1. – С. 88.

[5] Проблеми іноземного інвестування аграрного сектору економіки України/А.М. Прилуцький, Г.М. Ґудзь//Збірник наукових праць студентів. – 2011. – №2. – С. 102.

[6] http://www.ukrstat.gov.ua

[7] Міжнародна рейтингова оцінка інвестиційної привабливості України / М. О. Дуда // Науковий вісник Полтавського університету споживчої кооперації України. - №1(32). – Полтава, 2009.