Поштовх до вирішення проблем недосконалої конкуренції й перевороту у поглядах на устрій і роботу сучасного ринку дали ідеї Пьєро Сраффи (1898-1983). Практично він зробив поворот на 180°, що якби знецінює все, що було зроблено в науці за сто років до того. В 1960 р. вийшла його книга "Виробництво товарів за допомогою товарів". До кейнсіанських проблем ця книга безпосереднього відношення не мала. Але для посткейнсіанства вона виявилася сильною теоретичною зброєю в критиці того аспекту неокласичної теорії, що "кейнсіанська революція" залишила в недоторканності, - її мікроекономічної основи.
Ця книга викликала теоретичні суперечки як серед радикальних економістів, так і серед економістів-марксистів. Вона представила нові формальні докази логічної неспроможності, суперечливості неокласичної теорії вартості. До того ж вона претендувала на вирішення тієї проблеми, перед якою зупинився Рікардо, а за ним і Маркс: П. Сраффа запропонував метод, за допомогою якого здавалося можливим знайти таку ціну виробництва особливого товару, що завдяки своїй стабільності могла стати мірилом цінності всіх інших товарів.
Свою модель Сраффа використав також для вирішення тієї проблеми, що поставив Рикардо, і яку по-своєму намагався вирішити Маркс. Обоє вважали, що якщо ціни визначаються вартістю товарів, то сума цін і вартостей повинна зрівнюватися. Ця рівність забезпечується тим, що суспільна ціна виробництва (яка дорівнює вартості) регулюється ціною виробництва товарів, зроблених в умовах середньої органічної структури капіталу, так що відхилення вартостей від цін виробництва у галузях з більш високим або більш низьким складом капіталу взаємно погашаються.
Вся критика теорії вартості зосередилася навколо цієї проблеми й зводилася до доказу того, що рівність суми вартостей і суми цін виробництва у дійсності не забезпечується. Це обумовлено тим, що сама ціна виробництва середнього товару не залишається незмінною. Якщо змінюється співвідношення між заробітною платою й прибутком, то змінюється й вся структура цін. Адже витрати виробництва різних товарів залежать від того, у якій пропорції беруть участь у їхньому створенні праця й капітал. Витрати більш трудомістких товарів зростуть більшою мірою, ніж витрати менш трудомістких товарів. Якщо ці товари, у свою чергу, входять як витрати у виробництво інших товарів, то зміна цін виробництва цих інших товарів буде залежати від питомої ваги перших у їхніх витратах і т. д. У підсумку ціна виробництва може підвищитися, а може й відносно знизитися - однозначного рішення не існує. Якщо даний товар трудомісткий, але його основні матеріальні витрати капіталомісткі, то підвищення заробітної плати збільшить трудові витрати розглянутого товару, але відносно знизить матеріальні витрати ресурсів, використаних у виробництві даного товару. Ціна буде рівнодіючою цих протилежних чинностей.
Звідси треба відмітити, що неможливо знайти такий товар, ціна виробництва якого залишалася б незмінною й не залежала б від змін у розподілі доходу. Інакше кажучи, ціна виробництва в галузі із середнім органічним складом капіталу не може служити вимірником мінових пропорцій товарів. П. Сраффа ставить за свою мету знайти інший "вимірник" мінової вартості, що не залежить від зміни розподілу й цін. Він ставить питання так: чи можна теоретично сконструювати таку галузь, у якій відношення чистого продукту до вартості матеріальних витрат (У/Є) не змінювалося б під впливом змін в розподілі й у цінах? І показує, що таку галузь можна виділити з реальної економіки. Він називає її стандартною галуззю. Для побудови стандартної галузі вчений формулює поняття так званих базисних товарів, тобто таких товарів, які прямо або побічно входять у виробництво всіх інших товарів. Замкнута система рівнянь, що характеризують взаємозв'язок виробництва й споживання цих товарів, і утворить стандартну галузь. Особливість цієї галузі полягає в тому, що й натуральна структура продукту, і натуральна структура витрат у ній однакові. Одиницю продукту стандартної галузі П. Сраффа і його прихильники вважають фізичним вимірником вартості, що не залежить від зміни цін.
Книга, як уже говорилося, викликала теоретичні суперечки. Багато хто стверджував, що Сраффа розвиває Марксову теорію вартості. Однак існувала й протилежна точка зору, відповідно до якої теоретичні розробки П. Сраффи не мають безпосереднього відношення до марксистської теорії; він розвиває рікардианську, але аж ніяк не марксистську традицію теорії вартості.
Таким чином, роботи П. Сраффи, як і Дж. Робінсон, внесли значний теоретичний внесок у загальний розвиток сучасної економічної думки й, зокрема, в ту антимаржиналістську революцію, що, то підсилюючись, то загасаючи, постійно вирує на окраїнах основної течії сучасної економічної думки.
