Мала енциклопедія конституційного права 1 страница

              (словник основних понять і термінів,

                     використаних у посібнику)

Абсентеїзм [від лат. absens (absentis) — відсутній] - ухиляння вибор­ців від участі в голосуванні на виборах, референдумах.

Автономія (грец. αυτονομία — незалежність) - самоврядування пев­ної частини території держави, тобто її право самостійно вирішувати окремі питання організації та здійснення влади в межах повноважень, установлених конституцією держави. Розрізняють державну (політичну або законодавчу) та адміністративну (місцеву) А. Державна Α.- це державоподібне утворення у складі відповідної держави, органи якого ма­ють право видавати закони з питань місцевого значення. Адміністратив­на А. являє собою територіальну одиницю держави, органи якої не ма­ють права видавати закони, але наділяються ширшими правами у галузі управління, ніж органи у звичайних адміністративно-територіальних одиницях. Формою А. в Україні є Автономна Республіка Крим.

Автономна Республіка Крим — невід'ємна складова частина Украї­ни, яка в межах повноважень, визначених Конституцією України, вирі­шує питання, віднесені до її відання. АРК має Конституцію АРК, яку приймає Верховна Рада АРК та затверджує Верховна Рада України не менш як половиною від конституційного складу Верховної Ради Украї­ни. Основними гарантіями АРК є: правова, організаційна, фінансова, майнова, ресурсна самостійність у межах, установлених Конституцією України, яка забезпечує здійснення повноважень АРК; врахування орга­нами державної влади України в ухваленні рішень, що стосуються АРК, передбачених Конституцією України особливостей АРК; державні гарантії статусу і повноважень, права власності АРК; судовий захист статусу і повноважень АРК; можливість зміни Конституції АРК тільки Верховною Радою АРК.

Агітація (передвиборна) (від лат. agitatio - приведення в рух, спону­кання) - одна зі стадій виборчого процесу, в рамках якої поширюється інформація з метою спонукати виборців до участі в голосуванні за чи проти тих чи інших кандидатів. А. починається після реєстрації кандида­тів (на виборах народних депутатів України - за 50 днів до дня виборів) і здійснюється в будь-яких формах та будь-якими засобами, що не супере­чать Конституції та законам України. Фінансування А. здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виборчих фон­дів партій (блоків), кандидатів.

Адміністративний контроль - нагляд місцевих державних адмініс­трацій та відповідних органів виконавчої влади за законністю діяльності органів регіонального та місцевого самоврядування, який здійснюється в межах, визначених законом.

Адміністративно-територіальна одиниця - структурний елемент системи адміністративно-територіального устрою держави. А.-т. о. не мають політичної самостійності і слугують територіальною основою для побудови системи місцевих і регіональних органів державної влади

та здійснення місцевого самоврядування. Конституція України до сис­теми адміністративно-територіального устрою України відносить Ав­тономну Республіку Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Адміністративно-територіальний поділ — поділ державної терито­рії на окремі частини (адміністративно-територіальні та політико-терито-ріальні одиниці), відповідно до якого будується система місцевих органів державної влади та організоване місцеве самоврядування.

Адміністративно-територіальний устрій - система взаємовідносин вищих і центральних органів державної влади з органами публічної вла­ди адміністративно-територіальних одиниць держави. Систему адмініст­ративно-територіального устрою України складають: Автономна Рес­публіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

Адміністрація Президента України (від лат. administratio - керування, управління) - постійно діючий орган, що утворюється Президентом України відповідно до Конституції України для забезпечення здійснення ним своїх повноважень як глави держави. Основними завданнями А. П. У. є організа­ційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та ін­ше забезпечення діяльності Президента України щодо: реалізації його пов­новажень як гаранта державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадя­нина; представлення України в міжнародних відносинах, здійснення керів­ництва її зовнішньополітичною діяльністю, ведення переговорів та укладан­ня міжнародних договорів України, визнання іноземних держав, призначен­ня та звільнення глав дипломатичних представництв України; здійснення ним керівництва у сферах національної безпеки і оборони; визначення стра­тегії економічного розвитку держави; вирішення питань, пов'язаних з утво­ренням, реорганізацією і ліквідацією центральних органів виконавчої влади, забезпечення їх узгодженого функціонування і взаємодії; розв'язання кадро­вих питань, які належать до його повноважень; вирішення питань, пов'язаних з нагородженням державними нагородами, зокрема й відзнаками Президента України, присвоєнням вищих військових та інших вищих спеці­альних звань і класних чинів, прийняттям до громадянства та припиненням громадянства України, наданням притулку в Україні, здійсненням помилу­вання; здійснення ним й інших повноважень, визначених Конституцією України. Склад і правовий статус А. П. У. встановлюються Положенням про Адміністрацію Президента України, яке затверджене Указом Президента України від 19 лютого 1997 р. № 159/97.

