Систематичне тренування особливо до тривалої циклічної роботи, супроводжується біохімічними, морфологічними і функціональними змінами серця і судин. Головну роль в ціому відіграє посилення парасимпатичних і пригнічення адренергічних впливів на орган кровообігу.
Ще в XIX ст. було виявлено, що заняття спортом призводить до збільшення розмірів серця – гіпертрофія міокарду. В міокарді при цьому збільшується вміст глікогену і білкових сполук, зокрема міоглобіну, який захищає його від розвитку гіпоксії.
Гіпертрофія міокарду супроводжується розвитком капілярної сітки, збільшенням діаметру капілярів і виникнення між ними поперечних анастомозів. Вага серця в осіб, що не займаються спортом, прямо пропорційна вазі тіла. У спортсменів ця залежність виражена в меншій мірі.
Ступінь гіпертрофії серця залежить від особливостей тренувань, віку, коли почали займатись спортом. Встановлено, що більш ефективно є помірна гіпертрофія міокарду. Різко виражена гіпертрофія супроводжується зниженням скоротливих можливостей міокарду, що негативно відбивається на продуктивності роботи серця.
Одночасно з гіпертрофією стінок серця збільшується об’єм його порожнини – дилатація.
Збільшений об’єм серця забезпечує можливість значного зростання систолічного і хвилинного об’ємів крові при м’язовій діяльності. Проте при надмірному його збільшенні (< 120 см) скоротливі властивості міокарду і резервні можливості серця можуть знижуватися.
Збільшення об’єму серця у спортсменів залежить від їх спеціалізації. Найбільш виражене у тих, що займаються циклічними видами спорту. Об’єм серця змінюється протягом річного тренування і може бути одним з показників натренованості. В період, коли тренувальні і змагальні навантаження дуже великі, об’єм серця досягає найбільших величин. В період зниження навантажень він зменшується.
ЧСС у тренованих менше ніж в осіб, що не займаються спортом – 50 – 60 уд./хв.. Брадікардія у спортсменів обумовлена впливом блукаючого нерва. Міняється і структура серцевого циклу. Тривалість його збільшується за рахунок збільшення діастоли та ізометричного скорочення.
Систолічний об’єм крові з ростом натренованості дещо збільшується і становить 80 – 100мл, що вказує на економізацію діяльності серця в спокої. Економізація діяльності серця у спортсменів проявляється також і в зниженні потужності серцевих скорочень.
Хвилинний об’єм крові при підвищенні рівня натренованості зменшується, що обумовлено кращим використанням кисню тканинами, особливо чітко це виражено при перерахунку ХОК на одиницю поверхні тіла.
СО і ХОК зменшується в змагальний період і збільшується при зниженні тренувальних навантажень в перехідний період.
Показники АТ у спортсменів в межах вікових норм. Спортивна спеціалізація не впливає на ці величини. При розвитку тренованості спостерігається тенденція до підвищення АТ. Дещо більше при цьому наростає діастолічний тиск, що обумовлено зменшенням потреб тканин в кровопостачанні. Дрібні артерії в зв’язку з цим звужуються, просвіт їх зменшується.
Опір відтоку крові на периферію під час діастоли зростає, що призводить до підвищення діастолічного тиску.
26. Фізіологічні показники натренованості за даними функцій системи крові та дихання.
