У клінічній практиці крім описаної вище старечої далекозорості, зумовленої зниженням еластичних властивостей кришталика, найчастіше зустрічаються два основних дефекти заломлення променів: міопія (короткозорість) і гіперметропія (далекозорість) (рис. 1). Вони можуть бути наслідком зміни поздовжньої форми очного яблука. Для того щоб зображення було чітким, промені від однієї точки повинні сходитися на сітківці. Але якщо око в поздовжньому напрямку видовжене або вкорочене, то в разі нормального ступеня заломлювальної сили оптичного апарату промені не будуть сходитися на сітківці: за наявності міопії - перед сітківкою, а гіперметропії - за нею. Природно, що корекція зору повинна полягати у зміні заломлювальної сили оптичного апарату ока. Особам з міопією допоможе двоввігнута лінза, а з гіперметропією - двоопукла. Діоптрична сила відповідної лінзи повинна бути різною і залежати від виразності дефекту.
Рис. 1. Види клінічної рефракції ока
У більшості людей рогівка не є ідеальною сферою, її вертикальна кривизна звичайно трохи більша, ніж горизонтальна (розходження може сягати 0,5 D). Ця недосконалість заломлення називається астигматизмом. Незначний астигматизм не заважає бачити, він виправляється центральними механізмами зорової сенсорної системи. Але в деяких людей астигматизм буває настільки вираженим, що для виразного бачення потрібне додаткове коригування. Для цього застосовуються скельця з циліндричною поверхнею, що вирівнює неправильність кривизни рогівки.
