Практична робота № 2
Тема: Морфологічні та функціональні особливості дітей дошкільного віку: обмін речовин та енергії, травна, дихальна та видільна системи.
Мета: поглибити теоретичні знання з питань закономірностей росту та розвитку дітей молодших вікових груп, ознайомитись із особливостями будови та функцій основних фізіологічних систем дітей переддошкільного і дошкільного віку.
Професійна спрямованість: дана тема допоможе майбутнім вчителям при роботі з дітьми різних вікових груп, а також тренерам при підготовці спортсменів.
Теоретичні питання:
1. Обмін речовин та енергії у дітей дошкільного віку.
2. Особливості функціонування системи травлення дітей дошкільного віку.
3. Особливості функціонування системи виділення дітей дошкільного віку.
4. Особливості дихальної системи дітей дошкільного віку.
Опорні поняття: обмін речовин, асиміляція, дисиміляція, основний обмін, загальний обмін, протеази, ліпази, амілази, видільні процеси, нирки, дихальний об’єм.
Теоретична частина
У дорослих спостерігається рівновага надходження та використання енергії. Енергія міститься в продуктах, що їх споживають гетеротрофні організми. Поживні речовини мають не тільки енергетичне, а й пластичне значення. Вони беруть участь у рості і самооновленні організму. Внутрішньоутробному періоду і періоду дитинства притаманні процеси синтезу росту, тому в ці періоди онтогенезу енергетичний обмін позитивний. Для організму, що росте, характерний позитивний білковий баланс, який супроводжується накопиченням в організмі азоту. Під час росту поживні речовини слугують як будівельний матеріал, як джерело енергії для синтезу ферментів і нуклеїнових кислот. Енергетичні витрати організму відбуваються за участі основного обміну і витрат енергії на виконання фізичної праці, терморегуляцію та специфічно-динамічну дію їжі.
Процес обміну — основна властивість живого. У цитоплазмі клітин органів і тканин постійно відбувається процес синтезу складних високомолекулярних сполук і водночас розпад їх із виділенням енергії та утворенням простих низькомолекулярних речовин — вуглекислого газу, води, аміаку та ін.
Процес синтезу органічних речовин називається асиміляцією, або анаболізмом. У ході асиміляції поновлюються органоїди клітини і накопичується запас енергії. Розпад структурних елементів клітини супроводжується виділенням енергії, що міститься в хімічних зв’язках, а кінцеві продукти розпаду, шкідливі для організму, виводяться за межі клітини і згодом — з організму.
Процес розпаду органічних речовин протилежний процесу асиміляції і називається дисиміляцією, або катаболізмом. Такого типу реакції відбуваються з поглинанням кисню, тому розщеплення органічних речовин пов’язано з окисненням, а звільнена при цьому енергія витрачається на синтез АТФ (аденозинтрифосфорної кислоти), необхідної для асиміляції.
Таким чином, асиміляція і дисиміляція — це два протилежні, але взаємопов’язані боки єдиного процесу — обміну речовин. При порушенні асиміляції і дисиміляції розладнується увесь обмін речовин.
В організмі людини відбувається безперервний водний, сольовий, білковий, жировий і вуглеводний обмін. Безперервний розпад і окиснення органічних сполук можливі лише тоді, коли кількість цих речовин у клітинах постійно поповнюється.
Проте потреба у поживних речовинах неоднакова.
Більша частина їх використовується організмом для утворення енергії.
У процесі життєдіяльності організму енергетичні запаси безперервно зменшуються, поповнення їх відбувається за рахунок їжі.
Співвідношення кількості енергії, що надходить з їжею, енергії, що витрачається організмом, називається енергетичним балансом. Кількість їжі, що споживається, має відповідати енергетичним витратам людини.
Отже, основний обмін – де кількість енерговитрат у стані повного м’язового спокою, натщесерце (через 12 год після останнього споживання їжі), за температури навколишнього середовища 20-22°С. Величина основного обміну залежить від індивідуальних особливостей організму, віку і статі.
У дитини до 1,5-річного віку відбувається збільшення основного обміну, потім – зменшення його (табл. 7, 9-11).
Під час хвилювання витрата енергії в дитини зростає на 20-60 %, а під час крику — у 2-3 рази. Збільшується основний обмін і при підвищенні температури тіла (на 1 °С підвищення — 14-16 %). Проте високий пластичний обмін у цей період дитинства пояснюється тим, що основний обмін у загальній витраті енергії менший, аніж у дорослої людини. Якщо у дорослої людини він становить 60 % загальної кількості енергії, що утворюється в її організмі, то в дитини перших трьох місяців життя вона становить 36 %. Згодом основний обмін зростає і у шкільному віці він становить 60 %.
Суттєвим компонентом основного обміну є витрата енергії на самовідновлення. Про інтенсивність самовідновлення судять за коефіцієнтом зношуваності, який вираховують за мінімальною кількістю ендогенного азоту, що виділяється із сечею за достатньо калорійної безбілкової дієти, тобто за рівнем ендогенного азоту сечі. У дітей рівень ендогенного азоту сечі значно вищий, аніж у дорослої людини (табл.).
Виділення ендогенного азоту із сечею (мг/кг за добу) залежно від віку і статі
|
Таблиця 8
Таким чином, інтенсивність самовідновлення у дітей вища, аніж у дорослих (з віком різниця цього показника проявляється залежно від статі).
