Лекции.Орг


Поиск:




Система місцевого самоврядування




Поняття та елементи системи місцевого самоврядування; роль територіальної громади в системі місцевого самоврядування; ор­гани місцевого самоврядування: поняття і види; служба в органах місцевого самоврядування; органи самоорганізації населення.

Конституція України передбачає, що право територіальної гро­мади на місцеве самоврядування здійснюється громадою як безпо­середньо через різноманітні форми прямої демократії (місцевий референдум, місцеві вибори, загальні збори тощо), так і через діяльність виборних та інших органів місцевого самоврядування, тобто шляхом представницької демократії. Цим забезпечується поєднання прямої та представницької демократії.

Інститути місцевої демократії (пряма та представницька демократія) забезпечують тісний зв'язок населення, територіальної громади в цілому з органами і посадовими особами місцевого са­моврядування та гарантують вирішення всіх питань місцевого зна­чення в інтересах територіальної громади.

Сукупність різних організаційних форм та інститутів місцевої демократії, через які здійснюються функції та повноваження міс­цевого самоврядування, утворює систему місцевого самовряду­вання.

Водночас слід зазначити, що в юридичній літературі поняття «система місцевого самоврядування» розглядається у двох зна­ченнях - як «система місцевого самоврядування взагалі» і як «система місцевого самоврядування конкретного села, селища, міста»1.

Такий підхід застосовується з метою розмежування системи місцевого самоврядування в її широкому значенні - як сукупності всіх організаційно-правових форм та інститутів, через які здійсню­ється в Україні місцеве самоврядування,- та системи місцевого самоврядування в її вузькому значенні - певного організаційно-правового механізму здійснення місцевого самоврядування в ме­жах окремої адміністративно-територіальної одиниці - села, сели­ща, міста. При цьому слід мати на увазі, що на відміну від органів державної влади, які становлять єдину загальнодержавну систему, місцеве самоврядування не має і в принципі не може мати якоїсь єдиної в масштабі всієї країни системи. Це суперечить принципу організаційної автономності органів місцевого самоврядування і не відповідає їхній природі як органів конкретної територіальної громади. Система місцевого самоврядування, що склалася в межах окремого села, селища, міста, є повністю незалежною від аналогіч­ної системи в будь-якому іншому населеному пункті. Через це різні територіальні громади та їхні органи не характеризуються спільними системотвірними ознаками і не можуть становити єди­ної системи.

1Див.: Основи муніципального права України.- К.: Знання, 2000.- С. 33.

Отже, термін «система місцевого самоврядування» доцільно вживати для позначення організаціино-правового механізму здійс­нення місцевого самоврядування в межах окремої самоврядної адміністративно-територіальної одиниці - села, селища, міста,- територіальні громади яких виступають самостійними суб'єк­тами місцевого самоврядування.

Організація та функціонування системи місцевого самовряду­вання регламентується правовими нормами, які сукупно станов­лять організаційну (організаційно-правову) основу місцевого само­врядування.

 Згідно з Законом України «Про місцеве самоврядування в Укра­їні» (ст. 6) система місцевого самоврядування охоплює (схема 33):

    Схема 33. Система місцевого самоврядування

 

- територіальну громаду;

- сільську, селищну, міську раду;

- сільського, селищного, міського голову;

- виконавчі органи сільської, селищної, міської ради;

- районні та обласні ради, що представляють спільні інтереси
територіальних громад сіл, селищ, міст;

- органи самоорганізації населення.

Крім того, в містах із районним поділом за рішенням територі­альної громади міста або міської ради відповідно до цього Закону можуть утворюватися районні в місті ради. Районні в містах ради утворюють свої виконавчі органи та обирають голову ради, який одночасно є і головою її виконавчого комітету.

Зрозуміло, що подібне нормативне визначення структури сис­теми місцевого самоврядування має узагальнювальнии характер - у різних населених пунктах набір елементів системи може бути різним. Так, одні елементи (територіальна громада; сільська, селищна, міська рада; сільський, селищний, міський голова; вико­навчі органи сільської, селищної, міської ради) мають обов'язко­вий для всіх систем місцевого самоврядування характер, інші (ра­йонні в місті ради та їхні виконавчі органи; органи самоорганізації населення) притаманні лише окремим із них.

Що стосується районних та обласних рад, то віднесення їх до системи місцевого самоврядування обумовлене, на наш погляд, такими факторами:

по-перше, участь у формуванні цих органів приймають усі те­риторіальні громади району, області;

по-друге, діяльність районної, обласної ради поширюється на територію всіх населених пунктів району, області;

по-третє, районна, обласна рада беруть участь у здійсненні функцій та повноважень місцевого самоврядування у спільних ін­тересах усіх територіальних громад району, області.

                                   * * *

Головним елементом системи місцевого самоврядування ви­ступає територіальна громада, яка безпосередньо здійснює міс­цеве самоврядування за допомогою різних форм прямої демокра­тії. Нормативне визначення територіальної громади дається у ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» - це жи­телі, об'єднані постійним проживанням у межах села, селища, міс­та, що є самостійними адміністративно-територіальними одини­цями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Пріоритет територіальної громади в системі місцевого само­врядування прямо закріплено у ст. 143 Конституції України, згідно з якою громада вирішує питання місцевого значення безпосеред­ньо або через утворені нею органи місцевого самоврядування. Відповідно до цих конституційних положень Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст. 6) характеризує територіаль­ну громаду як первинний суб'єкт місцевого самоврядування, основ­ний носій його функцій і повноважень.

