Загальна характеристика. Площа території 9,6 млн. кв. км., чисельність населення – 1273 млн. осіб., столиця – Пекін. Державний устрій – республіка. Адміністративно поділяється на 23 провінції (включаючи Тайвань), 5 автономних районів. У 1997 р. до складу Китаю включено Гонконг, в 1999 – Макао. Найвищий законодавчий орган – парламент – Всекитайські збори народних представників. Найвищий виконавчий орган– Державна рада.
Геополітичне положення. Китай межує з 14 державами: Афганістаном, Бутаном, Мьянмою (Бірмою), Індією, Казахстаном, Киргизією, Лаосом, Монголією, Непалом, Пакистаном (у спірному регіоні Кашмір), КНДР, Росією, Таджикистаном і В'єтнамом. Його сухопутний кордон тягнеться на 22800 км, а морський – на 6470 км. У стародавні часи найбільшою загрозою із заходу й півночі для Китаю були степові кочові племена. Саме для захисту від їхніх нападів було побудовано Великий Китайський мур довжиною 4 тис. км. Найбільшу роль у його сучасних зв'язках з іншими країнами відіграють морські шляхи.
Населення й релігія. Після Другої світової війни Китай пережив «демографічний вибух» і за 40 років його населення подвоїлось. Скорочення природного приросту в Китаї було досягнуто цілеспрямованою політикою скорочення народжуваності (заборона ранніх шлюбів, обмеження в кількості дітей (одна дитина на сім’ю). Середня густота населення – 125 осіб на 1 км. кв. Проте на Заході вона знижується до 6 чоловік на 1 км кв., а на Сході зростає до 220 осіб на 1 км кв. У долинах головних китайських річок (Ляохе, Хуанхе, Хуайхе, Янцзи й Сіцзян) середня густота сягає 1000 – 1500 осіб на 1 км кв. 75 % жителів країни мешкають у сільській місцевості.
Китайці (самоназва хань) становлять 92 % населення країни, їхня мова належить до китайської групи китайсько-тібетської мовної сім'ї. Внутрішні мовні відмінності чималі: так, китайці з півдня не розуміють китайців із півночі. Офіційною мовою зараз проголошено північно-китайський діалект.
Упродовж існування Китаю найпоширенішими релігійними віруваннями тут були конфуціанство (це швидше не релігія, а кодекс моралі), даосизм і буддизм. Конфуціанство й даосизм зародилися в Китаї ще в середині І тисячоліття до н.е. За межами Китаю вони відомі мало. Буддизм занесено з Індії в І – I ст. н. е.
Природно-ресурсний потенціал. Величезна територія Китаю дуже різноманітна за своїм природним середовищем. Вона поділяється на дві частини: західну і східну. На Заході переважають екстремальні природні умови. Це 50 % території. Східний Китай, виходячи зі своїх розмірів, великої протяжності з півночі на південь, і неоднаковості рельєфу, має значні внутрішні відмінності. Проте в цілому за рельєфом, кліматом, земельними, водними, ґрунтовими і мінеральними ресурсами ця територія має найсприятливіші умови для життя та господарської діяльності.
Китай володіє покладами майже 150 відомих у світі корисних копалини. Основне джерело енергії в Китаї – вугілля, запаси якого складають 1 / 3 світових запасів. Іншим важливим джерелом енергоресурсів є нафта. У Китаї є значні запаси залізної, марганцевої руд, бокситів, цинку, олова, вольфраму, ртуті, титану. Є в країні великі запаси гідроресурсів.
Структура економіки. Китай ніколи не був колонією інших країн. Народна революція 1949 р. знищила тут застійні доіндустріальні відносини. Після революції розвиток Китаю мав свої етапи собливості. З 1978 р. у країні здійснюється політика створення «ринкової економіки під контролем держави». Особливе значення в сучасному житті країни надається політиці «відкриття Китаю зовнішньому світові». Мета її – залучення іноземних капіталів, передової технології та техніки і сучасних методів управління.
Промисловість. До 1949 р. промислове виробництво в Китаї було невеликим за масштабами і вкрай відсталим за своєю структурою. Основні потреби населення задовольняли кустарі та ремісники. Величезне досягнення Китаю – створення найбільшої серед слаборозвинених країн важкої індустрії і, особливо, машинобудування. Сучасна промисловість представлена практично всіма галузями, але все ще найбільшою залишається частка текстильної галузі.
Останнім часом великих темпів розвитку набула чорна металургія, яка оптимально забезпечена необхідною паливною і сировинною базою. Бурхливо зростає частка металообробки і машинобудування в обробній промисловості. Виготовляють обладнання для шахт, металургійних заводів та електростанцій, металорізальні верстати, легкові й вантажні автомобілі, трактори, побутову електротехніку (холодильники, пральні та швейні машини, кольорові телевізори, плеєри, радіоприймачі, годинники тощо). Новітні наукоємні галузі (електроніка промислового призначення, засоби зв'язку, ЕОМ та їхнє програмне забезпечення) з'явилися недавно. Китай виготовляє пасажирські та військові літаки, ракети, штучні супутники Землі й космічне обладнання.
Хімічна промисловість розвинена слабо. Переважають її базові галузі та виробництво добрив. Підприємства легкої промисловості, як і раніше, зосереджені переважно в портових містах або їхньому найближчому оточенні. Китай – найбільший у світі виробник бавовняних тканин, значний також обсяг виробництва шовкових та вовняних тканин.
Сільське господарство Китаю і досі одне з найменш механізованих у світі. У структурі сільського господарства переважає землеробство з дуже різноманітним набором культур. Основу зернових становлять рис і пшениця. Вирощують кукурудзу, гаолян (сорго), чумизу, бобові, картоплю, батат (солодку картоплю). Серед олійних – ріпак, арахіс, бавовник, соя. Культивують цукрові буряки і цукрову тростину. Дуже широким є набір овочів і фруктів. Важлива роль належить джуту, тютюну, чаю і шовківництву. Китай є батьківщиною чаю і розведення шовкопряда.
Тваринництво в Східному Китаї має два напрямки. Коней, віслюків, мулів, буйволів розводять для транспортних потреб. Особливості продуктивного напрямку у тваринництві викликані відсутністю пасовищ у землеробських районах. Широкий розвиток отримало свинарство, кролівництво та птахівництво. Розвинено риболовство, бджільництво.
Головними статтями імпорту є товари металообробки та машинобудування (більше 50 % від загального обсягу). Увозяться також продукти хімії (добрива, пластмаси) і, залежно від урожаю, бавовна, олія, зерно. Структура експорту різко відрізняється від структури імпорту. Більше 1 / 3 вивозу припадає на текстиль і текстильні вироби. Важливими продуктами експорту є овочі, фрукти і свинина. Традиційними експортними товарами залишаються соя, чай, тютюн, шовк-сирець, шкіра, щетина, пір'я, яйця. З 70-х років у все більших масштабах іде на експорт сира нафта.
