Системі органів державної влади

Поняття та юридичні форми глави держави; особливості юридичної форми глави держави в Україні; гарантії діяльності Президента України.

Глава держави - особа, яка формально займає найвищу сходинку в державній ієрархії та здійснює верховне представництво держави у внутрішньо- та зовнішньополітичних відносинах.

Інститут глави держави притаманний всім політично організо­ваним країнам, але в різних країнах місце й роль глави держави є різною та обумовлена його юридичною формою, формою правлін­ня, характером державного режиму, обсягом конституційних пов­новажень тощо.

У сучасних державах існують такі юридичні форми глави дер­жави:

1) монарх - суверенна і не пов'язана політичною відповідаль­ністю особа, якій влада належить за власним правом. Різновидами
інституту монарха є: монарх, який успадкував свій пост (напри­клад, Велика Британія, Іспанія, Швеція); монарх, призначений сво­єю сім'єю - правлячою династією (Саудівська Аравія); монарх фе­дерації, обраний монархами суб'єктів федерації (Малайзія, ОАЕ);

2) президент - обраний народом, парламентом або представ­ницькою колегією глава держави, який отримує владу на визначе­ний термін у порядку делегації;

3) колегіальна президентура - обраний парламентом на визна­чений термін колегіальний орган, який здійснює функції глави держави (наприклад. Державна рада на Кубі, два капітан-регенти в Сан-Маріно, Федеральна рада у Швейцарії);

4) глава уряду, на якого покладено здійснення функцій глави держави (землі ФРН);

5) одноосібний або колегіальний узурпатор - особа чи коле­
гіальний орган, які здійснюють владу без правових підстав, не маю­
чи при цьому ні «царського» походження, ні мандата виборців¹.

¹Див.: Сакс О. О моделях демократаии // Курьер ЮНЕСКО.- 1992, апрель - май.- С. 24.

Юридичною формою глави держави в Україні згідно зі ст. 102 Конституції України є Президент України.

                                     * * *

Конституційно-правовий статус Президента України встанов­люється нормами Конституції України, які визначають місце та роль Президента України в системі органів державної влади та його взаємовідносини з іншими органами державної влади; закріплюють порядок заміщення поста Президента України; передбачають конс­титуційно-правову відповідальність за державну зраду та інші зло­чини; визначають функції та повноваження Президента України.

Президент України посідає окреме місце в системі органів державної влади. Конституція України 1996 р., на відміну від по­передньої Конституції та Конституційного договору від 8 червня 1995 р., які визначали його статус як глави держави і глави вико­навчої влади, не відносить Президента України до законодавчої, виконавчої чи судової гілок влади. В той же час, за Конституцією України 1996 р. глава держави зберігав досить широкі повнова­ження (установчі та контрольні) в сфері виконавчої влади і наділя­вся суттєвими прерогативами в сферах законодавчої і судової вла­ди. Досвід Франції, де тривалий час використовувалася подібна модель організації влади, свідчить, що таке конституційне визна­чення статусу глави держави характеризує його особливе місце в системі органів державної влади: він не входить безпосередньо до жодної з гілок влади, гарантує єдність державної влади в умовах її поділу, погоджене функціонування та взаємодію різних видів ор­ганів державної влади, в кризових умовах. Однак досвід інших держав, де намагалися запровадити інститут глави держави за «французьким зразком», продемонстрував тенденції до узурпації влади в руках президента та нівелювання ролі законодавчої і судо­вої гілок влади (колишні колонії Франції в Африці, Білорусь, Ро­сія, країни Центральної Азії тощо).

У деяких державах (наприклад, Болгарія, Молдова, Румунія) досить швидко трансформували статус глави держави, адаптувавши його до вимог парламентарно-президетської форми прав­ління.

Це свідчить про нестійкий (перехідний) характер прези­дентсько-парламентарних форм правління, подібних до закріпле­ної Конституцією України 1996 р., і значною мірою обумовило необхідність проведення в Україні конституційної реформи.

Із внесенням до Конституції України змін 8 грудня 2004 р. кон­ституційний статус Президента України отримав подальшу транс­формацію, що пов'язано з переходом до парламентарно-прези­дентської форми правління. Так, суттєво зменшуються його преро­гативи в сфері виконавчої влади (повноваження щодо формування Уряду фактично перейшли до парламенту), тим часом розшири­лися його контрольні повноваження стосовно Верховної Ради України - Президент України отримав додаткові підстави для до­строкового припинення повноважень парламенту.

Конституційна реформа не призвела до зміни функцій глави держави - Президент України є гарантом державного суверені­тету, територіальної цілісності України, додержання Консти­туції України, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102 Конс­титуції України) та не вплинула на конституційні гарантії його діяльності. Це свідчить, що і після внесення змін до Конституції України 8 грудня 2004 р. Президент України продовжує відігра­вати суттєву роль в механізмі державної влади, насамперед, як інститут, що забезпечує стабільність державної влади, взаємодію її різних гілок.

Конституція України передбачає певні умови, що забезпечують контроль за діяльністю Президента України, виключають можли­вість його перетворення в авторитарного правителя. До них можна віднести:

1)обмеження терміну повноважень Президента України п'яти­річним строком (ч. 1 ст. 103);

2)його обрання на загальних прямих виборах (ч. 1 ст. 103);

3)заборона мати Президентові України інший представницький
мандат, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єд­наннях громадян (ч. 4 ст. 103);

4)заборона займати пост Президента України однією й тією ж
самою особою більше ніж два строки підряд (ч. З ст. 103);

5)можливість усунення Президента України з поста в порядку
імпічменту в разі вчинення ним державної зради або іншого зло­чину (ст. 111);

6)можливість визнання Конституційним Судом України актів
Президента неконституційними, через що вони втрачають чин­ність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідно­го рішення (ст. 152).

                                    * * *

Президент України на час виконання повноважень користу­ється правом недоторканності (ст. 105 Конституції України). Згідно з Рішенням Конституційного Суду України № 12-рп від 10 грудня 2003 р. (справа щодо недоторканності та імпічменту Президента України) це конституційне положення треба розуміти так, що Президент України на час виконання повноважень не несе кримінальної відповідальності, проти нього не може бути поруше­на кримінальна справа.

За посягання на честь і гідність Президента України винні осо­би притягаються до відповідальності на підставі закону.

Звання Президента України охороняється законом і зберігається за ним довічно, якщо тільки Президент України не був усунутий з поста в порядку імпічменту.