Утім, слід зазначити, що конституційний статус територіаль­ної громади ще не отримав належної законодавчої деталізації, не визначено порядку створення, реорганізації та ліквідації терито­ріальних громад, їхнього статусу юридичної особи тощо. Навіть більше, повноваження місцевого самоврядування в чинному за­конодавстві визначаються, як і за радянської системи, через ком­петенцію відповідних органів місцевого самоврядування. Це стримує розвиток місцевої демократії, стоїть на заваді станов­ленню дієздатних і самодостатніх територіальних громад. Пере­важна більшість територіальних громад не має демографічної, територіальної, матеріальної та фінансової основи для утримання комунальних та інших служб, необхідних для надання соціальних послуг населенню.

Усе це свідчить про те, що значною мірою територіальні гро­мади в Україні сьогодні існують лише на папері, вони ще не стали спільностями людей, об'єднаних не лише спільним проживанням, а й спільними інтересами та спільною участю у вирішенні питань місцевого значення, спільною відповідальністю за розвиток села, селища, міста, а в суспільній свідомості місцеве самоврядування ще ототожнюється з місцевими органами влади та їхніми посадо­вими особами.

Право територіальної громади на місцеве самоврядування за­
безпечується правом кожного громадянина України брати участь
у місцевому самоврядуванні.
Згідно зі ст. З Закону України «Про
місцеве самоврядування в Україні» громадяни України реалізують
своє право на участь у місцевому самоврядуванні за ознакою на­
лежності до відповідних територіальних громад. При цьому будь-
які обмеження цього права залежно від їх раси, кольору шкіри, по­
літичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соці­
ального походження, майнового стану, терміну проживання на
відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороня­
ються.                                                         

Основними формами участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування є:

- місцевий референдум;

- вибори депутатів відповідної місцевої ради та передбачених
законом посадових осіб місцевого самоврядування (місцеві ви­бори);

- загальні збори (конференції) громадян за місцем проживання;

- колективні та індивідуальні звернення (петиції) до органів і
посадових осіб міського самоврядування;

- громадські слухання;

- місцеві ініціативи;

- участь у роботі органів місцевого самоврядування та робота
на виборних посадах міського самоврядування;

- інші, не заборонені законом, форми.

Правову основу місцевого референдуму, місцевих виборів, ін­ших форм безпосередньої участі громадян у здійсненні місцевого самоврядування становлять Конституція України, закони України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про всеукраїнський та місцеві референдуми» від 3 липня 1991 р., «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» (до 1 жовтня 2005 р. діє Закон України «Про вибори депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» від 14 січня 1998 р.), Положення про загальні збори громадян за місцем проживання, затверджене постановою Верховної Ради України від 17 грудня 1993 р., статути терито­ріальних громад, рішення відповідних місцевих рад.

                                     * * *

Пряма демократія як форма здійснення територіальною грома­дою місцевого самоврядування має виключно важливе значення для забезпечення пріоритетного положення територіальної грома­ди в системі місцевого самоврядування. Проте на практиці пере­важна більшість питань місцевого значення, віднесених до сфери компетенції місцевого самоврядування, вирішуються обраними громадою та іншими органами місцевого самоврядування, тобто шляхом представницької демократії.

Розкриваючи зміст поняття «орган місцевого самоврядування», доцільно виходити з положень Конституції України (статті 5, 19, 38 тощо), згідно з якими органи місцевого самоврядування є само­стійним видом органів публічної влади - вони не входять до сис­теми органів державної влади. Такий підхід дозволяє виділити ознаки, що, по-перше, притаманні будь-яким органам публічної влади, зокрема й органам місцевого самоврядування, по-друге, специфічні ознаки органів місцевого самоврядування як самостій­ного виду органів публічної влади.

При цьому специфічними рисами органу місцевого самовряду­вання є такі:

1)орган місцевого самоврядування не входить до системи ор­ганів державної влади, він виступає самостійним (організаційно
відокремленим) елементом системи місцевого самоврядування.
Органи місцевого самоврядування не утворюють також і власної
системи органів, що суперечило б принципу автономності місце­вого самоврядування - органи місцевого самоврядування різного
територіального рівня в принципі не можуть бути підпорядковані
по вертикалі;

2)орган місцевого самоврядування утворюється з метою вико­нання завдань і функцій місцевого самоврядування (як самостійної форми публічної влади). Зазначене не виключає участі органів міс­цевого самоврядування в реалізації завдань і функцій держави (ви­конанням делегованих повноважень);

3)орган місцевого самоврядування становлять фізичні особи,
які наділяються згідно з законом спеціальним статусом - депутата
місцевої ради або службовця місцевого самоврядування. Закони
України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських
голів» і «Про службу в органах місцевого самоврядування» передбачають, що депутатами місцевих рад і службовцями органів міс­цевого самоврядування можуть бути лише громадяни України;

4) владними повноваженнями орган місцевого самоврядуван­ня наділяється з метою вирішення питань місцевого значення
(самоврядні повноваження). При цьому свої владні самоврядні
повноваження орган місцевого самоврядування здійснює в інте­ресах територіальної громади (територіальних громад) та від її (їх) імені;

5) фінансування діяльності органу місцевого самоврядування
здійснюється з бюджету місцевого самоврядування, з районного,
обласного бюджету.

