Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


¬плив колон≥зац≥њ на африканськ≥ соц≥уми




 

ѕол≥тична антрополог≥€ Ц дисципл≥на, що пост≥йно розвиваЇтьс€, тому не дивно, що њњ науковий ≥нтерес поступово еволюц≥онуЇ з досл≥дженн€ архањчних сусп≥льств та традиц≥йних в≥дносин влади до вивченн€ пост≥ндустр≥альних сусп≥льств, де певн≥ механ≥зми владних в≥дносин, характерн≥ дл€ початкових етап≥в соц≥огенезу, активно функц≥онують й сьогодн≥. “им паче, що в досл≥джен≥ владноњ проблематики пол≥тантропологи не обмежують себе суто сферою пол≥тики, а розгл€дають владу €к ун≥версальне €вище, притаманне вс≥м сферам сусп≥льства, говор€ть про повс€кденний дискурс та неформальн≥ владн≥ взаЇмов≥дносини.

—ьогодн≥ з етн≥чноњ карти св≥ту поступово зникаЇ сам предмет класичних пол≥тико-антроплог≥чних досл≥джень Ц традиц≥йн≥ сусп≥льства, а анал≥з вищезазначеноњ проблематики стаЇ, по сут≥, виключно академ≥чною тематикою. ¬ цьому, ≥ не т≥льки, ми бачимо причини подальшого розвитку пол≥тичноњ антрополог≥њ в €кост≥ самост≥йноњ науковоњ дисципл≥ни, €ка пор€д з досл≥дженн€ми архањчних соц≥ум≥в та традиц≥йних в≥дносин влади почала вивчати, зокрема, проблематику адаптац≥њ, ≥нкорпорац≥њ та трансформац≥њ традиц≥йних механ≥зм≥в контролю в сучасн≥ пол≥тичн≥ ≥нститути та досл≥джувати архањчн≥ про€ви владних в≥дносин у сучасних сусп≥льних системах р≥зних тип≥в.

ќднак, ми можемо констатувати, що сучасне пол≥тико-антрополог≥чне знанн€ стосовно ц≥Їњ проблематики, знову ж таки, Ї розр≥зненим ≥ €вл€Ї собою переважно приклади з практичних досл≥джень пол≥тантропологами того чи ≥ншого сусп≥льства, адже, €к вже зазначалос€, основн≥ прац≥ пол≥т антрополог≥в Ц це зб≥рники статей. “ому теоретико-методолог≥чний анал≥з впливу процесу колон≥зац≥њ на архањчн≥ соц≥уми ≥ основн≥ механ≥зми зд≥йсненн€ влади в традиц≥йних сусп≥льствах залишаЇтьс€ актуальним досл≥дницьким напр€мком сучасноњ пол≥тичноњ антрополог≥њ та пол≥тичноњ науки в ц≥лому.

“ому в даному розд≥л≥ ми детально проанал≥зували та систематизували сучасне пол≥тико-антрополог≥чне знанн€ стосовно проблематики адаптац≥њ традиц≥йних в≥дносин влади до новостворених адм≥н≥стративних та пол≥тичних ≥нститут≥в, насамперед, крањн, що розвиваютьс€.

