Плацента виконує численні функції

Дихальна функція полягає у перенесенні шляхом простої дифузії кисню від матері до плода і видаленні вуглецю діоксиду у зворотному напрямку.

Функція живлення і виділення продуктів обміну. Синцитіотрофобласт продукує глікопротеїди, що здатні до дезамінування й переамінування амінокислот, синтезу їх із попередників і активного транспорту до плода. Серед ліпідів плаценти третину із них становлять стероїди, дві третини — фосфо-ліпіди, невелику частину — нейтральні жири. Фосфоліпіди беруть участь у синтезі білків, транспорті електролітів, амінокислот, сприяють проникності клітинних мембран плаценти. Забезпечуючи плід продуктами вуглеводного обміну, плацента виконує глікогенутворю-вальну функцію до початку функціонування печінки плода на 4-му місяці вагітності. Глюкоза проникає через плаценту шляхом полегшеної дифузії, причому більша її частина забезпечує живлення самої плаценти. Плацента також накопичує вітаміни і регулює їх постачання до плода залежно від їх вмісту в материнській крові.

Плацента за допомогою ферментів виконує транспортну, депонуючу і видільну функції відносно багатьох електролітів, у тому числі важливих макро-й мікроелементів (залізо, мідь, цинк, манган, кобальт тощо).

Гормональна функція плаценти полягає у синтезі, секреції та перетвореннях гормонів білкової і стероїдної природи в синцитіотрофобласті. Разом із плодом плацента утворює єдину функціональну ендокринну систему — фе-топлацентарну. Лише в плаценті синтезується хоріонічний соматомамотропін (плацентарний лактоген), який характеризує її функцію, хоріонічний го-надотропін — найбільш ранній маркер вагітності, що бере участь у механізмах диференціації статі плода. Певну роль в утворенні сурфактанту легень відіграє пролактин, який синтезується плацентою і децидуальними клітинами. У плаценті з холестерину материнської крові утворюється прогестерон; відбувається синтез і перетворення естрогенів (естрону, естрадіолу й естріолу), тестостерону, кортикостероїдів, тироксину, трийодтироніну, паратирину, кальцитоніну, серотоніну, релаксину, окситоцинази. Естрогени плаценти спричиняють гіперплазію і гіпертрофію ендо- й міометрія.

Синтезуючи гуморальні фактори з імуносупресивними властивостями відносно імунокомпетентних материнських клітин, плацента виконує функцію імунобіологічного захисту плода. Вона є імунним бар`єром, який розділяє два генетичне чужорідних організми (матері й плода), запобігаючи розвитку імунного конфлікту. Плацентарний бар`єр має вибіркову проникність щодо імунних факторів. Крізь нього легко проникають цитотоксичні антитіла до антигенів гістосумісності й Іg G.

Бар`єрна функція плаценти полягає в захисті організму плода від ушкоджувальних чинників зовнішнього середовища (мікроорганізми, хімічні речовини, лікарські засоби тощо), проте в деяких випадках вона виявляється недостатньою.

Плодові частини плодових оболонок мають найтіснішу анатомо-фізіоло-гічну єдність з плацентою. Амніон складається з амніотичного епітелію, базальної мембрани і строми, хоріон — з синцитіотрофобласта, цитотрофоблас-та, амніотичної мезодерми.

Однією з важливих функцій плодових частин оболонок є їх участь у па-раплацентарному обміні за рахунок екскреції, резорбції і регуляції біохімічного складу амніотичної рідини (навколо-плодових вод). Висока концентрація по-передників простагландинів (арахідонова кислота) й наявність відповідних ферментів забезпечують участь плодових частин оболонок у механізмах регуляції пологової діяльності. У плодових оболонках відбувається регуляція усіх видів обміну плода, його енергетичного балансу. Амніотичний епітелій разом з основною відпадною оболонкою беруть участь у метаболізмі хоріоніч-ного гонадотропіну, кортикотропіну, стероїдів, пролактину, релаксину. Функцією плодових частин оболонок є також їх участь у становленні імунної системи плода і забезпеченні його іму-нобіологічного захисту. Важливе значення для розвитку плода має збереження до кінця вагітності цілості плодових частин оболонок, що забезпечується фі-зико-хімічним станом строми амніона,