Акламація (лат. acclamatio, від acclamo - виголошую) - спосіб ухва­лення рішення представницьким органом без підрахунку голосів, на ос­нові реакції депутатів, що виявляється у вигуках, репліках тощо.

Акт (правовий) (лат. actus, від ago - приводжу в рух) - офіційний письмовий документ органу публічної влади, в якому вміщується правова норма (нормативно-правовий А.) або владний припис, винесений в резуль­таті вирішення конкретної юридичної справи (правозастосовний акт).

Активне виборче право - право громадян брати участь як виборці в національних, регіональних і місцевих виборах та референдумах. Згідно зі ст. 70 Конституції України активне виборче право мають громадяни України, які досягли 18-річного віку на день проведення виборів, рефе­рендумів.

Апатризм [від грец. οίπατριζ (άπατριδοζ) - той, хто не має вітчизни] -стан людини, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Бездіяльність (посадової особи) - певна форма поведінки особи, пов'язана з невиконанням нею дій, які вона повинна була і могла вчини­ти на підставі покладених на неї посадових обов'язків і згідно з чинним законодавством України.

Безпосередня (пряма) демократія - способи і засоби безпосеред­нього здійснення влади народом або його частиною, які відкидають пе-редання владних повноважень будь-яким органам чи особам (народне волевиявлення).

Біженець - особа, яка не є громадянином України і, внаслідок ціл­ком обгрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознака­ми раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, пе­ребуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни, або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (під­данства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійно­го проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань та щодо якої в порядку та за умов, визначених Законом України «Про біженців», прийнято рішення про надання їй статусу біженця.

Біпатризм (від лат. bis - двічі та грец. πατρ'ιζ - батьківщина) - стан людини, яка перебуває одночасно в громадянстві двох та більше держав. Закон України «Про громадянство України» встановлює: якщо громадя­нин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Блок виборчий - угода кількох політичних партій щодо спільного висування кандидата або списку кандидатів на виборах. Закон України «Про вибори народних депутатів України» передбачає, що виборчий блок може бути утворений двома та більше партіями, які були зареєстро­вані в установленому законом порядку не пізніш як за рік до дня виборів на підставі рішень з'їздів кожної з цих партій.

Бойкотування виборів (англ. boycott) - здійснення бойкоту виборів, тобто масова відмова (утримання) виборців від участі у виборах до пред­ставницьких органів публічної влади. Термін Б. походить від прізвища управителя маєтку Ч.-К. Бойкота, до якого 1880 р. вперше в історії ірланд­ські орендарі застосували подібну форму протесту.

Бюджет державний (англ. budget, буквально - сумка) - розпис доходів і видатків держави на певний термін, здебільш на рік. Згідно зі ст. 96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щоріч­но Верховною Радою України на період від 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.

Бюджет місцевий - щорічний план утворення й використання фінан­сових ресурсів, необхідних для забезпечення функцій та повноважень місцевого самоврядування. Б. м. самостійно розробляють, затверджують і виконують відповідні органи місцевого самоврядування. Втручання органів державної влади у процес складання, затвердження і виконання Б. м. не допускається.

Бюджет розвитку - доходи і видатки місцевого бюджету, які утво­рюються і використовуються для реалізації програм соціально-економіч­ного розвитку, зміцнення матеріально-фінансової бази.

Верховенство закону - визнання конституції, закону вищим джере­лом права. Як принцип правової системи В. з. дістало визнання в XVII-XIX ст. з формуванням громадянського суспільства і правової держави. Теоретичне обґрунтування отримало в працях Дж. Локка, Ш. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо.

Верховенство Конституції (юридичне) - пріоритетне становище Конституції в системі національного законодавства України, її вища юридична сила щодо всіх інших правових актів. В. К. закріплене в ч. 2 ст. 8 Конституції України.