—еред таких крањн досл≥дник≥в пол≥тико-антрополог≥чноњ проблематики ц≥кавили, зокрема, традиц≥йн≥ соц≥уми јфриканського континенту до моменту його колон≥зац≥њ Ївропейц€ми та п≥сл€, адже саме процес колон≥зац≥њ африканських народ≥в Ївропейськими державами поклав початок €к≥сно новому етапу в пол≥тичному розвитку сусп≥льств цього континенту. “ак, наприклад, Ћ. ћењр в≥дзначила, що Ївропейське управл≥нн€ в јфриц≥ викликало радикальн≥ перетворенн€, €к≥ в багатьох сферах сусп≥льного житт€ були непередбачуваними. ј ∆. ЅаландТЇ зазначив, що у б≥льшост≥ крањн, €к≥ мають назву таких, що розвиваютьс€, пол≥тичн≥ зм≥ни були викликан≥ насамперед колон≥альним пануванн€м чи залежн≥стю. ¬ багатьох випадках, на думку досл≥дника, ц≥ зм≥ни стали продовженн€м тривалоњ пол≥тичноњ ≥стор≥њ, що визначалась грою зовн≥шн≥х стосунк≥в. ѕрикладом може слугувати не т≥льки јз≥€, €ка в≥ддавна зазнавала вплив≥в ззовн≥, а й ≥нш≥ традиц≥йн≥ держави. “ак, в ѕол≥нез≥њ, на —амоа, “ањт≥ й √авай€х, за словами ∆. ЅаландТЇ, централ≥зован≥ монарх≥њ утворилис€ внасл≥док зусиль та концепц≥й Ївропейц≥в ’V≤≤≤ стол≥тт€. јле сл≥д зазначити, що згодом п≥д впливом законодавства колон≥затор≥в вони або зникли або занепали. Ќаприклад, в јфриц≥ пол≥тичн≥ утворенн€, що мали вих≥д до «ах≥дного узбережж€ Ц береги √в≥нейськоњ затоки та конголезький рег≥он Ц зазнавали р≥зноман≥тних збурень унасл≥док своњх багатосотр≥чних звТ€зк≥в з представниками ™вропи: Ђƒе€к≥ з них знайшли у цих звТ€зках запоруку свого посиленн€, перш, н≥ж в≥дчути на соб≥ њх руйн≥вний вплив. “ак, в корол≥вств≥  онго, що встановило звТ€зки з ѕортугал≥Їю наприк≥нц≥ ’V стол≥тт€, представники португальських суверен≥в у столиц≥ надихнули ≥нституц≥йну реформуї [11, c. 165].

јле перед тим, €к перейти до детального розгл€ду пол≥тики колон≥зац≥њ та тих зм≥н, €к≥ зазнали п≥д њњ впливом традиц≥йн≥ держави, визначимо основн≥ насл≥дки колон≥зац≥њ: 1) денатурац≥€ традиц≥йних пол≥тичних Їдностей, €скравим прикладом чого може слугувати давнЇ корол≥вство  онго, контрольований ≥ усталений впродовж дек≥лькох стол≥ть прост≥р €кого був розр≥заний на частини в момент колон≥альних розпод≥л≥в та под≥лений м≥ж двома сучасними державами Ц  онго й јнголою; 2) деградац≥€ через депол≥тизац≥ю, тобто л≥кв≥дац≥€ традиц≥йноњ системи влади й навТ€зуванн€ новоњ, що призвело до того, що реальне пол≥тичне житт€ частково набуваЇ п≥дп≥льних про€в≥в або ж ман≥фестуЇ себе випадками справжньоњ п≥дм≥ни; 3) розрив традиц≥йних систем обмеженн€ влади, коли через сам лише факт ≥снуванн€ колон≥альних адм≥н≥страц≥й порушуютьс€ стосунки м≥ж владою та громадською думкою, адже владна верх≥вка колон≥зованого населенн€ перебуваЇ п≥д контролем колон≥альноњ адм≥н≥страц≥њ, а в≥дтак в≥дчуваЇ себе менш в≥дпов≥дальною перед своњми п≥дданими; 4) несум≥сн≥сть двох систем влади й авторитету Ц патр≥мон≥ального та бюрократичного, коли колон≥альна ситуац≥€ примушуЇ сп≥в≥снувати дв≥ системи: традиц≥йну, €ка Ї глибоко сакрал≥зованою та керуЇтьс€ стосунками пр€моњ субординац≥њ, ≥ сучасну, засновану на бюрократ≥њ, €ка запроваджуЇ менш персонал≥зован≥ стосунки; 5) часткова десакрал≥зац≥€ влади, коли вона б≥льше не постаЇ €к нос≥й осв€ченн€ з боку предк≥в, божеств чи сил, необх≥дним чином повТ€заних з будь-€кою функц≥Їю пануванн€.

