Сучасний стан розвитку і загальна характеристика країн Азії. Регіони Азії

Протягом кількох тисячоліть неозорі простори Азії були колискою багатьох стародавніх цивілізацій. Зокрема, народи, які населяли Китай, Індію, Центральну Азію, Месопотамію, задовго до нашої ери мали розвинену на той час економіку, науку й культуру. Виникали, набирали сили і зникали могутні континентальні імперії (Маньчжурська в Китаї, Монгольська в Центральній Азії, Арабський халіфат на Середньому Сході, імперія Моголів в Індії тощо). Проте вже в ХVІ – ХVП ст. більшість країн Азії поступово опинилася в колоніальній залежності від європейських держав. Для багатьох із них часи залежності скінчилися лише в другій половині XX ст.

Саме в Азії зародились основні світові релігії, учення яких стало духовною основою найвідоміших сучасних цивілізацій. У східному Середземномор’ї виникло християнство, що пізніше поширилося на всі континенти світу. З пустель Аравійського півострова прийшов іслам (мусульманство). Буддизм виник в Індії, а згодом поширився на всю Південну, Східну та частину Центральної Азії.

На рубежі другого й третього тисячоліття потужний інтелектуальний, людський і ресурсний потенціал Азії знову відроджується. Основні можливості розвитку – використання величезних трудових ресурсів, елітна частина яких володіє високим рівнем освіти й наукової підготовки. Країни континенту мають багатий набір можливостей розвитку. Насамперед, це величезні природні ресурси, що становлять понад ½ світових. В Азії видобувається 2 / 5 нафти, ½ вугілля світу, багато руд кольорових металів, особливо олова, свинцю, цинку, хрому, сурми, вольфраму, рідкісноземельних і радіоактивних матеріалів. Великі запаси залізних руд та гірничо-хімічної сировини. За гідроенергетичним потенціалом регіону належить перше місце у світі. Значні природні можливості для розвитку сільського господарства: багато тепла (у південній частині континенту переважно субтропічний, тропічний та субекваторіальний клімат), великі площі рівнин та оазисів, де тисячоліттями ведеться землеробство, багаті джерела води дають змогу збирати тут майже 1 / 2 врожаю зернових культур світу (зокрема, 9 / 10 – рису), 2 / 3 – овочів, 3 / 5 – бавовни, 9 / 10 – чаю та натурального каучуку, майже весь джут, давати 2 / 5 світового виробництва м'яса. Як бачимо, ресурсні можливості Азії співмірні з кількістю її населення. Але, за винятком окремих країн, регіон усе ще відстає в індустріальному розвитку.

В економіці більшості країн Азії переважає сільське господарство та гірничодобувна промисловість. Спеціалізація сільського господарства визначається природними умовами країн: у Південній, Східній і ПівденноСхідній Азії переважає рослинництво, у Південно-Західній Азії – тваринництво (кочове). Серед зернових культур переважає рис. Чай вирощують у Шрі-Ланці, КНР, Індії, Японії; опійний мак – у М’янмі, Лаосі, Таїланді; цитрусові – у Туреччині, Ізраїлі, фініки – в Іраку, мигдаль – в Ірані. Транспорт у регіоні розвинутий слабо. На Близькому Сході переважає трубопровідний, на Сході й Південному Сході – морський.

В експорті переважає продукція сільського господарства – рис, каучук, джут, льон, бавовник, тютюн. Постачає також тропічну деревину, продукцію гірничовидобувної промисловості. Країни Південно-Східної Азії ще і Японія є світовими постачальниками високотехнологічної продукції.

Нові індустріальні країни – країни, у минулому колонії чи напівколонії, економіка яких за короткий період перетворилася з відсталої, типової для розвиваючих країн, на високорозвинуту.

Основний натиск у перебудові економіки цих країн було зроблено на:

• індустріалізацію на основі найновіших науково-технічних досягнень з орієнтацією на зовнішній ринок;

• загальну доступність і високий рівень освіти в країні;

• максимальне використання іноземного капіталу.

Нові індустріальні країни (НІК) Азії поділяються на дві групи:

1) НІК 1-ї хвилі (Тайвань, Сінгапур, Республіка Корея) – «дракони»;

2) НІК 2-ї хвилі (Філіппіни, Індонезія, Таїланд, Малайзія) – «тигри».

На ці країни припадає 7 % населення світу, 6 % ВВП, 14 % світового експорту, 6 % промислової продукції й 11 % сільськогосподарської продукції світу.

Регіони Азії

В Азії виділяють такі регіони:

• Південно-Західна Азія.

• Південна Азія.

