Вихідні дані для оцінки річної дози опромінення людей

№ вар.	Радіаційний фон, мкР/год	№ вар.	Радіаційний фон, мкР/год

 

5. Контрольні запитання

1. Охарактеризуйте іонізаційне випромінювання та його види.

2. Який показник є кількісною характеристикою джерела випромінювання?

3. Яка класифікація радіаційних аварій?

4. Дайте характеристику фаз радіаційних аварій та фактори радіаційного впливу на людину.

5. Механізм дії іонізуючих випромінювань на тканини організму. Охарактеризуйте.

6. Гігієнічна регламентація іонізуючого випромінювання.

7. Як здійснюється захист від радіоактивного випромінювання?

6. Порядок проведення роботи:

1. Викладач перевіряє знання студентів за матеріалом практичного заняття усним опитуванням.

2. Кожний студент отримує завдання для розрахунку оцінки річної дози опромінення відповідно до завдання (табл. 2.2.). Варіант завдання обирається за порядковим номером студента в списку групи.

3. Розрахунки і висновки по виконаній роботі студент робить самостійно.

4. Протокол практичної роботи з розрахунками і висновками студент пред’являє викладачу для перевірки і оцінки за кредитно-модульною системою (тестування).

 

Тема 3: «Техногенні небезпеки та їхні наслідки».

 

Практична робота № 3

ОЦІНКА ХІМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПРИ АВАРІЇ НА ХІМІЧНО НЕБЕЗПЕЧНОМУ ОБЄКТІ З ВИЛИВОМ СИЛЬНОДІЮЧИХ ОТРУЙНИХ РЕЧОВИН

(2 години)

 

Мета і завдання роботи

Мета: засвоїти методику оцінки хімічної безпеки при аварії на хімічно-небезпечному обєкті з виливом сильнодіючих отруйних речовин (СДОР).

Завдання: отримати навички оцінки хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах з виливом СДОР.

 

2. Завдання на підготовку до практичної роботи

Студент повинен вивчити теоретичний матеріал у відповідності зі списком наведеної літератури. Підготувати протокол виконання роботи. В протоколі вказати назву, мету, завдання роботи. Коротко викласти відповіді на питання для самоперевірки (№ 1-13), які наведені в методичних вказівках (МВ). Зробити розрахунки оцінки хімічної обстановки при аваріях на хімічно небезпечних об'єктах з викидом СДОР відповідно до завдання (табл. 3.8.).

Знати: мету і зміст майбутньої роботи; класифікацію небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності, здатності до горіння та впливу на організм людини; методику оцінки хімічної безпеки при аварії на хімічно небезпечному обєкті з виливом СДОР.

Уміти: оцінювати хімічну безпеку при аварії на хімічно небезпечному обєкті з виливом СДОР та основні заходи захисту виробничого персоналу.

Список літератури

1. Методичні вказівки до виконання практичної роботи «Оцінка хімічної безпеки при аварії на хімічно небезпечному об’єкті з виливом СДОР».

2. Безпека життєдіяльності / Касьянов М.А. (Розділ I), Ревенко Ю.П., Медяник В.О., Арнаут І.М. (Розділ II), Друзь О.М., Тищенко Ю.А. (Розділ III). Навчальний посібник. – Луганськ: Вид-во Східноукр. НУ ім. В. Даля, 2006.-284 с.

3. Желібо Є.П., Заверуха Н.М., Зацарний В.В. Безпека життєдіяльності: Навч. посібн./ За ред. Є.П. Желібо, 6-е вид. - К.: Каравела, 2011. – 344 с.

Загальні положення

Хімічна обстановка - це сукупність наслідків хімічного зараження території отруйними речовинами (ОР) або сильнодіючими отруйними речовинами (СДОР), що негативно впливають на населення, формування ЦО і діяльність об'єктів народного господарства.

