Види ідентифікації людини за ознаками зовнішності: 1) ідентифікація людини шляхом пред’явлення її для впізнання (живі особи, труп або його частини, фотозображення); 2) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення зовнішності з фото- або ізопортретом; 3) ідентифікація людини шляхом безпосереднього зіставлення її зовнішності зі «словесним портретом»; 4) ідентифікація людини шляхом зіставлення «словесного портрета» з фотозображенням; 5) відновлення особи загиблого за черепом (скульптурна реконструкція портрета); 6) експертне ототожнення людини за фотознімками.
Вагоме значення для ідентифікації живої особи, невпізнаного трупа в певних випадках має криміналістична фотопортретна експертиза.
Можливості фотопортретної експертизи базуються на загальних положеннях теорії криміналістичної ідентифікації, даних анатомії та морфології людини, антропології, судової фотографії, судової медицини, а також математики і кібернетики.
Об’єкти дослідження: 1) досліджуванні фотознімки живих осіб, трупів та їх репродукції; 2) фотознімки-зразки, зібрані, виготовлені спеціально для дослідження, тобто, умовні, вільні та експериментальні зразки.
Вимоги до фотознімків-зразків: достовірність; достатня кількість; порівнюваність – на наданих фотознімках людина повинна бути зображена в такій же позі, за такого ж освітлення, в такому ж ракурсі, як і на досліджуваному знімку. Особливо це стосується спеціально виготовлених фотознімків.
Типовими питання, які вирішує портретно-криміналістична експертиза є такі: одна чи різні особи зображені на фотографіях, на фотознімку і рентгенознімку; одному чи різним людям належать частини голови, обличчя, тіла, які зображені на представлених фотознімках; чи в одному і тому самому одягу сфотографовані особи на представлених фотознімках; чи не належав череп, представлений на дослідження людині, яка зображена на фотознімках; в одному чи різному віці сфотографована людина на представлених знімках, який знімок є більш раннім; чи одна й та сама особа чи різні особи представлені на відеокадрах тощо.
Експертне дослідження полягає у виявленні і порівнянні зовнішніх прикмет з використанням спеціальних методів зіставлення, суміщення, накладення зображень, координатних сіток, лінійних і кутових вимірів.
Під час дослідження фотознімків невпізнаних трупів, у яких м’які тканини обличчя піддались руйнації, додатково можуть бути надані рентгенівські фотознімки черепа або власне череп. У таких випадках для ідентифікації невпізнаного трупа призначається комплексна медико-криміналістична експертиза, яка досліджує як фотознімки, так і рентгенограми, череп та інші кісткові залишки (особливо зубний апарат).
ТЕМА 9. КРИМІНАЛІСТИЧНИЙ ОБЛІК
План лекції
1. Поняття криміналістичного обліку як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності; мета, форми і способи формування криміналістичних обліків, використання їх даних у розслідуванні злочинів.
2. Наукові та правові засади криміналістичного обліку.
3. Загальна характеристика видів, призначення, реєстраційних документів криміналістичних обліків.
Поняття криміналістичного обліку як галузі криміналістичної техніки і практичної діяльності; мета, форми і способи формування криміналістичних обліків, використання їх даних у розслідуванні злочинів
Формування криміналістичної реєстрації (обліку) на науковій основі було започатковано наприкінці Х1Х ст. французьким криміналістом А. Бертильоном, який розробив і впровадив в практику боротьби зі злочинністю антропометричний метод реєстрації.
Криміналістичний облік – галузь криміналістичної техніки – містить загальні теоретичні положення: основні поняття, мету, наукові та правові засади; характеристику системи криміналістичних обліків і можливостей використання їх даних у боротьбі зі злочинністю.
Криміналістичний облік як вид практичної діяльності – це науково обґрунтована система фіксації, класифікації, зосередження і систематизації групових та індивідуальних ознак об’єктів, що підлягають реєстрації, з метою подальшого використання відомостей про них для розкриття, розслідування і профілактики злочинів.
Мета криміналістичного обліку – сприяння правоохоронним органам у боротьбі зі злочинністю шляхом накопичення, опрацювання інформації та надання довідок стосовно зареєстрованих об’єктів. Відповідні дані використовують для побудови версій, планування розслідування, обрання тактики окремих слідчих дій, наприклад, із урахуванням судимості в допитуваної особи.
Об’єкт криміналістичного обліку – носій інформації, що має значення для кримінального судочинства, який за наявності підстав підлягає реєстрації. До об’єктів належать: люди (відомі й невідомі злочинці, особи, що пропали безвісти й ін.); трупи невпізнаних осіб; різноманітні предмети: продукт злочинної діяльності (підроблені гроші, документи); предмети посягання (нумеровані речі, антикварні вироби тощо) або аналогічні предмети, належність яких невідома, предмети зі слідами злочинної діяльності (наприклад, кулі та гільзи), деякі сліди з місць нерозкритих злочинів (знарядь злому тощо), документи, що використовувалися як засіб учинення злочину (наприклад, підроблені рецепти на отримання наркотичних засобів); худоба (викрадена, приблудна); нерозкриті злочини (за способом та іншими обставинами учинення).
Спосіб реєстрації (обліку) (за іншою термінологією «метод») – це сукупність прийомів для фіксації відповідних ознак об’єктів, що підлягають реєстрації. Розрізняють такі способи: а) описовий – письмова словесна фіксація ознак; б) дактилоскопічний – використання відбитків папілярних узорів пальців рук; в) фотографічний, відеотехнічний – фіксація ознак за допомогою фотозйомки, відеозапису; г) колекційний – збирання і збереження предметів, слідів у натурі, копій; д) графічний – фіксація ознак шляхом виготовлення схем, замальовок; е) машинний – кодування інформації про ознаки для опрацювання на електронно-обчислювальній машині (ЕОМ); ж) змішаний (комбінований) – фіксація ознак із застосуванням зазначених способів у різних варіаціях.
Форма обліку свідчить, у якому вигляді зберігається зафіксована інформація, що визначається характером зареєстрованого об’єкта і ознак, способом реєстрації. Форми: картотека, список (журнал), фотоальбом, відеотека, колекція об’єктів або їх копій, автоматизована інформаційно-пошукова система (АІПС).