ѕродовжуючи розмову про колон≥альну пол≥тику, зазначимо, що перше, з чим з≥ткнулись Ївропейськ≥ колон≥затори на јфриканському континент≥, була кардинальна в≥дм≥нн≥сть африканських соц≥ум≥в в≥д розвинутих Ївропейських крањн у вс≥х сферах життЇд≥€льност≥. ≤ в економ≥чн≥й, оск≥льки там був в≥дсутн≥м ринок прац≥, ≥ в сусп≥льн≥й, внасл≥док жорсткого сл≥дуванн€ традиц≥€м ≥ нормам, що панували в тому чи ≥ншому соц≥ум≥ ≥ не завжди були зрозум≥лими дл€ досл≥дник≥в та колон≥затор≥в, ≥ у сфер≥ владних в≥дносин, адже на в≥дм≥ну в≥д Ївропейських розвинутих демократ≥й, тут безрозд≥льно панував вожд≥зм заснований на культ≥ предк≥в. ¬ласне саме тому економ≥чне примушенн€, в умовах јфрики, не могло бути використане в €кост≥ основного механ≥зму експлуатац≥њ м≥сцевого населенн€, ≥ головним стало позаеконом≥чне примушенн€, що зд≥йснювалось за рахунок орган≥зац≥њ в≥дпов≥дноњ системи командно-адм≥н≥стративного керуванн€. ¬иход€чи з цього, одним з найважлив≥ших питань, що постали перед колон≥альною адм≥н≥страц≥ю було питанн€ про ставленн€ до доколон≥альноњ системи владних в≥дносин ≥, в≥дпов≥дно, до традиц≥йних властей. ÷е й стало визначальним в процес≥ диференц≥ац≥њ наукових концепц≥й колон≥ального управл≥нн€, найб≥льш в≥домими з €ких Ї теор≥њ пр€мого та опосередкованого керуванн€. ¬ основ≥ першого лежало повне руйнуванн€ традиц≥йноњ системи владних в≥дносин ≥ створенн€ новоњ, в основ≥ другого Ц використанн€ ц≥Їњ системи, њњ л≥дер≥в, дл€ формуванн€ €к≥сно новоњ модел≥ управл≥нн€ африканськими народами.

≤дейним батьком пол≥тики опосередкованого керуванн€ був ‘.Ћугард, €кий в прац≥ Ђѕол≥тичний меморандумї узагальнив весь попередн≥й досв≥д управл≥нн€ колон≥€ми ¬еликобритан≥њ, зокрема, ≤нд≥Їю, та св≥й власний досв≥д, отриманий в Ќ≥гер≥њ, де в≥н пропрацював 19 рок≥в губернатором. –озроблена ним система, згодом, була введена на 16-ти африканських територ≥€х, де передбачалась не т≥льки адаптац≥€ традиц≥йних ≥нститут≥в влади до нових умов, а й активне њх використанн€ в процес≥ формуванн€ нового типу орган≥зац≥њ сусп≥льного житт€ африканських соц≥ум≥в [26, c. 67].

“реба визнати, що даний п≥дх≥д мав суттЇв≥ позитивн≥ практичн≥ результати, адже внасл≥док практики опосередкованого керуванн€, јфрика отримала дос€гненн€ зах≥дноњ цив≥л≥зац≥њ, не втративши при цьому традиц≥йн≥ пол≥тичн≥ ≥нститути. јле головною помилкою опосередкованого керуванн€ було те, що зг≥дно з ц≥Їю теор≥Їю та практикою вважалос€, що дл€ управл≥нн€ народом достатньо контролювати його традиц≥йного правител€, змусити його д≥€ти в ≥нтересах колон≥њ та колон≥альноњ адм≥н≥страц≥њ. ќднак, €к показують досл≥дженн€, весь цей час пол≥тичн≥ л≥дер≥ африканських соц≥ум≥в, активно взаЇмод≥ючи з колон≥альною адм≥н≥страц≥Їю, пересл≥дували своњ власн≥ ц≥л≥, головна з €ких пол€гала в отриманн≥ додаткових ресурс≥в. Ќасл≥дком такоњ пол≥тики стали нац≥онально-визвольн≥ рухи, зокрема, в колишн≥х британських колон≥€х. “акож важливо в≥дзначити, що не дивл€чись на певн≥ демократичн≥ здобутки, отриман≥ народами јфриканського континенту внасл≥док колон≥зац≥њ, сьогодн≥, п≥сл€ здобутт€ незалежност≥, традиц≥йн≥ л≥дери продовжують в≥д≥гравати значну роль в пол≥тичних процесах цих крањн.

