Усі кровоносні судини поділяють на артерії, артеріоли, гемокапіляри, венули, вени, а також артеріоло-венулярні анастомози. Капіляри розташовані між артеріями і венами. Також існують "чудові" капілярні сітки: у нирці — артеріальна чудова сітка, де капіляри розміщені між двома артеріями, а в печінці - венозна чудова сітка, у якій капіляри розташовані між двома венами. Артеріо-венулярні анастомози забезпечують скидання крові без переходу її через капілярне русло.
Артеріоли, гемокапіляри, венули, а також артеріоло-венулярні анастомози утворюють мікроциркуляторне русло (МЦР) - функціональний комплекс кровоносних судин, оточений лімфатичними капілярами та судинами разом із навколишньою сполучною тканиною, який виконує функції кровопостачання органів, транскапілярний обмін, дренаж, депонування крові.
Будова судинної стінки. Стінка артерій побудована з трьох оболонок: внутрішньої, середньої, зовнішньої. Внутрішня оболонка утворена з ендотелію, підендотеліального шару та внутрішньої еластичної мембрани. Середня оболонка складається із двох основних елементів, які розташовані циркулярно (у вигляді пологої спіралі) та еластичних волокон, розташованих спірально, радіально і дугоподібно. Тут же міститься невелика кількість колагенових волокон. Зовнішня оболонка (адвентиція) складається з пухкої волокнистої неоформленої сполучної тканини, волокна якої орієнтовані здебільшого поздовжньо. У внутрішньому шарі цієї оболонки містяться судини та нерви судин. За діаметром і особливостями будови артерії поділяють на три типи: а) м'язового типу (середнього і малого калібру); б) мішаного, м'язово-еластичного типу (середнього калібру); в) еластичного типу (великого калібру).
Стінка артеріоли містить один ряд міоцитів. У прекапілярних артеріолах м'язові клітини розташовані поодиноко, віддаль між ними збільшується у дистальних відділах. Перед початком капілярів можуть бути розташовані прекапілярні сфінктери, які регулюють надходження крові до органів. Капіляри - найчисленніші та найтонші судини (діаметр - 4-12 мкм, довжина - 0,3 мм). Стінка збудована з ендотеліоцитів, які розташовані на базальній мембрані. Цитоплазма ендотеліоцитів має пори, або фенестри.
Посткапілярні венули (діаметр 8-30 мкм) переходять до збиральних ве-нул, а далі - до дрібних збиральних вен. Збиральні вени мають зовнішню оболонку, яка утворена колагеновими волокнами і фібробластами.
Стінка вен має ті ж три оболонки, що й артерії, але будова має відмінності внаслідок інших умов гемодинаміки, якими є низький кров'яний тиск та незначна швидкість кровотоку.
Підґрунтям класифікації вен є наявність м'язових елементів у стінці та ступінь їх розвитку: вени безм'язового (волокнистого) та м'язового (вени із слабким розвитком м'язових елементів та вени з сильним розвитком м'язо-вих елементів) типів. Відмінності у будові вен м'язового типу пов'язані з різними гемодинамічними умовами: у перших кров рухається під дією сили земного тяжіння, у других - у протилежному напрямку. Характерною особливістю цих вен є також наявність клапанів - кишенеподібних виростів внутрішньої оболонки, які запобігають зворотному руху крові в них. За калібром вени поділяють на великі, середні та малі. Ємність венозної системи значно більша, ніж ємність артеріальної.
Закономірності розподілу судин. Усі кровоносні судини відповідно до будови різних частин тіла та систем органів, особливостей їх іннервації поділяють на: а) судини, що починають та закінчують мале і велике коло кровообігу - аорта і легеневий стовбур, порожнисті й легеневі вени; б) магістральні судини, що розподіляють кров по організму, великі і середні позаорганні артерії м'язового типу й позаорганні вени; в) внутрішньоорганні судини, що забезпечують обмінні процеси, внутрішньоорганні артерії, вени і капіляри.
Для тулуба характерний сегментарний розподіл судин: сегменту тіла відповідає судинний сегмент - судини хребців, спинного мозку, міжреберні артерії. Кожна частина тіла має один великий артеріальний стовбур: тулуб - аорту, кожна половина голови і шиї - загальну сонну артерію; верхня кінцівка - підключичну артерію, яка переходить у пахвову артерію; нижня кінцівка - зовнішню клубову, яка переходить у стегнову артерію. Подальший розподіл цих головних магістральних судин відповідає органам, що складають дану частину тіла. У грудній порожнині артерії діляться на парні, наприклад, бронхіальні артерії легенів і непарні - артерії серцевої сумки, стравоходу, діафрагми. У черевній порожнині артерії мають парний (надниркові залози, ниркові) і непарний (діафрагмальна, черевний стовбур, верхня і нижня брижові) поділ. Артерії віддають гілки до кісток, суглобів, м'язів.
Розташування артерій має сувору закономірність. На тулубі і шиї вони розташовані по передній стінці та спереду до хребта. На розгинальних поверхнях, на спині і потилиці великих судин немає. На кінцівках артерії проходять по їх згинальних поверхнях у захищених місцях. У деяких ділянках тіла окремі частини артерій проходять поверхнево, вкриті шкірою, підшкірною жировою клітковиною і фасцією. У цих місцях артерії можна притиснути до кісток (скронева, зовнішня сонна, плечова, ліктьова, променева, стегнова тощо), пальпаторно оцінити пульс, а також зупинити кровотечу. Артерії йдуть до органів від місця розгалуження (утворення) найкоротшим шляхом. Місце входження судинно-нервового пучка до органа називається воротами. Топографія судин в органі відповідає його будові, функції і розвитку: у зв'язках, м'язах і нервах, що мають паралельний хід волокон, судини проходять уздовж волокон; у нирках, печінці, легенях, які мають частки, судини підходять до кожної із них; в органах, що мають трубчасту будову (кишка, маткові труби), судини проходять перпендикулярно до осі органа.
