Індія. Особливості соціально-економічного розвитку та визначні пам’ятки культури країни

Загальні відомості. Республіка Індія (India) (Bharat Ganarajya Republic of India). Територія – 3 166 829 тис. кв. км (є 7-ю країною у світі за площею). Кількість населення – близько 1126,0 млрд. осіб (2007 р.). Це друга за величиною населення, – після Китаю, – держава світу. Політична система – федеративна демократична республіка. Індія – союз штатів (28 штатів, столична територія та шість союзних територій). Столиця – Нью-Делі.

Геополітичне положення Країна на півдні Азії, яка включає в себе більшу територію Індійського субконтиненту. На північному заході межує з Пакистаном та Афганістаном; на півночі – із КНР, Непалом і Бутаном; на сході – з М'янмою й Бангладеш. На півдні вузька Полкська протока й Манарська затока відділяють її від Шрі-Ланки. Протокою Грейт-Ченнел між островами Великий Нікобар і Суматра проходить морський кордон між Індією та Індонезією. Членство в міжнародних організаціях: ООН, Рух неприєднання, ЮНІСЕФ, ВООЗ, Міжнародна організація космічного зв'язку «Інтерсупутник», Всесвітня продовольча програма, МОП, SAARC, МБРР, МАР тощо.

Населення й релігія. Середня густота населення – близько 324 особи на кв. км, максимальна – більше 750 осіб на кв. км. Близько 65 % населення країни проживає в селах.

Етнічні групи країни: Індо-Арійці – 72 %, Дравіди – 25 %, Монголоїди та інші – 3 %. Англійська мова має статус мови міжнаціонального та ділового користування. Гінді – національна мова загального користування й основна мова 30 % населення Індії. Країна також має ще 14 офіційних мов: бенгалі, телугу, маратхі, тамілі, урду, гуджараті, малаялам, каннада, орія, пенджабі, ассамська, кашмірі, сіндхі, санскрит. Загалом в Індії 17 основних мов і 844 діалекти.

Чотири великі релігії світу (індуїзм, буддизм, джайнізм та сікхізм) походять з Індії. Індуїзм (віра індусів) – 80,5 %, іслам – 13,4 %, християнство – 2,3 %, сікхізм – 1,9 %, інші – 1,8 %, не вказали 0,1 % населення.

Природно-ресурсний потенціал. Індія – країна з величезним та різноманітним природно-ресурсним потенціалом. У країні виділяють 15 нафтогазоносних басейнів. Є значні запаси вугілля, залізних руд, марганцевих руд двох типів, титанових, поліметалічних руд, бокситів, золота, нерудних матеріалів.

Економіка. Індія – аграрно-індустріальна країна. Структура ВВП (поч. XXI ст.) у процентному відношенні: гірничодобувна промисловість – 2,1; обробна 15,2; сільське господарство – 32; енергетика – 1,6; будівництво – 4,2; торгівля – 13,6; транспорт і зв'язок – 5,2; інші – 26,1. Державний сектор займає монопольне положення на транспорті, зв'язку, в оборонній і ядерній промисловості, транспорті машинобудуванні, видобутку нафти, золота, виробництві добрив, банківській справі, страхуванні та імпорті.

Транспорт: залізничний, автомобільний, річковий, морський, повітряний. Індія – одна з найбільших залізничних країн світу. Майже 90 % морського вантажообігу переробляється вісьмома головними портами (Бомбей, Калькутта, Вашакхапатнам, Мадрас, Кочин, Кандла). Розвинутий повітряний транспорт як на міжнародних, так і на внутрішніх лініях. Бомбей, Делі, Калькутта – найбільші міжнародні аеропорти Індії.

За роки незалежного розвитку (з 1947 р.) економіку Індії відрізняють надлишок і дешевизна робочої сили і висока культура праці. Індія – космічна і ядерна держава. Індія – провідний світовий виробник арахісу й чаю, другий великий виробник рису й цукру. Країна намагається збільшити видобуток вугілля, нафти, природного газу, виробництво електроенергії. Розвинена важка індустрія, нафтопереробна промисловість і промисловість мінеральних добрив. За виробництвом сталі Індія посідає одне з перших місць у світі. Великі заводи чорної металургії розташовані в Бхілаї, Бокаро, Роуркеле, Дургапуре. Зростає виробництво алюмінію. Майже 75 % промислової продукції країни дають два регіони: Мумбаї – Ахмадабад – Пуна й Калькутта – Джамшедпур – Асансол. Ще один важливий індустріальний ареал Бангалор – Майсур – Коямпуттур у Південній Індії.

Загалом в обробних галузях створюється близько 20 % ВНП країни й зайнято приблизно 20 млн. осіб. Від колоніального минулого були успадковані джутова, бавовняна й шерстяна промисловість, частково виплавка чорних металів. Розвиток промисловості та її диверсифікація позначилися на структурі експорту. Було організовано виробництво станків, дизельних двигунів, рухомого залізничного складу, легкових і вантажних автомашин, автобусів, велосипедів, електромоторів, вентиляторів, освітлювальних приладів, радіоприймачів і таких хімічних товарів, як мінеральні добрива, сірчана кислота, кальцинована і каустична сода, а також папір і цемент. Останнім часом в експорті зросла частка таких товарів, як транспортне обладнання, ліки, взуття. У країні відбувається щорічне нарощування виробництва в аграрному секторі економіки. Чільне місце серед зернових займає рис. Вирощують також пшеницю, просяні культури, кукурудзу, ячмінь, арахіс, кунжут, бавовник, тютюн. У тваринництві створюється приблизно шоста частина всієї аграрної продукції (по вартості).