якщо опосередковане керуванн€ практикували переважно англ≥йц≥, то њх французьк≥ колеги зосередились на пр€мому управл≥нн≥, €ке пол€гало у зн€тт≥ представник≥в традиц≥йноњ влади й призначен≥ зам≥сть них своњх ставленик≥в, перекроюванн≥ на власний розсуд, а не в ≥нтересах колон≥зованих народ≥в, адм≥н≥стративноњ карти тощо. ѕрактика пр€мого управл≥нн€ д≥€ла з 1904 до 1914 рок≥в, пот≥м вона змушена була зм≥нити форму на опосередковане керуванн€, хоча воно ≥ не було затверджене в €кост≥ оф≥ц≥йноњ доктрини [26, c. 69].

“аким чином, ми можемо констатувати, що пол≥тико-антрополог≥чн≥ досл≥дженн€ традиц≥йних африканських соц≥ум≥в актив≥зувалис€ п≥д час Ївропейськоњ колон≥зац≥њ. јле, €к ми бачимо з вищенаведеного, колон≥альна адм≥н≥страц≥€ не завжди враховувала здобутки пол≥тантрополог≥в, п≥дтвердженн€м чого може слугувати пол≥тика пр€мого управл≥нн€, запроваджена французами. ’оча сл≥д визнати, що ≥ англ≥йц≥ з њх опосередкованим керуванн€м не дос€гли повною м≥рою бажаного результату, адже, €к вже було зазначено вище, традиц≥йна плем≥нна аристократ≥€ зберегла за собою пров≥дн≥ позиц≥њ в пол≥тичному житт≥ африканських соц≥ум≥в та знову узурпувала владу в них п≥сл€ дос€гненн€ колон≥€ми незалежност≥.

ќднак, не дивл€чись на це, ми можемо зробити висновок, що завд€ки зусилл€м закордонних пол≥тантрополог≥в традиц≥йн≥ соц≥уми були детально вивчен≥, €к в своњй доколон≥альн≥й пол≥тичн≥й, соц≥альн≥й, економ≥чн≥й ≥ т.п. будов≥, так ≥ в культурн≥й складов≥й, €ка мала величезний вплив на вс≥ ≥нш≥ сфери житт€ архањчного соц≥уму. ќкр≥м цього, завд€ки процесу колон≥зац≥њ, ц≥ сусп≥льства були значно модерн≥зован≥, а проблема впливу процесу колон≥зац≥њ та модерн≥зац≥њ на африканськ≥ пол≥тичн≥ системи довгий час була ≥ Ї одн≥Їю з ключових тем в зах≥дному пол≥тико-антрополог≥чному дискурс≥.

јле, €к вже зазначалос€, не дивл€чись на вс≥ зусилл€ Ївропейськоњ колон≥альноњ адм≥н≥страц≥њ на теренах јфрики та јз≥њ, кардинальних зм≥н традиц≥йн≥ соц≥уми так ≥ не зазнали. “ак, за словами ћ.  рад≥на, Ђпол≥тика в≥дм≥ни традиц≥йних ≥нститут≥в влади (що було характерно дл€ крањн соц≥ал≥стичноњ ор≥Їнтац≥њ) та формуванн€ др≥бних чиновник≥в з м≥сцевого населенн€, €ке отримало Ївропейську осв≥ту, не приносили бажаного результату.  олишн≥ вожд≥ збер≥гали високий статус, т≥, кого призначили з не прив≥лейованих груп ≥ тим паче чужак≥в, €к правило, не користувалис€ авторитетомї [83, c. 201].

як ми бачимо з вищенаведенного, викоренити владу м≥сцевоњ плем≥нноњ аристократ≥њ на теренах јфриканського континенту ви€вилос€ майже неможливо. ¬. Ѕочаров запропонував в €кост≥ альтернативи залучити до процесу управл≥нн€ м≥сцеву молодь, котра Ђзавжди ≥ всюди Ї б≥льш ≥н≥ц≥ативною, найб≥льш активно п≥дтримуЇ перетворенн€ї, але в≥н же визнаЇ, що Ђв умовах дом≥нуванн€ системи в≥кових статус≥в (особливо в јфриц≥) молодь, нав≥ть та, що отримала г≥дну сучасну осв≥ту, не отримувала при цьому необх≥дного впливу в общин≥ ≥, €к насл≥док, без додаткового насилл€ не могла усп≥шно виконувати адм≥н≥стративн≥ функц≥њ.  олишн≥ вожд≥ збер≥гали високий статус, а призначен≥ особи з неприв≥лейованих груп ≥ тим б≥льш чужаки, €к правило, не користувалис€ авторитетомї [23, c. 226].