Пупковий канатик (пуповина) формується із сполучної ніжки мезодерми (ніжки тіла), що з`єднує зародок з амніоном і хоріоном. У формуванні пупкового канатика бере участь також жовткова ніжка, хоріо-алантоїс і судини. Усі ці утворення оточені амніотич-ною оболонкою. Жовткова ніжка перетворюється на жовткову протоку. Сформований, остаточний пупковий канатик складається із слизової сполучної тканини (амніотична, алантоїсна, жовткова мезодерма — вартоновідраглі), жовткової протоки, аланто-кишкового ди-вертикула (алантоїсна протока), пупкового целому, амнютичного епітелію, а також судин: правої та лівої пупкових артерій і лівої пупкової вени. Слизова сполучна тканина містить велику кількість гіалуронової кислоти, забезпечує тургор, виконує захисну функцію і запобігає стисненню пупкових судин, тобто погіршенню кровопостачання плода. Стінка пупкових судин, амніотичний епітелій мають ферментні системи активного транспорту, за рахунок яких пупковий канатик бере участь у параплацентарному обміні (екскреції та резорбції навколоплодо-вих вод). При доношеній вагітності довжина пупкового канатика становить 50— 55 см, діаметр у материнській частині — 1—1,5 см, у плодовій — 2—2,5 см. Пупковий канатик завдовжки менший 40 см вважається абсолютно коротким. Пупкові судини — це дві (права/ліва) пупкові артерії, гілки дорзальної аорти плода, й одна (ліва) пупкова вена, яка з`єднується з портальною системою плода, а топографічне розташована між артеріями. Загальний кровообіг у системі пупкових судин досягає 500 мл/хв. Систолічний тиск в артеріях становить 60 мм рт.ст., діастолічний — 30 мм рт.ст., у вені — 20 мм рт.ст. Щодо клінічного аспекту важливе значення мають варіанти прикріплення пупкового канатика: центральне, крайове, оболонкове — і форми плаценти. Так, внаслідок крайового й оболонкового прикріплення, короткого або довгого пупкового канатика, з обвиттям ним частин плода пологи частіше ускладнюються гіпоксією плода. Атипові форми плаценти, додаткові частки можуть призводити до затримки її частин у матці після пологів і розвитку післяпологових кровотеч.

Послід складається з плаценти, пупкового канатика і плодових оболонок. Після народження плода послід виходить з порожнини матки.

Амніотична рідина (навколоплодові води) — це біологічно активне середовище, що оточує плід, відокремлює його від організму матері і виконує різноманітні функції. Залежно від терміну вагітності в утворенні амніотичної рідини беруть участь різні структури: трофобласт (в ембріотрофний період), ворсинчастий хоріон (в період жовткового живлення), амніотичний епітелій, плазма крові матері (в другій половині вагітності), нирки й легені плода (після 20 тижнів вагітності).

Об`єм амніотичної рідини залежить від маси плода й плаценти і в 38 тижнів вагітності становить 1000— 1500 мл. Кількість амніотичної рідини до 1 л називається маловоддям (олігогідрамніон), понад 2л— багатоводдям (полі-гідрамніон, гідрамніон). Повний обмін амніотичної рідини здійснюється протягом 3 год. Амніотична рідина (рН 6,98-7,23) забезпечує гомеостаз плода. Парціальний тиск кисню в ній у нормі є вищим за парціальний тиск вуглецю діоксиду. Осмотичну концентрацію навколоплодових вод забезпечують іони натрію, калію, кальцію, магнію, хлору, фосфору, заліза, міді, а також глюкоза і сечовина. До складу амніотичної рідини входять 17 амінокислот, білки, відповідні крові плода, продукти їх метаболізму та ресинтезу. Серед ліпідів навколоплодових вод найбільше значення мають фосфоліпіди, що беруть участь у метаболізмі гормонів фетоплацентар-ного комплексу. В амніотичній рідині скупчуються імуноглобуліни класів А. О, О, Е, лізоцим, р-лізини, комплемент — основний фактор регуляції рівня імунних комплексів та їх елімінації.