Верховенство права - одна із засад конституційного ладу. Принцип В. п. означає пов'язаність законодавчої влади природним правом (держа­ва може видавати лише такі закони, які відповідають приписам природ­ного (надпозитивного) права) та верховенство закону.

Верховна Рада України - єдиний орган законодавчої влади в Україні -парламент України. Конституційний склад В. Р. У.- 450 народних депутатів України, які обираються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки. Основними функціями В. Р. У. є: законодавча, установча та контрольна. Законодавча функція В. Р. У- це найважливіший напрям її діяльності. В системі поділу влади парламент має прерогативу в галузі правотворчості, він приймає зако­ни з питань, що потребують законодавчого регулювання, не втручаючись при цьому до сфери компетенції інших органів, які здійснюють нормотворчу підзаконну діяльність (Президент України, Кабінет Міністрів України, міністерства тощо). Здійснюючи законодавчу функцію, В. Р. У. за допомо­гою закону (за умови відповідності його Конституції України) надає своєму рішенню вищої юридичної сили, пов'язуючи ним виконавчу і судову владу. Установча функція В. Р. У. пов'язана з її участю у формуванні інших орга­нів державної влади і місцевого самоврядування та визначенні правових основ їхньої діяльності. Зокрема, В. Р. У. призначає вибори Президента України та місцеві вибори, дає згоду на призначення Президентом України Прем'єр-міністра України тощо. Контрольна функція В. Р. У. полягає у здійсненні парламентського контролю.

Верховний Головнокомандувач Збройних Сил - виший військовий начальник, який здійснює загальне керівництво Збройними Силами дер­жави як під час війни, так і в мирний час. Згідно з п. 17 ст. 106 Конститу­ції України В. Г. 3. С. України є Президент України.

Верховний Суд України - найвищий судовий орган у системі судів загальної юрисдикції. В. С. У. складається з обраних до нього Верхов­ною Радою України суддів. Для організації роботи з розгляду та перегляду справ, не віднесених до підсудності вищих спеціалізованих судів, у В. С. У. діють судові палати. Із складу суддів В. С. У. Пленумом Верхов­ного Суду України шляхом таємного голосування обираються Голова В. С. У., перший заступник Голови, заступники Голови - голови судових палат, їхні заступники і Секретар Пленуму.

Вето (від лат. veto - забороняю) - акт, що призупиняє або не допус­кає введення в дію рішення яких-небудь органів. Найбільше значення має надане Президентові України право (ст. 94 Конституції України) на­кладати В. на закони, прийняті Верховною Радою України.

Вибори - спосіб формування органу державної влади, органу місце­вого самоврядування або наділення повноваженнями їхньої посадової особи шляхом голосування уповноважених на те осіб і визначення ре­зультатів такого голосування встановленою більшістю голосів цих осіб за умови, коли на здобуття кожного мандата мають право балотуватися два і більше кандидатів. В. в конституційному праві класифікують за різ­ними підставами: 1) залежно від того, які органи обираються, вибори поділяються на парламентські (вибори народних депутатів), президент­ські (вибори Президента України) та місцеві (вибори депутатів місцевих рад, сільських, селищних, міських голів); 2) залежно від того, обирається виборний орган повністю або частково, розрізняють загальні та часткові (тобто замість депутатів, які вибули, коли обирається лише частина коле­гіального виборного органу влади) В.; 3) залежно від підстав проведення В. можуть бути черговими, позачерговими (достроковими), проміжними або повторними; 4) залежно від територіальних меж проведення В. поді­ляють на загальнонаціональні та місцеві (локальні); 5) залежно від спо­собу волевиявлення виборців розрізняють прямі та непрямі В. Крім того, інколи вибори поділяють на однопартійні, багатопартійні чи безпартійні; альтернативні та безальтернативні; основні та додаткові тощо.

Виборча (грошова) застава - грошова сума, яку зобов'язані внести на спеціальний рахунок політичні партії (блоки) або окремі кандидати під час реєстрації. Закон України «Про вибори народних депутатів України» (ст. 44), наприклад, передбачає, що партія (блок) вносить В. з. в розмірі 2500 мінімальних розмірів заробітної плати.

Виборча дільниця - частина території виборчого округу, утворена для підготування і проведення голосування та підрахунку голосів вибор­ців. В. д. утворюються, за винятком окремих випадків, територіальними виборчими комісіями.