“аким чином ми можемо в≥дзначити, що й сьогодн≥, б≥льш≥сть постколон≥альних крањн збер≥гаЇ дом≥нуючу роль в сусп≥льному та пол≥тичному житт≥ за традиц≥йною плем≥нною аристократ≥Їю. ¬ таких крањнах, нав≥ть €кщо певн≥ прив≥лењ в≥дм≥н€лис€ й влаштовувалис€ вибори, то в органах влади опин€лис€ або т≥ ж сам≥ представники плем≥нноњ верх≥вки, або њх протеже.

ўе одним п≥дтвердженн€м цього може слугувати досл≥дженн€ ¬. ѕопова, €кий на приклад≥ √ани дов≥в, що плем≥нна аристократ≥€ акан≥в, €ка мала дом≥нуюч≥ позиц≥њ в доколон≥альний пер≥од, зберегла св≥й вплив п≥д час колон≥зац≥њ, ≥ нав≥ть п≥сл€ здобутт€ незалежност≥. ¬≥н стверджуЇ, що в доколон≥альний пер≥од пор€д з в≥ковою та родовою ≥Їрарх≥зац≥Їю, Ђосновною базою соц≥ального п≥двищенн€ слугувала не власн≥сть, а право на редистрибуц≥ю сукупного сусп≥льного продукту. «нать мала високий ступ≥нь ≥Їрарх≥зац≥њ, причому соц≥ально-пол≥тична ≥Їрарх≥€ практично сп≥впадала з в≥йськовоюї. ¬ колон≥альний пер≥од вожд≥ та правител≥ цього соц≥уму ≥нтегруютьс€ в апарат керуванн€ колон≥Їю «олотий Ѕерег, зм≥нюЇтьс€ механ≥зм по€ви л≥дер≥в Ц њх обираЇ колон≥альна адм≥н≥страц≥€, руйнуЇтьс€ система традиц≥йного контролю за д≥€льн≥стю вожд≥в та правител≥в з боку сусп≥льства через ≥нститут ради стар≥йшин. ѕ≥сл€ здобутт€ незалежност≥ в 1957 роц≥ в √ан≥ зд≥йснюЇтьс€ жорстока боротьба з традиц≥йними л≥дерами заради пол≥тичноњ, соц≥альноњ та економ≥чноњ модерн≥зац≥њ соц≥уму. ќднак, €к зазначаЇ ¬. ѕопов, повн≥стю виключити традиц≥йних правител≥в з пол≥тичноњ системи не вдалос€, адже без них Ђефективне управл≥нн€ сусп≥льством ви€вилос€ неможливим, особливо на р≥вн≥ с≥льських общинї [199, c.127].

јле, сл≥д зазначити, що проблема управл≥нн€ колон≥зованими традиц≥йними сп≥льнотами була характерна й дл€ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ƒавайте погл€немо €к було орган≥зовано управл≥нн€ в рос≥йських колон≥€х, чи мало воно сп≥льн≥ риси з колон≥альною пол≥тикою Ївропейських крањн та чи зберегла традиц≥йна ел≥та своњ позиц≥њ в цих крањнах.

