3.3.1. Вода – основна речовина для гасіння пожежі.
Ефективність гасіння пожеж водою досягається за рахунок:
- охолоджуючої дії, яка визначається значною теплоємністю і теплотою паротворення (1 л води нагріваючись і випаровуючись поглинає більше 2,26 кДж тепла);
- розведенні пального середовища водяними парами, що утворюються при випарі (обсяг пари в 1700 разів перевищує обсяг води, що випарувалася, а при попаданні води на поверхню палаючої речовини відбувається її змочування і утворення водяної плівки, що додатково перешкоджає доступу кисню в зону горіння);
- механічного впливу на палаючу речовину (зривання полум'я).
Висока ефективність гасіння пожежі водою обумовлена її комбінованою дією, яка виражається в зниженні температури і вмісту кисню в зоні горіння або зривання полум'я.
Воду застосовують у вигляді суцільних (компактних) струменів або у розпиленому і тонкорозпиленому (туманоподібному) стані, а також у виді пари. Вибір стану води залежить від об’єкта горіння.
Компактні водяні струмені застосовують при гасінні дерев'яних і інших твердих конструкцій, які згорають, а також обладнання, що не знаходиться під напругою і не містить легко займисту рідину (ЛЗР) і горючі рідині, об’ємна вага котрих менша об’ємної ваги води (наприклад, масла).
ЛЗР або масла не можна потушити в зв'язку з тим, що вони будуть спливати на поверхні води і продовжувати горіти. Для гасіння цих рідин використовують воду в тонкорозпиленому (туманоподібному) стані, або у вигляді пари. В даному випадку крапельки води, котрі попали в полум’я, миттєво випаровуються, охолоджують вогнище і ізолюють його від кисню повітря.
Водою не можна тушити палаюче електроустаткування, що знаходиться під напругоючерез їїдобруелектропровідність, а також лужні метали й інші сполуки, що розкладають воду.
Підвищення вогнегасної здатності води досягається розчиненням у ній двовуглекислої соди, поташу, хлористого кальцію, хлористого амонію, кухонної і деяких інших солей, котрі під дією тепла випадуть з розчину та утворять ізолюючі (від кисню) плівки на поверхні палаючих речовин. При зростанні температури горіння сольова плівка розкладається і виділяє інертні вогнегасні гази, поглинаючи тепло. Застосування цих солей зменшує здатність води стікати з матеріалів, знижуючи тим самим у 2—2,5 рази витрати води і скорочуючи час гасіння на 20—30 %.
3.3.2. Піна – ефективний та зручний засіб пожежогасіння і широко використовується для ліквідації горіння різних речовин, особливо легкозаймистих і пальних рідин. Вонаскладається з маси бульбашок (осередків) газу або повітря, розділених тонкими плівками рідини і характеризується кратністю і стійкістю.
Кратність – відношення обсягу піни до обсягу розчину, з якого вона отримана. Вогнегасна ефективність будь-якої піни в значній мірі залежить від її кратності. Розрізняють піни низької кратності (до 10), середньої (до 200) і високої (до 1000).
Стійкість– час з моменту утворення піни до її повного розпаду.
Вогнегасні піни за способом утворення розділяють на дві групи: хімічні і повітряно-механічні.
Хімічна піна у великих кількостях створюється у піногенераторах при контакті води з піногенераторними порошками (ПГП). Склад ПГП: лужна частина (двовуглекисла сода); кислотна частина (сірчанокислий алюміній); піноутворювача (речовини білкового походження, синтетичні, різні ПАВ й ін.). Вуглекислий газ, що виділився при реакції, утворить густу стійку піну, яка через пожежний рукав і пінний стовбур викидається у вогнище пожежі.
Хімічна піна складається приблизно з 80 % (за обсягом) вуглекислого газу, 19,7 % води і 0,3 % піноутворюваної речовини. Її об'ємна маса близько 0,2, кратність піни в середньому складає 5, стійкість — близько 40 хв.
Повітряно-механічна піна утвориться в генераторах ГВП-200 і ін. у результаті механічного змішування повітря, води і піноутворювача (ПО-1, ПО-6 і ін.) і буває низької, середньої і високої кратності. У залежності від піноутворювача і кратності піни її застосовують для гасіння ЛВР і горючих рідин (ГР) і ряду твердих речовин і матеріалів, які можуть горіти. Повітряно-механічна піна економічна, неелектропровідна, нешкідлива для людей, легко і швидко виходить під час пожежі, на відміну від хімічної піни не викликає корозії металу і не псує устаткування і матеріали, на які вона попадає. Вогнегасні властивості піни полягаютьвздатності ізолювати палаючі речовини і матеріали від навколишнього повітря, зниженні концентрації кисню в зоні горіння і охолодженні об’єкта горіння.
3.3.3. Газові вогнегасні засоби – діоксид вуглецю (вуглекислий газ), інертні гази (азот, аргон), а також вогнегасні склади на основі галоїдованих вуглеводнів, які являють собою гази або рідини, що легко випаровуються (бромистий етил, хлор-бромметан, бромметилфреон і ін.).
Вуглекислий газ у снігоподібному і газоподібному стані застосовується в різних вогнегасниках і стаціонарних установках для гасіння пожеж у закритих приміщеннях і невеликих відкритих загораннях.
Інертні гази застосовують для заповнення танків і інших резервуарів, у яких при зниженні концентрації кисню до 5 % і нижче можна виконувати вогневі роботи (різання, зварювання металів і т.п.).
Галоїдовані вуглеводні застосовуються для гасіння твердих і рідких пальних матеріалів і речовин, особливо в закритих обсягах.
3.3.4. Порошкові вогнегасні речовини – сухі складові на основі карбонату і бікарбонату натрію. Це порошки типу ПС-1, ОП, ПСБ і інших марок. Їх застосовують для гасіння металів і різних твердих і рідких пальних речовин і матеріалів. Порошкові складові нетоксичні, не роблять шкідливої дії на матеріали і можуть бути використані в сполученні з розпиленою водою і пінними засобами гасіння. Порошок типу ПСБ неелектропровідній, що дозволяє застосовувати його для гасіння пожеж електроустаткування, що знаходиться під напругою. Порошкові складові застосовуються як у вогнегасниках, так і в стаціонарних установках порошкового пожежогасіння.
