Сторони домовилися:
4.1. Трудові відносини у сфері праці та відпочинку будувати на засадах дотримання державних гарантій і договірного регулювання.
4.2. Не допускати прийом на роботу за контрактом або переведення на контрактну форму трудового договору працівників, які знаходяться у трудових відносинах з підприємством на умовах безстрокового трудового договору за винятком випадків прямо передбачених Законами України.
4.3. Тривалість робочого часу не може бути більшою за 40 годин на тиждень.
Для окремих категорій працівників: молодше 18 років, інвалідів тощо, а також зайнятих на роботах з важкими і шкідливими умовами праці згідно з Переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року N 163, за результатами атестації робочих місць встановлюється скорочена тривалість робочого тижня.
Підприємства встановлюють тривалість робочої зміни понад 8 годин (крім працівників, зайнятих на роботах із шкідливими і важкими умовами праці де встановлена скорочена тривалість робочого тижня) лише у порядку, визначеному правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором.
Надурочні роботи можуть застосовуватися лише у виняткових випадках, прямо передбачених законодавством (ст. 62, 63КЗпП України).
Робота в надурочний час оплачується у розмірах, не нижчих за передбачених ст. 106 КЗпП України.
4.4. Час початку і закінчення роботи, режим роботи змінами, поділ робочого дня на частини, застосування підсумованого обліку робочого часу встановлюється Підприємствами у правилах внутрішнього трудового розпорядку або колективних договорах.
Підприємства встановлюють обмеження тривалості робочої зміни для окремих категорій працівників, робота яких пов'язана з підвищеною небезпекою, важкістю або із шкідливістю.
Підприємства змінюють режим робочого часу тільки у встановленому законодавством порядку з обов'язковим попереднім погодженням з профспілковою організацією.
4.5. Здійснювати контроль за дотриманням законодавства щодо режиму робочого часу і часу відпочинку.
4.6. Рекомендувати Підприємствам під час укладання колективних договорів передбачати встановлення 38-годинного робочого тижня із збереженням розміру заробітної плати для осіб, які мають дітей віком до 14 років або дитину - інваліда.
4.7. Підприємства визначають порядок встановлення за бажанням (згодою) працівника і власника неповного робочого дня або неповного робочого тижня у колективному договорі відповідно до Кодексу законів про працю України.
4.8. Підприємства не допускають примушення працівників до подання заяв про надання відпусток без збереження заробітної плати.
4.9. Не допускати встановлення працівникам за ініціативою роботодавця неповного робочого часу менше, ніж 32 години на тиждень.
Граничний термін неповного робочого часу на Підприємствах не повинен перевищувати три місяці на рік.
Рекомендувати Підприємствам під час укладення колективних договорів розглядати питання нарахування страхових внесків до Пенсійного фонду України на всіх штатних працівників у розмірі, не нижчому від внеску, розрахованого від мінімальної заробітної плати в країні, при встановленні на Підприємствах режиму роботи з неповним робочим часом.
У разі встановлення на Підприємствах режиму роботи з неповним робочим часом не допускати примушення працівників до надання заяв на встановлення для них неповного робочого часу.
4.10. Підприємства під час укладання колективних договорів визначають перелік робіт, на яких за умовами виробництва працівник не має права відлучатися з робочого місця та використовувати час обідньої перерви на свій розсуд.
4.11. Підприємства, у разі потреби організації роботи працівників у вихідні, святкові чи неробочі дні погоджують графіки роботи з профспілковою організацією.
Оплату за роботу у ці дні проводиться відповідно до законодавства.
4.12. Підприємства надають працівникам щорічні основні та додаткові відпустки у порядку та тривалістю, встановлених законодавством. Не допускається відмова у наданні щорічної відпуски та заміна її за добровільною згодою працівника матеріальною чи іншою компенсацією, крім випадків, передбачених законодавством.
Рекомендувати Підприємствам передбачати у колективному договорі надання за рахунок прибутку додаткових, порівняно з законодавством днів відпусток для деяких категорій працівників.
4.13. Підприємства надають працівникам з ненормованим робочим днем додаткову відпустку до 7 календарних днів як компенсацію за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складності і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.
Список професій і посад працівників, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, та конкретний термін відпустки визначаються у колективному чи трудовому договорі.
Орієнтовний перелік робіт, професій і посад працівників з ненормованим робочим днем наведено у додатку 5.
4.14. Щорічні додаткові відпустки за роботу із шкідливими і важкими умовами праці та за особливий характер праці надаються за Списками виробництв, цехів, професій і посад, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.11.97 N 1290 (додатки N 1 і N 2 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.05.2003 N 679).
Конкретна тривалість щорічних додаткових відпусток за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці і часу зайнятості працівників у цих умовах та за особливий характер праці залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах встановлюється у колективному договорі.
4.15. Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються Підприємствами за погодженням з профспілковою організацією на початку кожного року і доводяться до відома всіх працівників. Графіки повинні враховувати як інтереси виробництва, так і працівників.