—початку, на нашу думку, лог≥чним буде зосередити увагу на короткому анал≥з≥ традиц≥йних дл€ цього рег≥ону владно-управл≥нських структур до моменту колон≥зац≥њ. ј пот≥м пор≥вн€Їмо з тими, €к≥ утворилис€ внасл≥док, власне, процесу колон≥зац≥њ. “ак, за даними рос≥йського етнографа ƒ. ¬ас≥льЇва, населенн€ приЇднаних до –ос≥њ в друг≥й половин≥ ’≤’ ст. середньоаз≥йських волод≥нь не мало однор≥дного адм≥н≥стративного под≥лу, оск≥льки под≥л€лос€ на коч≥вне та ос≥ле. ѕерше, в свою чергу, под≥л€лос€ на роди, роди Ц на в≥дд≥ленн€, а останн≥ Ц на п≥дв≥дд≥ленн€. ¬ основ≥ такого под≥лу лежав один з перших архањчних принцип≥в орган≥зац≥њ соц≥ального житт€ Ц принцип кровноњ спор≥дненост≥, €кий, €к ми вже зазначали, був характерним ≥ дл€ доколон≥альних африканських народ≥в. ј ос≥ле населенн€, на в≥дм≥ну в≥д коч≥вного, групувалос€ в др≥бн≥ адм≥н≥стративн≥ одиниц≥ за принципом Їдност≥ поселенн€. –одовими групами у коч≥вник≥в керували родоначальники, €к≥ називалас€ манапами, султанами або старшими б≥€ми. “ут сл≥д в≥дзначити, що ц≥ званн€ були спадковими, тобто реал≥зувавс€ другий архањчний принцип, характерний ≥ дл€ африканських архањчних соц≥ум≥в, Ц спадкова передача влади. ¬иключенн€, за словами ƒ. ¬асильЇва, Ђскладали р≥дк≥ випадки, коли р≥д або в≥дд≥ленн€ визнавали даних ос≥б недостойними керувати народом. ¬ под≥бних ситуац≥€х, за розсудом стар≥йшин, обиралис€ ≥нш≥ родоначальники та б≥њ, €к≥ затверджувалис€ представниками хана Ц беками. ’оча, зг≥дно з≥ звичаЇм, бекам належало т≥льки право затверджувати обраних населенн€м родоправител≥в, вони часто зм≥щували за власним розсудом незручних посадових ос≥б, призначаючи на њх м≥сце прийн€тн≥ дл€ себе кандидатуриї [38, c.99-100].

ќдразу п≥сл€ колон≥зац≥њ рос≥йська влада не змогла прид≥лити значноњ уваги вир≥шенню питань внутр≥шнього управл≥нн€ кор≥нним населенн€м, а тому майже вс≥ посадов≥ особи з кор≥нного населенн€ були залишен≥ на своњх посадах. ќднак вже “имчасове положенн€ про управл≥нн€ “уркестанською областю 1865 року дещо зм≥нило цю ситуац≥ю, оск≥льки керувати кор≥нним населенн€м почав воЇнний губернатор област≥, €кий мав право призначати або зн≥мати з посади представник≥в кор≥нного населенн€, що очолювали органи м≥сцевого самовр€дуванн€. ¬ 1867 роц≥ область взагал≥ була перетворена на “уркестанське генерал-губернаторство, де населенн€ под≥л€лос€ на сартов (ос≥лих) та киргиз≥в (коч≥вник≥в).  оч≥вне населенн€, в свою чергу, под≥лили на пов≥ти, пов≥ти Ц на волост≥, а останн≥ Ц на аули, керували €кими волосн≥ та аульн≥, обран≥ народом, але з обовТ€зковим затвердженн€м царською адм≥н≥страц≥Їю. ” ос≥лого населенн€ м≥сцева пол≥цейська ≥ розпор€дницька влада знаходилась в руках аксакала, процедура обранн€ €кого була под≥бною до процедури обранн€ кер≥вництва у коч≥вник≥в.

÷≥кавим Ї той факт, що при орган≥зац≥њ управл≥нн€ на цих земл€х, рос≥йська влада вс≥л€ко прагнула залучити м≥сцевих пол≥тичних л≥дер≥в завд€ки систем≥ винагород та заохочень. “ут, на нашу думку, доречним буде провести аналог≥ю з опосередкованим принципом кер≥вництва британц€ми африканським доколон≥альним населенн€м, адже результатом колон≥альноњ пол≥тики –ос≥йськоњ держави також став певний симб≥оз представник≥в колон≥альноњ адм≥н≥страц≥њ з м≥сцевими л≥дерами, €к≥, до реч≥, також зберегли пров≥дну роль у постколон≥альний пер≥од.

“ак, за словами ƒ. ¬ас≥льЇва, в 1867 роц≥ Ђдл€ зб≥льшенн€ ефективност≥ керуванн€ м≥сцевим населенн€мї була встановлена система заохоченн€ дл€ туземних посадових ос≥б: почесн≥ званн€, грошов≥ прем≥њ ≥ т.п. ј чергове ѕоложенн€ про управл≥нн€ “уркестанським краЇм 1886 року остаточно закр≥пило розпод≥л на коч≥вне та ос≥ле населенн€. ѕри цьому, €к в≥дзначаЇ досл≥дник, рос≥йська влада робила ставку саме на коч≥вник≥в, активно залучаючи њх до м≥сцевого управл≥нн€, адже саме вони, на думку рос≥йськоњ колон≥альноњ адм≥н≥страц≥њ, мали стати Ђопорою царськоњ адм≥н≥страц≥њ в ÷ентральн≥й јз≥њї [6, c.101].

