Актуальність дослідження інвестиційних процесів на сільськогосподарських підприємствах України обумовлена необхідністю становлення й зміцнення конкурентних позицій вітчизняних підприємств в умовах можливої інтеграції України в світову економічну систему. Вітчизняні підприємства характеризуються великим ступенем зношеності основних фондів, низьким рівнем оснащеності підприємств, що вимагає залучення значних об’ємів інвестицій для можливості розвитку високотехнологічних виробництв, орієнтованих на випуск сільськогосподарської продукції. Це дозволить сформувати експортний потенціал України і перейти до інноваційно-інвестиційної моделі розвитку. Проте вирішення цих завдань має здійснюватися не тільки на рівні самих підприємств, а й з обов’язковою підтримкою держави.
В ринкових умовах функціонування вітчизняних сільськогосподарських підприємств необхідним є підвищення інноваційного потенціалу, що неможливо без активізації інвестиційної діяльності. Інвестиції займають головне місце в розвитку економічних процесів, являються одним із факторів економічного зростання і оновлення як на рівні держави в цілому, так і на рівні окремих сільськогосподарських підприємств. Інвестиції є запорукою стабільної господарської діяльності, умовою збільшення обсягів виробництва, поліпшення якості продукції підприємств і організацій та зміцнення її конкурентних позицій на ринку. За їх допомогою формується матеріально-технічна база підприємств, здійснюється розширене відтворення основних засобів.
В економічній літературі поняттю “інвестиції” надаються різні значення. Проте згідно із Господарським кодексом, інвестиціями у сфері господарювання визнаються довгострокові вкладення різних видів майна, інтелектуальних цінностей та майнових прав в об'єкти господарської діяльності з метою одержання доходу (прибутку) або досягнення іншогосоціального ефекту[1].
Разом з тим поряд із терміном “ інвестиції ” все частіше застосовується поняття “інвестиційного забезпечення”. Слід зазначити, що у доступній нам довідковій економічній літературі ми не знайшли визначення цього поняття.
Проте ряд авторів все ж здійснили спроби дати визначення поняттю “ інвестиційне забезпечення ”. Зважаючи на це, в цілому погоджуємося із Я.А. Шевцовою, яка запропонувала розглядати поняття “ інвестиційне забезпечення” як систему “ заходів щодо концентрації та реалізації інвестицій, вибору раціональних методів управління у сфері інвестування ”[2].
Інвестиційне забезпечення має велике значення для ефективного розвитку сільськогосподарських підприємств України. Сільське господарство має велику інвестиційну привабливість, однак відчуває гостру потребу у значних обсягах капіталовкладень задля його розвитку. Сьогодні аграрна галузь України характеризується як збиткова. За останніми дослідженнями середній рівень рентабельності сільського господарства в Україні в 2010 р. складає близько 16,0%. При цьому виробництво продукції рослинництва і тваринництва було рентабельним - +19,6% і +0,1% відповідно. Непогану рентабельність отримано від виробництва зернових(+16,4%)р, цукрових буряків (+7,1%), молока (+4,1%), яєць (+13,0%). На сьогодні рентабельність вирощування ріпаку – більше 150%, кукурудзи - більше 50%, пшениці – більше 20%. Такі показники характерні для підприємств, які ведуть екстенсивні методи господарювання, використовуючи застарілі технології та матеріально-технічну базу. Фінансовий результат сучасних інноваційних підприємств в 2010 р. є вищим. Так, рентабельність виробництва пшениці сягала 80%, насіння соняшнику – перевищувала 130%[3]. Від економічної ефективності виробництва продукції в сільському господарстві залежить рівень інвестиційної привабливості підприємств.
Останнім часом тенденції розвитку інвестиційних процесів в аграрному секторі економіки України змінюються нерівномірно. Починаючи з 2006 р., в сільському господарстві намітилася тенденція до активізації інвестиційних процесів. Так у 2008 р. порівняно з 2000 р. обсяги інвестицій в сільське господарство збільшилися у 7,5 рази. Загальні обсяги інвестицій в основний капітал у сільському господарстві в 2008 р. у порівняльних цінах проти 2007 р. зросли на 43,2%, зокрема в тваринництво – на 62,3%. Однак вже в 2009 р. коли економіку України в цілому й аграрний сектор зокрема, охопила світова фінансово-економічна криза, загальні обсяги інвестицій на перше півріччя склали лише 56,7% до відповідного періоду минулого року. Обсяги залучення інвестицій в сільське господарство в порівнянні з відповідним періодом 2008 р. становлять 54,3%, у тому числі: в галузі рослинництва – 54,3%, тваринництві – 52,5%. Питома вага освоєних інвестицій в основний капітал сільського господарства України у 2009 р. складає 5,9% всього обсягу реальних інвестицій[4].
За даними Державної служби статистики України станом на 1 квітня 2010 р. в агропромисловий комплекс України було залучено 2357,2 млн. грн. інвестицій в основний капітал (9,8% від загального обсягу інвестицій в економіку – 24040,5 млн. грн.). З них 1226,7 млн. грн. – у сільське господарство (4,7 % та 5,1% від загального обсягу інвестицій в агропромисловий комплекс і економіку України відповідно). Обсяги освоєних інвестицій в сільське господарство, в порівнянні з відповідним періодом 2009 р., становлять 96,7%, у тому числі: в галузі рослинництва – 112,8%, тваринництва – 62,0%, надання послуг у рослинництві і тваринництві, облаштування ландшафту –251,2%.
За оцінками фахівців Міністерства економіки України, загальна потреба в інвестиціях у сільське господарство перевищує суму, еквівалентну 35 млрд. дол. США, у тому числі: на оновлення машинно-тракторного парку – 4 млрд., у цукрову галузь – близько 12 млрд. дол.
В умовах нестачі внутрішніх ресурсів для поліпшення інвестиційного клімату в Україні прямі іноземні інвестиції виступають дієвим інструментом оновлення технічного забезпечення існуючого сільськогосподарського виробництва, служать ефективним стимулом економічного зростання, важелем підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку і плацдармом для інтеграції України у світове господарство. Саме тому ми розглянемо 10 найбільших інвесторів ЄС в аграрний сектор ринку України (табл. 1)[5].
