Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Предмет і завдання криміналістики




Міністерство освіти і науки

України

Донецький національний

Університет

Економіко-правовий

Факультет

 

 

КРИМІНАЛІСТИКА:

ТЕЗИ ЛЕКЦІЙ

   

 

 

Донецьк-2013

 

Упорядник                            О.А. Самойленко, доц.

О.О. Волобуєва, ст. викладач

 

Рецензент: О.В. Одерій, канд. юрид. наук, доц., начальник кафедри криміналістики Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ

 

ПЕРЕДМОВА

 

Теоретичні знання і практичні вміння з криміналістики – нормативної, фундаменталь­ної, професійно-орієнтованої навчальної дисципліни – є складовою частиною професійних знань і вмінь фахівця спеціальності “Правознавство” всіх освітньо–кваліфікаційних рівнів. Криміналістичні знання та вміння найбільшою мірою застосовують співробітники державних органів, які ведуть боротьбу зі злочинністю: внутрішніх справ, податкової міліції, Служби безпеки, митної служби, прокуратури – оперативні уповноважені, дізнавачі, слідчі, експерти-криміналісти, прокурори. Вони також використовуються суддями, адвокатами, а за певних умов нотаріусами, працівниками юридичної служби тощо.

Важливе значення для опанування студентами криміналістичних знань і умінь має навчальна література, адаптована до програми криміналістики, призначеної для підготовки фахівців спеціальності “Правознавство” і діючої на економіко-правовому факультеті Доне- цького національного університету. Наведене зумовило видання тез лекцій.

Конспект лекцій підготований з урахуванням положень Конституції України, норм КК 2001 р., КПК із останніми змінами і доповненнями. Зміст відбиває сучасний стан розвитку науки криміналістики, базується як на усталених її положеннях, так і на результатах новітніх криміналістичних досліджень.

Посібник стане в пригоді під час засвоєння питань теоретичного характеру, вирішення з цією метою тестів, опанування практичних умінь із застосовування криміналістичних засобів, прийомів методів, виконання з цією метою практичних завдань, зосереджених у згадуваних Навчально–методичних матеріалах. Допоможе посібник у виконанні індивідуальних завдань (обов’язкового реферату на денному відділенні, курсових і дипломних робіт), контрольних робіт студентами заочної форми навчання.

РОЗДІЛ І

Вступ до криміналістики (теоретичні засади науки)

Тема 1. Предмет, система, завдання, методи криміналістики

 

План лекції

1. Предмет і завдання криміналістики.

2. Методи криміналістики.

3. Система криміналістики.

4. Зв'язок криміналістики з іншими науками та її значення у професіональній підготовці фахівців для правоохоронних органів.

 

Предмет і завдання криміналістики

Криміналістика виникла і розвивається як наука спрямована на розробку теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо розслідування злочинів. Використання терміну «криміналістика» пов’язується з працею австрійського вченого Ганса Гросса, який у 1898 р. видав книгу «Керівництво для судових слідчих як система криміналістики».

Сучасна криміналістика розглядається як наука, яка має об’єктом вивчення два взаємопов’язаних види людської діяльності:

1) злочинну діяльність (підготовка, вчинення і приховування злочинів);

2) діяльність з виявлення і розслідування злочинів.

Злочинна діяльність вивчається криміналістикою з функціональної точки зору як певна динамічна система дій, які об’єднуються поняттям механізму злочину. Механізм злочину включає в себе особистість злочинця, предмет посягання, місце і обстановку злочину, особистість потерпілого, способи злочину і характерні сліди, що залишаються в навколишньому середовищі. При формуванні механізму злочину проявляються певні закономірності – суттєві, повторювані і відносно стійкі зв’язки і залежності між окремими його елементами.

Діяльність з виявлення і розслідування злочинів вивчається криміналістикою з точки зору використання певних способів (слідчих дій), прийомів та засобів виявлення, фіксації, вилучення і використання слідів злочину як джерел доказів. У цій діяльності також виявляються певні закономірності у формуванні слідчих ситуацій і використання певних способів дій та окремих прийомів збирання доказів.