• Південно-Східна Азія.

• Центральна Азія.

• Східна Азія.

До Південно-Західної Азії входить 19 країн (табл. 7.1), на які припадає до 17 % території Азії. У складі регіону виділяють декілька субрегіонів: Близький Схід, Середній Схід, Закавказзя, Левант. Безпосереднім наслідком загострення антизахідник настроїв в арабському світі стала поява на Аравійському півострові нових незалежних держав. У 1967 р. Англія змушена була розпочати процес надання незалежності своїм колоніям у регіоні. Спочатку на шлях незалежності став Південний Ємен, до складу якого ввійшли території навколо Адена та частини створеної 1959 р. Південноарабської федерації арабських еміратів. Проголошена 1967 р. держава отримала назву Народно-демократичної республіки Ємен і в зовнішній політиці дотримувалася про соціалістичного курсу. Наступного року залишки федерації було перетворено в Союз договірного Оману, Бахрейну й Катару. Він виявився нетривким – 1971 року Бахрейн і Катар вийшли з нього, тоді ж на шлях незалежності став Оман, тож залишки федерації перетворилися на Об'єднані Арабські Емірати.

 

Таблиця 7.1 – Південно-Західна Азія

Країна (площа, тис. км2)	Столиця	Населення (млн. осіб, рік)	Державна мова	Домінуюча релігія	ВНП (ППС) /д. н., дол. США (2008 р.)
Азербайджан (86,6)	Баку	8,436 (2006)	азербайджанська	іслам	8,634
Афганістан (652,9)	Кабул	29,929 (2005)	пушту, дарі	іслам	760
Бахрейн (0,68)	Манама	0,698  (2005)	арабська	іслам	34,662
Вірменія (29,8)	Єреван	3,316 (2005)	вірменська	християнство	5,792
Грузія (70,0)	Тбілісі	4,661 (2005.)	грузинська	християнство (православ’я)	4,869
Ємен (527,9)	Сана	14,5 (2005)	арабська	іслам	2,411
Ізраїль (21,0)	Тель-Авів	7,210 (2007)	Іврит,арабська	іудаїзм	28,474
Ірак (438,3)	Багдад	26,783 (2006)	арабська, курдська	іслам	3,477
Іран (1648)	Тегеран	70,472 (2006)	фарсі (перська)	іслам (шиїзм)	11,052
Йорданія (89,2)	Амман	5,759  (2005)	арабська	іслам (сунізм)	5,537
Катар (11,0)	Доха	0,841 (2006)	арабська	іслам	86,008
Кіпр (9,2)	Нікосія	0,771 (2006)	грецька, турецька	християнство (православ’я)	29,853
Кувейт (17,8)	Ель-Кувейт	3,1  (2006)	арабська	іслам	39,915
Ліван (10,4)	Бейрут	3,925 (2006)	арабська, французька	іслам, християнство	13,006
ОАЕ (83,6)	Абу- Дабі	4,496 (2005)	арабська, англійська	іслам	38,894
Оман (212,4)	Маскат	2,2 (2004)	арабська, англійська	іслам	24,674
Саудівська Аравія (2149,6)	Ер-Ріяд	24,293 (2003)	арабська, англійська	іслам	23,814
Сирія (185,1)	Дамаск	19,043 (2005)	арабська	іслам, християнство	4,754
Туреччина (779,0)	Анкара	71,158 (2007)	турецька	іслам (сунізм)	13,139

 

 

Південна Азія охоплює, головним чином, півострів Індостан. Нині тут налічується 7 незалежних держав (табл. 7.2). Досі не розв'язані проблеми кордонів між Індією й Пакистаном, Індією й Китаєм. Релігійно-общинна ворожнеча має місце в Індії й Шрі-Ланці. Південну Азію відвідують 2 млн. осіб, туристична індустрія в країнах регіону є істотним джерелом валютних надходжень. Високогірні Гімалаї, різнотрав’я саван, вологі ліси та піщані пустелі, прекрасні узбережжя поряд із культурноісторичними реліквіями, екзотичністю життя місцевого населення, столітні релігійні надбання є вагомою передумовою процвітання галузі туризму. Окрім індійських туристичних ресурсів, у Південнй Азії ще багато рекреаційно-туристичних об’єктів: Бангладеш – руїни буддійського монастиря в Пахарпурі, мечеть Багерхата, в Індії – мечеть Кутб-Мінар, католицькі монастирі Гоа, мавзолей Тадж-Махал, у Непалі – Лумбіні (місце народження Будди 563 р. до н. е.), археологічні пам’ятки Мохенджорадо, монумент Тратти в Пакистані, золотий храм Дам булла, священні місця Анурадхапура і Канді в Шрі-Ланці.