З урахуванням цих ознак орган місцевого самоврядування мож­на визначити як організаційно самостійний елемент системи міс­цевого самоврядування, що утримується за рахунок коштів бюд­жетів місцевого самоврядування, районних, обласних бюджетів і являє собою колектив громадян України - депутатів місцевої ради або службовців органів місцевого самоврядування,- заснований у встановленому законом порядку для виконання завдань і функцій місцевого самоврядування, наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, які реалізуються у визначених законом правових та організаційних формах в інтересах відповідної тери­торіальної громади (територіальних громад).

Види органів місцевого самоврядування визначено Конституцією України (ст. 140) та Законом України «Про місцеве самоврядуван­ня в Україні» (статті 5, 10, 11). До них, зокрема, належать:

1. Представницькі органи місцевого самоврядування - ви­борні органи (ради), які складаються з депутатів і відповідно до закону наділяються правом представляти інтереси територіальної громади і приймати від її імені рішення. Наявність представниць­кого органу, що обирається членами територіальної громади,- не­обхідна ознака місцевого самоврядування.

Місце представницького органу в системі місцевого само­врядування досить чітко окреслено в Європейській хартії місце­вого самоврядування, яка віддає їм пріоритет з-поміж інших органів місцевого самоврядування: місцеве самоврядування здійс­нюється радами або зборами, члени яких вільно обираються таєм­ним голосуванням на основі прямого, рівного, загального вибор­чого права і які можуть мати підзвітні їм виконавчі органи (ст. 3).

Це положення Хартії дістало логічний розвиток у Законі України «Про місцеве самоврядування в Україні», який закріплює пріоритетне значення представницьких органів серед інших органів місцевого самоврядування встановленням їхньої виняткової компетенції (ст. 26).

Представницькими органами згідно з Конституцією та Законом

України «Про місцеве самоврядування в Україні» є сільські, селищ­ні, міські ради - вони представляють сільські, селищні, міські гро­мади та здійснюють від їхнього імені та в їхніх інтересах функції й повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією та законами України (схема 34).

          Схема 34. Сільська, селищна, міська рада

 

Загальний склад сільської, селищної, міської ради визначаєть­ся відповідною радою самостійно в межах, визначених Законом України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських го­лів» (ст. 16). При цьому Закон передбачає, що він має становити в адміністративно-територіальних одиницях з чисельністю ви­борців:

до 3 тис- від 16 до 26 депутатів;

до 5 тис- від 20 до 30 депутатів;

до 20 тис- від 30 до 36 депутатів;

до 50 тис- від 30 до 46 депутатів;

до 100 тис- від 36 до 50 депутатів;

до 250 тис- від 40 до 60 депутатів;

до 500 тис- від 50 до 76 депутатів;

до 1 млн - від 60 до 90 депутатів;

до 2 млн - від 76 до 120 депутатів;

понад 2 млн - від 76 до 150 депутатів.

Депутати сільських, селищних, міських рад обираються гро­мадянами України, які належать до відповідних територіальних громад.

При цьому вибори депутатів сільських, селищних рад проводять­ся за мажоритарною системою відносної більшості в одномандат­них виборчих округах, на які поділяється вся територія відповід­ного села (кількох сіл, жителі яких добровільно об'єднались у сільську громаду), селища (ст. 2 Закону України «Про вибори де­путатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).

Вибори депутатів міських рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками кандида­тів у депутати (далі - виборчі списки) від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатома­ндатному окрузі, межі якого збігаються з межами території відпо­відної міської громади.

Сільська, селищна, міська рада проводить свою роботу се­сійно.

Сесія ради складається з пленарних засідань ради, а також засі­дань постійних комісій ради. Сесії ради скликаються: сільської, селищної, міської- відповідно сільським, селищним, міським го­ловою, а районної у місті - головою ради в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал.

Сесія сільської, селищної, міської, районної у місті ради повинна бути також скликана на пропозицію не менш як однієї тре­тини депутатів від загального складу відповідної ради, виконав­чого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради.

Перша сесія новообраної сільської, селищної, міської, районної у місті ради скликається відповідною територіальною виборчою комісією не пізніш як через місяць після обрання ради у правочинному складі. Її відкриває й веде голова цієї виборчої комісії. Він інформує раду про підсумки виборів депутатів та сільського, селищного, міського голови і визнання їхніх повноважень.

Сесія ради є правочинною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається відкритим (зокрема поіменним) або таємним голосуванням.

Для вивчення, попереднього розгляду і підготування питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету рада створює постійні комі­сії. Постійні комісії обираються радою з депутатів ради на строк її повноважень у складі голови і членів комісії.

Районна в місті рада є представницьким органом внутріш-ньоміської (районної у місті) громади, яка згідно з Конституцією України не виступає самостійним суб'єктом місцевого самовря­дування. Районна у місті рада не має самостійного конституцій­ного статусу і створюється за рішенням міської ради відповідно до положень п. 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Таку характеристику статусу районної у місті ради було підтверджено у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 2000 р. № 1-рп/2000 (справа про місцеве самоврядування).

