Отже, відповідно до ст. 85 Конституції України контрольна функція Верховної Ради України здійснюється в таких основних напрямах: 1) контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання; здійснення контролю за використанням одержаних Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України. Контроль від імені Верховної Ради України за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата України; 2) здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції та закону; 3) контроль за дотриманням та захистом прав і свобод людини в Україні, що здійснюється через Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 4) прийняття рішення про направлення запиту до Президента України на вимогу народного депутата України, групи народних депутатів України чи комітету Верховної Ради України; 5) здійснює контроль через звернення народних депутатів України із запитами до органів Верховної Ради України, до Кабінету Міністрів України, до керівників інших органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також до керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності; 6) виконує контрольну функцію через утворення тимчасових спеціальних і тимчасових слідчих комісій.
Виходячи із комплексного характеру багатьох контрольних повноважень парламенту України, можна зробити висновок, що, попри важливість законотворення у діяльності загальнонаціонального представницького органу, контрольна функція виконує інтегруючу роль, дозволяючи парламенту не обмежуватися виключно прийняттям законів та наданням згоди на призначення вищих посадових осіб, а брати участь у вирішенні державних справ, здійсненні моніторингу за діяльністю органів державної влади та їх посадових осіб, контроль за виконанням законів, здійснення урядом ефективної державної політики.
Окремого розгляду заслуговує питання про виділення у складі повноважень парламенту «квазісудових» повноважень. Так, на думку деяких російських дослідників, до квазісудової функції парламенту, зокрема, належать повноваження по висуненню перед судовими органами обвинувачення проти вищих посадових осіб, оголошення
324
амністії та інші1. Безперечно, як наголошувалось, окремим парламентам властиві навіть судові функції, наприклад Палаті лордів Парламенту Великої Британії. І наділення загальнонаціонального представницького органу країни такими повноваженнями, як оголошення амністії (в Україні це право парламенту передбачено ст. 92 Конституції України), є своєрідним підтвердженням того, що саме цей орган має виключне право на представництво інтересів усього народу, яке виявляється і в можливості звільнення від відбування покарання за найтяжчі правопорушення, — злочини.
Щодо особливої процедури позбавлення повноважень вищих посадових осіб, тобто імпічменту, то підстава для застосування цієї процедури у деяких випадках має кримінально-правовий характер, але мета цих дій полягає не в притягненні до кримінальної відповідальності винних осіб (це компетенція судових і правоохоронних органів), а в перевірці діяльності посадових осіб, і, у разі виявлення порушення законодавства, застосуванні такої конституційно-правової санкції, як відсторонення від займаної посади. Парламент за таких умов не вирішує питання про винність осіб, він лише використовує надане йому в механізмі стримань та противаг право контролю за вищими посадовцями та право зняття з них імунітету від кримінально-правового переслідування. В Україні процедура імпічменту застосовується стосовно глави держави — Президента України, який згідно зі ст. 105 Конституції України користується правом недоторканності.
Фінансова функція. Верховна Рада України затверджує законом Державний бюджет України та вносить у відповідній формі до нього зміни, здійснює контроль за виконанням Державного бюджету України, приймає рішення щодо звіту про його виконання.
Проект закону про Державний бюджет України на наступний рік розглядається з урахуванням положень Бюджетного кодексу України та Регламенту Верховної Ради України. Відповідно до Регламенту Кабінет Міністрів України щороку подає до Верховної Ради проект закону про Державний бюджет України на наступний рік не пізніше 15 вересня поточного року. Разом з проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
1 Конституционное право: Учебник / Отв. ред. А. Е. Козлов. — М., 1996. — С. 315.
325
Розділ 17
Проект закону про Державний бюджет України представляється на пленарному засіданні Верховної Ради. Представлення проекту закону проводиться за процедурою повного обговорення1. За результатами обговорення проекту закону Верховною Радою може бути прийняте рішення про схвалення і прийняття його до розгляду або рішення про його відхилення у випадках, передбачених п. 4 ст. 149 Регламенту Верховної Ради України.
Фінансові повноваження полягають не тільки в обговорені та затвердженні Державного бюджету України, а й у контролі за його виконанням. Контроль за виконанням Державного бюджету України Верховна Рада здійснює як безпосередньо, так і через Рахункову палату.
Зовнішньополітична функція. До компетенції Верховної Ради України у цій галузі відносять: визначення засад зовнішньої політики держави; заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України; оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України; схвалення рішення про надання військової допомоги іншим державам, про направлення підрозділів Збройних Сил України до іншої держави чи про допуск підрозділів збройних сил інших держав на територію України; надання у встановлений законом строк згоди на обов'язковість міжнародних договорів України та денонсація міжнародних договорів України2.
Одним із пріоритетних напрямів зовнішньополітичної діяльності Верховної Ради України є формування законодавства з питань зовнішньої політики шляхом прийняття законів, якими регулюються різноманітні аспекти зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності Української держави, наприклад законів України «Про зовнішньополітичну діяльність», «Про міжнародні договори України» тощо.
1 Докл. ст. ЗО «Процедура повного обговорення питань на пленарному засіданні Вер
ховної Ради» Регламенту Верховної Ради України // Відомості Верховної Ради Ук
раїни. — 2006. — № 23, № 24-25. — Ст. 202.
2 Шемшученко Ю. С. Зовнішньополітична діяльність Верховної Ради України і
міжпарламентські зв'язки // Український парламентаризм: минуле і сучасне. — К.,
1999. — С. 324-339.