 

Таблиця 7.2 – Південна Азія

Країна (площа, тис. км2)	Столиця	Населення (млн. осіб, рік)	Державна мова	Домінуюча релігія	ВНП (ППС) /д. н., дол. США (2008 р.)
Бангладеш (147,5)	Дакка	144, 319 (2005)	бенгальська (бенгалі)	іслам, індуїзм	1,399
Бутан (46,5)	Тхімпху	0,672 (2005)	дзонг-ке, англійська	буддизм (ламаїзм)	5,312
Індія (3287,3)	Нью-Делі	1126,0 (2007)	хінді, англійська й ще 21 мова	індуїзм, іслам	2,780
Мальдівська Республіка (0,3)	Мале	0,299 (2005)	дівехі (мальдівська)	іслам (сунізм)	4,967
Непал (147,2)	Катманду	27,67 (2005)	непалі	індуїзм, буддизм	1,144
Пакистан (803,9)	Ісламабад	162,42 (2005)	урду	іслам	2,624
Шрі-Ланка (65,6)	Шрі-Джаяварденепура-Котте	20,06 (2005)	сінгальська, тамільська	буддизм індуїзм	4,589
М’янма (678)	Янгон	42, 900 (2007)	бірманська (м’янма)	буддизм

 

Географічне положення Південно-Східної Азії (табл. 7.3) (півострів Індокитай, острови Малайського архіпелагу) обумовлює наявність значної кількості повітряних та морських шляхів, що позитивно відображається на розвитку як економіки, так і туризму країн регіону. Крім того, гірські райони, нагір’я, численна кількість островів, сприятливі кліматичні умови приваблюють велику кількість туристів, але через економічну відсталість деяких країн туристична індустрія «працює» неефективно. Малайзія, Сінгапур, Таїланд є основними центрами туризму.

Найпривабливішими туристичними об’єктами у В’єтнамі є архітектурні пам’ятки середньовічної столиці Хюе і затоки Ха, середньовічне м. Хой та ін.; в Індонезії – храми Борободур і Прамбанан, національні парки Комодо, Лорец і Уджунг та ін.; у Камбоджі (1) – храмовий комплекс АнгкорВат (ХIIст.); в Лаосі – колишня королівська резиденція Луанг Прабанг та ін.; у Малайзії – національні парки Гунун Мулу та Кінабалу; Таїланді (4) – національний парк Тхунгіай-Хуай-Кха-Кхаенг, давні столиці Сукотан і Аютія (XIII – XIV ст.) археологічні розкопки Бан Ч’янг; на Філіппінах – океанічний парк «Рифи Туббатаха», церкви епохи бароко, рисові тераси Філіппінських Кордильєр, історичний центр м. Віган та ін.

 

Таблиця 7.3 – Південно-Східна Азія

Країна (площа, тис. км2)	Столиця	Населення, (млн. осіб, рік)	Державна мова	Домінуюча релігія	ВНП (ППС) /д. н., дол. США (2008 р.)
Ісламський Султатнт Бруней (5,8)	Бандар-Сері-Бегаван	0,384 (2007 р.)	малайська, англійська	іслам християнство	24,826
Демократична Республіка Східний Тимор (14,8)	Ділі	1,134 (2008)	тетум, португальська	буддизм	8000
В’єтнам (329,56)	Ханой	85,238 (2005)	в’єтнамська	буддизм	3025
Індонезія (1919,444)	Джакарта	222,781 (2005)	індонезійська	іслам	4458
Республіка Камбоджа (181,035)	Пномпень	14,971 (2005)	кхмерська	буддизм	2600
Народна Демократична Республіка Лаос (236,790)	В’єнтьян	5924,1 (2005)	лао	буддизм	2124
Малайзія (329,75)	Куала Лумпур	27,140 (2007)	малайська	буддизм	12700
М’янма (670,5)	Найп’їдо	55,39 (2006)	бірманська	буддизм	1800
Сінгапур (0,622)	Сінгапур-Сіті	4,492 (2006)	малайська	буддизм, іслам	28100
Таїланд (513,15)	Бангкок	62,828 (2006)	тайська китайська	буддизм	9100
Філіппіни (300,1)	Маніла	85,236 (2000)	тагальська англійська	християнство	1168

 

Регіон Східної Азії утворюють 6 країн (табл. 7.4) Тайвань практично невизнаний у світовому співтоваристві, тому займає особливе становище. З 1971 р. його виключено з ООН, оскільки законним представником влади на острові визнано владу Китаю. Різноманітні природні умови, складний рельєф, є лише передумовами розвитку рекреації в регіоні. Масштабна та насичена історія розвитку перш за все Китаю, який є батьківщиною могутньої цивілізації планети, однією з найдавніших і великих культур людства є запорукою розвитку туристичної індустрії регіону. Релігійна культура: даоські, буддійські храми, ламаїстські монастирі, пам’ятки культури, садово-паркового мистецтва, театральне мистецтво, чайна церемонія, своєрідні види спорту – все це становить історико-культурне багатство регіону.

