Становлення туристичної індустрії країни. Туризм став одним із пріоритетів державної соціально-економічної політики Китаю із проголошенням наприкінці 70-х років «політики відкритих дверей», дієвим інструментом формування позитивного іміджу країни на міжнародній арені. Китай як країна з давньою та самобутньою культурою завжди приваблював до себе мандрівників. Для розвитку туризму тут є все необхідне: унікальні природні, історико-культурні об'єкти та цілеспрямована політика їхньої охорони; державна програма розвитку матеріально-технічної бази туризму: ефективна організація управління туризмом задля забезпечення розвитку як внутрішнього, так і міжнародного туризму.
Передумови розвитку туризму. Значні розміри території, що зумовили різноманітність природних умов, розвиток на цій землі однієї з найдавніших людських цивілізацій, унікальність традиційної культури, на яку практично не вплинули іноземні завоювання, є об'єктивними передумовами формування ресурсної бази туризму й попиту «на Китай» за його межами. Саме ця унікальність певним чином обумовлює те, що, навіть живучи на чужині, китайці не перемішуються з місцевим населенням, не проявляють тенденцій до асиміляції, як правило, зберігаючи власну мову, культуру, традиції.
Природно-ландшафтна своєрідність країни, наявність таких гірських масивів, як Тібет, Гімалаї, Тянь-Шань, у поєднанні з найбільшими в Азії пустелями (Гобі, Такла-Макан) та родючими долинами (Велика Китайська рівнина) заворожують туристів. «Священні гори», «Кам'яний ліс» Куньміна й карстові утворення в долині річки Лі, «Три ущелини Янцзи», водоспад Хукоу на річці Хуанхе – найбільш відомі та привабливі для туристів природні об'єкти. 27 гір є священими для даосів, 14 – для буддистів. Священні гори прикрашені пагодами, храмами, монастирями, облаштовані кам'яними сходами, арками, стелами зі священними текстами тощо.
Характерною рисою китайських ландшафтів є органічне поєднання природних особливостей з архітектурними, де людські творіння органічно зливаються із творіннями природними, утворюючи неповторні ансамблі. Саме такі об'єкти найхарактерніші для Китаю. За кількістю об'єктів, внесених до Списку світової природної та історико-культурної спадщини, який запроваджений ЮНЕСКО з 1972 р., Китай посідає третє місце, маючи майже 30 таких об'єктів.
Основні пам’ятки культури країни. Однією з найвеличніших і найвідоміших у світі історико-культурних пам'яток є Великий Китайський мур (стіна)1, ледь не єдине творіння людських рук, яке «прочитується» на Землі з космосу. Це неповторна пам'ятка фортифікаційної архітектури, яка простяглася через весь Північний Китай більш ніж на 4 тис. км від м.Шанхайгуань, що розташоване на узбережжі Ляодунської затоки Жовтого моря на північ від Пекіну, до фортеці Цзяюйгуань (провінція Ганьсу). Будівництво муру пов'язують із часом правління імператора Ші Хуанді, який у 210 р. до н. е. наказав з'єднати окремі оборонні споруди, зведені для захисту від кочовиків із півночі, у єдиний захисний мур. Будівельні роботи продовжувались за наступної династії Хань і були завершені в III ст. н. е. Стіна, заввишки 10 м і завширшки 6 м, являла собою захищений шлях, вимощений плитами, по якому могли швидко пересуватися війська та обози. Через кожні 200 м стоять чотирикутні сторожові вежі, ззовні стіна захищена високими захисними зубцями-амбразурами. Мур, відтворюючи форми рельєфу, проходить переважно по гористій місцевості та органічно «вписується» в оточуючий пейзаж. Найкраще мур зберігся в західній частині, у східних районах він подекуди переходить у земляний вал.
