Види покарань

Критеріями класифікації покарань можуть висту­пати: а) їх юридична значущість; б) зв’язок з ізоляцією від суспільства; в) наявність чи відсутність обмежень майнового характеру; г) суб’єкт, до якого застосову­ється покарання; г) можливість чи неможливість при­значення певного виду покарання у випадках, коли воно не передбачене санкцією статті Особливої части­ни КК.[14. c.310]

За своєю юридичною значущістю покарання ді­ляться на:

1) покарання, які можуть застосовуватися лише як основні (основні покарання);

2) покарання, які можуть застосовуватися лише як додаткові (додаткові покарання);

3) покарання, які можуть застосовуватися як основні, так і додаткові. Така класифікація покарань має суттєве кримінально-правове значення, насамперед для реалізації принципу індивідуалізації покарання.

За зв’язком з ізоляцією від суспільства покарання можна поділити на дві групи:

1) покарання, пов’язані з ізоляцією від суспільства (арешт, тримання в дисцип­лінарному батальйоні військовослужбовців, позбав­лення волі на певний строк, довічне позбавлення волі);

2) покарання, не пов’язані з ізоляцією від суспільства (усі інші, крім зазначених, види покарань). Ця класи­фікація покарань має першочергове значення для кри­мінально-виконавчого права.

За критерієм наявності чи відсутності обмежень майнового характеру виділяються:

1) покарання, по­в’язані з обмеженнями майнового характеру (штраф, виправні роботи, службові обмеження для військовос­лужбовців, конфіскація майна);

2) покарання, не пов’язані з такими обмеженнями (усі інші, крім зазна­чених, види покарань).[29. c.200]

Суб’єкт, до якого застосовується покарання, ви­ступає критерієм поділу покарань на:

1) загальні;

2) спеціальні.

При цьому серед загальних покарань виділяються покарання, які:

а) можуть бути застосовані до будь-яких осіб, визнаних винними у вчиненні злочинів;

б) не мо­жуть застосовуватися до певних категорій осіб.

До першої групи загальних покарань слід віднести штраф і позбавлення волі на певний строк.

Покараннями, які не можуть призначатися певним категоріям осіб, є; громадські роботи, виправні робо­ти, арешт, обмеження волі, довічне позбавлення волі. Так, громадські роботи не призначаються особам, ви­знаним інвалідами першої або другої групи, вагітним жінкам, особам, які досягли пенсійного віку, а також військовослужбовцям строкової служби (ч. 3 ст. 56 КК). Виправні роботи не застосовуються до вагітних жінок та жінок, які перебувають у відпустці по догля­ду за дитиною, до непрацездатних, до осіб, що не до­сягли шістнадцяти років, та тих, що досягли пенсійно­го віку, а також до військовослужбовців, працівників правоохоронних органів, нотаріусів, суддів, прокуро­рів, адвокатів, державних службовців, посадових осіб органів місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 57 КК). Арешт не застосовується до осіб віком до шістнадцяти років, вагітних жінок та до жінок, які мають дітей ві­ком до семи років (ч. 3 ст. 60 КК). Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жі­нок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослужбовців строкової служби та до інвалідів першої і другої групи (ч. 3 ст. 61 КК). Довічне позбавлення волі не застосо­вується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент постановлення вироку (ч. 2 ст. 64 КК). Крім того, згідно зі ст. 98 КК, такий вид загального пока­рання як конфіскація майна не застосовується до не­повнолітніх.[22. c.102]

Спеціальними покараннями є ті, які застосовують­ся лише до певного кола суб’єктів. Так, покарання у виді позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу може бути за­стосоване лише до особи, яка має таке звання, ранг, чин або кваліфікаційний клас, а у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – до особи, яка обіймає відповідну посаду або займається відповідною діяльністю. Спеціальними покараннями є також службові обмеження для війсь­ковослужбовців (проте вони не застосовуються до вій­ськовослужбовців строкової служби) і тримання в ди­сциплінарному батальйоні військовослужбовців (це покарання застосовується тільки до військовослужбо­вців строкової служби).[23. c.960]

До третьої із цих груп належить позбавлення війсь­кового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфі­каційного класу, до другої: штраф – як основне пока­рання; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю – як додаткове покаран­ня; службові обмеження для військовослужбовців; тримання в дисциплінарному батальйоні військово­службовців; позбавлення волі на певний строк, а до першої – усі інші, крім зазначених, види покарань.

Певне теоретичне і практичне значення може мати також виділення таких критеріїв класифікації пока­рань, як: наявність чи відсутність часових меж пока­рання; зв’язок покарання з використанням примусової праці засудженого чи без її використання; ступінь су­ворості режимних обмежень, які характерні для того чи іншого виду покарання; можливість заміни пока­рання іншими видами покарань (наприклад, штраф, у разі неможливості його сплати, може бути замінено громадськими роботами, виправні роботи для певних категорій осіб – штрафом, позбавлення волі на певний строк – триманням у дисциплінарному батальйоні вій­ськовослужбовців) тощо.[19. c.700]