плануватися діяльність щодо протидії їм згідно з нормами Кримінального кодексу, що визначають кримінальну відповідальність осіб, які вчинили злочини, та у формах реагування на них, передбачених Кримінально-процесуальним кодексом. У безпосередньому значенні поняття «планування» плануватися може ресурсна підтримка зазначеного реагування (удосконалення правового регулювання, навчання та підвищення кваліфікації кадрів, організаційне, інформаційне, технічне, матеріальне, фінансове та інше забезпечення). Тому об'єктом кримінологічного планування здебільшого є діяльність щодо запобігання злочинності та злочинним проявам, переважно той її напрям, який реалізується через профілактичний вплив на причини та умови, що обумовлюють кримінальну активність, створюють для неї сприятливі умови. З цією особливістю об'єкта кримінологічного планування пов'язане те, що план, через який воно реалізується, часто має назву «план профілактики» або «профілактичної діяльності», хоча насправді, він передбачає не тільки заходи профілактики, а й запобігання злочинності за іншими напрямами.
Особливістю кримінологічного планування є також його універсальна мета, що полягає у досягненні скорочення злочинності. Незалежно від виду злочинів або злочинності загалом, забезпеченню запобігання та протидії яким призначений план, незалежно від періоду чи територій, на які він поширюється, або змісту тих чи інших планованих заходів, єдиною метою та критерієм ви конання плану є скорочення злочинності.
Особливості кримінологічного планування, що пов'язані із завданнями, методами, засобами та іншими категоріями кримінології, як зазначалося, істотно уточнюють згідно з останніми відомі з науки управління загальні вимоги та принципи розроблення та прийняття управлінських рішень та планів зокрема.
Так, вимога наукового обґрунтування конкретизується щодо кримінологічного планування необхідністю спиратися на кримінологічний аналіз злочинності та загалом на більш повне та різнобічне використання кримінологічної інформації. Сучасний і зроблений у ретроспективі кримінологічний аналіз злочинності має обов'язково доповнюватися її кримінологічним прогнозом на перспективу, взагалі на період планування. Особливо слід наголо-
417
Глава 9
сити на важливості у період до безпосередньо кримінологічного планування проведення аналізу причин та умов, що обумовлюють злочинність, та прогнозу їх дії на перспективу. Згідно з методологічним принципом відповідності, який є одним із визначальних у кримінології, запобіжний вплив за змістом та адресатами має точно відповідати уявленню про причини й умови злочинності та спрямуватися на об'єкти, які виконують зазначену обумовлюючу роль, у тому числі передусім щодо чинників безпосередньої ланки обумовлення злочинних проявів. Отримання предметної інформації про виконання певними об'єктами функцій причин та умов і їхній кримінологічний аналіз, а також прогнозування їхнього впливу на перспективу — дуже складні завдання, але вкрай важливі для предметного планування діяльності щодо запобігання дії згаданих чинників. На практиці аналіз цих чинників проводиться рідко, неповно, на сумнівній методологічній основі, коли, наприклад, предметне не з'ясовано детермінуючу роль тих чи інших чинників, а тому вона замінюється неадекватним до дійсних потреб поєднанням нечітко визначного кола чинників в аморфне утворення «фактор». Але ж запобіжний вплив повинен здійснюватися не на теоретично інтегровану конструкцію «фактор», а на предметні чинники, що відіграють конкретну детермінуючу роль. Без адресного спрямування запобіжний вплив є безпредметним і через це загальним і малорезультативним. З огляду на важливість і, разом із тим, значну складність аналізу причин та умов злочинності, у главі 2 Книги 3 Курсу окремим параграфом розглянуто організацію та методику проведення такого аналізу. Слід відзначити, що в Україні практика кримінологічного планування на загальнодержавному рівні доки ще не спирається на аналіз причин і умов злочинності. Він не передував прийняттю жодної з державних програм протидії злочинності, в тому числі Комплексних програм профілактики злочинності на 2001-2005 рр. та 2007-2009 рр., у них не містилися висновки відповідного аналізу, а з ряду питань запобігання злочинності проведення аналізу лише планувалося. Безумовно, така практика негативно позначається на предметності та дієвості планів і програм, зрештою, на результативність їх реалізації. Вимога законності щодо кримінологічного планування має охоплювати потребу належного законодавчого регулювання
418