Класифікацію небезпечних хімічних речовин проводять за:- ступенем токсичності під час надходження до організму через шкіру або органи дихання;- впливом на організм людини та знакою переважного синдрому під час гострої інтоксикації;- здатністю до горіння;- агрегатним станом;- температурою кипіння.За ступенем токсичності всі хімічні речовини поділяють на:- надзвичайно токсичні, з LC₅₀ (смертельна доза токсичної речовини, що викликає загибель 50% організмів) < 1мг/л та LD₅₀(середня летальна доза токсичної речовини, що викликає загибель 50% організмів) <1мг/кг;- високотоксичні, з LC₅₀=1-5мг/л та LD₅₀=1-50мг/кг;- сильнотоксичні, з LC₅₀=6-20мг/л та LD₅₀=51-500мг/кг;- помірнотоксичні, з LC₅₀=21-80мг/л та LD₅₀=501-5000мг/кг;- малотоксичні, з LC₅₀=81-160мг/л та LD₅₀=5001-15000мг/кг;- нетоксичні, з LC₅₀>160мг/л та LD₅₀>15000мг/кг.Відповідно до токсикологічної класифікації всі небезпечні хімічні речовини поділяють на шість групп:- задушливої дії (хлор, трихлористий фосфор, хлориди сірки) - впливають на організм людини через вдихання парів. Через деякий час ці речовини викликають токсичний набряк легенів;- загальної токсичної дії ( кислота синильна, вуглецю діоксид тощо) – викликають гострі порушення енергетичного обміну в організмі та поділяються на отрути крові, гемолітичні отрути, тканинні отрути, а також речовини, які виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окиснення. У разі потрапляння до організму людини смертельних доз з’являюься судоми, гостра серцево-судинна недостатність, зупинка дихання;- задушливої та загально отруйної дії (сірководень, сульфатний ангідрид, азоту оксид тощо) - мають здатність до сильної опікової дії. У разі високих концентрацій спостерігаються судоми, знепритомлення, глибокий наркоз із зникненням усіх рефлексів;- нейротропні отрути (сірковуглець) - діють на нервову систему людини - виникнення, проведення та передавання знервованого імпульсу. Викликають зниження артеріального тиску та порушення серцевого ритму; - речовини із задушливою та нейротропною дією (аміак, гептил, гідразин тощо) – викликають гіпертонію, кон’юктивіт носоглотки, кашель, блювання;- метаболічні отрути (діоксан, метилбромід, метилхлорид, спирт метиловий) - втручаються в процес метаболізму речовин в організмі. Отруєння ними характеризується відсутністю певної реакції організму на отруту, але у процес ураження поступово втягується багато органів.За здатністю до горіння небезпечні хімічні речовини (НХР) поділяються на:- горючі (аміл, акрилонітрил, гептил, аміак-газ, сірковуглець, оксиди азоту) – легко займаються від джерела вогню та продовжують горіти після його вилучення;- важкогорючі (аміак рідкий, ціаністий водень тощо) – легко займаються під впливом джерела вогню, не здатні самостійно горіти після вилучення останнього;- негорючі (хлор, азотна кислота, фтористий водень, фосген, сірчаний ангідрид) – не здатні до горіня в атмосфері нормального складу (з концентрацією кисню до 21% за температури до 900°С);- негорючі пожежонебезпечні (окислювачі - хлор, азотна кислота) – розкладаються за низьких температур, виділяють горючі гази (пара).У системі стандартів безпеки праці за ступенем дії на організм людини небезпечні хімічні речовини поділяються на чотири класи небезпеки (табл. 3.1). Таблиця 3.1. Характеристика класів небезпеки хімічних речовин

Найменування показників	Клас небезпеки речовин
I – надзвичайно небезпечні	II – високонебезпечні	III – помірно небезпечні	IV – малонебезпечні
Гранично допустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони, мг/м3	менше 0,1	0,1–1,0	1,1–10	більше 10
Середня смертельна доза під час потрапляння до шлунку, мг/кг	менше 15	15–150	151–500	більше 500
Середня смертельна доза під час потрапляння на шкіру, мг/кг	менше 100	100–500	501–2500	більше 2500
Середня смертельна концентрація у повітрі, мг/м3	менше 0,5	0,5–5,0	5,0–50	більше 50

Ступінь небезпеки від аварії на хімічно-небезпечному об’єкті (адміністративно-територіальній одиниці (АТО)) оцінюється частиною території, що потрапляє у зону можливого хімічного забруднення (ЗМХЗ). Перший ступінь хімічної небезпеки АТО фіксується тоді, коли до ЗМХЗ входить більше 50% території, другий – від 30% до 50%, третій – від 10 до 30% і четвертий – менше 10%.Залежно від виду НХР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження: - нестійкими швидкодіючими НХР (кислота синильна, аміак, бензол, дихлоретан тощо).- нестійкими повільнодіючими НХР (оросген, метилбромід тощо).- стійкими швидкодіючими НХР (анілін, фурфурол тощо).- стійкими повільнодіючими НХР (кислота сульфатна тощо). 3.1. Особливості забруднення місцевості, води, продуктів харчування у разі виникнення аварій з викидом небезпечних хімічних речовин До особливостей хімічного забруднення, яке впливає на життєзабезпе­чення населення, можна віднести наступне:- небезпечні концентрації НХР можуть існувати від кількох годин до кількох діб;- незначна імовірність ураження населення НХР через шкіряні покрови не вимагає залучення засобів захисту шкіри під час евакуації;- низька здатність до забруднення предметів одягу, меблів, предметів побуту дозволяє використовувати їх після провітрювання без спеціального оброблення;- надзвичайна оперативність у проведенні заходів захисту, оскільки перебування людей протягом кількох хвилин у хмарі НХР може призвести до масового ураження;- труднощі виявлення НХР, через відсутність надійних технічних засобів специфічної індикації;- дальність евакуації залежить від масштабів аварій, але, як правило, складає не більше ніж 15 км від зони забруднення;- забруднення джерел водопостачання, продовольства та харчової сиро­вини можливе тоді, коли отруйна речовина буде в рідкій фазі і, в окремих випадках, у твердому стані;- більшість видів продовольчої сировини та продуктів харчування, які зберігаються відкрито, після впливу на них газоподібних НХР досить провітрити або піддати кулінарному обробленню, щоб надалі використати за призначенням.