Буддизм приніс у Китай не тільки своєрідну архітектуру, а й традицію будівництва печерних храмів. Визначними пам'ятками кам'яного будівництва є Юнганські печери2 в Датуні (провінція Шаньсі), печери Могао3 в Дуньхуані (провінція Ганьсу), де знаходиться понад 2 тисячі кам'яних статуй, Луньменські печери4 в Лояні (провінція Хенань). Храмовий комплекс Луньмень висічений у скелі над річкою Іхе. Його будівництво розпочалось у 494 р., а завершилось тільки через 400 років. Комплекс складається з печерного храму, що має 2100 приміщень, 100 тис. статуй та рельєфних зображень, які висічені в скелі. Буддиська культова архітектура дала численні шедеври – храми, храмові комплекси, пагоди. Пагода є багатоповерховою баштою із численними загнутими вверх карнизами. Вони споруджувались на честь божества або якоїсь пам'ятної події і ставились здебільшого на вершині пагорба або невеликої гори. Так, уже понад півтори тисячі років милує око пагода монастиря Сунюеси5 на горі Суньшань (провінція Хенань), побудована в 523 р. Всесвітньо відомою є Залізна пагода6, що в Кайфині тієї ж провінції, зведена 967 р. Це тринадцяти поверхова восьмикутна споруда висотою 56 м., оздоблена темною глазурованою цеглою, що за кольором нагадує залізо, звідки й назва пагоди. На горі Лежань біля р. Мінь (провінція Сичуань) висічена статуя Будди, що сидить. Ця статуя має 71 м заввишки й 28 м завширшки і є найбільшою статуєю Будди у світі.
Одним із найбільш відомих зразків китайської храмової архітектури є Храм Неба7 в Пекіні, побудований за часів династії Мін. Цей храмовий комплекс складається із Храму молитви за врожай (Циняньдянь), храму Предків (Хуаньцюньцюй), у якому зберігаються таблички з іменами імператорів династій Мін та Цін та вівтаря Неба (Тяньта). Між собою ці споруди з'єднані алеями. Ще одніа цікава споруда храмового комплексу – стіна звуків, що повертаються. Ця стіна має такий акустичний ефект, що слово, сказане біля стіни пошепки, чутно в кожному куточку парку.
Говорячи про пам'ятки Китаю, не можна не згадати такої особливості, як китайська традиційна садово-паркова архітектура. Садово-паркові ансамблі ніби «домальовували» навколишній пейзаж, органічно поєднуючи храмові комплекси та споруди із природним середовищем. Одна з характерних рис паркової архітектури, що також стала частиною «китайського стилю», – це розміщення максимальної кількості типів ландшафтів на обмеженій площі парка.
Класичними зразками китайського садово-паркового мистецтва є парк літнього палацу Іхеюань8 у Пекіні, парк у Ханчжоу9, парк Шицзилінь10 у Сучжоу. Храм Ханьшань у Сучжоу, храм Лінінь у Ханчжоу, храм Гуоцін на г. Тяньтай, храм Байма у Лояні або храм Білого коня, який є першим буддиським храмом Китаю, збудований 68 р., та багато інших є видатними пам'ятками історії та культури Китаю, що приваблюють тисячі внутрішніх та зарубіжних туристів.
На півночі країни розташований Пекін11 – столиця, яка пропонує іноземним туристам культурно-пізнавальні та розважальні тури, є діловим та політичним центром. Основні пам'ятки міста – Імператорський палац, Долина 13 гробниць династії Мін, що в 50 км на північ від столиці, парк Бейхай із його Нефритовим островом, на якому виситься Біла Пагода, споруджена імператором династії Цин на честь Далай-лами в 1651 р. з білого ракушняка, площа Тяньаньмень, у південній частині якої з 1977 р. розташований мавзолей Мао Цзедуна – незмінного лідера комуністичної партії Китаю.
На північному сході виділяється Харбін12 – центр провінції Хейлуцзян, який приваблює в основному туристів із Росії та Кореї, пропонує зимові розваги (кожну зиму тут будується льодове місто) та культурно-розважальні тури. У цій провінції в горах Великий Хінган розташований туристичний пункт Ябулі13 – один із поки що не багатьох гірськолижних курортів Китаю.
