Поняття криміналістичного документознавства, його видів. Поняття документа. Класифікація документів, види їх підроблення

Криміналістичне документознавство являє собою галузь криміналістичної техніки, в якій досліджуються закономірності природи письма (письмової мови та почерку), способи виготовлення документів, печаток і штампів, а також способи їх підробки, розробляються техніко-криміналістичні засоби, прийоми і методи роботи з документами з метою розкриття, розслідування, запобігання злочинам.

У залежності від того, що є об’єктом дослідження – письмо (письмова мова, почерк) чи матеріал, засоби виготовлення документа, його реквізити, а також в залежності від питань, які при цьому вирішуються, криміналістичне документознавство поділяється на види.

1. Криміналістичне почеркознавство – підгалузь, що вивчає закономірності формування і розвитку почерку та розробляє техніко-криміналістичні засоби, прийоми і методи роботи з документами для встановлення обставин створення документа, його виконавця з метою розкриття, розслідування, запобігання злочинам, установлення істини в справі. Для цієї підгалузі характерна почеркознавча експертиза.

2. Криміналістичне авторознавство – це підгалузь, яка базується на даних лінгвістики, в тому числі фразеології, граматики та інших галузей знань про письмову мову, на системі знань про умови і закономірності мовної поведінки людини та яка містить концептуальні засади встановлення автора тексту з метою розкриття, розслідування, запобігання злочинам, установлення істини в справі. Для цієї підгалузі характерна авторознавча експертиза.

3. Техніко-криміналістичне дослідження документів – підгалузь, що вивчає закономірності виникнення інформації, пов’язаної зі способом виготовлення документів, внесенням у них змін, зникненням записів, використанням певних предметів і матеріалів для їх виготовлення, та розробляє на основі цих закономірностей техніко-криміналістичні засоби, прийоми і методи роботи з документами для встановлення вказаних обставин із метою розкриття, розслідування, попередження злочинів, установлення істини в справі. Для цієї підгалузі характерна техніко-криміналістична (технічна) експертиза документів (ТКЕД – ТЕД).

Завдання криміналістичного документознавства похідні від завдань криміналістики в цілому та криміналістичної техніки, зокрема. Загальне (головне) полягає в сприянні правоохоронним органам в їх діяльності з розкриття, розслідування і запобігання злочинам, установленні істини в кримінальних справах за допомогою сучасних техніко-криміналістичних засобів, прийомів та методів збирання і дослідження доказів, які розробляються цією галуззю. Спеціальні завдання: 1) подальше теоретичне вивчення закономірностей, що складають предмет цієї галузі, механізму скоєння злочинів із застосуванням документів, виникнення інформації про це, закономірностей роботи з документами; 2) удосконалення існуючих і розробка нових техніко-криміналістичних засобів, прийомів та методів збирання, дослідження документів і використання отриманих результатів для встановлення істини в справі.

Одним із основних у цій галузі є поняття документа. У широкому значенні в криміналістиці під документом розуміють будь-які матеріальні об’єкти (носії), в яких тим чи іншим способом зафіксовані відомості про певні факти й обставини, що мають значення для розкриття, розслідування, запобігання злочинам, установлення істини в справі.

Документи класифікуються за різними підставами.

1) за процесуальною природою: документи-речові докази, документи-письмові докази, документи-зразки для порівняльного дослідження.

2) за способом фіксації відомостей: письмові (найбільш поширені; графічні; фото-, кіно-, відео-, фонодокументи; машинні носії кодованої інформації для ЕОМ; спектрограми, осцилограми, отримані в перебігу фізичних досліджень;

3) за характером (джерелом) походження: офіційні; неофіційні (приватні).

4) за юридичною природою: справжні; підроблені.

Розрізняють підроблення двох видів. 1) інтелектуальне – внесення завідомо неправдивих відомостей до справжнього документа; 2) матеріальне – виготовлення повністю підробленого за формою і змістом документа (повне); внесення часткових змін до реквізитів та змісту справжнього документа способами, які залишають матеріальні сліди (часткове).