З урахуванням цього криміналістика може бути визначена як наука, що вивчає закономірності механізму вчинення злочинів, закономірності збирання доказів і на їх основі та використання досягнень різних наукових галузей формує теоретичні положення і практичні рекомендації щодо методів, прийомів і засобів розслідування злочинів.

Завданням криміналістики є формування науково обґрунтованих знань - теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо збирання і дослідження доказів при розслідуванні злочинів. Криміналістика покликана своїми науковими розробками на підставі використання досягнень сучасної науки і техніки зробити діяльність органів дізнання, досудового слідства і суду спроможною вирішити стратегічне завдання кримінального судочинства - швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування Закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жоден невинний не був покараний (ст. 2 КПК України).

Методи криміналістики

Криміналістика, як й інші самостійні науки характеризується не тільки специфічним предметом, але й особливими методами його пізнання, сукупність яких утворює методологічні основи даної науки. Але потрібно враховувати, що в криміналістиці тісно поєднуються, з одного боку, методи наукового пізнання свого предмету, а з іншого - методи практичної діяльності з розслідування злочинів. Обидва види пізнавальної діяльності ґрунтуються на використанні одних і тих же філософських, загальнонаукових та окремонаукових методів.

Філософські методи – це найбільш загальні підходи до процесу пізнання, в основі яких знаходиться діалектичний метод, в межах якого знаходять своє відображення закони: а) про загальний взаємозв’язок явищ природи і суспільства; б) про безперервний розвиток і змінення предметів пізнання; в) про первинність матерії по відношенню до свідомості та її здатність до віддзеркалення; г) про перехід кількісних змін у якісні зміни; д) про єдність і боротьбу протилежностей. Філософський рівень методології проявляється у використанні її категорій: загального, особливого та одиничного; частини і цілого; форми і змісту ті ін. До цього ж рівня відносять і формально-логічні методи пізнання (аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, гіпотеза тощо).

Загальнонаукові методи – це ті, що застосовуються в усіх або більшості наук. До них можуть бути віднесені: спостереження, опис, порівняння, вимірювання, експеримент, моделювання, математичні методи (вимірювання і рахування, геометричного і графічного аналізу тощо).

Окремонаукові методи – це ті, які використовуються в окремих науках, але оскільки криміналістика досліджує найрізноманітніші об’єкти вони використовуються і в криміналістичних дослідженнях. Це методи фізики, хімії, антропології, психології, соціології та ін.

У той же час потрібно розрізняти методи пізнання, які застосовуються криміналістом - науковцем і криміналістом - слідчим. У кожному з названих видів пізнавальної діяльності окрім загальних використовуються і специфічні методи, обумовлені взаємно пов’язаними, але ж все таки різними завданнями. У зв’язку з цим доцільним є розмежування методів криміналістики на: 1) методи наукового (теоретичного) пізнання; 2) методи практичного пізнання при розслідуванні злочинів.

Методи наукового (теоретичного) пізнання – це ті методи, які використовуються для вивчення предмету криміналістики і накопичення знань про нього. До таких методів можуть бути віднесені:

1. вивчення кримінальних справ (вивчення документів);

2. опитування осіб, які були учасниками слідчих дій;

3. вивчення опублікованої слідчої;

4. вивчення статистичних даних та аналітичних матеріалів щодо стану злочинності, виявлення і розкриття злочинів за певний період.

Методи практичного пізнання при розслідуванні злочинів – це ті методи, які використовуються слідчим та органом дізнання (а також прокурором і судом) для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження і використання доказів. Названі методи називають спеціальними методами криміналістики, оскільки вони були сформовані безпосередньо у науці криміналістики (власно криміналістичні методи), або були запозичені з інших наук і пристосовані для вирішення завдань розслідування злочинів. Спеціальні методи криміналістики можна розділити на:

1) методи пізнання, які застосовуються безпосередньо слідчим та органом дізнання: криміналістична діагностика, ідентифікація та встановлення групової належності; криміналістичні версії і прогнозування; методи, які використовуються при застосуванні криміналістичної техніки (фотографування, звуко і відеозапису); методи, які використовуються при збиранні слідів - відображень (трасологія); методи криміналістичного дослідження документів; методи криміналістичного дослідження зброї та боєприпасів; методи використання ознак зовнішності людини та інші;

