Лєхіти – польські язичники

Польські язичники називають себе прадавнім ім'ям своїх предків – лєхіти. Звідси і назва країни – Лєхія, і назва язичницького журналу "Лєхія Страгона". Горазд Драгомир Богданович пояснює, хто такі лєхіти: "Це не просто релігійна меншина, а зародок нового етносу. В історії вже бували випадки, коли незначні етнічні чи релігійні групи завойовували панівне становище над величезними біомасами, на зразок тієї, в яку перетворилися сьогодні поляки, що перестали бути нацією" (часопис "Odala" № 6). Офіційно зареєстрованою в Департаменті внутрішніх справ Польщі (в 1996 р.) стала суто релігійна організація "Родзіма Вяра" (Rodzima Wiara), очолювана Сташком Потребовскім. Нині "Родзіма Вяра" має п'ять регіональних громад. Вона здійснює язичницькі свята, родинні обряди (пострижини, весілля, похорон). У травні 2000 р. в Польщі відбувся другий з'їзд "Союзу відродження ісконної віри". Нині це найбільш авторитетна язичницька організація в Польщі. Сташко (Станіслав) народився в Бресті, вільно володіє російською, німецькою і нині, за його словами, є "єдиним у світі перекладачем з польської на африканс". Через непорозуміння з комуністичними властями деякий час він проживав у Німеччині та кілька років – у Південній Африці (ЮАР), що значно вплинуло на кристалізацію його расового світогляду. Він жартома, але не без гордості називає себе "громадянином Преторії". Пан Сташко – автор праці про довоєнну "Задругу", що вийшла німецькою мовою в Німеччині "Zadruga – eine voelkische Bevegung in Polen", яку він захистив як наукову дисертацію. Нині С. Потребовскій працює вчителем гімназії і є одним з авторитетних лідерів польського праворадикального руху. Польське визнання віри "Кредо язичника", опубліковане в польському язичницькому часописі "Триглав" [1992, № 5], нині поновлено. Подаємо повністю його текст, отриманий редакцією "Сварога" від Сташка Потребовского на Слов'янському Родовому Вічі у Києві влітку 2003 р. у перекладі на українську. "1. Рідна віра поляків ґрунтується на спадщині лєхітів, інстинкті, розсудливості, досвіді, розумі й науці. Бути якомога більше причетними до її розквіту – наш обов'язок. 2. Рідновіри вшановують Богів як і всі арії, вшановують Сонце і Всесвіт, Матір-Землю, нашу родительку і всю Природу. 3. У законах Природи постійно відкриваємо божественні сили, що правують Світом. Всіляке життя існує згідно з цими законами. Ми повинні їм підпорядковуватися. Отже, сповідуємо віру в життя згідно законів Природи. 4. Сонцю, найближчому нам вогнищу ієрархічного, безкінечного, вічного і живого Всесвіту, завдячуємо всім на нашій землі. Разом з грунтами, водами, рослинами і тваринами ми є Його частинкою. Лише людина усвідомлює це, – через що на ній лежить відповідальність. 5. Звичаї та обряди є частиною життя нашої конфесії. Шануємо рідну спадщину лєхітів. Будемо спадщину Предків берегти, примножувати і збагачувати. 6. Нашим існуванням завдячуємо батькам і старшим Предкам. Їх шануємо, а пам'ять передаємо майбутнім поколінням. Ці покоління забезпечують вічнотривалість народу, його постійне відновлення. 7. Життя є боротьбою, як і боротьба – життям. Боротьба – це рух до вдосконалення, прагнення вперед, подолання опору. У боротьбі нас підтримують інстинкти. Такими є закони Природи, вони незмінні, і стосуються кожної людини й кожного народу. 8. Тіло і дух творять нерозривну і взаємно обумовлюючу єдність і цілість. Це два боки і первістки цього самого буття. Рідновіри, підкреслюючи рівну вартість обох, прагнуть до їх рівномірного, сталого й одночасного вдосконалення. 9. Поступ кожної людини і народу визначає їхній характер. Він же є витвором спадкових рис, а також оточення, впливу середовища і виховання. Мірою цінностей людей і народів є їхній доробок і лише згідно з ним оцінюємо їх. 10. Помилитися і провинитися може кожний з нас – буває таке в житті. Помилку й провину можна виправити, а стерти можна власними ділами. Такі споконвічні основи лєхітів, балтів і всіх аріїв. 11. Горе й страждання застерігають нас про небезпеку, а також пробуджують захисні сили тіла і духу. Вони викликають не лише потрясіння, але й допомагають оздоровленню. Вони не є добрими, ані поганими. Так проявляються закони Природи. Народини і смерть особистості є необхідними для постійного підвищення якості Роду, Народу. Вони не є карою, ані нагородою. 12. Безсмертя досягаємо через нащадків і творчу діяльність, яку дає нам найбільша радість життя. Творчість у народі й для народу визнаємо піднесеною і найвартіснішою. 13. Лєхітські етичні основи спираються на божественні закони Природи. Найвищими цінностями є знання і сила, розум і здоров'я, правота і міць, відповідальність і життєвість, гідність і ретельність, витривалість і відвага, вірність і сильна воля, гордість і вправність. Поборюємо у собі неуцтво й слабкість, глупоту й хворобу, засуджуємо вагання, фальш і підбурювання, страх і податливість, покору й пасивність. Прагнемо до Величі, Міці, Краси, Правди й Добра. 14. Життєдіяльність згідно з законами Природи і прилучення до вічного розвитку Всесвіту придає життю кожного з нас значення її величі й святості, яке виходить поза буття особистості. 15. Польський лєхітський народ і його сусіди разом з іншими балто-слов'янськими народами належать до великого роду арійського люду Європи. Прагнемо відновити розірвану у минулі віки єдність між ними, а також єдність між нашим походженням і віросповіданням, щоби на ній ґрунтувалося духовне й матеріальне буття народу. Польща-Лєхія-Балтославія-Арія – це наше покликання. Слава їм! 16. Вічно розвивається всеохоплюючий Бого-Всесвіт – слава Йому! Почесним покликанням є її дієва участь у цьому розвитку і постійне збільшення цінності життя, щоб його робити ліпшим і гарнішим, щоб воно було домінуючим чинником згідно з творчою Волею Всесвіту. Нехай Добре стає Ліпшим, а Могутність – безкінечною!"