Це хронічне захворювання шлунка і дванадцятипалої кишки, яке перебігає циклічно, характеризується сезонністю, морфологічно — утворенням виразок слизової оболонки шлунка в період загострення.
Зустрічається це захворювання у людей будь-якого віку, але частіше у віці 30 — 40 років, у 10 % осіб чоловічої статі. Причому міське населення хворіє на виразкову хворобу частіше, ніж сільське, чоловіки хворіють у 6 —7 разів частіше, ніж жінки.
Етіологія. Виразкова хвороба — це поліетіологічне захворювання. Описано понад 40 факторів ризику виникнення цієї патології.
— генетична схильність;
— нервово-психічні перенапруження;
— порушення режиму харчування;
— шкідливі звички (куріння, алкоголь)
— прийом медикаментів (НПЗЗ, ГКС, антибактеріальні препарати)
— інфекція Helicobacter pylori (ВХШ –70%, ВХ12п. кишки –100%)
— хронічний гастрит, дуоденіт
Клінічні особливості виразкової хвороби залежать від локалізації виразки
Виразкова хвороба шлунка. Біль в епігастральній ділянці., астеновегетативний синдром.
Характерна ритмічність болю та зв'язок з прийомом їжі для виразки шлунка
— ранній біль — через 15 — 20 хв після їди.
— пізній біль через 1, 5—2 год після вживання їжі. голодний біль, який виникає через 2 — 3 год після їди пізно вночі.
Виразкова хвороба дванадцятипалої кишки. Зустрічається переважно в молодих чоловіків. У жінок її визначають у період клімаксу. Здебільшого виразковий дефект локалізується в цибулині дванадцятипалої кишки на задній її стінці. Проте іноді знаходять так звані виразки, які «цілуються», тобто такі, що локалізуються на задній і на передній стінках цибулини дванадцятипалої кишки.
Ознакою виразки дванадцятипалої кишки є
1. біль у надчеревній: --пізній, --голодний або нічний біль, який минає після приймання їжі або лугів. Біль локалізується у правому верхньому квадранті живота, характерним є сезонність болю із чітко вираженими періодами загострень весною та восени. Зміна характеру болю може бути ознакою розвитку ускладнень. При пенетрації в підшлункову залозу біль з'являється в лівому верхньому квадранті живота й іррадіює у хребет. У разі пенетрації в жовчний міхур біль локалізується у правому підребер'ї з іррадіацією в праву лопатку, спину.
2. Блювання — друга важлива ознака виразки дванадцятипалої кишки. настає, як правило, на висоті болю і приносить хворому явне поліпшення.
3. Печія —своєрідні відчуття печіння в ділянці нижньої третини груднини, що виникають періодично. Печія може бути еквівалентом болю, вона, як і біль, виникає через 2 — 3 год після їди, може посилюватись у разі зміни положення тіла, поворотах тулуба, нахилах донизу. Щоб усунути печію, хворі вживають харчову соду й швидко стають «содоманами». Виникнення печії зумовлено передусім рефлюксом,
4. нудота, відрижка кислим, здуття живота, впертий закреп з випорожненнями у вигляді калу вівці.
Особливі форми виразкової хвороби.
1. Виразка воротаря. Характеризується атиповим клінічним синдромом: нападами нудоти, швидкою втратою маси тіла, нетиповим болем у черевній порожнині втрачається періодичність, виникає постійний характер, ниючий, посилюється безпосередньо після їди. Характерні кровотечі (іноді це перша ознака хвороби!).
2 Гігантські виразки. Частіше виявляють в осіб літнього віку, мають розміри не менше ніж 3 см у діаметрі. Вони розташовуються на малій або великій кривині шлунка, у цибулині дванадцятипалої кишки і рідко бувають злоякісними. Характеризуються атиповою клінічною картиною: біль нагадує ниркову коліку або панкреатит, швидко настає схуднення, розвивається астенодепресивний синдром, тривалий час перебігає безсимптомно і проявляється такими ускладненнями, як кровотеча, пенетрашя
З Постбульбарні виразки. Це виразки, які локалізуються дистальніше від цибулини дванадцятипалої кишки.
