Артеріальна система. Аорта — основний стовбур великого кола, що виносить кров із лівого шлуночка серця. В аорті розрізняють три відділи:
Мал. 2. Схема судин малого (легеневого) кола кровообігу: 1- правий шлуночок;
2 - легеневий стовбур; 3 - права легенева артерія; 4 - ліва легенева артерія; 5 - верхня права легенева вена; б - нижня права легенева вена; 7 - верхня ліва легенева вена; 8 - нижня ліва легенева вена; 9 - аорта; 10 верхня порожниста вена; 11 - нижня порожниста вена; 12 - трахея; 13 - правий головний бронх; 14 - лівий головний бронх
висхідну частину, дугу аорти і низхідну частину. Низхідна частина аорти ділиться на дві частини: грудну і черевну (мал. 3).
Висхідна частина аорти після виходу з лівого шлуночка піднімається догори і від її початкового відділу (цибулина аорти) відходять права та ліва вінцеві артерії.
Дуга аорти переходить через корінь лівої легені і переходить у низхідну аорту. Від неї відходять три великі артерії: плечоголовний стовбур, ліва загальна сонна артерія і ліва підключична артерія.
Плечоголовний стовбур ділиться на праву загальну сонну артерію і праву підключичну артерію. На рівні верхнього краю щитоподібного хряща кожна загальна сонна артерія ділиться на зовнішню і внутрішню сонну артерії. Гілки зовнішньої сонної артерії кровопостачають щитоподібну залозу, слинні залози, язик, глотку, верхню та нижню щелепи, зуби, шкіру, м'язи шиї, обличчя та потилиці, тверду мозкову оболону, зовнішнє та середнє вухо. Внутрішня сонна артерія кровопостачає головний мозок та органи очної ямки.
Підключична артерія зліва відходить від дуги аорти, справа - від головного стовбура. Її гілки кровопостачають головний мозок з оболонами, стовбур головного мозку, потиличні та, частково, скроневі частки півкуль
Мал. 3. Схема основних артерій людини: 1- внутрішня сонна артерія (права); 2 - загальна сонна артерія (права); 3 - підключична артерія (права); 4 - пахвова артерія (права); 5 - висхідна частина аорти; 6 - грудна частина аорти; 7 - ниркова артерія (права); 8 - нижня брижова артерія; 9 - загальна клубова артерія (права); 10 - стегнова артерія (права); 11 - малогомілкова артерія (права); 12-тильна артерія стопи (права); 13-зовнішня сонна артерія (права); 14-загальна сонна артерія (ліва); 15 - плечоголовний стовбур; 16 - дуга аорти; 17 - плечова артерія (ліва); 18 - черевний стовбур; 19 - надниркова артерія; 20 - верхня брижова артерія; 21 - ниркова артерія (ліва); 22 - ліва ободова артерія; 23 - черевна частина аорти; 24 - ліктьова артерія (ліва); 25 - променева артерія (ліва); 26 - передня великогомілкова артерія (ліва); 27 - задня великогомілкова артерія (ліва)
великого мозку, глибокі й частково, поверхневі м'язи шиї, шийні хребці, частково міжреберні м'язи, м'язи потилиці, спини й лопатки, діафрагму, шкіру грудей та верхньої частини живота, прямий м'яз живота, грудну залозу, гортань, трахею, стравохід, щитоподібну, паращитоподібну та загруднинну, вилочкову залози.
Підключична артерія переходить у пахвову артерію, яка кровопостачає м'язи плечового пояса, шкіру і м'язи бічної грудної стінки, пахвову ямку, її продовженням є плечова артерія, яка проходить по медіальній борозні плеча і в ліктьовій ямці ділиться на променеву та ліктьову артерії. Плечова артерія кровопостачає шкіру та м'язи плеча, плечову кістку і ліктьовий суглоб. Променева артерія кровопостачає шкіру та м'язи передпліччя й кисті, променеву кістку, ліктьовий і променево-зап'ястковий суглоб. Ліктьова артерія кровопостачає шкіру і м'язи передпліччя й кисті, ліктьову кістку, ліктьовий і променево-зап'ястковий суглоби.
Низхідна частина аорти починається на рівні IV грудного і закінчується на рівні IV поперекового хребця. Від її грудної частини відходять гілки, які кровопостачають органи, що розташовані у середостінні, стінці грудної порожнини, грудну залозу і спинний мозок. Черевна аорта лежить спереду від тіл поперекових хребців, зліва від серединної лінії тіла. Вона віддає пристінкові гілки до стінок черевної порожнини і вісцеральні - до органів черевної порожнини.
