Профілактика та перша допомога при серцево-судинних захворюваннях і кровотечах

Внаслідок захворювань клапанів, серцевого м'яза, вінцевих артерій тощо серце стає не здатним викидати потрібну кількість крові навіть у стані спокою (2-3 л замість 4—5). Тому, тканини людини, яка має хворе серце, не отримують достатню кількість кисню навіть у спокої, а будь-яке фізичне напруження може спричинити смерть від серцевої недостатності.

Будь-яке захворювання серця внаслідок погіршення кровопостачання серцевого м'яза називається ішемічною хворобою серця (ІХС). Найчастіше її проявами є стенокардія (стискаючий біль у грудній клітці, зазвичай спричинений напруженням) та інфаркт міокарда — змертвіння ділянки серцевого м'яза внаслідок припинення плину крові в ділянці вінцевої артерії. Здебільшого причиною ІХС є атеросклеротичне ураження вінцевих артерій та стреси. Процес розвитку атеросклерозу розпочинається з підвищенням вмісту жирів та холестерину в крові. Ці речовини проникають у стінку артерій і, поступово відкладаючись в ній, утворюють так звані атероми. Компоненти атероми, поступово нагромаджуючись, утворюють бляшки, що складаються з жирового ядра та фіброзної покришки. Бляшки зумовлюють потовщення стінок артерій, звуження просвіту судин і, як наслідок,—погіршення кровообігу. Якщо потік крові ушкоджує поверхню бляшки, це може спричинити скупчення тромбоцитів та утворення кров'яного згустку, який блокує артерію. Зазвичай бляшки утворюються в місцях, де тиск в артеріях найбільший, зокрема на сполученнях гілок. Приступ стенокардії звичайно починається зі стискаючого болю за грудниною, який іноді іррадіює (віддає) в шию, щелепу, і в руки. Сильні емоції, висококалорійна їжа, переохолодження сприяють розвиткові приступу.

Спазм артерії спричинює нікотин, унаслідок чого кров нею починає рухатися повільніше. Це створює умови для виникнення тромбу, який призводить до інфаркту міокарда. Нікотин також стимулює симпатичну нервову систему, роботу надниркових залоз (викид адреналіну). Серцеві скорочення прискорюються, серцевий м'яз виснажується. Виникає постійний внутрішній стрес. Людина стає знервованою. У неї може розвинутися гіпертонічна хвороба. Цю хворобу, крім куріння, спричинюють гіподинамія, переїдання, недосипання. Основною ознакою гіпертонії є підвищення артеріального тиску, погіршення кровопостачання внутрішніх органів, виникнення розривів артерій або їх тромбози.

Порушення будови серця — поширені захворювання, що спостерігаються у людей різного віку. Ураження можуть бути природженими або набутими після інфекційних захворювань серцевого м'яза, таких, як ревматизм та ендокардит. Іноді вони виникають при сифілісі або інфаркті міокарда.

Ефективність насосної функції серця залежить від правильної роботи усіх чотирьох клапанів. Розрізняють два основних види уражень одного або декількох клапанів. Стеноз, стан при якому спостерігається звуження отвору клапана, може бути природним або спричиненим ревматизмом чи віковими змінами. При недостатності клапана його стулки не змикаються, тому він повністю не закривається. Це зумовлене пролапсом клапана, ІХС або інфекцією.

Для корекції використовують штучні клапани, які виготовляють з металу та пластмаси. Розрізняють кулькові та пелюсткові клапани. Обидва функціонують довго, але часто зумовлюють тромбоз. Клапани з тканин людини або тварин менш стійкі, але рідше спричиняють тромбоз.

У нормі кровообіг у серці не прослуховується. Шуми зазвичай виникають унаслідок зміни кровоплину через уражені клапани. Так звані "невинні" шуми можуть спостерігатись у дітей або виникати у разі збільшення серцевого викиду при анемії та вагітності. Такі шуми є тимчасовими та досить незначними порівняно з тими, що виникають при структурних змінах.

Якщо жінка хворіла на вірусну інфекцію (особливо червоничку) на початку вагітності, можливі порушення розвитку серця плода. Природжені вади виникають також у жінок з незкомпенсованим цукровим діабетом або якщо у дитини є синдром Дауна (спричинений хромосомними аномаліями).

У нормі серце скорочується з частотою 60-100 ударів на хвилину, але вона зростає під час фізичного навантаження та стресу. Порушення ритму або надто висока чи низька частота серцевих скорочень (ЧСС) називається аритмією. Такі розлади переважно зумовлені ішемічною хворобою серця (ІХС).