Вибори депутатів районних у містах рад проводяться за пропор­ційною системою: депутати обираються за виборчими списками від організацій політичних партій виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідного району у місті (ст. 2 Зако­ну України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).

2. Обласні та районні ради мають іншу, ніж сільські, селищ­ні, міські ради природу. Вони не виступають представницькими органами обласних і районних громад, оскільки Конституція України не передбачає існування таких громад і не розглядає на­селення області, району як суб'єктів місцевого самоврядування, відповідно, обласні, районні ради конституйовані як органи міс­цевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією та законами України, а також повно­важень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Депутати районних, обласних рад обираються громадянами України, які належать до відповідних територіальних громад у межах району, області.

При цьому вибори депутатів районних рад проводяться за про­порційною системою: депутати обираються за виборчими списками від організацій політичних партій, виборчих блоків організацій політичних партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збігаються з межами відповідного району.

Вибори депутатів обласних рад проводяться за пропорційною системою: депутати обираються за виборчими списками від орга­нізацій політичних партій, виборчих блоків організацій політич­них партій у багатомандатному виборчому окрузі, межі якого збі­гаються з межами відповідної області (ст. 2 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів»).

Обласна, районна рада не утворює власних виконавчих органів, а відповідні повноваження делегуються нею обласній, районній державній адміністрації.

Організаційне, правове, інформаційне, аналітичне, матеріаль­но-технічне забезпечення діяльності ради, її органів, депутатів здійснює виконавчий апарат ради, який утворюється відповідною радою. Він сприяє здійсненню відповідною радою взаємодії та зв'язків з територіальними громадами, місцевими органами вико­навчої влади, органами та посадовими особами місцевого само­врядування. Виконавчий апарат районної, обласної ради за поса­дою очолює голова відповідної ради.

4. Виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їхні виконавчі ко­мітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів вико­навчої влади - також підконтрольними відповідним органам вико­навчої влади.

Виконавчий комітет сільської, селищної, міської ради утво­рюється відповідною радою на строк її повноважень у складі від­повідно сільського, селищного, міського голови, районної в місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільсько­го, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комі­тету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб. До складу виконавчого комітету сільсь­кої, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.

Очолює виконавчий комітет відповідно сільський, селищний, міський голова, а районної в місті ради - голова відповідної ради.

Відділи, управління та інші виконавчі органи сільської,

селищної, міської, районної в місті ради створюються радою в ме­жах затверджених нею структури і штатів для здійснення повно­важень, що належать до відання виконавчих органів сільських, се­лищних, міських рад. Відділи, управління та інші виконавчі органи ради є підзвітними і підконтрольними раді, яка їх утворила, підпо­рядкованими її виконавчому комітетові, сільському, селищному, міському голові, голові районної у місті ради. Керівники відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради призначаються на по­саду і звільняються з посади сільським, селищним, міським голо­вою, головою районної в місті ради одноособово, а у випадках, передбачених законом,- за погодженням із відповідними органами виконавчої влади.

Особливе місце в системі місцевого самоврядування займає сільський, селищний, міський голова, який є головною посадо­вою особою територіальної громади відповідно села (добровіль­ного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста. Голова здійснює три основні функції:

1) представляє територіальну громаду у відношеннях з інши­ми територіальними громадами, органами державної влади, під­приємствами, установами та організаціями; 2) головує на пленар­них засіданнях відповідної ради; 3) очолює виконавчий комітет відповідної ради.

Конституційна модель місцевого самоврядування в Україні ха­рактеризується певним дуалізмом (сільський селищний, міський голова- рада), що передбачає обрання сільського, селищного, міського голови незалежним від ради шляхом, він обирається від­повідною територіальною громадою на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на чотири роки і здійснює свої повноваження на постійній основі. Водночас у рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 2000 року № 1-рп/2000 (справа про місцеве самоврядування) за­значається, що функції сільського, селищного, міського голови визначають його «передусім як посадову особу виконавчого орга­ну ради та самої ради, їй підзвітну та перед нею відповідальну як за роботу виконавчого органу ради, так і за організацію роботи самої ради». При цьому статус сільського, селищного, міського голови не врівноважений зі статусом сільської, селищної, міської ради - він відповідає перед радою за наслідки роботи виконавчого органу та за власну діяльність аж до припинення наданих йому повноважень за рішенням відповідної ради за наявністю підстав, передбачених законом.

Сільський, селищний, міський голова обирається безпосеред­ньо громадянами України, які належать до відповідних територіа­льних громад за мажоритарною виборчою системою відносної більшості по єдиному одномандатному виборчому округу, межі якого збігаються з межами відповідної територіальної громади (ст. 2 Закону України «Про вибори депутатів Верховної Ради Автоном­ної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, місь­ких голів»).

Повноваження сільського, селищного, міського голови почи­наються від моменту оголошення відповідною сільською, селищ­ною, міською виборчою комісією на пленарному засіданні ради рішення про його обрання і закінчуються в момент вступу на цю посаду іншої обраної відповідно до закону особи.