Виборча квота (виборчий метр, виборча частка) - найменше число голосів, необхідне для обрання одного кандидата у пропорційній або змішаній виборчій системі. Наприклад, для встановлення результатів виборів народних депутатів України виборча квота обчислюється за фор­мулою: В. к. = X: 450, де В. к.- виборча квота, X - сумарна кількість го­лосів виборців, поданих за кандидатів у депутати, включених до виборчих списків партій (блоків), що отримали три та більше відсотків голосів ви­борців.

Виборча система - 1. Система суспільних відносин, які складаються з виборами органів публічної влади та визначають порядок їх формуван­ня. Ці відносини регулюються конституційно-правовими нормами, які сукупно утворюють конституційно-правовий інститут виборчого права. 2. Певний спосіб розподілу депутатських мандатів між кандидатами за­лежно від результатів голосування виборців або інших уповноважених осіб. При цьому виділяють три основні види виборчих систем, які різ­няться порядком установлення результатів голосування - мажоритарна, пропорційна та змішана. Мажоритарна В. с. базується на принципі: обраним вважається кандидат, який отримав установлену більшість го­лосів виборців у виборчому округу, в якому він балотувався, або в ціло­му по країні (у разі президентських виборів) - в Україні застосовується на президентських і на виборах депутатів сільських, селищних рад та сільських селищних, міських голів. Пропорційна В. с. передбачає такий порядок визначення результатів голосування, за якого розподіл мандатів між партіями, що виставили своїх кандидатів до представницького орга­ну, здійснюється відповідно до кількості отриманих ними голосів - в Україні з 1 жовтня 2005 р. буде застосована на парламентських виборах, виборах депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, облас­них, районних, міських, районних у місті рад. Змішана В. с. заснована на поєднанні елементів мажоритарної та пропорційної систем: частина де­путатів обирається за однією системою, частина - за іншою - в Україні застосовується на парламентських виборах (до 1 жовтня 2005 p.).

Виборче право - 1. Головний конституційно-правовий інститут, якого складають норми, що регулюють суспільні відносини, пов'язані з форму­ванням представницьких та інших виборних органів публічної влади (об'єктивне В. п.). 2. Закріплене Конституцією України і гарантоване дер­жавою право громадянина України вільно обирати та бути обраним до виборних органів публічної влади (суб'єктивне В. п.). При цьому виділя­ють активне (право обирати) В. п. і пасивне (право бути обраним) В. п.

Виборчий бюлетень - виборчий документ затвердженої форми для таємного голосування. В. б. видається виборцеві дільничною виборчою комісією на підставі списку виборців і за умови пред'явлення виборцем відповідного документа.

Виборчий округ - територіальна або інша виборча одиниця, в межах якої об'єднуються виборці для обрання депутатів.

Виборчий процес - здійснення громадянами, політичними партіями, виборчими комісіями, іншими суб'єктами виборчого процесу виборчих процедур, передбачених виборчим законодавством України. В. п. здійс­нюється у кілька стадій: складання списків виборців; утворення вибор­чих округів; утворення виборчих дільниць; утворення виборчих комісій; висування та реєстрація кандидатів; проведення передвиборної агітації; голосування; підрахунок голосів виборців і встановлення підсумків голо­сування; встановлення результатів виборів.

Виборчі комісії- спеціальні колегіальні виборчі органи, що утво­рюються у порядку, визначеному законом, для підготування і проведення виборів до органів публічної влади. В Україні утворюються такі виборчі комісії: Центральна В. к., окружні В. к., територіальні В. к., дільничні В. к.

Виконавча влада - гілка державної влади, здійснення якої згідно з теорією поділу влади покладається на систему органів В. в. - сукупність органів державної влади, наділених компетенцією в галузі державного управління та матеріальними, фінансовими, кадровими, інформаційними та іншими ресурсами, необхідними для її реалізації в організаційних і правових формах та із застосуванням методів діяльності, що передбачені Конституцією України для виконавчої гілки влади.

Вища рада юстиції - колегіальний, незалежний орган, відповідаль­ний за формування високопрофесійного суддівського корпусу, здатного кваліфіковано, сумлінно та неупереджено здійснювати правосуддя на професійній основі, а також за прийняття рішень стосовно порушень суд­дями і прокурорами вимог щодо несумісності та в межах своєї компетен­ції про їхню дисциплінарну відповідальність.