Аритмії поділяються на тахікардії, при яких ЧСС перевищує 100 ударів на хвилину, та брадикардії, при яких вона становить менш ніж 60 ударів на хвилину. Переважно аритмії виникають внаслідок ІХС, стресу, вживання напоїв з великим вмістом кофеїну та деяких ліків.

Патологія серця найчастіше зумовлена гіпертензією, природженими вадами та ІХС. Іноді вона спричиняється захворюваннями власне серцевого м'яза або перикарда, що оточує серце. Усі ці розлади при значній тривалості чи вираженості призводять до серцевої недостатності та зниження скоротливої здатності серця.

Запалення перикарда (перикардит) зазвичай зумовлене вірусною інфекцією або інфарктом міокарда. Воно може виникати також як ускладнення ревматизму, раку і туберкульозу, ниркової недостатності, аутоімунних захворювань або внаслідок ушкодження при проникаючих пораненнях.

Запалення серцевого м'яза (міокардит) спричинюється вірусною інфекцією, виникає внаслідок ревматизму або впливу ліків, хімічних факторів чи радіації. Не запальні ураження серцевого м'яза або карді-оміопатії, можуть бути зумовлені генетичними факторами, нестачею вітамінів чи мінералів або зловживанням алкоголю.

Серцева недостатність — неспроможність серця ефективно накопичувати кров у кількості, достатній для забезпечення потреб легень та інших органів.

Течія крові у венах та артеріях може порушуватись або припинятись. У нормі кровоплин залежить від фізичного навантаження, травлення, зміни температури довкілля, що впливають на діаметр судин. Реакція судин послаблюється у разі втрати еластичності чи потовщення їхньої стінки або ураження клапанів. Течію крові утруднює закупо-рення судини тромбами чи атеросклеротичними бляшками.

Якщо частинки, які циркулюють у крові, зупиняються на віддалі від місця їх утворення, виникає емболія. Такі частинки є елементами тромбу або цілим тромбом, що відірвався. Емболи можуть також складатися з детриту атероматозних бляшок, кристалів холестерину, повітря, жиру або фрагментів кісток з ділянки перелому.

Аневризмою називається випинання стоншеної стінки артерії. Зміни можуть бути наслідком захворювання, травми або природженої патології. Аневризми найчастіше виявляються в аорті.

Гіпертензія — стійке підвищення артеріального тиску. Вона підвищує ризик інсультів, інфарктів та нервової недостатності.

У підлітковому та юнацькому віці часто може спостерігатися артеріальна гіпотонія — стан стійкого зниження артеріального тиску внаслідок постійного розширення артеріол, її причиною можуть бути гіподинамія, недостатнє харчування, різні зловживання. Вона проявляється загальною слабкістю, кволістю, запамороченнями, пригніченим настроєм. Профілактика артеріальної гіпотонії та гіпертонії полягає у частому перебуванні на свіжому повітрі, виконанні фізичних вправ, раціональному харчуванні, дотриманні здорового способу життя, режиму праці і відпочинку, униканні шкідливих звичок.

У людей, вид праці яких пов'язаний з постійним перебуванням на ногах, в огрядних і тих, котрі мало рухаються, через постійний застій крові у венах та їх перерозтягнення стінки вен стають млявими, стулки венозних клапанів розходяться. Через це венозна кров не повністю повертається до серця, а частково накопичується в нижніх кінцівках. Стінки вен від цього набувають вигляду вузлів. Це — варикозне розширення вен. Особливе небезпечне це захворювання можливими запаленнями і тромбозом уражених вен (це явище називають тромбофлебітом). Якщо утворений тромб відірветься від стінки судини і плином крові потрапить до правого шлуночка і легеневої артерії, людина миттєво помре. У місцях з порушеним кровопостачанням можуть утворюватися глибокі виразки або відбувається змертвіння (гангрена) тканин.

Щоб запобігти вищеописаним порушенням, потрібно: постійно робити фізичні вправи, особливо для ніг; не допускати ожиріння. При перших ознаках варикозного розширення вен слід негайно звернутися до лікаря.

При пораненнях кровоносних судин необхідно негайно спинити кровотечу. З цією метою до стиснення судини пальцями або кулаком на всьому її протязі (вище місця пошкодження) (рис. 49). За допомогою такого прийому тимчасово (не більш як на 15-20 хв.) можна спинити кровотечу із загальної сонної, поверхневої скроневої, щелепної, підключичної, плечової, стегнової, підколінної та інших артерій. Для тривалого стискування судини накладають кровоспинний джгут, використовують також інші засоби для тимчасового спинення кровотечі.

