Своєчасне виявлення відхилень у розвитку й поведінці дитини має важливе значення, оскільки дозволяє на ранніх етапах провести необхідну корекцію. До діагностики порушень психічного розвитку дітей входить вивчення сімейного анамнезу, анамнезу пренатального розвитку, перебігу пологів, періоду новонародженості і подальшого розвитку в різні вікові періоди, а також об'єктивного неврологічного і психологічного обстеження.
В основу контролю розвитку дітей до 6 міс. покладено так звані головні лінії розвитку – виникнення і формування слухових і зорових орієнтовних реакцій, позитивних емоцій, рухів кінцівок, рухових навичок, підготовчих етапів активного мовлення й умінь під час годування. У віці від 6 до 12 міс. оцінюють розвиток загальних рухів, розуміння мови, активного мовлення, дії з предметами, уміння й навички, які виявляють в процесі спілкування дітей один з одним та з дорослими. На другому році життя –розвиток розуміння мови та активного мовлення, сенсорний розвиток, гра та дії з предметами, становлення рухової активності, умінь та навичок. У віці від 2 до 3 років головні показники нервово-психічного розвитку такі: активне мовлення, сенсорний розвиток, участь у грі, конструктивна та образотворча діяльність, рухова активність. Для дітей від 3 до 7 років спостерігають за поведінкою під час режимних моментів, при проведенні лікарських обстежень, а також характеристикою педагога (у ДДЗ). При цьому провідні показники це: моторний розвиток і зорова координація (рівновага при ходьбі, статична рівновага тощо); розвиток мовлення (звукова культура мовлення, граматично правильне мовлення, читання віршів і ін.); пізнавальна діяльність (орієнтування в просторі, лічба, знання і відчуття кольорів, конструювання і ін.); соціально-культурний розвиток (гігієнічні навички, самостійність і працелюбство, ігрова діяльність, взаємостосунки з оточуючими та ін.).
Для оцінки розвитку потрібно підібрати матеріал, аналогічний тому, що використовується в самостійній діяльності. Одночасно оцінка нервово-психічного розвитку дитини проводиться не більш, ніж за 2-3 показниками, не більше, ніж у 3-4 дітей.
Інтегральною оцінкою рівня нервово-психічного розвитку дитини є коефіцієнт розвитку (QD), який визначають з допомогою календарного (хронологічного) і психічного віку дитини аналогічно способу визначення коефіцієнта розумового розвитку (ІQ):
QD = ВПР х 100/КВ, де ВПР – вік психічного розвитку; КВ – календарний (хронологічний) вік дитини
Календарний (хронологічний) вік - це реальний вік дитини на момент обстеження, який визначається різницею між датами народження і дослідження. На І році життя КВ визначають у тижнях, а у дітей старших одного року, – в місяцях, причому остача 15 і більше днів вважається за 1 міс. Психічний вік (вік психічного розвитку) відображає рівень психічного розвитку дитини і визначається здатністю при дослідженні виконувати певні навички, характерні для даного вікового мікроперіоду.
Оцінку QD проводять за шкалою запропонованою D. Wechsler (1965).
Нормою розвитку дитини першого року життя вважають оволодіння вміннями та навичками в межах ±15 днів від паспортного віку. Раннім або прискореним вважається розвиток, якщо дитина оволоділа вміннями у більш ранні вікові теміни (більш ніж на 15 днів). Сповільнений розвиток або затримка в розвитку – при формуванні вмінь у більш пізні вікові строки, тобто більш ніж на 15 днів (епікризовий період). На другому році життя за нормальний розвиток приймають формування вмінь та навичок у межах кварталу (епікризовий період), а на третьому році – у межах півріччя (епікризовий період).
При виявленні затримки нервово-психічного розвитку у дитини першого року життя більш ніж на 2 епікризових періоди необхідно виключити педагогічну занедбаність або захворювання нервової системи. Таку дитину необхідно ретельно обстежити і встановити диспансерне спостереження.
За рівнем нервово-психічного розвитку виділяють чотири групи дітей, три з яких – це варіанти нормального розвитку, а четверта – розвиток, що межує з нормою.
Перша група - діти з розвитком у межах норми або з випереджувальним розвитком (на 2 епікризових періоди – високий розвиток, на 1 епікризовий період – прискорений розвиток), а також діти з негармонійним випереджувальним розвитком (частина показників вища на 1 епікризовий період, частина – на 2 епікризових періоди). Друга група - діти з затримкою розвитку на 1 епікризовий період і діти з нетиповим, негармонійним розвитком (частина показників вища, а частина нижча норми на 1 епікризовий період). Третя група - діти з затримкою розвитку на 2 епікризових період і діти з нетиповим (низько гармонійним) розвитком (частина показників нижча на 1, а частина – на 2 епікризових періоди). Четверта група - діти з затримкою розвитку на 3 епікризових періоди.
Крім того, у висновках вказують на ступінь затримки нервово-психічного розвитку. Виділяють три ступені затримки: І ступінь – спостерігається затримка розвитку за 1-2 показниками; II ступінь – за 3-4 показниками; III ступінь – за 5-7 показниками.
На підставі порівняння і зіставлення рівня нервово-психічного розвитку даної конкретної дитини з показниками для дітей даної вікової групи роблять висновки відповідно до вказаної класифікації.
Особливої уваги потребують діти, які належать до групи з межовими значеннями коефіцієнта QD. Низькі значення QD обумовлені легким ураженням нервової системи і тому необхідні такі спеціальні реабілітаційні заходи, які дали б можливість уникнути ризику значної затримки психічного розвитку дітей цієї групи.
Слід відзначити, що діти з високим і дуже високим нервово-психічним розвитком характеризуються значною інтенсивністю розвитку окремих або всіх сторін психіки і можуть представляти труднощі при вихованні внаслідок дуже великої психічної активності.