ј по€снюЇтьс€ цей факт дуже просто: €к ми вже неоднаразово п≥дкреслювали, житт€м архањчного соц≥уму, в тому числ≥ колон≥зованого, керували традиц≥њ, а влада правител€, заснована на родовому принцип≥, неодм≥нно мала носити сакральний характер. “аким чином, будь-€к≥ владн≥ д≥њ будь-€коњ призначеноњ колон≥альною адм≥н≥страц≥Їю особи, не сприймалис€ традиц≥йною сп≥льнотою, а м≥сцев≥ л≥дери збер≥гали св≥й статус.

“обто нав≥ть у постколон≥альний пер≥од проблема взаЇмод≥њ державних пол≥тико-адм≥н≥стративних систем з традиц≥йними управл≥нськими структурами не втратила своЇњ актуальност≥, а новим нац≥ональним пол≥тичним ел≥там, що вибрали в €кост≥ еталону зах≥дн≥ модел≥ управл≥нн€, довелос€ вир≥шувати проблему традиц≥йноњ системи владних в≥дносин. ≤ сьогодн≥ в цих крањнах, традиц≥йн≥ л≥дери представлен≥ практично на вс≥х щабл€х державноњ ≥Їрарх≥њ, при чому, незалежно в≥д визнанн€ або невизнанн€ њх верховною владою.

¬ таких умовах впровадженн€ в неЇвропейськ≥ сусп≥льства зах≥дних л≥берально-демократичних ≥нститут≥в, €к то парламентаризм, багатопарт≥йна система, розпод≥л владних повноважень ≥ т.п., нер≥дко призводить до непередбачуваних насл≥дк≥в.  оли владна система базуЇтьс€ переважно за родовим або плем≥нним принципом, люди в процес≥ голосуванн€ вт€гуютьс€ в племенн≥, м≥жетн≥чн≥ або м≥жконфес≥йн≥ конфл≥кти. ÷е призводить до сусп≥льноњ ≥ пол≥тичноњ нестаб≥льност≥. јле, в даному випадку, треба враховувати ≥ той факт, що сам процес розпод≥лу владних повноважень пройшов довол≥ довгу еволюц≥ю на теренах «ах≥дноњ ™вропи, тод≥ €к в традиц≥йний сусп≥льствах, €к вже неодноразово зазначалос€, правитель або його р≥д вважавс€ Їдиним нос≥Їм сакрального статусу.

¬ €кост≥ прикладу в≥дродженн€ одноос≥бноњ влади пол≥тичного л≥дера п≥сл€ здобутт€ африканськими колон≥€ми незалежност≥ наводить ¬. ѕопов, €кий стверджуЇ, що п≥сл€ здобутт€ √аною незалежност≥ буржуазний ур€д  оф≥ Ѕус≥€ активно пропагуЇ неотрадиц≥онал≥зм. ћало того, проводитьс€ пол≥тика насильницькоњ зм≥ни центральноњ влади в ≥нтересах староњ плем≥нноњ аристократ≥њ з залученн€м арм≥њ. ј багатопарт≥йн≥сть, парламентаризм та ≥нш≥ атрибути демократичного сусп≥льства використовуютьс€ €к прикритт€, що неодм≥нно призводить до розкв≥ту протекц≥он≥зму та корпоративност≥ [199, c. 129].

“аким чином пол≥тантропологи починали з досл≥дженн€ архањчних сусп≥льств та традиц≥йних в≥дносин влади, заснованих на традиц≥€х, табуац≥њ, символ≥ц≥, ритуалах ≥ т.п., а сьогодн≥ зосередились, зокрема, на досл≥дженн≥ процесу своЇр≥дного злитт€ традиц≥йних елемент≥в, притаманних владним в≥дносинам в традиц≥йних сусп≥льствах, з новими адм≥н≥стративними та пол≥тичними утворенн€ми.