Черевна аорта має три парні гілки: надниркові артерії - ідуть до надниркових залоз, ниркові артерії - до нирок, яєчникові - до статевих залоз;
та три непарні черевний стовбур - постачає кров'ю печінку, жовчний міхур, селезінку, підшлункову залозу, дванадцятипалу кишку і шлунок, верхню брижову артерію - віддає гілки до сліпої кишки, висхідної і поперечної ободової кишки, тонкої кишки, підшлункової залози, нижню брижову артерію - гілки до низхідної ободової і сигмоподібної кишок, верхнього відділу прямої кишки. На рівні IV поперекового хребця черевна аорта ділиться на праву та ліву загальні клубові артерії, кожна із яких розділяється на внутрішню і зовнішню клубові артерії.
Внутрішня клубова артерія іде до порожнини таза і її гілки кровопостачають органи малого таза, стінки таза, м'язи сідниць і стегон. Зовнішня клубова артерія віддає гілки до передньої черевної стінки. Її продовженням є стегнова артерія. Глибока артерія стегна постачає кров'ю м'язи і шкіру стегна. На виході із стегново-підколінного каналу вона переходить у підколінну артерію, яка віддає гілки до колінного суглоба і ділиться на передню та задню великогомілкові артерії, які постачають кров'ю шкіру і м'язи гомілки.
Венозна система. Розрізняють систему верхньої порожнистої вени, систему нижньої порожнистої вени і систему вен серця (мал. 4).
Система верхньої порожнистої вени. По цій системі кров відтікає від верхньої половини тіла. Із ділянки голови і шиї - по яремних венах (права і ліва внутрішні яремні вени лежать поруч із загальною сонною артерією і є продовженням сигмоподібного синуса твердої мозкової оболони головного мозку). Від верхніх кінцівок кров відтікає по глибоких і поверхневих венах. Після злиття глибоких променевої і ліктьової вен утворюється плечова вена, яка переходить у пахвову вену. Пахвова вена збирає кров від плечового пояса і переходить до підключичної, яка разом із внутрішньою яремною веною зливається до одного загального стовбура - плечоголовної вени. Від злиття правої і лівої плечоголовних вен утворюється верхня порожниста вена, яка впадає у праве передсердя.
Мал. 4. Схема основних вен людини: 1- внутрішня яремна вена (права); 2 - зовнішня яремна вена (права); 3 - підключична вена (права); 4 - верхня порожниста вена; 5 - бічна підшкірна вена (права); 7 - ворітна вена печінки; 8 - нижня порожниста вена; 9 - загальна клубова вена (права); 10 - велика підшкірна вена (права); 11 - зовнішня яремна вена (ліва); 12 - внутрішня яремна вена (ліва); 13 - пахвова вена (ліва); 14 - плечоголовна вена; 15 - печінкові вени; 16 - верхня брижова вена; 17 - ниркова вена (ліва); 18 - стегнова вена (ліва)
По системі нижньої порожнистої вени кров відтікає від нижніх кінцівок, стінок та органів черевної порожнини і таза. Глибокі вени нижньої кінцівки розташовані поруч з одноіменними артеріями. Поверхневі вени лежать підшкірне. Із вен стінок та органів малого таза кров збирається у внутрішню клубову вену. Зовнішня клубова вена (продовження стегнової вени) і внутрішня клубова вена зливаються, утворюючи загальну клубову вену. Із злиття правої і лівої загальних клубових вен утворюється нижня порожниста вена, яка розташована в черевній порожнині справа від черевної аорти. Від непарних органів черевної порожнини - шлунка, селезінки, підшлункової залози, тонкої і товстої кишки кров відтікає по венах, які збираються у ворітну вену, що входить у печінку. Судини ворітної вени разом з розгалуженнями власне печінкової артерії утворюють "чудову сітку", яка закінчується печінковими венами, що впадають до нижньої порожнистої вени.
Фізіологічні особливості кардіоміоцитів
Клітинна мембрана кардіоміоцитів має низку особливостей. Як і в інших збудливих тканинах, її іонні канали проникні для іонів натрію та калію; крім того, тут є канали, проникні для іонів кальцію. Для кардіоміоцитів характерні такі види іонних каналів.
Швидкі натрієві канали наявні в скоротливому міокарді. Їхня кінетика в цілому аналогічна іншим збудливим тканинам - нервовій і м'язовій.
Повільні канали розташовані як у скоротливому міокарді, так і в елементах провідної системи. Пропускають вони переважно кальцій, але по них може надходити і натрій. Їх активаційні та інактиваційні ворота повільно відкриваються і закриваються. Це забезпечує більш повільний розвиток деполяризації і відновлення збудливості.
У мембрані кардіоміоцитів наявні кілька видів калієвих каналів. Із них найбільш значимі два: швидкі і повільні. Швидкі активуються у разі деполяризації мембрани (потенціалозалежні) до - 35 мв. Повільні калієві канали активуються у разі підвищення у цитоплазмі концентрації вільного кальцію (кальційзалежні).
