Перехід до нових форм суспільних відносин зумовлює значні зміни соціального становища різних верств населення, у тому числі й тих, що традиційно вважалися носіями передових ідей. Одне з основних місць у нових умовах належить молоді. Обрані нею соціальні орієнтири суттєво визначають майбутнє суспільства.
У соціологічному плані виділяють дві сторони впливу суспільного прогресу як об′єктивного фактору на тенденції соціального розвитку молоді.
З одного боку, об′єктивні та суб′єктивні умови макросередовища, які змінюються, опосередковують особливості включення молоді в соціальну структуру суспільства, що впливає як на формування соціального обличчя молодого покоління, так і на ступінь розвиненості самої соціальної структури. З іншого боку, фактори суспільного прогресу, відображаючись у свідомості молодих людей, впливають на їх потреби, інтереси, ціннісні орієнтації в їх поведінкових програмах, що в кінцевому результаті також відображається на соціальному обличчі молоді.
Молодь характеризується тими суспільними відносинами та суспільними формами, які визначають її як самостійну (відносно інших) соціально-демографічну групу. Молодь як особлива соціально-демографічна група має низку особливостей, які випливають насамперед з її об′єктивної сутності. Соціальні особливості молоді визначаються специфічною позицією, яку вона займає в процесі відтворення соціальної структури, а також здатністю не тільки успадковувати, а й перетворювати наявні суспільні відносини, тобто потенціальними сутнісними силами людини. Суперечності, які виникають усередині цього процесу, лежать в основі цілого комплексу специфічних молодіжних проблем.
Молодь як суб′єкт суспільного виробництва, що перебуває на стадії становлення, характеризується також особливим змістом особистісної, предметної і процесуальної сторін конкретно-історичного буття. Такий прояв соціальної якості молоді пов′язаний зі специфікою її соціального становища і визначається закономірностями процесу соціалізації в конкретних суспільних умовах.
Конкретні умови буття молодих людей визначають особливості молодіжної свідомості, діалектична єдність структурних елементів якої і утворює спонукально-мотиваційні сутнісні сили молоді. Всередині цієї єдності виникає різноманітність суперечливих детермінацій, які опосередковують специфіку їх ставлення до навколишньої дійсності і мотивацію до соціальної діяльності.
Перелічені прояви соціальної якості молоді в процесі розвитку переходять одне в інше, взаємно доповнюють одне одного, зумовлюючи соціальну сутність молоді, яка реалізується через діяльність.
Результати соціологічного дослідження стану соціальних орієнтирів та уподобань української молоді, проведеного у рамках реалізації довгострокової науково-дослідницької програми “Динаміка зміни соціально-політичних орієнтації молоді України” (1996 р.) групою науковців (О.Корнієвський, А.Романюк, О.Валевський, І.Попович, В.Тарасенко, В.Назарук), засвідчили, що молодь як соціальна група являє собою соціальну сукупність молодих людей, що має відмінні, специфічні від інших соціальних груп властивості, систему власних цінностей, орієнтацій, колективні форми прояву своєї суб′єктивності, погляди на шляхи та засоби розв’язання соціальних, економічних, політичних проблем суспільства. Водночас їм притаманні погляди й оцінки, які в цілому характерні для усього населення.
Отже, молодь – це особлива соціально-демографічна група, яка переживає період становлення соціальної зрілості, становище якої визначається соціально-економічним станом суспільства [46].
У Законі України “Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні”, який визначає загальні засади створення організаційних, соціально-економічних, політико-правових умов соціального становлення та розвитку молодих громадян України в інтересах особистості, суспільства та держави,зазначено, що молодь – категорія населення віком від 15 до 28 років.
Межі молодіжного віку рухомі. Вони залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, досягнутого рівня благоустрою та культури, умов життя людей. Вплив цих факторів реально проявляється у тривалості життя людей, розширенні меж молодіжного віку від 14 до 30 років. Російський учений П.Павленок пояснює, що нижня вікова межа визначається тим, що саме в цьому віці підліток уперше отримує право вибору в соціальному плані: продовжити навчання в школі, вступити до технічного чи гуманітарного коледжу, ліцею чи влаштуватися на роботу. До тридцяти років людина, як правило, досягає професійної зрілості, завершується формування її сім′ї, вона займає певне становище в суспільстві.