Закон передбачає можливість дострокового припинення його повноважень у разі:

1) звернення з особистою заявою до відповідної ради про
складення ним повноважень голови;

2) припинення його громадянства;

3) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо нього;

4) порушення ним вимог щодо обмеження сумісності його діяль­ності з іншою роботою (діяльністю), встановлених цим Законом;

5) визнання його судом недієздатним, безвісно відсутнім або
оголошення таким, що помер;

6) його смерті.

Крім того, якщо голова порушує Конституцію або закони України, права і свободи громадян, не забезпечує здійснення нада­них йому повноважень або в інших випадках, його повноваження можуть бути припинені достроково за рішенням місцевого рефе­рендуму або за рішенням відповідної ради, прийнятим шляхом та­ємного голосування не менш як двома третинами голосів депутатів від загального складу ради.

                                    * * *

Конституція України передбачає запровадження окремого ін­ституту публічної служби - служби в органах місцевого самовря­дування (муніципальної служби). Це випливає з тих положень Конституції України, в яких місцеве самоврядування закріплюєть­ся як особлива форма публічної влади.

Так, зокрема, ст. 5 Конституції визначає, що органи місце­вого самоврядування не входять в систему органів державної влади, а з положень ст. 38 Конституції випливає, що службовець органу місцевого самоврядування не перебуває на державній службі.

Отож, Конституція України розмежовує державну службу і службу в органах місцевого самоврядування як відносно самостій­ні форми публічної служби. Відповідно, службу в органах місце­вого самоврядування не можна розглядати як частину державної служби, а службовців органів місцевого самоврядування - як дер­жавних службовців, що працюють в органах місцевого самовряду­вання.

Зрозуміло, що служба в органах місцевого самоврядування має багато спільних рис з державною службою. Обидві ці служби ба­зуються на спільних принципах публічної служби - верховенства права, демократизму і законності, гуманізму, гласності, рівному доступі громадян до служби, професіоналізмі, компетентності, пріоритеті прав і свобод людини і громадянина, правової та со­ціальної захищеності службовця, позапартійності тощо.

Водночас служба в органах місцевого самоврядування харак­теризується і специфічними рисами та принципами: служіння не народові України в цілому або державі, а територіальній громаді; поєднання місцевих і загальнодержавних інтересів; фінансове та матеріальне забезпечення за рахунок коштів бюджетів місцевого самоврядування, районних та обласних бюджетів; самостійність кадрової політики в системі місцевого самоврядування.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реаліза­ції громадянами України права на службу в органах місцевого са­моврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їхній правовий статус, порядок і правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування ви­значаються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 7 червня 2001 р.

Закон дає визначення служби в органах місцевого самовряду­вання як професійної, на постійній основі діяльності громадян України, які обіймають посади в органах місцевого самоврядуван­ня, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Право на службу в органах місцевого самоврядування мають громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політич­них, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціаль­ного походження, майнового стану, терміну проживання на відпо­відній території.

При цьому посадами в органах місцевого самоврядування є:

- виборні посади, на які особи обираються територіальною
громадою;

- виборні посади, на які особи обираються або затверджують­ся відповідною радою;

- посади, на які особи призначаються сільським, селищним,
міським головою, головою районної, районної у місті, обласної
ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаче­ною законодавством України.

Основними обов'язками посадових осіб місцевого самовряду­вання є:

- додержання Конституції та законів України, інших нормати­вно-правових актів, актів органів місцевого самоврядування; за­безпечення відповідно до їхніх повноважень ефективної діяльності органів місцевого самоврядування;

- додержання прав і свобод людини і громадянина;

- збереження державної таємниці, інформації про громадян, що
стала їм відома завдяки виконанню службових обов'язків, а також
іншої інформації, яка згідно із законом не підлягає розголошенню;

- постійне вдосконалення організації своєї роботи, підвищення
професійної кваліфікації;

- сумлінне ставлення до виконання службових обов'язків, іні­ціативність і творчість у роботі;

- шанобливе ставлення до громадян та їхніх звернень до орга­нів місцевого самоврядування, турбота про високий рівень куль­тури, спілкування і поведінки, авторитет органів і посадових осіб
місцевого самоврядування;

- недопущення дій чи бездіяльності, які можуть зашкодити ін­тересам місцевого самоврядування та держави.

Посадова особа місцевого самоврядування має право:

- на повагу особистої гідності, справедливе і шанобливе став­лення до себе з боку керівників, співробітників і громадян;

- на оплату праці залежно від посади, яку вона обіймає, рангу,
якого їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи;

- на просування по службі відповідно до професійної освіти,
результатів роботи та атестації;

- на безпечні та необхідні для високопродуктивної роботи
умови праці; на соціальний і правовий захист;

- отримувати в порядку, встановленому законодавством, від відповідних органів державної влади, органів влади Автономної
Республіки Крим та органів місцевого самоврядування, підпри­ємств, установ, організацій, незалежно від їхніх підпорядкування та форм власності, об'єднань громадян, окремих осіб матеріали та інформацію, необхідні для виконання своїх службових обов'язків;

- у порядку і в межах, установлених законом, отримувати ін­формацію щодо матеріалів своєї особової справи та ознайомлюва­тися з іншими документами, що стосуються проходження нею служби в органах місцевого самоврядування, отримувати від керів­ників органу місцевого самоврядування відповідні пояснення та давати особисті пояснення; вимагати проведення службового роз­слідування з метою спростування безпідставних, на її думку, зви­нувачень або підозри щодо неї;

- захищати свої законні права та інтереси в органах державної

влади, органах влади Автономної Республіки Крим, органах міс­цевого самоврядування та в судовому порядку.

