Під методом нормування розуміється сукупність прийомів установлення норм праці, що включають: аналіз трудового процесу; проектування раціональної технології та організації праці; розрахунок норм. Вибір методу нормування праці визначається характером нормованих робіт та умовами їхнього виконання.
Норми часу встановлюють необхідні витрати праці на виконання заданої роботи в певних виробничих умовах.
,
Тотл – час на відпочинок та особисті потреби
Тпто – час перерв.
Норма виробітку визначає кількість одиниць продукції або роботи, що повинне бути виконане протягом відповідного робочого періоду. Норма виробітку за зміну дорівнює:
.
Норма обслуговування встановлює кількість одиниць технологічного встаткування, виробничої площі або інших нормативних показників, що закріплюють за одним працівником. За зміну вона визначається відношенням її тривалості до норми часу на обслуговування одного виробничого параметра:
.
Норма чисельності визначає необхідну кількість працівників на виконання планованого обсягу робіт за нормований період. Змінна чисельність персоналу буде дорівнює відношенню загальної трудомісткості робіт до тривалості зміни:
.
За принциповою схемою встановлення норм методи нормування праці діляться на аналітичні та сумарні.
Аналітичні методи включають: аналіз конкретного трудового процесу, поділ його на елементи, проектування раціональних режимів роботи встаткування, організації праці та необхідних витрат часу по елементах трудового процесу, установлення норм на операції.
Сумарні методи припускають установлення норм праці без поділу процесу на елементи та проектування раціональної організації праці, тобто на основі або досвіду нормувальника (дослідний метод), або статистичних даних про виконання аналогічних робіт (статистичний метод). Норми, установлені за допомогою сумарних методів, називають дослідно-статистичними. Такі норми не дозволяють ефективно використати виробничі ресурси та повинні замінятися нормами, установленими аналітичними методами.
У практиці нормування праці найбільше поширення одержали:
Аналітично-дослідницький метод заснований на дослідженні операцій у виробничих умовах, вивчення витрат робочого часу на її виконання відбуватися за допомогою хронометражу або фотографії робочого дня.
Особливе значення цей метод здобуває при вивченні та узагальненні передових прийомів праці. При цьому методі провадять наступні дії: вивчають процес у конкретних ситуаціях; аналізують і проектують раціональну структуру операції; розробляють і впроваджують заходу щодо вдосконалювання організації праці на робочому місці; розраховують і впроваджують технічно обґрунтовані норми часу.
Хронометраж. Хронометраж операції – це спосіб вивчення витрат часу на виконання циклічних повторюваних ручних і машинно-ручних елементів операцій. Процес хронометражу містить у собі: розчленовування технологічної операції на окремі елементи; установлення тривалості цих елементів; аналіз результатів спостережень; проектування оптимальної тривалості кожного елемента операції. Об'єктом спостереження є операція, а метою – установлення основного та допоміжного часу на операцію.
Контрольні питання
