Правила техніки безпеки при роботі з газовими і вуглекислотними вогнегасниками

1. Не допускайте ударів по балону, головці, ЗПП, розтрубові.

2. Не торкайтесь рукою розтруба при виході заряду з вуглекислотного вогнегасника, бо температура його понижується до мінус 78^о С.

3. Захищайте вогнегасник від дії бензину, масла, вологи і тепла (сонячних променів, батарей опалення тощо).

4. При зберіганні вуглекислотного вогнегасника температура в приміщенні не повинна перевищувати +30°С.

5. Заборонена укладка вогнегасників штабелем один на одного.

3.5.3.2. Аерозольні вогнегасники – призначені для гасіння займань різних речовин, горючих і тліючих матеріалів та продуктів (зерна, бавовни, текстилю, ізоляційних матеріалів і ін.), установок під напругою до 380 В, крім тих, які горять без доступу повітря (кіноплівка і ін.). Можуть використо­вуватися для гасіння пожеж всіх видів нафтопродуктів, твердих матеріалів органічного походження (в тому числі і тих, які пога­но всмоктують воду), водню тощо. Їх не можна застосовувати для гасіння лужних і лужноземельних металів і сплавів на їхній основі, тому що при цьому може відбутися посилення горіння, що супроводжується вибухом. Не рекомендуються їх використовувати для гасіння пожеж металів, а також для гасіння горіння, в якому окислювачами виступають окиси азоту. Рекомендується використовувати на легкових автомобілях, мотоциклах (ВА-1), вантажних автомобілях, тракторах тощо (ВА-3).

Вогнегасник ВА-1 від ВА-3 (рис. 4.3) відрізняється тільки розміром корпусу. Зарядом служить бромистий етил (галоїдовані вуглеводні), який витісняється з корпусу повітрям, заправленим в окремий балон всередині корпусу вогнегасника.

Для приведення вогнегасника ВА-3 в дію піднімають рукоятку 15 і на­тискають на пусковий важіль 13, який опирається на кінець штока 10. Шток проколює мембрану 5 балона 4 і переміщається таким чи­ном, що відкриває доступ газу з балона, котрий через дозуючий отвір ніпеля 16 поступає в корпус 2 вогнегасника. Тиск в корпусі збільшується і бромистий етил через сифонну трубку 3 надходить у. вихідне сопло 12. У вихідному соплі рідка фаза заряду перетворюється в газоподібну, утворюється аерозольний струмінь, який надходить у зону горіння. При роботі вогнегасник повинен бути у вертикальному положенні.

Вогнегасники аерозольні хладонові БАХ, ВХ-3 (рис. 4.2. б), ВХ-7 призначені для гасіння займань на легковому автомобілі та в побуті. Вони використовується при температурі повітря від -20°С до +45°С.

Вогнегасник являє собою металеву аерозольну упаковку, за­повнену сумішшю хладонів (хладон 114-В-2 і хладон 12). Його обслуговування проводять щомісяця шляхом зовнішнього огляду вогнегасників. Один раз на квартал зважують. При втраті 10% ваги відправляють на дозаряджання. Один раз на п'ять років здійснюють випробуван­ня корпуса гідравлічним тиском 1,3 МПа.

Основними недоліками цих вогнегасних речовин є: токсичність продуктів термічного розпаду; низька теплота випа­ровування; висока леткість; здатність утворювати корозійно-активні продукти.

3.5.4. На даний час більш досконалими і такими, що відповідають тенденціям у розвитку засобів пожежегасіння є порошкові вогнегасники, які випускаються двох типів: з пусковим балоном i закачні. У вогнегасниках з пусковим балоном (ВП-2, ВП-5Б, ВП-5М, ВП-9, ВП-50) корпус, в якому знаходиться пусковий балон з газом чи повітрям під тиском, заповнюється вогнегасним порошком (у разі використання їх необхідно тримати у вертикальному положенні горловиною догори). У закачних вогнегасників (ВП-2(з), ВП-5(з)М, ВП-9(з), ВП-100(з)) відсутній пусковий балон, а тиск повітря чи газу підтримується безпосередньо у корпусі вогнегасника.

Застосуванняпорошкових вогнегасників для гасіння пожеж залежить від їх вогнегасильних зарядів - складу порошку (табл. 4.3). Їх використовують для гасіння пожеж транспортних засобів, на об'єктах з великими матеріальними цінностями (лабораторій, музеїв, картинних галерей тощо). Призначення окремих вогнегасників позначені на їх корпусах.

Не рідше одного разу на рік порошок слід просушувати при температурі 30-50⁰С, грудки, що утворилися – подрібнювати. Після сушіння порошок просівають і засипають у вогнегасник. Ці роботи виконувати з використанням протипилового респіратора.

Таблиця 4.3

Характеристика порошкових зарядів вогнегасників

При застосуванні вогнегасників слід дотримуватися запобіжних заходів – евакуаювати людей з помешкання та забезпечити рятівників засобами захисту органів дихання. Зберігати вогнегасники необхідно у вертикальному положенні в легкодоступному місці, захищеному від попадання прямих сонячних променів і далеко від нагрівальних приладів.

Для вогнегасника «Момент» періодично (не рідше одного разу на рік) проводиться контрольне зважування балончика з вуглекислотою. Якщо його маса зменшиться на 36 г, балончик слід замінити.