Громадяни України, які вперше приймаються (обираються) на службу в органи місцевого самоврядування, складають Присягу такого змісту: «Усвідомлюючи свою високу відповідальність, уро­чисто присягаю, що буду вірно служити громаді та народові України, неухильно дотримуватися Конституції України та законів України, сприяти втіленню їх у життя, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, сумлінно виконувати свої посадові обов'язки».

На службу в органи місцевого самоврядування не можуть бути прийняті особи:

1)визнані судом недієздатними;

2)які мають судимість за вчинення умисного злочину, якщо
цю судимість не погашено і не знято в установленому законом
порядку;

3)які відповідно до закону позбавлені права займати посади в
органах державної влади та їхнім апараті або в органах місцевого
самоврядування протягом установленого терміну;

4)які в разі прийняття на службу в органи місцевого самовря­дування будуть безпосередньо підпорядковані або підлеглі особам,
що є близькими родичами чи свояками.

Посадові особи місцевого самоврядування не можуть бути ор­ганізаторами та безпосередніми учасниками страйків та інших дій, що перешкоджають виконанню органами державної влади, орга­нами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування передбачених законом повноважень.

                                    * * *

Конституція України (ст. 140) передбачає можливість створен­ня органів самоорганізації населення, що наділяються сільськи­ми, селищними, міськими радами частиною власної компетенції, фінансів, майна.

Органи самоорганізації населення посідають особливе місце в системі місцевого самоврядування, що обумовлено їхньою приро­дою. З одного боку, вони виступають формою участі населення у вирішенні питань місцевого значення і здійснюють передані їм повноваження відповідних сільських, селищних, міських рад, що дозволяє характеризувати їх як владні структури, які мають певні спільні риси з органами місцевого самоврядування.

З іншого боку, органи самоорганізації населення працюють на громадських засадах (винятки можуть бути зроблені лише для їх­ніх керівників), і їх можна розглядати як специфічну форму само­організації громадян за місцем проживання - в межах мікрорайонів, вулиць, кварталів тощо, що свідчить про їхню близькість із громадськими організаціями. Тож органи самоорганізації населен­ня характеризуються як окремими рисами органу публічної влади, так і рисами громадської організації, а доцільність їхнього існу­вання обумовлена двома факторами: по-перше, прагненням ство­рити ще одні можливості для розгортання місцевої демократії, за­лучення членів територіальної громади до безпосередньої участі у вирішенні окремих питань місцевого значення (і цим наблизити процес прийняття рішень щодо надання відповідних громадських послуг до їх споживачів), по-друге, намаганням розвантажити ор­гани місцевого самоврядування від вирішення тих питань місцево­го значення, що можуть бути успішно вирішені самим населенням.

Правовий статус органів самоорганізації населення в Україні визначається Конституцією України (ст. 140), Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (статті 14, 26) та Законом України «Про органи самоорганізації населення» від 11 липня 2001 р.

Так, Закон України «Про органи самоорганізації населення» до органів самоорганізації населення відносить будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети. Вони є «представницькими ор­ганами, що створюються жителями, які на законних підставах проживають на території села, селища, міста або їх частин, для ви­рішення завдань, передбачених цим Законом».

Основними завданнями органів самоорганізації населення є:

1) створення умов для участі жителів у вирішенні питань міс­цевого значення в межах Конституції та законів України;

2) задоволення соціальних, культурних, побутових та ін­ших потреб жителів шляхом сприяння у наданні їм відповідних послуг;

3) участь у реалізації соціально-економічного, культурного
розвитку відповідної території, інших місцевих програм.

Їхні організація та діяльність базуються на таких принципах:

1)законності;

2)гласності;

3)добровільності щодо взяття окремих повноважень сільської,
селищної, міської, районної в місті (у разі її створення) ради;

4)територіальності;

5)виборності;

6)підзвітності, підконтрольності й відповідальності перед від­повідними радами;

7)підзвітності, підконтрольності й відповідальності перед жи­телями, які обрали орган самоорганізації населення;

8)фінансової та організаційної самостійності.

Порядок створення органу самоорганізації населення є таким (схема 35).

Схема 35. Порядок створення органу самоорганізації населення

 

 

1. З ініціативою про створення органу самоорганізації населення виступають безпосередньо жителі. їхні збори (конференція) звер­таються до сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради з проханням надати дозвіл на створення органу. На зборах (конференції) жителів за місцем проживання обирається та­кож ініціативна група, члени якої представлятимуть інтереси жите­лів - учасників зборів (конференції) у відповідній місцевій раді.

2. Ініціативна група подає до сільської, селищної, міської, ра­йонної у місті (в разі її створення) ради заяву про створення орга­ну самоорганізації населення, протокол зборів (конференції) жите­лів за місцем проживання про ініціювання створення органу само­організації населення із зазначенням основних напрямів діяльності створюваного органу самоорганізації населення, а також список учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання із зазначенням прізвища, імені, по батькові, року народження, серії та номера паспорта та домашньої адреси кожного учасника зборів (конференції) жителів.

