Теоретична частина. Тема: Морфологічні та функціональні особливості дітей дошкільного віку: обмін речовин та енергії, травна

Практична робота № 2

Тема: Морфологічні та функціональні особливості дітей дошкільного віку: обмін речовин та енергії, травна, дихальна та видільна системи.

Мета: поглибити теоретичні знання з питань закономірностей росту та розвитку дітей молодших вікових груп, ознайомитись із особливостями будови та функцій основних фізіологічних систем дітей переддошкільного і дошкільного віку.

Професійна спрямованість: дана тема допоможе майбутнім вчителям при роботі з дітьми різних вікових груп, а також тренерам при підготовці спортсменів.

Теоретичні питання:

1. Обмін речовин та енергії у дітей дошкільного віку.

2. Особливості функціонування системи травлення дітей дошкільного віку.

3. Особливості функціонування системи виділення дітей дошкільного віку.

4. Особливості дихальної системи дітей дошкільного віку.

Опорні поняття: обмін речовин, асиміляція, дисиміляція, основний обмін, загальний обмін, протеази, ліпази, амілази, видільні процеси, нирки, дихальний об’єм.

Теоретична частина

У дорослих спостерігається рівновага надходження та вико­ристання енергії. Енергія міститься в продуктах, що їх спожива­ють гетеротрофні організми. Поживні речовини мають не тільки енергетичне, а й пластичне значення. Вони беруть участь у рості і самооновленні організму. Внутрішньоутробному періоду і періо­ду дитинства притаманні процеси синтезу росту, тому в ці періоди онтогенезу енергетичний обмін позитивний. Для організму, що росте, характерний позитивний білковий баланс, який супрово­джується накопиченням в організмі азоту. Під час росту поживні речовини слугують як будівельний матеріал, як джерело енергії для синтезу ферментів і нуклеїнових кислот. Енергетичні витрати організму відбуваються за участі основного обміну і витрат енер­гії на виконання фізичної праці, терморегуляцію та специфічно-динамічну дію їжі.

Процес обміну — основна властивість живого. У цитоплаз­мі клітин органів і тканин постійно відбувається процес синтезу складних високомолекулярних сполук і водночас розпад їх із ви­діленням енергії та утворенням простих низькомолекулярних ре­човин — вуглекислого газу, води, аміаку та ін.

Процес синтезу органічних речовин називається асиміляці­єю, або анаболізмом. У ході асиміляції поновлюються органоїди клітини і накопичується запас енергії. Розпад структурних еле­ментів клітини супроводжується виділенням енергії, що містить­ся в хімічних зв’язках, а кінцеві продукти розпаду, шкідливі для організму, виводяться за межі клітини і згодом — з організму.

Процес розпаду органічних речовин протилежний процесу асиміляції і називається дисиміляцією, або катаболізмом. Такого типу реакції відбуваються з поглинанням кисню, тому розщеп­лення органічних речовин пов’язано з окисненням, а звільнена при цьому енергія витрачається на синтез АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти), необхідної для асиміляції.

Таким чином, асиміляція і дисиміляція — це два протилеж­ні, але взаємопов’язані боки єдиного процесу — обміну речовин. При порушенні асиміляції і дисиміляції розладнується увесь об­мін речовин.

В організмі людини відбувається безперервний водний, со­льовий, білковий, жировий і вуглеводний обмін. Безперервний розпад і окиснення органічних сполук можливі лише тоді, коли кількість цих речовин у клітинах постійно поповнюється.

Проте потреба у поживних речовинах неоднакова.

Більша частина їх використовується організмом для утворен­ня енергії.

У процесі життєдіяльності організму енергетичні запаси без­перервно зменшуються, поповнення їх відбувається за рахунок їжі.

Співвідношення кількості енергії, що надходить з їжею, енергії, що витрачається організмом, називається енергетичним балансом. Кількість їжі, що споживається, має відповідати енер­гетичним витратам людини.

Отже, основний обмін – де кількість енерговитрат у стані повного м’язового спокою, натщесерце (через 12 год після остан­нього споживання їжі), за температури навколишнього середови­ща 20-22°С. Величина основного обміну залежить від індивіду­альних особливостей організму, віку і статі.

У дитини до 1,5-річного віку відбувається збільшення основ­ного обміну, потім – зменшення його (табл. 7, 9-11).

Під час хвилювання витрата енергії в дитини зростає на 20-60 %, а під час крику — у 2-3 рази. Збільшується основний обмін і при підвищенні температури тіла (на 1 °С підвищення — 14-16 %). Проте високий пластичний обмін у цей період дитинства пояснюється тим, що основний обмін у загальній витраті енергії менший, аніж у дорослої людини. Якщо у дорослої людини він становить 60 % загальної кількості енергії, що утворюється в її організмі, то в дитини перших трьох місяців життя вона стано­вить 36 %. Згодом основний обмін зростає і у шкільному віці він становить 60 %.

Суттєвим компонентом основного обміну є витрата енергії на самовідновлення. Про інтенсивність самовідновлення судять за коефіцієнтом зношуваності, який вираховують за мінімальною кількістю ендогенного азоту, що виділяється із сечею за достат­ньо калорійної безбілкової дієти, тобто за рівнем ендогенного азо­ту сечі. У дітей рівень ендогенного азоту сечі значно вищий, аніж у дорослої людини (табл.).

 

Виділення ендогенного азоту із сечею (мг/кг за добу) залежно від віку і статі Вік Чоловіки Жінки 6 міс. — 2,5 року     3 роки — 15 років 54,3 47,3 20—29 років 46,7 35,5 60—69 років 35,2

Таблиця 8

 

Таким чином, інтенсивність самовідновлення у дітей вища, аніж у дорослих (з віком різниця цього показника проявляється залежно від статі).