Ведична релігія у вірменії

Витоки вірменської етнорелігії сучасні язичники знаходять у давньоіранському язичництві – це дозороастрійські та індоарійські віровчення. Верховний жрець Едуард (Слак) Какосян виголосив проповідь і здійснив обряд жертвопринесення (ритуальним мечем надрізав вухо баранчику і окропив сходи храму). Символічне жертвопринесення означало повернення рідної віри до Вірменії – новий етап її вільного існування. Багато мешканців Єревану, а також інших віддалених районів прийшли до Храму Сонця, щоб за давньовірменським календарем зустріти Нове літо, яке збігається з Днем народження вірменського Бога Ваагна (Вогнб) і датується 9573 роком (відповідно до 1990 р.) – за літочисленням від "закінчення потопу". З цього дня патріотичні національні громади: Вірменська релігійна організація "Арординері Ухт" (Діти Сонця) і громадська організація "Ай Дат" (Вірменське питання) та інші почали регулярно відзначати язичницькі свята і здійснювати ритуали шанування давніх Богів. Артур Буніатян, голова Вищої духовної ради релігійної організації "Арординері Ухт", говорить, що він проповідує язичницьке вчення ведичного кореня, що є спільним для багатьох язичницьких релігій Європи. Так, імена вірменських Богів тотожні індійським та іранським Богам, наприклад: індійський Варуна – іранський Агура-Мазда – вірменський Ара-Мазд (Мазда – "шанований"); індійський Агні – вірменський Ваагн; іранська Анахіта – вірменська Анахіт; іранський Мітра – вірменський Міхр. Спільні корені також мають назви давніх арійських вчень: А-вет – Аран (вірменське), а-вест-а (іранське), вед-а (індійське), віда-ти (слов'янське "знати"). Вірменські дослідники стверджують, що просування арійських племен відбувалося від території навколо озера Ван, Севан і Урмія через Іран в Індію. За свідченням давньогрецьких істориків V ст. до н. ч., "вірмени поклоняються іранським Богам". Однак А. Буніатян заперечує, стверджуючи, що Перське царство не насаджувало своєї релігії в жодній із завойованих нею країн (та й панували вони у Вірменії не довше двох століть). Спорідненість культів та імен Богів свідчить швидше про етнічну й мовну спорідненість іранських і вірменських народів. Вірменські священні тексти (записані Хоренаці) також мають багато спільного з гімнами Авести та Рігведи. Як приклад, А.Буніатян наводить уривок з гімну "Народження Ваагна" (Народження Вогню):

Небеса і Земля були в муках народин, Морів багрянець був у стражданнях народин. Із Води виникла червона очеретина, Із горла її дим виник, Із горла його пломінь виник, Із того пломеня дитя виникло, І було в нього вогненне волосся, І була в нього вогненна борода, І як Сонце прекрасний був лик!

Сучасні язичницькі дослідники значну увагу приділяють також вивченню давньовірменського епосу "Давид Сасунський", відновленню морально-етичних норм арійської релігії (наприклад, "п'ять ступенів пізнання істини"), проблем магії (зокрема, традиції йоги). Перші два ступені пізнання істини доступні багатьом пересічним людям. Вірменські язичники вважають, що з восьми "шляхів йоги" у країнах Америки і Європи, де такий низький моральний рівень суспільства, можна практикувати лише один шлях – шлях тантр. Тантризм передбачає найнижчий ступінь – найактивніше зовнішнє життя, реалізацію своїх бажань в рамках краси і благородства, і такий аналіз смислу своїх бажань, після якого вони просто зникають, як усе, що вже освоєно. Царський шлях, або вміння із будь-якої ситуації вийти достойно. При цьому слід знати, що основна мета сил зла – це знищення людської гідності. Вірменські язичники визнають класичне арійське розуміння Бога: "Бог те, що не те, і не це" (тобто, будь-яка конкретність – не Бог). Лише досягаючи третього ступеня свідомості людина починає розуміти, що всі її бажання, цілі, думки тільки заважають їй бачити щось більше, що є в ній самій. Всі творчо мислячі люди, таланти, генії досягають третього ступеня в тій чи іншій формах. Четвертий ступінь – людина у всіх життєвих ситуаціях, у всьому, що відбувається навколо, бачить справедливість здійсненого, моральний смисл, що йде від Творця. Люди, що досягли цього ступеня, відходять від зовнішньо активного життя, яке їх більше не цікавить. П'ята ступінь – людина досягає істини, "бачить" Творця. Ці два останні ступені настільки складні для розуміння пересічної людини, що "вимагають дуже сильної зміни психіки і свідомості, що їх важко описати". Крім справжнього античного храму Сонця (м.Гарні), вірменські рідновіри здійснюють свої обряди біля автентичних кам'яних культових статуй, збережених на теренах Вірменії з давніх часів: Богині-Матері та уособлення Рода (фалічні статуї) в Аштаракському районі (ІІ тис. до н.ч.), менгір Шамірам (головний некрополь ІІІ–ІІ тис. до н.ч.), культовий центр біля села Антарут (ІІІ–ІІ тис. до н.ч.) та ін.