3. Питання про створення органу самоорганізації населення
вноситься на розгляд сільської, селищної, міської, районної у місті
(в разі її створення) ради і розглядається на найближчому засіданні
відповідної ради за участю членів ініціативної групи зборів (кон­ференції) жителів за місцем проживання. У рішенні ради про на­дання дозволу на створення органу самоорганізації населення мають бути обов'язково визначені його назва, основні напрями діяльності, повноваження та умови їх здійснення, територія, в ме­жах якої має діяти орган самоорганізації населення.

4. Орган самоорганізації населення обирається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання на основі загального,
рівного виборчого права шляхом таємного голосування жителів,
які на законних підставах проживають на відповідній території.
Право голосу на виборах мають жителі, які досягай на день їх про­ведення 18-річного віку. Не мають права голосу жителі, яких ви­знано судом недієздатними. Загальний склад органу самоорганіза­ції населення визначається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання.

Орган самоорганізації населення обирається у складі керівни­ка, заступника (заступників) керівника, секретаря, інших членів. Обраними до складу органу самоорганізації населення вважаються особи, які одержали більше половини голосів учасників зборів (конференції) жителів за місцем проживання.

Орган самоорганізації населення обирається терміном на строк повноважень відповідної ради, якщо інше не передбачено рішен­ням ради чи положенням про орган самоорганізації населення.

Орган самоорганізації населення діє згідно з положенням, яке затверджується зборами (конференцією) жителів на підставі рі­шення сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її ство­рення) ради про створення органів самоорганізації населення.

При цьому в положенні мають бути зазначені:

1)назва та юридична адреса органу самоорганізації населення;

2)основні завдання та напрями діяльності органу самооргані-
зації населення;

3)права та обов'язки членів органу самоорганізації населення;

4)територія, в межах якої діє орган самоорганізації населення;

5)строк повноважень органу самоорганізації населення та по­рядок їх дострокового припинення;

6)порядок використання коштів та іншого майна, порядок звіт­ності;

7)порядок припинення діяльності органу самоорганізації насе­лення;

8)інші питання, пов'язані з діяльністю органу самоорганізації
населення.

Орган самоорганізації населення вважається таким, що діє лише після його легалізації, яка здійснюється двома способами: реєст­рацією або повідомленням про заснування, яке робиться відповід­ним виконавчим комітетом сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради.

Статусу юридичної особи орган самоорганізації населення на­буває лише після його реєстрації виконавчим комітетом відповід­ної місцевої ради (тієї, що дала дозвіл на його утворення).

Для реєстрації органу самоорганізації населення уповноважені зборами (конференцією) жителів за місцем проживання їхні пред­ставники подають до реєструвального органу заяву. До заяви про реєстрацію органу самоорганізації населення додаються:

1) копія рішення відповідної ради про надання дозволу на
створення органу самоорганізації населення;

2)протокол зборів (конференції) жителів за місцем проживан­ня з рішеннями про обрання членів органу самоорганізації насе­лення та його персональний склад, про затвердження положення, про обрання уповноважених представників для проведення реєст­рації органу самоорганізації населення;

3)Положення, затверджене зборами (конференцією) жителів за
місцем проживання,- у двох примірниках;

4)персональний склад членів органу самоорганізації населення
із зазначенням прізвищ, імені та по батькові, року народження,
місця проживання.

Закон визначає дві групи повноважень органу самоорганізації населення - власні та делеговані.

Власними вважаються такі повноваження органу самоорганізації населення, які були йому надані під час утворення. Закон України «Про органи самоорганізації населення» передбачає, що органи само­організації населення можуть здійснювати такі власні повноваження:

1)представляти разом із депутатами інтереси жителів будинку,
вулиці, мікрорайону, села, селища, міста у відповідній місцевій
раді та її органах, місцевих органах виконавчої влади;

2)сприяти додержанню Конституції та законів України, реалі-

зації актів Президента України та органів виконавчої влади, рі­шень місцевих рад та їхніх виконавчих органів, розпоряджень сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті (в разі її створення) ради, рішень, прийнятих місцевими референду­мами;

3)вносити в установленому порядку пропозиції до проектів міс­цевих програм соціально-економічного і культурного розвитку
відповідних адміністративно-територіальних одиниць і проектів
місцевих бюджетів;

4)організовувати на добровільних засадах участь населення у
здійсненні заходів щодо охорони навколишнього природного се­редовища, проведення робіт із благоустрою, озеленення та утри­мання в належному стані садиб, дворів, вулиць, площ, парків, кла­довищ, братських могил, обладнанні дитячих і спортивних майдан­чиків, кімнат дитячої творчості, клубів за інтересами тощо; з цією метою можуть створюватися тимчасові або постійні бригади, ви­користовуватися інші форми залучення населення;

5)організовувати на добровільних засадах участь населення у
здійсненні заходів щодо охорони пам'яток історії та культури, лік­відації наслідків стихійного лиха, будівництві та ремонті шляхів,
тротуарів, комунальних мереж, об'єктів загального користування
із дотриманням установленого законодавством порядку проведення
таких робіт;

