Класифікація вогнегасників на групи наведена в табл. 4.2.
При експлуатації вогнегасників з метою покращання їх обліку рекомендується кожному присвоювати порядковий номер. На кожний вогнегасник заводять формуляр (паспорт), в якому роблять записи про перевірку, заряджання, випробування.
Грамотна технічна експлуатація і утримування вогнегасників неможливі без знання їхньої будови і принципу дії, розуміння фізико-хімічних основ горіння.
Таблиця 4.2.
Основні види вогнегасників
| Група та види вогнегасників | Позначення | Вогнегасна речовина | Спосіб подачі вогнегасної речовини |
| 1. Пінні 1.1 Повітряно-пінні 1.2 Хімічнопінні 1.3. Водопінні | ВПП-5*, ВПП-10, ВПП-100, ВППУ-250 ВХП-10, ВП-9ММ ВВП-6, ВВП-9, ВВП-12, ВВП-50, ВВП-150 | Хімічна піна, яку отримують із водних розчинів лугів і кислот Повітряно-хімічна піна водних розчинів піноутворювачів. Водопінна суміш піноутворювачів | Під тиском газів, які утворилися при хімічній реакції. Під тиском робочого газу (СО2), який знаходиться в окремому балончику. Під тиском робочого газу (СО2), який знаходиться в окремому балончику. |
| 2. Газові 2.1Вуглекис-лотні 2.2 Аерозольні | ВВК-2, ВВК-5, ВВК-18 ВА-1, ВА-3 | Вуглекислота СО2 у виді газу та снігу Галоїдовані вуглеводні | Під тиском заряду вуглекислоти Під тиском робочого газу (стиснутого повітря), який знаходиться в окремому балончикові |
| 3. Порошкові | ВП-1 (“Момент”, “Турист”, Спутник”),ВП-2, ВП-5Б, ВП-2(з), ВП-9(з), ВП-50, ВП-100(з). | Вогнегасящі порошки загального і спеціального призначення | Під тиском стисненого газу (азоту або повітря), який знаходиться в допоміжному балончикові або над вогнегасною речовиною, а також в результаті вільного надходження речовини |
Примітка: * - цифри в маркуванні будь-якого типу вогнегасника вказують на об'єм його корпусу (маса заряду).
3.5.2. Повітряно-пінні вогнегасники призначені для гасіння початкових вогнищ пожежі твердих матеріалів, а також різних горючих рідин на площі до 1 м2.
Їх не можна застосовувати для гасіння: електроустановок під напругою, тому що при цьому можливе ураження електричним струмом по струменю піни; лужних, лужно – земельних металів і карбідів алюмінію, барію, кальцію, тому що взаємодія цих речовин з водою супроводжується виділенням горючих газів; сульфату натрію (самозаймається); сірчаного інгідриду (можливий вибухонебезпечний викид).
При гасінні твердих матеріалів струмінь піни направляють у місце найбільш інтенсивного горіння, а горючих рідин – по поверхні рідини від країв, щоб поступово покрити всю палаючу поверхню піною.
Зберігання вогнегасників допускається тільки у вертикальному положенні в легкодоступному і видному місці на висоті не більше 1,5 м від підлоги.
Один раз на два роки для повітряно-пінних вогнегасників установлена обов'язкова перевірка якості зарядів і стану корпусів на міцність.
Вогнегасники, установлені на відкритому повітрі, потрібно захистити від атмосферних опадів (спеціальні шафи, навіси).
Промисловість випускає три види вогнегасників: ручні – ВПП-5, ВПП-9 (рис. 4.1); пересувні – ВПП-100; стаціонарні – ВППУ-250.
Рис. 4.1. Водопінний переносний вогнегасникВПП-9: 1 - корпус; 2 - сифонна трубка; 3 - балончик; 4 - ручка; 5 – важіль керування клапаном; 6 - пускова кнопка; 7- рукав; 8 - піногенератор; 9- запобіжник; 10 - запобіжний клапан; б - вогнегасник
Заряд вогнегасника складається з 4-6 % водного розчину піноутворювача ПУ-1. Виштовхування заряду з корпуса вогнегасника відбувається під тиском вуглекислого газу, що знаходиться в сталевому балоні під тиском.
Вогнегасники установлюють у приміщеннях з температурою повітря від +3 до +5 0С. Систематично необхідно слідкувати за станом вогнегасника і проводити його очищення від пилу. Особливо потрібно слідкувати за чистотою сітки ствола ГПС. Бажано верхню частину його закрити папером або плівкою, які при виникненні пожежі видаляються.
Кожні три роки проводять огляд внутрішньої поверхні корпусу вогнегасника. У випадку появи іржі поверхню зачищають та покривають епоксидною емаллю Ш-773. Через кожні 6 років одночасно з внутрішнім оглядом проводиться випробування корпусу на міцність і герметичність гідравлічним тиском 1,3 МПа упродовж 3-х хв. Повторний огляд пускових балонів має проводитись один раз на 10 років.
3.5.3. Газові вогнегасники (вуглекислотні, аерозольні) призначені для гасіння рідких і твердих горючих речовин (за винятком тих, котрі можуть горіти без доступу повітря), електроустановок під напругою, транспортних засобів. Використовуються вони також у тих випадках, коли застосування води не дає позитивного ефекту або воно небажане (у музеях, картинних галереях, архівах і т.п.). Після використання газових вогнегасників у закритих приміщеннях останні необхідно провітрити.
Зберігати газові вогнегасники потрібно на спеціальному кронштейні в легкодоступному місці, захищеному від попадання прямих сонячних променів і далеко від нагрівальних приладів. Їх огляд проводиться щомісяця. Щокварталу контролюється цілісність заряду шляхом зважування і проводиться перевірка на герметичність. Один раз на три роки корпуси вогнегасників перевіряють на міцність гідравлічним тиском 2,5 МПа.
