Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

плануватися діяльність щодо протидії їм згідно з нормами Кримінального кодексу, що визначають кримінальну відпо­відальність осіб, які вчинили злочини, та у формах реагування на них, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом. У без­посередньому значенні поняття «планування» плануватися може ресурсна підтримка зазначеного реагування (удосконалення пра­вового регулювання, навчання та підвищення кваліфікації кадрів, організаційне, інформаційне, технічне, матеріальне, фінансове та інше забезпечення). Тому об'єктом кримінологічного планування здебільшого є діяльність щодо запобігання злочинності та злочин­ним проявам, переважно той її напрям, який реалізується через профілактичний вплив на причини та умови, що обумовлюють кримінальну активність, створюють для неї сприятливі умови. З цією особливістю об'єкта кримінологічного планування пов'яза­не те, що план, через який воно реалізується, часто має назву «план профілактики» або «профілактичної діяльності», хоча насправді, він передбачає не тільки заходи профілактики, а й запобігання злочинності за іншими напрямами.

Особливістю кримінологічного планування є також його універсальна мета, що полягає у досягненні скорочення злочин­ності. Незалежно від виду злочинів або злочинності загалом, за­безпеченню запобігання та протидії яким призначений план, неза­лежно від періоду чи територій, на які він поширюється, або змісту тих чи інших планованих заходів, єдиною метою та критерієм ви­ конання плану є скорочення злочинності.

Особливості кримінологічного планування, що пов'язані із завданнями, методами, засобами та іншими категоріями криміно­логії, як зазначалося, істотно уточнюють згідно з останніми відомі з науки управління загальні вимоги та принципи розроблення та прийняття управлінських рішень та планів зокрема.

Так, вимога наукового обґрунтування конкретизується щодо кримінологічного планування необхідністю спиратися на кримі­нологічний аналіз злочинності та загалом на більш повне та різно­бічне використання кримінологічної інформації. Сучасний і зроблений у ретроспективі кримінологічний аналіз злочинності має обов'язково доповнюватися її кримінологічним прогнозом на перспективу, взагалі на період планування. Особливо слід наголо-

417

Глава 9

сити на важливості у період до безпосередньо кримінологічного планування проведення аналізу причин та умов, що обумовлюють злочинність, та прогнозу їх дії на перспективу. Згідно з методо­логічним принципом відповідності, який є одним із визначальних у кримінології, запобіжний вплив за змістом та адресатами має точно відповідати уявленню про причини й умови злочинності та спрямуватися на об'єкти, які виконують зазначену обумовлюючу роль, у тому числі передусім щодо чинників безпосередньої ланки обумовлення злочинних проявів. Отримання предметної інфор­мації про виконання певними об'єктами функцій причин та умов і їхній кримінологічний аналіз, а також прогнозування їхнього впливу на перспективу — дуже складні завдання, але вкрай важ­ливі для предметного планування діяльності щодо запобігання дії згаданих чинників. На практиці аналіз цих чинників проводиться рідко, неповно, на сумнівній методологічній основі, коли, напри­клад, предметне не з'ясовано детермінуючу роль тих чи інших чинників, а тому вона замінюється неадекватним до дійсних потреб поєднанням нечітко визначного кола чинників в аморфне утворення «фактор». Але ж запобіжний вплив повинен здійснюва­тися не на теоретично інтегровану конструкцію «фактор», а на предметні чинники, що відіграють конкретну детермінуючу роль. Без адресного спрямування запобіжний вплив є безпредметним і через це загальним і малорезультативним. З огляду на важливість і, разом із тим, значну складність аналізу причин та умов злочин­ності, у главі 2 Книги 3 Курсу окремим параграфом розглянуто організацію та методику проведення такого аналізу. Слід відзначи­ти, що в Україні практика кримінологічного планування на загаль­нодержавному рівні доки ще не спирається на аналіз причин і умов злочинності. Він не передував прийняттю жодної з державних програм протидії злочинності, в тому числі Комплексних програм профілактики злочинності на 2001-2005 рр. та 2007-2009 рр., у них не містилися висновки відповідного аналізу, а з ряду питань за­побігання злочинності проведення аналізу лише планувалося. Безу­мовно, така практика негативно позначається на предметності та дієвості планів і програм, зрештою, на результативність їх реалізації. Вимога законності щодо кримінологічного планування має охоплювати потребу належного законодавчого регулювання

418