Несприятливі умови соціалізації

Соціалізація проходить під впливом багатьох обставин і в різних умовах, для яких характерна наявність тих чи інших небезпек, що справляють негативний вплив на розвиток людини і трактуються як несприятливі умови соціалізації особистості.

Їх розрізняють за способом виникнення (постійні -інвалідність, сирітство; набуті- алкоголізм, соціальна адаптація) та наслідками (незворотні- інвалідність; ті, що піддаються корекції (різноманітні соціальні відхилення, правопорушення, злочинність).

Особливий інтерес для соціального педагога становить питання про несприятливі умови соціалізації на кожному віковому періоді. А.Мудрик виділяє на кожному віковому етапі соціалізації найбільш типові небезпеки, зіткнення з якими для людини найбільш вірогідне [26, с.19-24].

В утробі матері – хвороба батьків; пияцтво, аморальний спосіб життя; погана незбалансована їжа матері; негативний емоційно-психологічний стан батьків; екологічне середовище; медичні помилки.

У дошкільному віці – хвороба і фізичні травми дитини, аморальність батьків, запущеність дитини; бідність сім′ї, антигуманність поведінки працівників дитячих закладів; антисоціальні сусіди та їх діти, зловживання телевізором.

Несприятливими у молодшому шкільному віці є аморальність батьків, розлучення батьків; убогість сім’ї; гіпер- чи гіпоопіка, непідготовленість до навчання, негативне ставлення учителя, ровесників чи старших дітей; погана компанія, фізичні вади, дефекти мови, втрата батьків, жорстоке ставлення; вплив телепередач.

У підлітковому віці найбільшої шкоди завдають пияцтво, алкоголізм, аморальність батьків; матеріальна скрута сім’ї; гіпо- чи гіперопіка; відео; помилки педагогів і батьків; куріння; токсикоманія; зґвалтування; самотність; фізичні травми і дефекти; погані стосунки з ровесниками; залучення до антисоціальних і злочинних угрупувань; випередження чи відставання у психосексуальному розвитку; часті переїзди сім’ї; розлучення батьків.

У ранній юності: антисоціальна сім’я; вбогість сім’ї; пияцтво, наркоманія, проституція; рання вагітність; залучення до злочинних і тоталітарних груп; зґвалтування; фізичні травми і дефекти; приписування собі неіснуючого фізичного дефекту чи недоліку (наприклад, вага тіла); втрата життєвої перспективи; нерозуміння оточуючими; самотність; погані сосунки з ровесниками; романтичні невдачі; суїцидальні устремління; суперечності між ідеалами, установками, стереотипами і реальним життям.

У юнацькому віці: пияцтво, наркоманія, проституція; вбогість, безробіття; зґвалтування, сексуальні невдачі; стреси; залучення до протиправної діяльності; самотність; розрив між рівнем бажань і соціальним статусом; служба в армії; неможливість продовжити навчання.

Зіткнення людини з будь-якими з перелічених небезпек значно залежить не тільки від об’єктивних обставин, але і від індивідуальних її особливостей. Тому розрізняють певні категорії людей, які можуть стати або стають жертвами негативних умов соціалізації: реальні жертви (інваліди, діти, підлітки і молодь з психосоматичними вадами та відхиленнями; сироти та інші категорії, що утримуються державою чи державною організацією); потенційні жертви (діти, підлітки і молодь з граничними психічними станами та акцентуацією характеру; діти-мігрантів; діти, що народилися в сім’ях з низьким економічним, освітнім та моральним рівнем) [26, с.24]. Крім того, є так звані латентні жертви соціалізації - особи, які в силу певних причин не змогли реалізувати закладені в них задатки (наприклад, ученимивстановлено, що обдарованих і талановитих народжується в середньому 1 на тисячу, високо інтелектуально розвинених – 1 на мільйон, а геніями стають 1 на десять мільйонів). Такі „жертви” в чистому вигляді зустрічаються рідко, в основному вони комплексні.