6)здійснювати контроль за якістю надаваних громадянам, які
проживають у житлових будинках на території діяльності органу
самоорганізації населення, житлово-комунальних послуг і за якіс­тю проведених у зазначених житлових будинках ремонтних робіт;

7)надавати допомогу навчальним закладам, закладам та орга­нізаціям культури, фізичної культури і спорту у проведенні куль­турно-освітньої, спортивно-оздоровчої та виховної роботи серед
населення, розвитку художньої творчості, фізичної культури і спор­ту; сприяти збереженню культурної спадщини, традицій народної
культури, охороні пам'яток історії та культури, впровадженню в
побут нових обрядів;

8)організовувати допомогу громадянам похилого віку, інва­лідам, сім'ям загиблих воїнів, партизанів і військовослужбовців,
малозабезпеченим та багатодітним сім'ям, а також самотнім гро­мадянам, дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклу­вання, вносити пропозиції з цих питань до органів місцевого само­врядування;

9)надавати необхідну допомогу органам пожежного нагляду в
здійсненні протипожежних заходів, організовувати вивчення насе­ленням правил пожежної безпеки, брати участь у здійсненні гро­мадського контролю за додержанням вимог пожежної безпеки;

10)сприяти відповідно до законодавства правоохоронним ор­ганам у забезпеченні ними охорони громадського порядку;

11)розглядати звернення громадян, вести приймання громадян;

12)вести облік громадян за віком, місцем роботи чи навчання,
які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації
населення;

13)сприяти депутатам відповідних місцевих рад в організації
їхніх зустрічей з виборцями, приймання громадян і проведенні ін­шої роботи у виборчих округах;

14)інформувати громадян про діяльність органу самоорганіза­ції населення, організовувати обговорення проектів його рішень з
найважливіших питань.

Фінансову основу діяльності органу самоорганізації населення становлять:

- кошти відповідного місцевого бюджету, які надаються йому
сільською, селищною, міською, районною у місті (в разі її ство­рення) радою для здійснення наданих органові самоорганізації на­селення повноважень;

- добровільні внески фізичних та юридичних осіб; інші надхо­дження, не заборонені законодавством.

Орган самоорганізації населення самостійно використовує фінансові ресурси, отримані з місцевого бюджету, на цілі та в ме­жах, визначених відповідною радою.

Матеріальною основою діяльності органу самоорганізації на­селення є майно, передане йому радою в оперативне управління.

Члени органу самоорганізації населення виконують свої обов'язки на громадських засадах. За рішенням зборів (конферен­ції) жителів за місцем проживання керівник і секретар цього орга­ну можуть працювати в ньому на постійній основі з оплатою їх­ньої праці за рахунок коштів, переданих органу самоорганізації населення.

Формою роботи органу самоорганізації населення є його засі­дання, які скликаються його керівником або заступником керівни­ка в міру необхідності, але не рідше одного разу на квартал.

Очолює орган самоорганізації населення його керівник - особа, яка обирається зборами (конференцією) жителів за місцем прожи­вання та очолює орган самоорганізації населення і наділена відпо­відними повноваженнями у здійсненні організаційно-розпорядчих функцій в порядку, передбаченому положенням про цей орган.

Керівник органу самоорганізації населення здійснює такі пов­новаження:

1)організовує роботу цього органу;

2)скликає і проводить його засідання;

3)організовує виконання рішень органу самоорганізації населення;

4)є розпорядником коштів, підписує рішення та інші докумен­ти органу самоорганізації населення;

5)представляє цей орган у відносинах з фізичними та юридич­ними особами;

6)виконує доручення органу самоорганізації населення;

7)здійснює інші повноваження, визначені законами України,
а також прийнятим відповідно до них положенням.

Контроль за фінансовою діяльністю органу самоорганізації на­селення в межах своїх повноважень здійснюють:

1)сільська, селищна, міська, районна у місті (в разі її створен­ня) рада та її виконавчі органи;

2)виконавчий комітет, який здійснив реєстрацію органу само­організації населення;

3)збори (конференція) жителів за місцем проживання;

4)органи державної влади.

Повноваження органу самоорганізації населення можуть бути достроково припинені в разі:

1)невиконання рішень сільської, селищної, міської, районної у
місті (в разі її створення) ради, її виконавчого комітету - за рішен­ням відповідної сільської, селищної, міської, районної у місті (в разі її створення) ради, яка дала дозвіл на його створення;

2)невиконання рішень зборів (конференції) жителів за місцем
проживання або невиконання своїх повноважень, а також саморозпус­ку - за рішенням зборів (конференції) жителів за місцем проживання;

3)порушення Конституції та законів України, інших актів за­конодавства - за рішенням суду.

Орган самоорганізації населення припиняє свої повноваження також у разі перебудови або реорганізації будинків, вулиць, квар­талів, мікрорайонів, районів у містах, сіл, селищ, у межах яких во­ни діють, якщо така перебудова, реорганізація пов'язана з відселенням (переселенням) жителів, які брали участь у зборах (конфе­ренції), що заснували цей орган.

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2018-10-18; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 525 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Слабые люди всю жизнь стараются быть не хуже других. Сильным во что бы то ни стало нужно стать лучше всех. © Борис Акунин
==> читать все изречения...

749 - | 708 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.008 с.