Відповідальність у конституційному праві - відповідальність суб'єк­тів конституційного права, передусім органів публічної влади, їхніх по­садових осіб, за порушення конституційно-правових норм. Формами такої відповідальності можуть бути: накладання вето на правовий акт, скасування правового акта, дострокове припинення повноважень, усу­нення з поста, визнання виборів недійсними тощо.

Відставка - дострокове припинення повноважень органу публічної влади, його посадової особи за власним бажанням (наприклад, В. Прези­дента України) або внаслідок обставин, передбачених законом (напри­клад, В. Кабінету Міністрів України з ініціативи Президента України, внаслідок прийняття Верховною Радою України резолюції недовіри Ка­бінету Міністрів України).

Вільний мандат - форма взаємозв'язків депутата парламенту, іншо­го представницького органу зі своїми виборцями, яка характеризується тим, що депутат вважається представником усього народу (територіальної громади), ніхто не може відкликати його або давати обов'язкові накази. Беручи участь у здійсненні функцій парламенту (представницького орга­ну місцевого самоврядування), він пов'язаний лише нормами Конститу­ції, відповідальністю перед Богом та своєю совістю, яка повинна підка­зувати йому, яке рішення приймати щодо тих чи інших проблем, які об­говорюються в парламенті чи іншому представницькому органі. Вперше принцип В. м. був сформульований англійським вченим і законодавцем Едмундом Бруком у 1774 р., і його основні положення зводяться до такого: 1) мандат є загальним (тобто, хоча депутати й можуть обиратися на ви­борчих округах, вони представляють усю націю); 2) мандат - не імпера­тивний, а факультативний (його здійснення вільне від примусу, депутат не зобов'язаний робити щось конкретне, зокрема брати участь у парла­ментських засіданнях, не зобов'язаний враховувати думку своїх вибор­ців); 3) мандат не підлягає відкликанню; 4) мандат у його здійсненні не потребує схвалення дій мандатарія (презумпція відповідності волі депу­татів волі народу не підлягає запереченню). Конституція України, регу­люючи питання статусу народних депутатів України, базується на прин­ципі вільного депутатського мандата (хоча прямо про це в тексті Консти­туції України і не говориться). Такий висновок обґрунтований тим, що Конституція України не передбачає обов'язковості для депутатів наказів виборців і можливості відкликання депутата виборцями.

Властивості (юридичні) Конституції України - її специфічні риси як Основного Закону, що відрізняють Конституцію України від інших нормативно-правових актів, характеризують її сутність і зміст. До В. ю. К. У. відносять: юридичне верховенство, стабільність, пряму дію норм, особли­вий механізм правового захисту.

Воєнний стан - особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, не­обхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Вотум (лат. votum - бажання, воля) - рішення, ухвалене більшістю го­лосів виборців або членів представницької установи. Наприклад, В. вибор­чий - результати виборів президента, парламенту тощо. У парламентській практиці В.- вираження довіри (недовіри) уряду, посадовій особі тощо. Конституція України (ст. 87) передбачає право Верховної Ради України приймати резолюцію недовіри Кабінету Міністрів України.

Гарантії місцевого самоврядування - сукупність способів і засобів, що забезпечують повну та ефективну реалізацію територіальними грома­дами, їхніми органами та посадовими особами права на місцеве самовря­дування.

Генеральний прокурор України - очолює прокуратуру України. Призначається на посаду за згодою Верховної Ради України та звільняєть­ся з посади Президентом України. Верховна Рада України може висловити недовіру Г. п. У., що має наслідком його відставку з посади. Строк повно­важень - п'ять років. Г. п. У.: 1) спрямовує роботу органів прокуратури і здійснює контроль за їхньою діяльністю; 2) призначає першого заступни­ка, заступників Г. п. У., керівників структурних підрозділів, головного бу­хгалтера, інших працівників Г. п. У.; 3) затверджує структуру і штатну чисельність підпорядкованих органів прокуратури, розподіляє кошти на їх утримання; 4) призначає за погодженням із Верховною Радою Автономної Республіки Крим прокурора Автономної Республіки Крим; 5) призначає заступників прокурора Автономної Республіки Крим, прокурорів облас­тей, міст Києва і Севастополя, їхніх заступників, міських, районних, між­районних, а також прирівняних до них інших прокурорів; 6) відповідно до законодавства визначає порядок прийняття, переміщення та звільнення прокурорів, слідчих прокуратури та інших спеціалістів, за винятком осіб, призначення яких передбачено Законом України «Про прокуратуру»;

7)відповідно до законів України видає обов'язкові для всіх органів проку­ратури накази, розпорядження, затверджує положення та інструкції;8)присвоює класні чини згідно. Вносить подання Президенту України про присвоєння класних чинів державного радника юстиції 1,2 і 3-го класів.