Провінція Шаньдунь, завдяки своєму приморському положенню та визначним пам'яткам, є однією з найпопулярніших у іноземних туристів, особливо з Японії, Південній Кореї, Європи. Серед туристичних центрів тут виділяється місто Яньтай 14, яке пропонує пляжний відпочинок. Місто Цюйфу15 – батьківщина Конфуція, приваблює як іноземних (переважно з азіатських країн), так і китайських туристів, і є значним центром внутрішнього туризму. Циндао пропонує курортний відпочинок на узбережжі моря та екскурсійні програми по колоніальних пам'ятках.
Значний центр торгівлі, промисловості та сфери послуг, який іноземні туристи відвідують як у бізнесових справах, так і з метою відпочинку й пізнавального туризму – Шанхай16. Це найбільше місто країни й водночас найбільш «прозахідне», де квартали старого міста поєднані з найсучаснішими архітектурними шедеврами. У цьому портовому місті розміщуються зараз найбільші банки та торгові представництва. У Шанхаї добре не тільки ознайомитись з історико-культурними пам'ятками (їх тут порівняно небагато), а й зробити покупки, зануритися в «нічне життя». Видатними пам'ятками є Храм Нефритового Будди17, чайний будиночок Хусіньтін18, до якого веде звивистий місток, форма якого є захистом від злих духів. Неподалік від Шанхаю розташовані давні культурні столиці Китаю, міста садів та води – Ханчжоу19 та Сучжоу20. Мальовничі рукотворні пейзажі Ханчжоу вабили й ваблять до себе не тільки митців, але й туристів. У численних поезіях оспіване озеро Сіху.
У центральній частині країни, у провінції Шеньсі розташований важливий вузол міжнародного туризму Китаю – Сіань21 – колиска давньокитайської цивілізації. Сіань розташований на р. Вей, притоці Хуанхе й має майже 5-тисячолітню історію. Три тисячі років тому тут виникли ранні феодальні князівства, а 15 сторіч тому він був столицею Китаю. Тут знаходиться музей стел – колишній конфуціанський храм, де зібрані декілька сотень обелісків із цитатами Конфуція. Свідками поширення буддизму є дві пагоди Диких гусей. Однією з найвідоміших є усипальниця імператора Цінь Ши-хуанді, яку він будував майже весь час свого правління. Відомості про неї не збереглися, тому, коли 1974 р. було знайдено теракотове військо, це стало справжньою світовою сенсацією. В 11 проходах, розділених стінами завтовшки 2,5 м, щільними рядами стоять воїни, що мають індивідуальні риси обличчя, та коні, зроблені із глини, загартовані в спеціальних печах, розфарбовані, з дерев'яною зброєю.
Річка Янцзи є не тільки однією з найбільших азійських річок, вона є центром країни, туристичним «ядром» Китаю. Уздовж Янцзи «вишикувались» значні туристичні центри – Нанкін22, Цзянсу23, Ухань24, Чунцін25.
Південь країни має найкраще розвинену туристичну інфраструктуру та найбільше центрів міжнародного туризму, найбільшими з яких є Гонконг, Макао, Гуанчжоу, Фучжоу, Сяминь.
Гонконг26. Місто на скелястому острові, засноване англійцями в 1842 р. після Першої опіумної війни. Туристична асоціація Гонконгу вигадала помітну рекламну фразу «Гонконг – місто життя» і нітрохи не погрішила проти істини. Це один із найбільших центрів ділової активності й транспортних вузлів світу. Розвинена міська інфраструктура, найсучасніші готелі, насичений споживчий ринок, могутня індустрія розваг зробили честь будь-якому мегаполісу. Саме тут розташована найбільша у світі металева статуя Будди на острові Лантау. Хмарочоси ділової частини міста, затиснуті з однієї сторони морем, з іншого боку – скелями; «Золота миля» магазинів на Натан-роуд у Коулуні – усе це й багато чого іншого створює особливу атмосферу. Незабутні враження залишить і поїздка до Океанського парку (о. Гонконг).
Гуанчжоу27 (Кантон), центр провінції Гуандун – потужний економічний центр, у якому проводиться найбільша промислова виставка континентального Китаю, є тут багато пам'ятників та кілька тематичних парків. До визначних центрів провінції належать також Шеньчжен, Чжаочжоу, Шаньтоу. У провінції Гуандун розташовано багато морських курортів міжнародного класу, серед них: Шаньтоу, Джухай, Хуйчжоу Хэйюань.
