Р реакція

відповідно силі

При тривалому подразненні або надпороговому подразненні закон силових відносин може порушуватись, а в діяльності кори при цьому будуть виникати інші реакції фазового характеру:

Подразник	Величина умовно-рефлекторної реакції (слина в краплях)
Одноразова дія	Порівняльна фаза	Парадоксальна фаза	Ультра –парадоксальна фаза	Гальмівна фаза
Дотик Світло Дзвоник Біль

 

1. Порівняльна фаза – величина умовної реакції на різні по силі подразники буде однаковою.

2. Парадоксальна фаза – на слабші за силою подразнення величина умовної реакції буде більшою, ніж на сильніші.

3. Ультрапарадоксальна фаза – немає реакції на позитивні подразники, а виникає вперше відповідь на гальмівний подразник.

4. Гальмівна фаза – немає реакції на жоден з подразників.

Такі фазові явища можуть розвиватись у людини під час наркозу. Кожен раз, коли засинає людина, фази йдуть в такому ж порядку, а коли просипається, то в протилежному. В клініці зустрічаються з фазовими явищами в процесі розвитку захворювання (гіпертонічна хвороба, виразкова хвороба) і для ефективності в лікуванні потрібно зважати на те, в якій фазі розвитку захворювання перебуває хворий.

Умовне гальмування – це гальмування, що виробляється протягом індивідуального життя, вимагає певних умов. Воно ще називається пряме, бо адресується до центрів умовного та безумовного подразників; коркове, бо розвивається в корі; внутрішнє, бо розвивається всередині тимчасового зв’язку.

 

 

Умовне гальмування має свої особливості:

1. Властиве тільки клітинам кори головного мозку.

2. Розвивається тільки при непідкріпленні умовного подразника безумовним.

3. Безумовний подразник тут втрачає значення пускового механізму.

4. При наявності позитивних емоцій умовний рефлекс може відновитись (розгальмовування умовних рефлексів).

5. Завдяки цьому гальмуванню організм людини позбавляється від умовних рефлексів, що втратили сигнальне значення.

6. Гальмування розвивається всередині тимчасового зв’язку.

 

І.П.Павлов виділив 4 види такого гальмування: згасання, диференцировка, запізнення, умовне гальмо.

Згасання виникає при непідкріпленні умовного подразника безумовним. Наприклад, дзвоник + їжа = 8 крап., слини – це умовно-рефлекторна слиновидільна реакція. Багатократне включення дзвоника без дачі їжі призведе до згасання цієї реакції, тобто кількість крапель слини буде поступово зменшуватись: дзвоник – 8,5,3, 1, 0 крапель. У людини згасання реалізується у вигляді забування. Еббінгауз вважає, що через 30 хвилин після прослуховування якогось матеріалу забувається вже 40% матеріалу. Якщо не повторювати цю інформацію, то через 3-4 дні залишається тільки 2% одержаної інформації.

Диференцировка виникає при непідкріпленні безумовним подразником одного з двох близьких за властивостями умовних подразників. Наприклад:

звук 800 Гц + їжа = 8 крап. – позитивний подразник; звук 840 Гц немає їжі = 5 крап.,3 крап., 0 крап. – негативний подразник. Перші подачі цих сигналів в обох випадках будуть викликати слиновиділення за рахунок іррадіації збудження. З часом відбувається концентрація збудження тільки в тій ділянці кори, що відповідає за звук 800 Гц, тому на 840 Гц слини не буде. Диференцировка забезпечує розрізнення, розпізнавання звуків, кольорів, інтенсивності освітлення. В клінічній практиці цей вид гальмування лежить в основі діагностики. Формування його відбувається в 3-и стадії: генералізація, концентрація та формування домінанти, спеціалізація домінанти. Чим ближче за ознаками подразники, тим важче виробити диференцировку. Виробка її відбувається повільно, піддається тренуванню і зберігається тривалий час.

Умовне гальмо розвивається при непідкріпленні безумовним подразником комбінації позитивного умовного подразника з додатковим агентом, що раніше не використовувався. Наприклад: дзвоник + їжа = 8 крап., слини; світло + дзвоник включені одночасно = 5 крап.,3 крап.,0 крап. З часом світло стає гальмом в виділенні слини. Звук поданий окремо продовжує викликати слиновиділення. Світло спочатку викликає орієнтовний рефлекс і безумовне гальмування, а потім перетворюється в умовне гальмування. В людей цей вид гальмування проявляється в вигляді вміння стримувати себе.

Запізнення – такий вид гальмування, який виникає при відставленні (запізненні) підкріплення умовного подразника безумовним. Звичайно підкріплення дають на протязі 10-15 сек. від моменту включення умовного сигналу. Відставлення може бути до декількох хвилин, але це робити треба не відразу, а поступово через 30, 45, 60 сек. В житті кішка, що чекає на мишку, не буде виділяти слину доти, поки миша не попаде їй на зуби.

Взаємодія умовного та безумовного гальмувань свідчить про єдину природу їх. Анохін П.К. вважає,що внутрішнє гальмування є наслідком конфлікту двох збуджень. Механізм внутрішнього гальмування до кінця не вивчено. Вважають, що в основі умовного гальмування лежить активний системний процес з постсинаптичним гальмуванням нейронів кори головного мозку. Кожний вид умовного гальмування має свої особливості механізму. Так, Г.А. Вартанян (1986 р.,) описав 3-и типи перебудови активності нейронів кори при різних видах умовного гальмування:

1. Інверсія патерну активності нейронів при переробці позитивного сигналу на протилежний;

2. Рекомбінація патерну при непідкріпленні умовного подразника безумовним;

3. Зникнення реакції нейронів при виробленій диференцировці.

Постсинаптичні процеси в корі є відображенням перебудови функціональної активності на нижчих рівнях (РФ, мотонейрона). Постсинаптичне гальмування зумовлене збільшенням іонної проникливості хлорних каналів. Головним медіатором коркового гальмування є гама-аміномасляна кислота. Більша частина гальмівних синапсів в корі знаходиться на тілах клітин, але і зустрічається на дендритах. В першому випадку відбувається гальмування всього нейрону, в другому випадку-не спостерігається суттєвої зміни МП і збудливості тіла нейрону.