Богині в нашому житті

Мені як чоловіку виявлено високу довіру – взяти участь у такій важливій, делікатній і актуальній нараді. Це зобов’язує до серйозного і відповідального підходу. Тому при підготовці до “круглого столу” я вивчив програму руху “ЖІНКИ – ДО ВЛАДИ!” і дослідження С. А. Анісімової “ЖІНКИ, ВПЕРЕД!”. За підсумками прочитанного і почутого сьогодні, я хочу сказати таке. Сьогодні вже недостатньо однобічного соціально-політичного підходу до реальності. Чи дійсно почесним для жінок є оце просування на передні ряди? Адже попереду ставлять і ваговози, і штрафні батальйони, і підставних політиків. Найпочесніше місце не попереду, а вгорі, на небі і на троні. Те про що я говорю, не метафора. Ось уже три роки я видаю журнал “АТЕНЕЙ”, присвячений культу Афіни, класичної Богині мудрості і справедливої війни. Світлоока діва, сповнена могутності і слави, наділена вишуканим розумом, твердим серцем і знанням ремесел, прозвана “матір’ю мистецтв”, – надихнула мене на подвиг во славу нашої раси і нації. Найвеличніші жінки світу пишалися, коли їх порівнювали з Афіною Паладою і зображали з атрибутами Мінерви. Сьогодні – на жаль! – більшість навіть не знає імен цієї Богині, рівної Зевсу, якій присвячували Атенеї, храми мудрості та мистецтв. Вони чули про Венеру і знають, що таке “венерологічний диспансер”, але нічого не відають про Атенеї. Звичайно, Афіна була не єдиною великою Богинею. Наші Предки вшановували Рода і Рожаниць, які разом покровительствували родині і життєдайним силам Природи. Знаменита “грецька” Лето (римська Латона), близька слов’янській Ладі, втілювала небесне склепіння і була опікункою щасливого шлюбу. Її символом є кільце, те саме, що нині відоме як обручка. Велична Рейтія (Рита), Праматір Богів, яка має спільні риси з північною Богинею любові Фрейєю й православною Богородицею, захищала небесні закони та зцілювала хворих. Жінки не тільки уособлювали небесні сили світобудови, але й самі виконували священні обов’язки. Вони були жрицями, волхвинями, знахарками, відунками, яких християнська церква незаслужено демонізувала у вигляді страшних відьм. Насправді, жінки-жриці були хранительками роду, дому, сім’ї, народної традиції, витокових знань і переказів, всього найсвященнішого. Досвід відродження слов’яно-руської традиції з допомогою жіночого священства відомий у сучасній Украіні, де етнолог і релігієзнавець Г. С. Лозко (в язичницькій посвяті волхвиня Зореслава) заснувала об’єднання Рідновірів. Вона не тільки здійснює традиційні обряди згідно народного календаря, але й видає культурно-релігійний часопис “Сварог”. Глибоке знання народної традиції Предків допомагає нам подолати інтелектуальний і теологічний гомосексуалізм, за яким у небі панують чоловічі Боги, а на землі – править чоловічий клуб. Ця давня семітська традиція порівняно недавно проникла в нашу рідну стихію, не більше тисячі років тому, але їй вдається міцно тримати духовну владу. На сьогоднішній нараді говорилося про те, що жінок у Державній Думі – лише 7%, хоча жінки складають 60% всього населення Росії. Так, це несправедливо. А хіба справедливо те, що з усього населення земної кулі тільки близько 8% становлять представники білої раси? Чому нас так мало? Чому жінки-слов’янки займають останнє місце по народжуваності і перше місце в загальній кількості серед білих рабинь у західних чи південних борделях? В кінцевому рахунку, ці катастрофічні диспропорції викликані цілим рядом причин, і їх одним помахом не відмінити. Але є ключові, надважливі проблеми, вирішення яких неможна відкладати. Одна з них – це масове дітовбивство во чреві матерів. Згідно сучасної статистики, дитячі втрати від абортів у 2,5 рази більші, ніж аналогічні втрати у Першій світовій і громадянській війнах, розкуркулюванні та Другій світовій, разом узятих. Ви лише вдумайтесь у ці цифри! Ось що, виявляється, набагато страшніше війни – самовбивча депопуляція, що призводить до виродження в “мирний час”. Ми, чоловіки, також винні в тому, що наші жінки не хочуть чи не можуть мати від нас дітей. Значить, і нам треба задуматися над своїм становищем, щоб повернути довіру жінок. Якщо жінки виявились приниженими, зганьбленими і обдуреними, якщо сучасне життя робить їх жертвами наркоманії, алкоголізму, проституції, то відповідальність падає й на нас, так звану сильну половину людства, бо нормальна жінка в глибині душі завжди чекає на появу свого героя і коханого, в якому шукає надійну опору для майбутньої сім’ї. В останньому випуску нашого журналу ми опублікували Заповіт Наташі Троїцької, вбитої близько десяти років тому при загадкових обставинах в Оптиній пустині. Звертаючись до руських людей, вона говорить про Рід як основу процвітання народу: “Тільки Род поверне нам стійкість на порозі третього тисячоліття, стане антиподом смерті, геноциду, ліками проти розпусти, рабства, дурману, злиденності”. Роздуми на демографічні, моральні, антропологічні та естетичні теми привели мене й моїх однодумців до розуміння необхідності національного і расового підходів до народонаселення. З першого свого випуску журнал “Атеней” відкрив спеціальну рубрику РАСОЛОГІЯ, яку веде талановитий мислитель і публіцист Володимир Авдєєв. Там ми публікуємо забутих вітчизняних і зарубіжних класиків, які досліджували людську природу. Адже нам сьогодні необхідна не тільки кількість людей, але, перш за все – їхня якість. Хто буде населяти слов’янські землі та складати нові слов’янські нації? Громадяни якого походження і якої раси? Хто буде приносити здорове потомство і оберігати багатодітні слов’янські сім’ї? Про це повинні думати не тільки чоловіки. Щоб не обмежувати свій виступ теоретичними роздумами й оглядом видань, я вношу ділову пропозицію. Необхідно відродити у наших країнах вивчення та популяризацію ЄВГЕНІКИ, науки про поліпшення людської породи. Всупереч наклепам недоброзичливців, у цій галузі знань нема нічого ганебного. Сьогодні модно заводити в домі собак благородної породи, вирощувати заморських кішок, селекціонувати жеребців, а вивчення антропології людини викликає посмішку. Давайте подивимось на цю проблему серйозно. Вивчимо багатий досвід вітчизняної та світової науки. Перевидамо праці з расології, відтворимо євгенічні товариства. Одновимірному підходу і політизованій соціології треба протиставити глибокі, всебічні (багатовимірні), фундаментальні дослідження жіночого начала в світі, і вже на цій основі будувати нове життя. Культ Богинь, відунства, материнства, породи, сім’ї, краси, здоров’я, – ось, що треба нам усім для загальної перемоги над силами дегенерації й занепаду. Павло ТУЛАЄВ З виступу на конференції “Жіночі проблеми в контексті реформ”. Інститут розвитку преси 2003 р. Москва.

Вісник "Слава!"

Згідно Рішення Родового слов'янського Віча, що відбулося в Києві 13–15 липня 2003 р., видана газета “Слава!” двома мовами: українською (у Києві) та російською (у Москві). Нині готується ще й болгарськомовний варіант газети. На першій сторінці публікується основний документ Родового Слов’янського Віча та редакційне звернення, в якому, зокрема, зазначається: “Газета “Слава!” є друкованим органом цієї наради. Вона не претендує на періодичність і конкуренцію з багатотиражними виданнями, що мають забезпечених господарів, а ставить перед собою скромне завдання – донести до однодумців, друзів, потенційних співробітників та соратників правду про подію, що відбулася”. Газета містить інформацію про те, хто такі слов’яни, про головні події слов’янського та рідновірського руху, про Літню Школу “УДАР–2003”, яка відбулася на Перуновому острові на Дніпрі, а також про нові книги, сайти, електронні видання. Приділена увага також і проблемам “Четвертої світової війни”. Українська версія газети видана в кольорі. Газету можна придбати на Майдані Незалежності в Києві. Зінаїда Васіна. Український літопис вбрання. – К.: Мистецтво, 2003. – 448 с., ілюстрації.