До розпаду СРСР, у базовому 1991 році, частка колишніх радянських республік становила близько 7,6% світового споживання нержавіючої сталі. Високими темпами зростало виробництво нержавіючого прокату, досягнувши рівня 870 тис. т.
Після розпаду СРСР в усіх незалежних республіках споживання нержавіючої сталі постійно знижувалося: у 1996 році порівняно з 1991 у 4,7 разів; у наступні 5 років споживання нержавіючої сталі зменшилося до рівня 78 тис. т. Це зменшення (більш ніж у 10 разів) попиту було зумовлено великою кількістю об'єктивних факторів: загальним станом економіки з кон'юнктурою та спекулятивним попитом на ринку нікелю переорієнтацією з внутрішнього ринку на зовнішні, з падінням попиту в машинобудуванні, верстатобудуванні, харчовій промисловості, у виробництві товарів народного попиту та у сфері обслуговування.
Сфера застосування цієї металопродукції широка, але водночас досить специфічна. Прокат з нержавіючої сталі використовують у відповідальних галузях промисловості, від атомної енергетики і ВПК і до банального виготовлення товарів широкого вжитку. Слід також зазначити, що зазвичай до прокату з нержавіючих марок сталі висувають підвищені вимоги до якісних характеристик, що, відповідно, відображається на цінових рівнях.
За десять років вітчизняний ринок нержавіючої сталі змінився до невпізнання. Розпад Радянського Союзу спричинив розрив кооперативних зв'язків між споживачами і виробниками. Більшість колись «братерських» машинобудівних підприємств скоротили або зовсім припинили випуск продукції. Усе це в умовах низького попиту зробило випуск дорогої і ресурсомісткої нержавіючої сталі збитковим, що негайно відбилося на обсягах її виробництва. Крім того, почала надходити на ринок імпортна нержавіюча металопродукція, чого в часи СРСР не допускалося. Якщо наприкінці 80-х років, за різними оцінками, виробництво прокату з нержавіючої сталі становило 1,2- 1,5 млн. т і потреба, скажімо, у холоднокатаній нержавіючій стрічці перевищувала виробничі потужності в кілька разів, то на початку 90-х років попит знизився настільки, що з'явилися вже надлишкові потужності. У часи СРСР металургійні підприємства, що випускають прокат з нержавіючої сталі, були орієнтовані головним чином на ВПК (близько 70% виробленої продукції використовувалося в цій галузі). У 1991 році майже половина всього нержавіючого прокату споживалася в машинобудуванні і металообробці, нині частка цих галузей промисловості в загальноросійському споживанні нержавіючої сталі становить близько 25%. На перший план вийшли виробники устаткування для харчової і переробної галузей, а також виробники побутової техніки. У радянський час фондованого металу на це просто не вистачало. Дедалі зростає споживання нержавіючого прокату в нафтовій і будівельних галузях.
В українській металургійній промисловості, незважаючи на її масштабність, виробничі потужності випуску прокату з нержавіючої сталі вкрай не розвинуто. З огляду на те, що більшість підприємств металургійного комплексу проектували і будували досить давно, а серйозної реконструкції і модернізації устаткування на металургійних комбінатах донедавна не проводилося, говорити про достатнє технічне і технологічне забезпечення вітчизняних виробників продукції з нержавіючої сталі не доводиться. Крім того, місткість українського ринку нержавіючої сталі невелика, хоча вимоги до пропонованого прокату постійно зростають.
Названі тенденції чітко відображають ситуацію, що склалася на українських підприємствах, які випускають нержавіючу сталь. Спад виробництва припав на 1993-1998 роки, коли невизначена економічна ситуація в країні стала причиною зупинки більшості вітчизняних промислових підприємств, у тому числі й споживачів нержавіючої металопродукції. Як наслідок, значний спад обсягів виробництва, майже на всіх заводах наявні надлишкові виробничі потужності. При цьому на більшості заводів спостерігається нестача оборотних коштів. Водночас працюючі металургійні підприємства одержали можливість постачати зроблений прокат на зовнішні ринки.