 

Таблиця 7.4 – Східна Азія

Країна (площа, тис. км2)	Столиця	Населення, (млн. осіб, рік)	Державна мова	Домінуюча релігія	ВНП (ППС) /д. н., дол. США (2008 р.)
Китайська Народна Республіка (9596,9)	Пекін	1 317, 000  (2007)	китайська кантонська	конфуціанство, даосизм, буддизм	7600
Корейська Народна Демократична Республіка (120,5)	Пхеньян	23,113 (2006)	корейська	атеїзм, чхондоїзм, шаманізм	1007
Південна Корея (100)	Сеул	49.044 (2008)	корейська	буддизм	26277
Японія (377,8)	Токіо	127,767 (2005)	японська	синто, буддизм	33100
Монголія (1565,0)	Улан-Батор	2, 835 (2007)	халха, монгольська	буддизм-ламаїзм	2175
Гонконг (1,07)	(немає)	6,864 (2006)	китайська, англійська	буддизм	38127
Тайвань (35,9) (Кит.)	Тайбей	22,0	китайська	даосизм, буддизм	25437

 

Більше 35 млн. туристів щорічно відвідують цей регіон, обсяг прибутку складає близько 23 млрд. дол. Основними центрами туризму є Пекін, Шиньян, Сіань, Суч-жоу, Ласа, Сеул, Токіо, Кіото, Нара та інші.

Загальновизнаними памятками історії у Китаї є г. Тайшань, Великий Китайський мур, імператорський палац династії Мін і Цинь, печери Могао, мавзолей першого імператора Цінь, стоянка первісної людини – синантропа, г. Хуаншань, гірські курорти і храми Ченде, храм і цвинтар Конфуція, палац Потала у Лхасі, національний парк Лушан, г. Емей і Лушанський Великий Будда, храмовий комплекс г.Уданшань та ін.; у Південній Кореї – печерний храм Соккурам і комплекс Пульгукса (VIII ст.), храмові комплекси Хеінса і Чонме та ін.; у Японії – 18 монументів давнього Кіото, меморіал Хіросіми, гори Сиракамі, ліс Якусіма, монастир Хорюдзі, замок Хімедзі, історичне село Сіракава, храм Ітсукусіма та ін.  

Регіон Центральної Азії (табл. 7.5.) складають 5 країн у минулому республіки Середньої Азії СРСР, який сформувався в 90-х роках ХХ століття. Центральне розташування регіону, на перехресті важливих торгівельних шляхів, відносно сприятливі природні умови, гірські масиви Тянь-Шаню, Алтаю, плоскогір’я, рівнини формують природні складові розвитку туризму в регіоні. Культурні пам’ятки минулих епох – мечеті, мавзолей Тамерлана, курортні зони, о. Іссик-Куль, м. Самарканд є основними центрами відвідувань туристів.  

Низький розвиток інфраструктури, національно-етнічні конфлікти перешкоджають розвитку туризму в регіоні.

Культурну спадщину регіону складають в Туркменістані – історична місцевість давнього Мерву; в  Узбекистані – комплекс Ічан-Кала в Хіві, історичні центри Бухари, Шахризабса та Самарканда.

 

Таблиця 7.5 – Центральна (Середня) Азія

Країна (площа, тис. км2)	Столиця	Населення, (млн. осіб, рік)	Державна мова	Домінуюча релігія	ВНП (ППС) /д. н., дол. США (2008 р.)
Узбекистан (447,4)	Ташкент	29.0 (2010)	узбецька	іслам, православ’я	2634
Туркменістан (488,1)	Ашгабад	4,952 (2007)	туркменська	Іслам (сунізм)	5676
Таджикистан (143,1)	Душанбе	7,163 (2005)	таджицька	Іслам (сунізм, шиїзм)	2022
Киргизстан (4753,0)	Бішкек	5,146 (2005)	киргизька, російська	іслам, православ’я	1700
Казахстан (2724,0)	Астана	16,2 (2010)	казахська російська	іслам, православ’я	11800