Ќе можемо ми не згадати ≥ про в≥кову та гендерну детерм≥нац≥ю, €к≥ також були характерними дл€ перв≥сного африканського соц≥уму й продовжують активно функц≥онувати у постколон≥альний пер≥од. “ак, в сучасному африканському соц≥ум≥ найб≥льшим р≥внем поваги користуютьс€, безперечно, найстарш≥ люди, авторитет €ких визнаЇтьс€ €к беззаперечний, а думка в с≥мейних справах Ї пр≥оритетною.

ўодо гендерноњ нер≥вност≥, то вс≥ ми Ї св≥дками того, що на африканському континент≥ вона не втратила своЇњ актуальност≥ й сьогодн≥. „олов≥ки продовжують в≥д≥гравати пров≥дну роль в публ≥чн≥й сфер≥, тод≥ €к ж≥нка залишаЇтьс€ в сфер≥ с≥мТњ. ƒуже часто вона не маЇ жодних прав, хоча в де€ких крањнах ж≥нкам вже дозволили голосувати на виборах. ƒосл≥дники визнають, разом з тим, що на думку ж≥нок дуже часто впливаЇ думка чолов≥ка, а р≥вн≥сть у виборчих правах носить лише декларативний характер. ” ™гипт≥ у традиц≥йн≥й мусульманськ≥й родин≥ й сьогодн≥ працюють виключно чолов≥ки, тод≥ €к ж≥нки займаютьс€ домашн≥ми справами, нос€ть або закритий традиц≥йний од€г, або взагал≥ паранджу.

“аким чином, ми можемо констатувати, що статева нер≥вн≥сть, €ка мала м≥сце в архањчних соц≥умах, збер≥гаЇтьс€ й в сучасному африканському сусп≥льств≥. ќсобливо це стосуЇтьс€ мусульманських крањн, €к≥ збер≥гають суттЇвий пласт традиц≥йност≥ в сусп≥льному та пол≥тичному житт≥, де статус ж≥нки набагато нижчий. Ќе дивл€чись на поступове залученн€ ж≥нок в сусп≥льне житт€, њх вплив на чолов≥к≥в продовжуЇ бути м≥н≥мальним. ¬ таких крањнах чолов≥к в родин≥ маЇ повну владу. Ќав≥ть в тих крањнах, де розлученн€ за ≥н≥ц≥ативою будь-€коњ з≥ стор≥н Ї можливим ж≥нка, ≥н≥ц≥юючи розлученн€, втрачаЇ свою репутац≥ю. ѕри розлученн≥ д≥ти залишаютьс€ з батьком. ¬ багатьох мусульманських крањнах ж≥нки не мають права голосу: вс≥ пол≥тичн≥, економ≥чн≥, рел≥г≥йн≥ р≥шенн€ приймаютьс€ виключно чолов≥ками. Ќав≥ть там, де ж≥нки мають право голосувати та обираютьс€, лише незначна њх частина дос€гла високого пол≥тичного статусу.

ѕ≥двод€чи п≥дсумки, зазначимо, що пол≥тична антрополог≥€, €ка довгий час досл≥джувала прим≥тивн≥ соц≥уми та традиц≥йн≥ в≥дносини влади, внасл≥док обТЇктивних причин зм≥стила досл≥дницький акцент на анал≥з процесу ≥нкорпорац≥њ традиц≥йних ≥нститут≥в влади у новостворен≥ пол≥тичн≥ та адм≥н≥стративн≥ ≥нститути. “ак, зокрема, пол≥тантропологи досл≥дили вплив колон≥зац≥њ на архањчн≥ сусп≥льства та ви€вили, що не дивл€чись на певн≥ зм≥ни, що в≥дбулис€ у сфер≥ владних в≥дносин, традиц≥йна ел≥та зберегла дом≥нуюч≥ позиц≥њ в сусп≥льному ≥ пол≥тичному житт≥ таких соц≥ум≥в. ј в≥кова та гендерна детерм≥нац≥€ продовжують регламентувати взаЇмов≥дносини у вс≥х сферах житт€.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 550 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—тудент всегда отча€нный романтик! ’оть может сдать на двойку романтизм. © Ёдуард ј. јсадов
==> читать все изречени€...

1516 - | 1308 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.017 с.