Макао28. Найстаріше іноземне володіння в Китаї. Було засновано португальцями в епоху великих географічних відкриттів. Складається з півострова Макао (Аомінь) і островів Тайпа і Колоане. Зараз між ними насипана дуже широка дамба, так що вийшов фактично один острів. З півострова на Тайгу можна добратися по двох автомобільних мостах. Ще один міст з'єднує середину дамби між островами з територією провінції Гуандун. На відміну від Гонконгу, Макао більш європейське місто. Там чимало будинків, чий вік обчислюється сотнями років. Збереглося досить багато католицьких церков, більшість із них діючі. Не може поскаржитися Макао і на кількість парків. До того ж, на відміну від континентального Китаю, вхід у них безкоштовний. Традиційна сфера розваг у Макао – азартні ігри.
У місті Джухай29 зосереджено понад 300 готелів, тут проводяться значні азійські фестивалі та виставки. Місто Чжаоцин – один із перших планово створених центрів міжнародного туризму в Китаї – пропонує до уваги міжнародних туристів краєзнавчо-пізнавальні екскурсії.
У місті Цзянминь30 розташовані гарячі мінеральні джерела.
На півдні країни знаходяться значні центри міжнародного туризму – міста Гуйлінь31, Ліцзян32, Цзозян, відомий приморський міжнародний курорт Бей-хай33. На острові Хайнань розташовані популярні серед іноземних туристів приморські курорти Санья та Хайкоу. Острів із тропічним кліматом здатний приймати туристів протягом усього року. До їхніх послуг тут понад 300 готелів, а статус особливої економічної зони забезпечує інвестиційну привабливість Хайнаня.
Хайкоу34 – центр провінції, місто, яке за недовгий час завдяки туризму перетворилося на «другий Гонконг», стільки тут побудовано готелів та інших закладів індустрії туризму. Приваблює туристів не тільки кліматичний курорт, а й унікальна природа острова. На острові вулканічного походження вулкани – це об'єкти туристичних відвідувань. Присутні також численні природні парки з унікальною тропічною флорою. Термальні джерела лікують ревматизм, опорно-руховий апарат, гінекологічні та нервові розлади.
Місто Санья35 також спеціалізується на міжнародному туризмі. Тут сконцентровані готелі майже всіх відомих готельних марок. До послуг туристів відкритий Музей мушлів тропічних морів ще й Сад метеликів. У 40 км. від міста біля гори Наньшань 1999 р. відкрита Міжнародна зона туризму Наньшань36, спеціально розбудована як курорт світового рівня, де витримані найбільш суворі екологічні вимоги. Тут зібрані пам'ятки буддиської культури та етнографічні пам'ятки Китаю. В одному із храмів знаходиться статуя богині Гуаньінь37 вагою 140 кг, зроблена з золота та прикрашена дорогоцінним камінням.
Відповідно до затвердженої урядом стратегічної мети, у 2020 році Китай повинен стати світовим лідером із прийому туристів, довівши кількість прийнятих туристів до 210 млн. осіб на рік. За прогнозами ВТО, Китай, при збереженні сьогоднішніх темпів росту чисельності в'їзних потоків, стане першою у світі країною за кількістю туристів, що відвідують країну протягом року.
Транспортна інфраструктура у сфері туризму розвинена нерівномірно: найкраще забезпечені транспортним сполученням східні прибережні райони. Провідна роль у здійсненні подорожей як на міжнародному, так і на внутрішньому ринку, належить авіаційному транспорту, якого не торкаються світові кризи. Зараз у країні діє 141 аеропорт, з них 31 – міжнародний. Це найбільш інвестиційно привабливі проекти, у які вкладають гроші як вітчизняні, так і закордонні інвестори.
Отже, туристичний бізнес уже став новою галуззю індустрії послуг Китаю, що має величезну життєву силу і потенціал, а також є новим джерелом росту народного господарства. У багатьох районах країни він став провідною галуззю місцевої економіки.
