Масштаб та орієнтація виробництва.

Рішення про масштаб та орієнтацію виробництва вв'язані з рішеннями про виробничі потужності та включають питання: розмір підприємства; місце розташування; що буде провадитися. Наприклад, у багатьох країнах з ринковою економікою велике значення надають невеликим підприємствам, розташованим у безпосередній близькості від ринку. Такі підприємства широко поширені в Японії.

Орієнтація виробництва пов'язана з його спеціалізацієй (однорідна або різнорідна продукція). Від цього залежать число різних виробничих процесів, ступінь їхньої складності.

Наступними стадіями циклу виробничого менеджменту є визначення умов, організація, виконання.

Після розробки плану починається наступна фаза виробничого менеджменту. Необхідно оцінити умови виконання плану та приступитися до організації його виконання. Насамперед, потрібно оцінити зовнішні та внутрішні фактори, які можуть вплинути на реалізацію плану.

При визначенні умов реалізації плану важко переоцінити важливість вихідної інформації про положення на ринку. Це обумовлено тим, що в діяльності багатьох підприємств сфера продажів є вузьким місцем. Підприємство повинне реагувати на зміну ситуації на ринку.

Визначаючи умови реалізації плану корисно мати наступну інформацію:

1. Динаміка чисельності населення з розбивкою по районах і вікових групах. Ця інформація важлива при організації реалізації товарів і послуг.

2. Споживання товарів і послуг на душу населення, що дозволяє виявити тенденції в поводженні споживачів.

3. Динаміка доходів населення (клієнтів). Ця інформація важлива для розробки стратегії виробництва та планування витрат.

4. Динаміка купівельної спроможності.

5. Динаміка загального попиту на порівнянні на ринку товари та послуги.

Останнє має значення для обґрунтування ймовірного переходу на виробництво взаємозамінних товарів.

1. Динаміка зміни виробничих потужностей конкурентів або чисельності зайнятих у конкурентній області.

2. Інформація з п. 4-6 дозволяє вичленувати три групи товарів і послуг:

* товари та послуги зі зростаючим попитом;

* нейтральні товари та послуги;

* товари та послуги з падаючим попитом.

Залежно від типу споживачів або груп клієнтів створюється структура організації. Підприємства, що поставляють свою продукцію різним групам споживачів, зацікавлені в такій організації роботи, що дозволяє, як можна повніше задовольнити запити всіх груп клієнтів. На підставі сегментації ринку можуть бути створені відповідні підрозділи усередині організації.

Обрана форма організації може діяти протягом досить довгого часу. Однак у підприємства можуть виникнути завдання тимчасового характеру, пов'язані з реалізацією плану. У такому випадку створюються тимчасові організаційні структури. Тимчасові організаційні структури називають проектними організаціями. Ця структура створюється для рішення специфічних завдань усередині організації та нерідко існує досить автономно. Як правило, організація складається з однієї або декількох груп співробітників з різних підрозділів підприємства (основної організації). Співробітники, що ввійшли в проектну організацію, на якийсь час звільняються від основної роботи та переходять у підпорядкування керівника проекту.. При створенні тимчасової структури необхідно чітко визначити її завдання, призначити керівника проекту, установити сферу відповідальності кожного виконавця проекту.

Приклад проектної організації: створення дилерської мережі для просування товару до кінцевого користувача.

Для реалізації плану необхідна обґрунтована структура адміністративних підрозділів. Це обумовлено тим, що в кожній організації існують завдання, пов'язані зі створенням умов для роботи, контролем.

Всі адміністративні завдання можна розділити на дві більші групи:

* загальне забезпечення виробничого процесу, коли адміністративні структури не втручаються в його зміст (відділ зовнішніх зносин і т.п.);

* адміністративні структури, безпосередньо пов'язані зі змістом виробничого процесу(плановий відділ, контроль якості та т.п.).

При створенні адміністративних підрозділів потрібно брати до уваги наступні аспекти:

* які завдання будуть входити в компетенцію адміністративних служб?

* як будуть виконуватися адміністративні завдання (централізовано або кожен підрозділ буде мати свою адміністративну службу)?

* чи будуть адміністративні структури впливати на виробничий процес, які вони одержать повноваження?

* яким образом адміністративні витрати будуть ураховуватися при визначенні виробничих витрат?.

При створенні організаційної структури та визначенні її функцій потрібно оцінити її ефективність для діяльності всієї організації та виконання плану.

У закордонній практиці менеджменту спостерігається тенденція змін у структурі організацій. Ці зміни є скоріше правилом, чим виключенням. Для створення ефективної організації необхідно постійно вивчати ситуацію за межами фірми та прогнозувати вимоги споживачів.

