Слухова орієнтація у просторі

Достатньо точна слухова орієнтація у просторі можлива лише завдяки існуванню бінаурального слуху (слуху двома вухами). Тут велике значен­ня має те, що одне вухо знаходиться дальше від джерела звуку, ніж інше. Тому в обидва вуха звук надходить у різний час і з різною інтенсивністю, що аналізується центральними відділами слухової сенсорної системи. Крім того, вушні раковини завдяки своїй формі сприяють концентруван­ню звуків та обмежують потік звукових сигналів з тильного боку голови.

Вестибулярна сенсорна система

Велике значення для орієнтування людини у просторі має вестибуляр­на сенсорна система. Вона інформує ЦНС про положення голови, її пе­реміщення, як активні, так і пасивні.

Вестибулярний орган складається з двох частин: статолітового (отолітового) апарату, утвореного маточкою і мішечком, і трьох півколових каналів. Він є філогенетичне древнішим, ніж інші сенсорні системи, і виник для сприйняття такого складного впливу, як дія сил земного тяжіння.

Рецептори вестибулярної сенсорної системи належать до вторинно-чутливих механорецепторів. У них перед чутливими нейронами є спеціальні рецептивні клітини, в яких під час дії відповідного подразника виникає збудливий рецепторний потенціал (ЗРП). На аферентний нейрон збудження передається за допомогою трансмітера - ацетилхоліну, що виділяється з цієї клітини.

Нюхова сенсорна система

Рецептори нюхової сенсорної системи розташовані серед клітин сли­зової оболонки в ділянці верхніх носових ходів та у вигляді окремих острівців - у середніх ходах. Під час спокійного дихання нюхові рецепто­ри знаходяться ніби збоку від головного дихального шляху (нижній і се­редній носові ходи), тому в разі невеликого надходження пахучих речовин людина глибше вдихає, щоб принюхатися.

Нюхові рецептори є первинними біполярними сенсорними клітинами, тому вони належать до вторинночутливих рецепторів. Загальне число ню­хових рецепторів у людини - близько 10 млн. На поверхні кожної нюхової клітини є сферичне потовщення - нюхова булава, з якої виступає по 6-12 найтонших (0,3 мкм) волосків (цілій) довжиною до 10 мкм. Нюхові волос­ки занурені в рідке середовище, яке виробляється залозами Боумена. Шар слизу запобігає пересиханню нюхового епітелію. Наявність волосків у де­сятки разів збільшує площу контакту рецептора з молекулами пахучих ре­човин. Не виключена й активна, рухова функція волосків, що збільшує надійність захоплення молекул пахучої речовини і контакту з ними.

Нюхові рецептори належать до хеморецепторів. Молекули пахучої ре­човини вступають у контакт зі слизовою оболонкою носових ходів, взаємодіючи зі спеціалізованими рецепторними білками мембрани нюхових клітин. У результаті такої взаємодії відбувається поки ще недостатньо вивчений ланцюг реакцій, генерується рецепторний потенціал. Цілком імовірно, що з однією і тією ж рецепторною молекулою може взаємодіяти кілька подібних пахучих речовин. Крім того, зазначена реакція залежить від концентрації пахучих речовин: підвищення концентрації забезпечує збільшення як кількості збуджених клітин, так і частоти імпульсів.

У разі тривалого вдихання пахучих речовин відбувається зниження гостроти їх сприйняття - адаптація. Адаптація нюхової сенсорної систе­ми відбувається порівняно повільно (десятки секунд або хвилин) і зале­жить від швидкості потоку повітря над нюховим епітелієм і концентрації пахучої речовини. Також тут виявляється явище перехресної адаптації, яка полягає у тому, що за умови тривалого надходження якої-небудь паху­чої речовини поріг чутливості підвищується не тільки до неї, але й до інших речовин.

Чутливість нюхової сенсорної системи людини надзвичайно велика:

один нюховий рецептор може бути збуджений однією чи кількома молеку­лами пахучої речовини, а збудження невеликої кількості рецепторів приз­водить до виникнення відчуття запаху.

Обробка нюхової імпульсації у нервових центрах. Рецепторний по­тенціал, що генерується у рецепторній клітині, синаптично викликає в аферентних волокнах нюхового нерва генераторний потенціал, а потім по­тенціал дії. Звідси збудження передається по волокнах нюхового нерва до нюхової цибулини - первинного нервового центру нюхової сенсорної сис­теми. Нюховий тракт, який виходить із цибулини, складається з кількох пучків, що спрямовуються до різних відділів мозку, і зв'язує її з гіпокам-пом, мигдалеподібними ядрами, древньою корою головного мозку, де здійснюється зв'язок нюхової системи з іншими сенсорними системами й організація на цій основі низки складних форм поведінки - харчової, за­хисної, статевої. Велике значення в обробці нюхової інформації має лімбічна система, яка визначає появу різних емоцій у разі відчуття запахів. Закінчується обробка запахової інформації в гачку парагіпокампальної звивини (кірковий відділ нюхової сенсорної системи).

Однією з найхарактерніших особливостей нюхової сенсорної системи є те, що більшість його аферентних волокон не переключаються у таламусі.