Загальна характеристика криміналістичних методів, засобів і прийомів фіксації ознак зовнішнього вигляду людини

Наукою криміналістикою розроблені або пристосовані запозичені з інших галузей знання криміналістичні методи для фіксації ознак зовнішності живої особи, трупа, а також техніко-криміналістичні засоби, прийоми як складові відповідного методу.

1. О пис  – словесний (вербальний) виклад ознак зовнішнього вигляду людини в процесуальних і непроцесуальних документах, що може бути довільним і впорядкованим. Суто криміналістичним є метод словесного портрета – науково-обгрунтований, упорядкований (систематизований) опис ознак зовнішнього вигляду людини за допомогою єдиної спеціально розробленої термінології.

Існують правила опису за методом словесного портрета, які базуються на двох основних принципах: а) систематичності, що означає дотримання черговості й послідовності (від загального до окремого) опису із використанням спеціальної термінології; викладаються ознаки загальнофізичні, анатомічні, функціональні, супутні, особливі прикмети; б) повноти, яким визначається максимально докладний опис усіх елементів і ознак; опис анатомічних ознак у фас і профіль, за розмірами, формою, контуром, положенням, кольором, кількістю, ступенем вираження. В перебігу опису зовнішності людини основну увагу зазвичай приділяють характеристиці голови як частині тіла, що має найбільшу кількість стійких ознак, доступних для спостереження. в) використання спеціальної термінології.

Характеризуючі загальнофізичні зовнішні дані описують стать (чоловіча, жіноча) та вік (визначають за документами, на вигляд або шляхом освідування). Демографічні дані охоплюють відомості про расу, національність, народність, етнічну групу.

Окремі (анатомічні) елементи зовнішності описують за ознаками: розміром, формою, контуром, положенням (розташуванням), кольором тощо.

Розміри вказують зазвичай не абсолютні, а відносні. Розмір визначають візуальним порівнянням з розміром інших частин тіла і виражають у тричленній системі порівняння, наприклад, малий, середній, великий (існують також семи- і п’ятічленні системи).

Форму визначають стосовно форм геометричних фігур (круглий, овальний, трикутний, квадратний та ін.) або щодо форм загальновідомих предметів (грушеподібний, міндальовидний).

Контур може бути виражений порівнянням з контурами ліній (прямий, дугоподібний, звивистий тощо).

Положення визначають відповідно до вертикалі, горизонталі та інших частин тіла, й визначають як горизонтальний, скошений, підведений та ін.

Колір характеризують у загальноприйнятих поняттях. Наприклад, волосся чорне, світло-русяве, руде та ін. Для визначення кольору спектру використовують криміналістичний атлас кольорів.

2. Фотографування та відео-, кінозйомка – об’єктивне відображення елементів і ознак зовнішності людини із застосуванням технічних засобів. Основним є метод упізнавальної (сигнал е тичн ої) фотозйомки (останнім часом і відеозйомки). 

Виконують три погрудні знімки в 1/7 натуральної величини: правий профіль, ан фас, лівий напівпрофіль (виготовляють лише два перші знімки); повний комплект – лівий профіль, знімок спереду в повний зріст. На погрудних знімках особу фіксують без головного убору, окулярів, волосся не повинно затуляти чоло, вуха, тло має бути однорідним світло-сірим.

За такими ж правилами фотографують невпізнаний труп. Погрудні фотознімки: ан фас, правий і лівий профілі та напівпрофілі, а також у повний зріст: вид спереду і зі спини. За необхідності виконується «туалет» трупа, тобто вмивають обличчя, зачісують волосся тощо.

Довільна фото-, відео-, кінозйомка, під час якої також фіксуються ознаки зовнішності, провадиться в перебігу слідчих дій, оперативно-розшукових заходів.

3. М етод суб’єктивного портрета – зображення обличчя, фігури людини, виготовлене відповідно до уявлень очевидця:

1) рисований (мальований) портрет виконує художник, але може і безпосередньо очевидець, якщо вміє;

2) композиційні портрети – виготовлені за допомогою фотознімків, малюнків елементів і ознак зовнішнього вигляду людини.

Розрізняють суб’єктивний фотокомпозиційний портрет (фоторобот); суб’єктивний композиційний мальований портрет.

4. П осмертні маски і зліпки – з невпізнаних трупів.

5. П ластична (скульптурна) або графічна реконструкція обличчя за черепом – отримується скульптурний чи графічний портрет на підставі методу професора М.М. Герасимова, підґрунтям якого є використання статистично встановлених закономірних залежностей між будовою кісток черепа людини, товщиною і формою покривних тканин голови і обличчя.