Різницю потенціалів між зовнішньою і внутрішньою сторонами мембрани називають мембранним потенціалом. Його величина для різних збудливих структур лежить в межах 60... 90 мВ, а для епітеліальної тканини — 18 - 20 мВ.
Виникнення мембранного потенціалу спокою можна пояснити виходячи із властивостей мембрани — вибірково пропускати або затримувати різні іони. Клітинні мембрани в спокої добре проникні для іонів К+ і мало проникні для іонів Nа+ і аніонів (А-) органічних речовин. Внаслідок процесів активного транспорту іонів через мембрану концентрація іонів К+ в середині клітини в 30... 50 разів вища, ніж у позаклітинній рідині. Концентрація Na+ в 10 разів, а Сl- в 50 разів більша зовні клітини. Переважна більшість аніонів органічних молекул знаходиться в середині клітин (рис. 3). Така асиметрія концентрацій
різних іонів в середині і зовні клітини є передумовою виникнення мембранного потенціалу.
Іони К+, внаслідок їх легкої проникності через мембрану, постійно виходять із клітин, де концентрація їх висока, в позаклітинний простір. Виносячи позитивний заряд назовні, іони К+ збільшують мембранний потенціал, іони Nа+, хоч і мають меншу проникність, ніж іони К+, все ж надходять в середину клітин і
Рис. 4. Схема, що ілюструє зміну потенціалу спокою при збудженні. На осі ординат відкладено величину мембранного потенціалу (МП) в мілівольтах:
А — інверсія мембранного потенціалу,
А1 — зміна знаку заряду на мембрані при збудженні (дужкою відмічено, збуджену ділянку), Б — характер проникності мембрани в період зростання потенціалу дії, В— характер проникності мембрани в період зменшення потенціалу дії; іони, по відношенню до яких проникність мембрани збільшена, розташовані у великому колі,
Ео — мембранний потенціал спокою,