Біль локалізується в правому верхньому квадранті живота або в спині, виникає здебільшого наприкінці дня, біль не носить періодичного характеру, ниючий, не залежить від приймання їжі. Зрідка біль нагадує ниркову коліку.
Діагностика:
1. ЗАК;
2. БАК;
3. ЕФГДС;
4. Тести на виявлення Н. руlori.
5. РН—метрія.
6. Рентгенографія шлунку у випадку ускладнень.
Диспансеризація: огляд 2 рази на рік осінь-весна з проведенням протирецедивного лікування.
Хронічний холецистит —це запалення жовчного міхура.
Причини:
— застій жовчі,
— зміна хімічних властивостей жовчі,
— умовно-патогеннна флора(стрептокок, стафілокок, ентерокок)
— паразитарні інвазії (лямблії, аскариди)
Класифікація хронічного холециститу (В.А. Галкін, 1986)
За клінічними особливостями:
1. з переважанням запального процесу;
2. з переважанням дискінезій;
3. з наявністю каменів (калькульозний).
За перебігом
1) часто рецидивуючий;
2)постійний (монотонний перебіг);
3)переміжний(з періодами загострення)
Стадія захворювання
1)загострення;..
2) ремісії (стійкої, нестійкої).
За ступенем важкості
1) легкий;
2) середньої важкості; -
3) важкий....
Клініка. Основною ознакою хронічного некалькульозного холециститу є біль у правому підребер'ї, рідше одночасно й під мечоподібним відростком груднини. Біль іррадіює в праву лопатку, ключицю, плече, плечовий суглоб, рідше — у ліве підребер'я, часто він ниючий, триває днями й тижнями. Загострення частіше пов'язані з порушенням дієти, фізичним навантаженням, переохолодженням тощо. Характерним є посилення болю після вживання смажених страв, яєць, холодних і газованих напоїв, вина, пива, гострих закусок, а також під впливом нервово-психічного перенапруження. Посилення болю супроводжується підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, відрижкою, проносом.
Для захворювання характерні гіркий присмак у роті, здуття кишечнику, закреп або пронос. Іноді при підвищенні температури тіла до субфебрильних (катаральне запалення) або і фебрильних (флегмонозне запалення) цифр. Проте в ослаблених хворих і осіб похилого віку внаслідок зниженої реактивності температура тіла навіть при гнійному холециститі залишається субфебрильною або й нормальною.
Типова пальпаторна ознака захворювання — болючість у ділянці жовчного міхура, особливо на вдиху — симптом Кера. Болючість визначається й під час постукування по правій підребровій ділянці на висоті вдиху — симптом Лепене. Позитивні також симптоми Мерфі,Грекова—Ортнера.
Діагностика:
1. ЗАК;
2. БАК;
3. Дуоденальне зондування;
4. УЗД органів черевної порожнини.
Лікування:
Дієта на період загострення голод, потім № 5.
Санаторно-курортне лікування: Моршин, Сатанів, Трускавець, Миргород, Березовські Мінеральні Води, Слав’янськ.
Диспансеризація: сімейний лікар або гастроентеролог 2 рази на рік або в залежності від стану здоров’я.
Хронічний панкреатит —це прогресуюче захворювання, яке характеризується дифузним або сегментарним фіброзом тканин підшлункової залози.
Причини:
— тривале вживання алкоголю (40—90%)
— генетична схильність;
— зловживання жирною їжею;
— прийом аспірину;
— захворювання жовчного міхура та жовчних шляхів. пенетруюча виразка.
Клініка: біль, переважно верхній половині;підребер’я –головка, епігастрії—тіло, ліве підребер’я—хвіст П/З., має оперізуючий характер, диспепсичні розлади, схуднення.
Діагностика:
1. ЗАК—гіпсохромна анемія, лейкоцитоз, прискорене ШОЕ;
2. БАК—диспротеїнемія, підвищення амінотрансфераз, амілази,
3. Копрологічне дослідження калу: (нейтральний жир, м’язові волокна, крохмальні зерна)
4. УЗД підшлункової залози.
5. КТГ підшлункової залози.
Диспансеризація:
огляд сімейним лікарем та гастроентерологом 2—4 рази на рік в залежності від активності процесу.