Загальну сонну артерію при великій кровотечі з ран голови, обличчя, язика притискують до поперечних відростків шийних хребців (сонного горбика VI шийного хребця) на середині присереднього краю груднинно-ключично-соскоподібного м'яза. Кровотечу з ран на скронях спиняють, притискуючи щелепну артерію до виличної кістки, що міститься вище і спереду від зовнішнього слухового отвору. Щелепну артерію при кровотечах з ран в щічній ділянці притискують по передньому краю жувального м'яза до нижньої щелепи.

При кровотечах з ран у ділянці плеча підключичну артерію придавлюють позаду зовнішнього краю бічної частини груд-ншшо-ключично-соскоподібного м'яза над ключицею до І ребра.

Кровотечу з передпліччя і ліктьової ділянки спиняють, придавлюючи плечові артерії до плечової кістки по середині присереднього краю двоголового м'яза плеча та вище.

Для тимчасового спинення кровотечі з ран у пахвинних ділянках фіксують черевну частину аорти нижче пупка кулаком до хребта. Стегнову артерію (при кровотечах на стегні, гомілці та стопі) придавлюють до лобкової кістки під пахвинною зв'язкою на її середині або на верхніх двох третинах кравецького м'яза.

Кровотечі бувають зовнішні й внутрішні. Залежно від того, які судини ушкоджені, розрізняють артеріальну, венозну, капілярні кровотечі (табл. 8).

'Правила накладання тиснучої пов'язки:

о на рану, яка кровоточить, накладають стерильну або чисту тканину, пропрасовану гарячою праскою;

° поверх неї кладуть валик з бинта, який туго прибинтовують. 2Правила накладання джгута на кінцівки:

° джгут накладають вище рани на відстані 6-7 см від верхнього краю;

° кінцівку перед накладанням джгута піднімають доверху;

° на місце накладання джгута попередньо накладають яку-небудь тканину;

° джгут потрібно затягувати тільки до зупинки кровотечі;

° під джгут треба покласти супровідну записку, на якій вказано час накладання;

° в холодну пору року джгут можна не знімати протягом однієї години, а в теплу — 2 години.

3Правила накладання джгута-закрутки:

° із підручного матеріалу роблять міцну петлю, в діаметрі в 1,5-2 рази більшу за

діаметр пораненої кінцівки;

° після накладання на шкіру вати, марлі або іншої тканини на кінцівку надягають

петлю вузлом уверх;

° під вузол вставляють паличку довжиною 20-25 см, за допомогою якої вільний

кінець петлі закручують до повного зупинення кровотечі.

Питання для самоперевірки

Визначте функції серцево-судинної системи.

У чому полягає взаємозв'язок будови і функцій серця (кровоносних судин)?

Обґрунтуйте, чому в здоровому серці всі клапани відкриваються і пропускають кров тільки в одному напрямку.

Охарактеризуйте цикл роботи серця. Що забезпечує безперервну роботу серця?

Поясніть механізм регуляції роботи серця.

Назвіть хвороби серцево-судинної системи, їх причини та заходи профілактики.

Як впливає спосіб життя людини на стан серцево-судинної системи? Відповідь обґрунтуйте.

Які види кровотеч ви знаєте? Як можна відрізнити той чи іншийвид кровотечі? Які заходи першої долікарської кровотечі при кровотечах?

Література

Бугаев К.Е., Маркусенко Н.Н. та ін. Возрастная физиология.—Ростов-на-Дону: "Ворошиловградская правда", 1975.— С.116-123.

Ермолаев Ю.А. Возрастная физиология: Учеб. пособ. для студ.пед. вузов.—М.: Вьісш.шк., 1985.—С. 314-321.

Кисельов Ф.С. Анатомія і фізіологія дитини з основами шкільноїгігієни. - К.: Радянська школа, 1967.— С.144-158.

Михайлов В.Г. ТайньІ крови (Заметки гематолога).— М.: Зна-ние, 1982.— 160с.

Присяжнюк М.С. Людина та її здоров'я: Навч. посібник.— К.:Фенікс, 1998.—120-135 с.

Старушенко Л.І. Клінічна анатомія і фізіологія людини: Навч.посібник.—К.: УСМП, 2001.—С. 87-97.

Хрипкова А.Г. Возрастная физиология.—М.: Просвещение, 1978.— С. 209-222.