Найважливішої складової фази "визначення умов та організація" є оцінка власної конкурентної позиції на ринку. Оцінка проводиться з метою визначення положення підприємства на галузевому ринку; для залучення коштів інвесторів у перспективне виробництво; розробки програм виходу на нові ринки збуту.

Будь-яке підприємство існує завдяки своїм споживачам. Швидко мінливі ринки вимагають рухливої та гнучкої організаційної структури, здатної адекватно реагувати на всілякі зміни.

Реалізація стратегії припускає чітку постановку завдань перед виконавцями; визначення очікуваних результатів і контрольних строків.

Заключною фазою циклу виробничого менеджменту є керівництво (аналіз, контроль, прийняття рішень). Розглянемо цю фазу.

Насамперед, уточнимо поняття "керівництво".

Керівництво – це таке поводження, при якому одна людина реально впливає на діяльність інших, забезпечуючи рух до поставленої мети.

Сучасний менеджмент базується на обліку досягнень теорії та практики в області керівництва. Різні теорії в області керівництво детально викладені в закордонній і вітчизняній літературі.5 Тому ми зупинимося тільки на техніку керівництва, а також на деяких прийомах аналізу та контролю.

Насамперед, варто звернути увагу на постановку мети.

Мети повинні задовольняти наступним вимогам:

* конкретність:

* видимість;

* погодженість;

* реалістичність.

Керівник і співробітники разом визначають мети організації/відділу та або мети планованої роботи, визначають відповідальність та очікувані результати. Результати використаються для керівництва відділом/підрозділом; для оцінки відхилень від намічених цілей та обґрунтування рішень про коректування цілей.

Як правило, методи керування за допомогою мети припускають наявність зворотного зв'язку між керівником і підлеглими. Необхідно обертати увагу на відношення до роботи, не на особисті якості. За умови зосередження на виробничому аспекті діяльності співробітники більше відкриті для зворотного зв'язку. Варто бути конкретним і не узагальнювати, зміцнювати в співробітниках віру у власні чинності та почуття власного достоїнства.

Керівництво будь-якою діяльністю фірми буде ефективним за умови раціонального розподілу часу керівника та підлеглих. У цьому зв'язку варто нагадати принцип В. Парето та принцип Д. Ейзенхауера, які широко застосовуються в різних областях менеджменту.

Так, В. Парето вважав, що на досягнення бажаних результатів найбільше впливає концентрація на життєво важливих проблемах. Він розробив правило 20/80: концентрація 20% часу на життєво важливих проблемах забезпечує 80% успіху.

Принцип Д. Ейзенхауера пов'язаний з розподілом завдань по їхній важливості та терміновості:

А-завдання: важлив і термінові варто виконувати негайно;

У-завдання: важливі, але не термінові. Потрібно встановити строки виконання;

З-завдання: менш важливі, які варто делегувати.

У практиці менеджменту застосовують наступні методи більше раціонального використання часу керівника:

1. Ретельний аналіз структури витрат часу.

2. Розподіл майбутніх завдань за принципом АВС.

3. Формулювання довгострокових цілей.

4. Планування часу.

5. Скорочення нераціональних витрат і втрат часу.

Відзначимо, що принципи Парето та Ейзенхауера широко застосовуються в керуванні запасами, керуванні якістю та іншими завданнями виробничого менеджменту.

Висновки

Складовими циклу виробничого менеджменту є планування, аналіз, контроль. Без застосування сучасних методів планування, аналізу та контролю не можливий ефективний менеджмент. Функціонування виробничої системи являє собою цілеспрямований процес, завдяки якому елементи перетворюються в корисний результат.

Чітко сформульована стратегія надзвичайно важлива для ефективної роботи підприємства, забезпечує досягнення поставлених цілей, зміцнення конкурентноздатності.

Планування складається з наступних етапів:

* формулювання цілей;

* формулювання намірів;

* складання планів

Контроль: порівняння запланованих і досягнутих результатів; виявлення відхилень та їхній аналіз, прийняття рішень.

 

Контрольні запитання

1. Поняття менеджменту. Складові менеджменту підприємств. Функції та методи виробничого менеджменту.

2 Виробничі системи: поняття та закономірності. Склад виробничої системи.

3. Підприємство як відкрита система і об'єкт виробничого менеджменту. Класифікація об'єктів менеджменту на підприємстві.

4. Основні принципи і функції управління виробництвом.

5. Організація управління виробництвом. Цикл управління виробництвом.