Аналіз галузі після розпаду СРСР та тенденції світового ринку нержавіючих сталей

До розпаду СРСР, у базовому 1991 році, частка колишніх ра­дянських республік становила близько 7,6% світового споживання нержавіючої сталі. Високими темпами зростало виробництво нержавіючого прокату, досягнувши рівня 870 тис. т.

Після розпаду СРСР в усіх незалежних республіках спо­живання нержавіючої сталі постійно знижувалося: у 1996 році порівняно з 1991 у 4,7 разів; у наступні 5 років споживання нержавіючої сталі зменшилося до рівня 78 тис. т. Це зменшен­ня (більш ніж у 10 разів) попиту було зумовлено великою кількістю об'єктивних факторів: загальним станом економіки з кон'юнктурою та спекулятивним попитом на ринку нікелю переорієнтацією з внутрішнього ринку на зовнішні, з падінням попиту в машинобудуванні, верстатобудуванні, харчовій промисловості, у виробництві товарів народного попиту та у сфері обслуговування.

Сфера застосування цієї металопродукції широка, але водночас досить специфічна. Прокат з нержавіючої сталі ви­користовують у відповідальних галузях промисловості, від атомної енергетики і ВПК і до банального виготовлення то­варів широкого вжитку. Слід також зазначити, що зазвичай до прокату з нержавіючих марок сталі висувають підвищені вимоги до якісних характеристик, що, відповідно, відобра­жається на цінових рівнях.

За десять років вітчизняний ринок нержавіючої сталі змінився до невпізнання. Розпад Радянського Союзу спричи­нив розрив кооперативних зв'язків між споживачами і ви­робниками. Більшість колись «братерських» машинобудів­них підприємств скоротили або зовсім припинили випуск продукції. Усе це в умовах низького попиту зробило випуск дорогої і ресурсомісткої нержавіючої сталі збитковим, що негайно відбилося на обсягах її виробництва. Крім того, по­чала надходити на ринок імпортна нержавіюча металопродукція, чого в часи СРСР не допускалося. Якщо наприкінці 80-х років, за різними оцінками, виробництво прокату з не­ржавіючої сталі становило 1,2- 1,5 млн. т і потреба, скажімо, у холоднокатаній нержавіючій стрічці перевищувала вироб­ничі потужності в кілька разів, то на початку 90-х років по­пит знизився настільки, що з'явилися вже надлишкові по­тужності. У часи СРСР металургійні підприємства, що ви­пускають прокат з нержавіючої сталі, були орієнтовані го­ловним чином на ВПК (близько 70% виробленої продукції використовувалося в цій галузі). У 1991 році майже поло­вина всього нержавіючого прокату споживалася в машинобудуванні і металообробці, нині частка цих галузей промис­ловості в загальноросійському споживанні нержавіючої сталі становить близько 25%. На перший план вийшли ви­робники устаткування для харчової і переробної галузей, а також виробники побутової техніки. У радянський час фондованого металу на це просто не вистачало. Дедалі зро­стає споживання нержавіючого прокату в нафтовій і буді­вельних галузях.

В українській металургійній промисловості, незважаючи на її масштабність, виробничі потужності випуску прокату з нержавіючої сталі вкрай не розвинуто. З огляду на те, що більшість підприємств металургійного комплексу проекту­вали і будували досить давно, а серйозної реконструкції і мо­дернізації устаткування на металургійних комбінатах доне­давна не проводилося, говорити про достатнє технічне і тех­нологічне забезпечення вітчизняних виробників продукції з нержавіючої сталі не доводиться. Крім того, місткість ук­раїнського ринку нержавіючої сталі невелика, хоча вимоги до пропонованого прокату постійно зростають.

Названі тенденції чітко відображають ситуацію, що скла­лася на українських підприємствах, які випускають нержа­віючу сталь. Спад виробництва припав на 1993-1998 роки, коли невизначена економічна ситуація в країні стала при­чиною зупинки більшості вітчизняних промислових підпри­ємств, у тому числі й споживачів нержавіючої металопро­дукції. Як наслідок, значний спад обсягів виробництва, май­же на всіх заводах наявні надлишкові виробничі потужності. При цьому на більшості заводів спостерігається нестача оборотних коштів. Водночас працюючі металургійні підпри­ємства одержали можливість постачати зроблений прокат на зовнішні ринки.