Методологія загальної теорії права

Методологія загальної теорії права – це система підходів, методів і засобів пізнання правових явищ та виокремлення загальних закономірностей їх виникнення, функціонування та розвитку. Складається з таких елементів: теоретико-правовий підхід; вчення про метод загальної теорії права; методика та засоби теоретико-правового дослідження; методика теоретико-правового дослідження. Метод теорії права – це сукупність логічних прийомів і конкретних засобів пізнання загальних і основних закономірностей виникнення, розвитку і функціонування права.

Методи (прийоми) загальної теорії права:

· збирання і вивчення одиничних фактів;

· індукція;

· сходження від конкретного до абстрактного;

· системно структурні прийоми;

· сходження від абстрактного до конкретного.

Мета та завдання загальнотеоретичного дослідження зумовлюють необхідність застосування таких методів:

1) філософських (діалектичний, матеріалістичний, ідеалістични);

2)загально-наукових ( соціологічні, психологічні, конкретно-історичні, системні, структурно-функціональні, формально-логічні такі як:аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, аналогія, моделювання)

3) спеціально-наукових методів (формально-догматичні, порівняльно-правові, конкретизації, спеціально-юридичні: тлумачення, правового моделювання, техніко-юридичного аналізу і неюридичні: статистичні, кібернетичні, інші).

Герменевтико-правовий метод.

Герменевтико-правовий метод – прийоми і засоби пізнання правових явищ за допомогою принципів та способів інтерпретації права.

Предмет і об’єкт дослідження (тлумачення) це є документи. Об’єктом є нормативно-правовий припис зафіксований в статті (нормативно-правовий припис є логічно завершене судження, яке об’єктивоване в джерелі права). Предмет - зміст норми права (її смисл).

Юридична герменевтика – система знань про принципи та способи інтерпретації права. Стадії: 1) встановлення змісту смислових одиниць; 2) встановлення змісту норми права, її зв’язки з іншими нормами права, а також зв’язки з іншими соціальними явищами. Предметом на першій стадії є знаки, які відображають зміст нормативно-правового припису; аналіз знаків здійснюється за допомогою граматичних способів пізнання. На другій стадії встановлюється зміст норми через аналіз зв’язків нормативно-правового припису з іншими приписами, нормами, за допомогою таких методів: системний, історичний, функцій ний.

Метою тлумачення є з’ясування змісту норми права. При тлумаченні норми права застосовується статична інтерпретація – з’ясування дій не значення; і динамічна інтерпретація – врахування соціологічних факторів на момент реалізації норми.

Принцип герменевтичного кола – полягає в тому, що необхідно мати знання певних частин для розуміння цілого і навпаки, для трактування частини потрібно розуміти значення цілого.

Способи тлумачення: 1) філологічний – для з’ясування змісту (через лексику, граматику); 2)логічний – використовується на всіх стадіях герменевтичного аналізу, спеціально застосовується, коли зміст спеціальної норми виводиться із загального; 3) системний; 4) історичний; 5) цільовий – для виявлення цілей, мети прийняття того чи іншого акту; 6) функцій ний – дозволяє витлумачити зміст акту, норми з урахуванням ситуацій, в яких він реалізовується.

Техніко-юридичний аналіз.

Техніко-юридичні методи-це прийоми пізнання, які дозволяють здійснити дослідження правових явищ за допомогою юридичних конструкцій та інших засобів юридичної техніки.

Прийоми пізнання:аксіома, презумпція, преюдиція, фікція, застереження, символи.

Засоби:

1.термінологія-загальна(їжа,одяг), спеціально-технічна(габарити, перевезення), спеціально-юридична(держава, право, НПА)

2.конструкція- структурне розміщення нормативно-правових приписів, які відображають нормативно-правові явища. Елементи: нормативна побудова, системна побудова, галузева типологізація.

3.стилістика- прийоми найбільш доцільного використання мовних засобів в процесі створення нормативно-правових приписів. Мовні конструкції мають бути прості, зрозумілі, однозначні.

4.засоби документального оформлення-реквізити і структурне розміщення.

5.Особливі/спеціальні засоби: аксіома(не потребує доведення), презумпція(припущення), преюдиція, фікція, застереження, символи.