Теоретичні основи безпосереднього народовладдя

Конституційний Суд України у пункті 1 Рішення від 5 жовтня 2005 р. № 6-рп/2005 у справі за конституційним поданням 60 народ­них депутатів України про офіційне тлумачення положень частини першої ст. 103 Конституції України в контексті положень її статей 5, 156 та за конституційним зверненням громадян про офіційне тлума­чення положень частин другої, третьої, четвертої ст. 5 Конституції України №1-5/2005 встановив, що положення частини другої ст. 5 Конституції України «носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ» треба розуміти так, що в Україні вся влада належить народові. Влада народу є первинною, єдиною і невідчужуваною та здійснюється народом шляхом вільного волевиявлення через вибори, рефе­рендум, інші форми безпосередньої демократії у порядку, визначеному Конституцією та законами України, через органи державної влади та органи місцевого самоврядування, сформовані відповідно до Кон­ституції та законів України¹.

Конституція України надала безпосередньому волевиявленню пріоритетного значення, що, з одного боку, має глибоке історичне коріння, оскільки історія свідчить, що безпосередня демократія з'явилась раніше представницької, а з іншого — це стало об'єктивним відображенням суспільно-політичної практики незалежної України.

Тому влада народу може розглядатися як провідна правова кате­горія, ключове поняття сучасного українського конституціоналізму. В юридичному сенсі це передовсім виявляється в тому, що установча влада Українського народу є первинною щодо всіх гілок державної влади, які похідні від народного суверенітету. При цьому потрібно ма­ти на увазі обставини, на які слушно звертає увагу В. Шаповал. Зокрема, йдеться про те, що «домінуюча роль представницької демократії не заперечує її взаємозв'язків з явищем безпосередньої демократії»². «У наші дні безпосередня демократія і представницька демократія за об'єктами є важливими «сегментами» сфери консти­туційного регулювання...»³. Отже, взаємозв'язок безпосередньої і представницької демократії є складним, багатовимірним та взаємо­доповнюючим.

Вищими формами безпосереднього здійснення народом влади визначено вибори і референдуми, на основі яких забезпечується формування інте-

¹ Офіційний вісник України. — 2005. — № 41. — Ст. 2605

² Шаповал В. М. Сучасний конституціоналізм: Монографія. — К., 2005. — С. 310.

³ Там само. — С. 311.

ресів у суспільстві, узгодження й координування цих інтересів, прояв волі народу як через формування представницьких органів держави та органів місцевого самоврядування, і прийняття ними відповідних рішень, насамперед у формі законів, так і через прийняття рішень за­гальнодержавного або місцевого значення безпосередньо громадяна­ми. Окрім цих провідних форм реалізації безпосереднього народо­владдя, Конституцією України надається можливість здійснення народного волевиявлення і через інші форми безпосередньої демо­кратії, зокрема дорадчі опитування, народні обговорення тощо.

Конституційні новели у сфері безпосереднього народовладдя по­ряд з іншими є реальним кроком у демократизації суспільства і дер­жави. Конституційне регулювання безпосереднього народовладдя дає підстави розглядати Україну і де-юре, і де-факто як демократичну державу, що запроваджує міжнародні принципи і стандарти безпосе­редньої демократії.

Систему нормативно-правових елементів механізму безпосереднього народовладдя становлять: Конституція України; виборче законодав­ство; законодавство про референдуми; інше конституційне законо­давство у сфері безпосереднього народовладдя; адміністративне, фінансове, кримінальне, цивільне, трудове, цивільне процесуальне й інші галузі та інститути законодавства.

Нормативно-правовий механізм безпосереднього народовладдя природно формує насамперед Конституція України. Як Основний Закон і акт найвищої юридичної сили вона може і має створювати правові основи організації і функціонування безпосереднього наро­довладдя. Конституція України проголошує насамперед основні принципи безпосереднього народовладдя — загальні та інституційні, а також основні його напрями, форми й найважливіші інститути ме­ханізму здійснення та його гарантій.

Природно, що основне конституційне регулювання прямого на­родовладдя міститься у спеціальному, окремо виділеному III розділі Конституції України — «Вибори. Референдум». Закономірно, що третій розділ чинної Конституції України присвячений безпосеред­ньому народовладдю, зокрема його пріоритетним формам — виборам і референдумам, є наступним після розділів першого і другого Кон­ституції України, де визначаються загальні засади конституційного ладу України і правовий статус особи, права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Проте і ці розділи містять чимало положень, що є складовими механізму безпосереднього здійснення влади наро-

128

5-8152

129

Розділ 13