2) методи пізнання, які застосовуються шляхом залучення спеціаліста або призначення експертизи (використання спеціальних знань): біологічні методи, які використовуються для дослідження об’єктів біологічного походження (крові та інших виділень організму людини або тварин, частинок шкіри, волосся, частинок рослин тощо); антропологічні методи, використання яких є потрібними при встановленні невідомого злочинця (опис зовнішності), встановленні особистості загиблої людини за кістками тощо;  фізичні і хімічні методи, які використовуються при аналізі фізичних і хімічних властивостей матеріалів і речовин (речових доказів); психологічні методи, що використовуються при розробленні тактичних прийомів допиту та інших слідчих дій.

Система криміналістики

Система криміналістики уявляє собою сукупність взаємно пов’язаних теоретичних положень і практичних рекомендацій з розслідування злочинів структурованих на чотири розділи, які при формуванні навчального курсу можуть утворювати змістовні модулі.

1. Загальна теорія криміналістики (загальнотеоретичні положення) – це сукупність теоретичних положень найбільш загального характеру, які є базовими для інших розділів. По-перше, до неї віднесені положення наукознавчого характеру: вчення про предмет та історію розвитку криміналістики; методи і систему криміналістики; її зв’язки з іншими науками та деякі інші знання про криміналістику як науку. По-друге, до загальнотеоретичних віднесені вчення про загальні криміналістичні методи, які використовуються при розслідуванні злочинів: діагностику, ідентифікацію і встановлення групової належності; версії і прогнозування; використання спеціальних знань (спеціальних методів інших наук) та деякі інші.

2. Криміналістична техніка – це сукупність теоретичних положень про механізм утворення окремих видів слідів злочину і розроблюваних на їх основі технічних засобах (інструментах і матеріалах), прийомах їх використання для виявлення, фіксації, вилучення і дослідження доказів. В основі криміналістичної техніки знаходяться знання закономірностей утворення інформації про злочин і використання досягнень природничих і технічних наук у практиці боротьби зі злочинністю. Криміналістична техніка включає в себе такі елементи: криміналістичну фотографію, звуко і відеозапис; трасологію; судову балістику і вибухо-техніку; криміналістичне дослідження документів; криміналістичне ототожнення людини за ознаками зовнішності та деякі інші.

3. Криміналістична тактика є розділом, який включає теоретичні положення і практичні рекомендації щодо визначення і вирішення окремих (тактичних) завдань розслідування на шляху реалізації стратегічного завдання кримінального судочинства, визначеного у ст. 2 КПК України. В основі криміналістичної тактики знаходяться знання закономірностей формування слідчих ситуацій, визначення завдань розслідування і вибору засобів їх вирішення, якими виступають окремі слідчі дії, тактичні прийоми та їх комплекси (комбінації, операції). Криміналістична тактика включає в себе положення щодо підготовки і проведення слідчих дій: огляду; обшуку і виїмки; допиту; пред’явлення для впізнання; відтворення обстановки і обставин події. 

4. Криміналістична методика є особливим розділом (частиною), який уявляє собою сукупність теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо планування та організації розслідуванню окремих видів зло­чинів. У методиці реалізуються положення криміналістичної техніки і тактики з урахуванням особливостей завдань, що вирішуються при розслідуванні різних злочинів. В основі криміналістичної методики знаходяться знання закономірностей механізму вчинення злочинів окремих видів, а також закономірностей їх розслідування, пов'язаних з формуванням слідчих ситуа­цій та їх впливом на проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Криміналістична методика включає в себе методики розслідування злочинів окремих видів (вбивств, зґвалтувань, крадіжок, грабежів, розбоїв, шахрайств та інших).

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2018-11-10; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 176 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Лучшая месть – огромный успех. © Фрэнк Синатра
==> читать все изречения...

3009 - | 2860 -


© 2015-2026 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.01 с.