Глава держави - особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внут­рішньо- та зовнішньополітичних відносинах. Юридичними формами Г. д. є: 1) монарх; 2) президент; 3) колегіальна президентура - обраний парла­ментом на визначений термін колегіальний орган, який здійснює функції глави держави (наприклад, Державна рада на Кубі, два капітан-регента в Сан-Маріно, Федеральна рада у Швейцарії); 4) глава уряду, на якого по­кладається здійснення функцій глави держави (наприклад, землі ФРН); 5) одноосібний або колегіальний узурпатор - особа чи колегіальний ор­ган, які здійснюють владу без правових підстав, не маючи при цьому ні «царського» походження, ні мандата виборщиків. В Україні главою дер­жави є Президент України, який обирається громадянами України на ос­нові загального, рівного і прямого виборчого права способом таємного голосування строком на п'ять років.

Голова Верховної Ради України - вища посадова особа Верховної Ради України. Обирається Верховною Радою України зі свого складу таємним голосуванням. У будь-який час Г. В. Р. У. може бути відклика­ний Верховною Радою України на його прохання, а також через незадо­вільну його роботу на цій посаді або інші обставини, що унеможлив­люють виконання ним своїх обов'язків. Г. В. Р. У. відповідно до ст. 88 Конституції України та Регламенту Верховної Ради: веде засідання Вер­ховної Ради України; організовує підготовку питань до розгляду на засі­даннях Верховної Ради України; підписує акти, прийняті Верховною Ра­дою України; представляє Верховну Раду України в зносинах з іншими органами державної влади України та органами влади інших держав; ор­ганізовує роботу Апарату Верховної Ради України; вживає заходів до охорони та захисту честі й гідності Верховної Ради, її органів та депута­тів; видає розпорядження про опублікування актів Верховної Ради, що не потребують наступного підписання Президентом України; забезпечує внутрішню і зовнішню безпеку Верховної Ради; розпоряджається вико­ристанням приміщень, споруд, обладнання, а також територій, що пере­бувають у віданні Верховної Ради; затверджує положення про докумен-тооборот у Верховній Раді; забезпечує розроблення проекту кошторису витрат Верховної Ради; розпоряджається коштами, виділеними Верхов­ній Раді згідно з затвердженим бюджетом і кошторисом витрат Верхов­ної Ради тощо.

Голосування - найбільш демократична процедура ухвалення колек­тивних рішень. Г. є необхідним атрибутом: 1) законодавчого процесу; 2) виборчого процесу і референдуму. 1) Г. завершується кожне читання під час обговорення законопроекту на пленарних засіданнях Верховної Ради України, приймаються закони та інші рішення Верховної Ради України. У Верховній Раді України застосовуються три види голосуван­ня: відкрите нефіксоване, відкрите фіксоване й таємне, шляхом подання бюлетенів. 2) В Україні Г. на всіх виборах публічної влади і референду­мах є таємним, що передбачає заборону будь-якого контролю за волеви­явленням виборців. Г. також є особистим - виборець не має права пере­давати свій виборчий бюлетень іншим особам. Забороняється отримання незаповненого виборчого бюлетеня від інших осіб, заохочення або зму­шування виборців до передання бюлетеня іншим особам підкупом, по­грозами або іншим способом.

Громадянство України - стійкий, необмежений у просторі право­вий зв'язок між фізичною особою та Україною, що знаходить свій вияв у їхніх взаємних правах та обов'язках.

Громадська організація - об'єднання громадян для задоволення й захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, націо­нально-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Громадянське суспільство - необхідний і раціональний спосіб соці­ального життя, заснований на розумі, свободі, праві та демократії; суспільний устрій, за якого людині гарантується вільний вибір форм її економічного та політичного буття, гарантуються права людини і забез­печується ідеологічна багатоманітність.

Громадянські (особові) права і свободи людини - сукупність при­родних і невідчужуваних основоположних прав і свобод, що належать людині від народження і не залежать від її належності до громадянства певної держави. Становлять основу правового статусу людини.