В юридичній літературі питання щодо визначення гарантій місцевого самоврядування загалом, а також прав та свобод його окремих суб'єктів, передовсім територіальних громад зокрема, є дискусійним та, незважаючи на наявність певних наукових праць1, малодослідже-ним. Значною мірою це зумовлено тим, що, по-перше, і в загальній теорії права питання про поняття гарантій не можна вважати вирішеним остаточно, оскільки ця категорія знаходиться в динаміці, зазнає впливу різних суспільних чинників. По-друге, дослідження елементів гарантій місцевого самоврядування без урахування специфіки об'єкта досліджуваного феномена, тобто місцевого самоврядування як самостійного виду публічної влади, можуть призвести до неправильного уявлення про нього, тому проблема вивчення гарантій не може бути адекватно зрозумілою поза аналізом різних форм їх взаємодії з відповідними сферами суспільного життя (політичної, економічної, соціальної, духовної тощо).
Що ж являють собою гарантії місцевого самоврядування? Слово «гарантія» (фр. garantic — забезпечити) означає запоруку, забезпечення. Таким чином, гарантія — це насамперед явище, що забезпечує досягнення визначеного результату. Саме забезпечення будь-якого відношення, процесу є основною цільовою ознакою поняття гарантій. Ця ознака дає змогу відрізнити правове явище від інших, таких, як суб'єктивне право, юридичний обов'язок, юридична відповідальність, виділити його в самостійну категорію, адже якщо правове явище не забезпечує досягнення мети, закладеної в самому явищі, то воно не може вважатися гарантією. Причому як самостійне явище безвідносно до визначеного об'єкта гарантія існувати не може, тому що процес забезпечення завжди припускає наявність об'єкта. Мета гарантій місцевого самоврядування — безперешкодне й ефективне вирішення питань місцевого значення, причому як органами і посадовими особами місцевого самоврядування, так і передусім територіальною громадою безпосередньо.
Реалізація закладеної в гарантіях мети припускає наявність дій, без яких неможливе досягнення позитивного результату. Гарантії місцевого самоврядування також визначаються поведінкою, діяльністю відповідних суб'єктів.
1 Напр.: Щебетун І. С. Організаційно-правові гарантії місцевого самоврядування в Україні: Автореф. дис.... канд. юрид. наук. — X., 2002.
Тому при визначенні гарантій місцевого самоврядування потрібно виходити з того, що вони переважно своїм предметом мають діяльність відповідних суб'єктів. Так, до суб'єктів, що забезпечують реалізацію повноважень місцевого самоврядування, належать перераховані в Конституції й у Законі «Про місцеве самоврядування в Україні» органи, підприємства, установи, організації, їх посадові особи, а також людина і громадянин. їх діяльність і є процесуальною ознакою поняття гарантій місцевого самоврядування.
Водночас визначення гарантій лише з процесуального погляду збіднює зміст їх поняття. Адже діяльність сама по собі не може гарантувати здійснення функцій місцевого самоврядування. Необхідною передумовою їх здійснення слугують норми права, у яких закріплюються основні гарантії місцевого самоврядування і які встановлюють обов'язок відповідних суб'єктів щодо місцевого самоврядування.
Гарантії місцевого самоврядування лише зумовлюють процес використання різних правових засобів для забезпечення безперешкодного та ефективного вирішення питань місцевого значення. Крім норм права, до цих засобів відносять акти застосування права (рішення, розпорядження, накази, постанови), у яких персоніфікуються активні дії суб'єктів, зобов'язаних сприяти місцевому самоврядуванню у здійсненні його функцій.
При визначенні гарантій місцевого самоврядування варто враховувати також істотну роль таких своєрідних засобів забезпечення його діяльності, як місцеві звичаї, традиції. Можливість появи нових правил муніципальної діяльності у вигляді звичаїв і традицій поряд з нормами права у принципі завжди повинна матися на увазі як одна з особливостей розвитку муніципальної влади.
Гарантії місцевого самоврядування характеризуються такими озна ками:
— наявність конкретної мети (об'єктної визначеності) — гарантії забезпечують механізм визнання, набуття, володіння, користування, розпорядження та захисту муніципальних прав і свобод людини і громадянина, а також реальну здатність територіальних громад безпосередньо або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування здійснювати муніципальну владу та вирішувати питання місцевого значення;
— мають переважною мірою державний характер, тоді як місцеве самоврядування є самостійним видом публічної влади, що зумовлює певний дуалізм місцевого самоврядування: з одного боку, його
744
24а-8152
745
Розділ 26